Справа № 373/1444/25
02 жовтня 2025 року Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Переяслав клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку із примиренням із потерпілими, -
В провадженні суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 415 КК України.
У підготовчому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілими.
Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав, просив звільнити його від кримінальної відповідальності.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності не заперечували.
Прокурор, посилаючись на те, що оскільки кримінальним правопорушенням, в якому обвинувачується ОСОБА_4 завдано смерть потерпілому ОСОБА_8 , і його смерть унеможливлює примирення з обвинуваченим, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України є неможливим.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши доводи клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, суд у підготовчому засіданні має право закрити кримінальне провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Відповідно до положень ст.46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Отже, обов'язковими умовами (передумови) звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України є:
1) вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
2) примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Термін «потерпілий» у ст.46 КК України необхідно розуміти у його кримінально-правовому значенні як особу, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або майнова шкода або створюється загроза її заподіяння.
З огляду на таке розуміння, саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, що є підставою для закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст.46 КК України.
Право на примирення у ст.46 КК України це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов'язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов'язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.
Потерпілий у кримінальному процесі має власні процесуальні права, проте він не наділяється правом примирюватися чи не примирюватися з винним замість безпосередньої жертви кримінального правопорушення, якій заподіяно смерть, під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Протилежний підхід означав би, що до близьких осіб потерпілого, який помер, та які були визнані потерпілими у кримінальному провадженні, переходять не лише права потерпілого, але і його воля (волевиявлення), що суперечить змісту як закону України про кримінальну відповідальність, так і змісту кримінального процесуального закону.
Крім того, заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст.46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню).
Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер.
У випадку вчинення кримінального правопорушення зі смертельними наслідками, потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент вирішення питання про відшкодування шкоди фізично вже не існує.
Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб'єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст.46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.
Втрата життя людини, яке відповідно до статті3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об'єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.
Якщо потерпілого (жертви кримінального правопорушення) фізично не існує, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст.46 КК України.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року справа №439/397/17 провадження №13-66кс18.
Як вбачається з обвинувального акта, потерпілим у кримінальному провадженні (у розумінні ст.46 КК України) є ОСОБА_8 , якому внаслідок порушення правил водіння транспортної машини заподіяно смерть.
Смерть потерпілого ОСОБА_8 як припинення існування одного з правомочних суб'єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст.46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.
Заподіяна шкода потерпілому ОСОБА_8 у вигляді смерті є такою, що не піддається відшкодуванню (усуненню), оскільки має незворотний характер.
На підставі викладеного, у задоволенні клопотання захисника про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілими слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 284-288, 314, 395 КПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку із примиренням із потерпілими.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1