вул. Димитрія ростогвського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39
"03" листопада 2025 р. Справа № 370/570/24
Провадження № 1-кп/370/276/24
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області кримінальне провадження № 12023111050004903 від 01.12.2023, за яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на родилась в смт. Макарів Київської області, громадянка України, українка, працює ТОВ «Нова пошта», має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
13.10.2023 близько 19 години 30 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «МС 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вул. Димитрія Ростовського (головна дорога) в напрямку вул. Богдана Хмельницького в селищі Макарів Бучанського району Київської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього РУХУ України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР України), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявила неуважність, належним чином не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховувала на відвернення дорожньо-транспортної пригоди, як наслідок своїми діями створила загрозу здоров'ю громадян, а саме в порушення вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», на перехресті вул. Димитрія Ростовського (головна дорога) та вул. Набережна (другорядна дорога), не надавши перевагу в русі автомобілю марки «ЗАЗ 11027» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався по головній дорозі від вул. Димитрія Ростовського в напрямку вул. Ярослава Мудрого в селищі Макарів, здійснила маневр повороту в ліво в напрямку вул. Набережна, та допустила зіткнення із вказаним автомобілем.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ЗАЗ 11027» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження: черепно-лицеву травму у вигляді уламкового перелому вилично-орбітального комплексу ліворуч, синця в ділянці лівого ока, саден на обличчі, струсу головного мозку. Черепно-лицева травма відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3 б), д); 10.1. Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 , вину у інкримінованому їй діянні визнала у повному обсязі, щиро розкаялася у скоєному і дала показання, які повністю відповідають обставинам, що встановлені досудовим розслідуванням.
Так, ОСОБА_8 , дала суду покази, що 13.10.2023 керувала автомобілем з Автопарку в селищі Макарів, було темно, точно годину не пам'ятає, повертала в бік магазину «Фора», не побачила інший автомобіль, відбулось зіткнення, в автомобілі перебувала сама, була пристебнута ременем безпеки, удар прийшовся у водійську сторону. Не бачила звідки їхав автомобіль за кермом якого перебував ОСОБА_10 , вона їхала на поворот, перетнула роздільну лінію і відбулося зіткнення. Викликали швидку, поліцію. Підійшла до водія, він був при пам'яті. В автомобілі бува ОСОБА_10 , його батько, дружина батька та потерпіла. Видимих ушкоджень у потерпілої не було, вона була при свідомості, на запитання не відповідала та не реагувала, тільки подивилась на обвинувачену і все. Швидка допомога приїхала хвилин через 20. Швидка забрала водія іншого автомобіля ОСОБА_10 . Потерпілу забрала дівчина, яка рухалась іншим автомобілям та зупинилась біля місця ДТП, запропонувала завести потерпілу до лікарні. Обвинувачена особисто викликала поліцію. Поліція зателефонувала до медичного закладу, сказали , що потерпілих з тілесними ушкодженнями не має. Запитувала у ОСОБА_10 чи потрібна фінансова допомога, сказали, що не потрібно. Шкода відшкодована не була, оскільки від допомоги вони відмовились. Визнає, що дійсно порушила ПДР. Цивільний позов визнає в частині відшкодування витрат на лікування. Визнає, що було завдано моральну шкоду потерпілій, з розміром не може визначитися. До ОСОБА_11 особисто не зверталась. На даний час шкода не відшкодована. Просить призначити покарання у виді штрафу, який зможе сплатити частинами, оскільки на її утриманні перебуває малолітня дитина, а батько фінансово не допомагає. Кається у скоєному.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_12 в судовому засіданні вказав, що потерпіла позов підтримує, з підстав, викладених у ньому. Однак не наполягає на розмірі моральної шкоди, визначеному у позовній заяві. Просив також стягнути витрати на правничу допомогу.
У зв'язку із повним визнанням обвинуваченою своєї вини у скоєному, визнання нею кваліфікації дій та доказів, на які посилався орган досудового розслідування, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, за згодою учасників процесу, судом не досліджувалися.
Враховуючи викладене, суд визнає, що винуватість ОСОБА_8 , у вчиненні інкримінованого їй діяння доведена у судовому засіданні повністю і її дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні покарання ОСОБА_8 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі її покарання обставини.
ОСОБА_8 , раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується винятково позитивно. Має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження. Дитину виховує сама. Працює.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_8 , слід призначити основне покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень. Обвинуваченій також слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке є обов'язковим додатковим покаранням, та достатнім строком для виправлення останньої і попередження вчинення нових злочинів, на переконання суду, є 1 (один) рік.
Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України. Судові витрати за проведення експертиз, слід стягнути з обвинуваченої в дохід держави. Клопотань про обрання запобіжного заходу не заявлялося.
Суд вважає можливим застосування ч. 4 ст. 53 КК України, відповідно до якої з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
Щодо цивільного позову ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11 , цивільний позивач), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановлюючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_11 подано цивільний позов до ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 , цивільний відповідач) про відшкодування шкоди, завданої злочином, у якому ОСОБА_11 просила суд: стягнути з ОСОБА_8 (номер картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_11 (номер картки платника податків НОМЕР_4 ) 24 303.84 грн матеріальної шкоди, 100 000 грн моральної шкоди, 10 000 грн витрат на правову допомогу, а всього 134 303. 84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що досудовим розслідування було встановлено, що 13 жовтня 2023 року приблизно 19 годин 30 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «MG 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , рухаючись проїзною частиною вулиці Димитрія Ростовського (голова дорога) в напрямку вулиці Богдана Хмельницького в селищі Макарів Бучанського району Київської області, в порушення вимог пунктів 2.3 «б, д», 10.1 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року:
п.п. «б, д» п.2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення кріпленням вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п.п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху - проявила неуважність, належним чином не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагувала на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховувала на відвернення дорожньо-транспортної пригоди, не надала переваги в русі автомобілю марки «ЗАЗ 11027», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався по головній дорозі в напрямку вулиці Ярослава Мудрого селищі Макарів, здійснила поворот вліво, в напрямку вулиці Набережна та допустила зіткнення з вказаним автомобілем, в якому в якості пасажира перебувала ОСОБА_11 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримала значних тілесних ушкоджень, а саме черепно-лицеву травму у вигляді уламкового перелому вилично-орбітального комплексу ліворуч, синця в ділянці лівого ока, саден обличчі, струсу головного мозку. Черепно-лицева травма відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. «б, д» п. 2.3, п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді отриманих ОСОБА_11 тілесних ушкоджень.
В ході досудового розслідування, на підставі ст. 55 КПК України, її, ОСОБА_11 , було визнано потерпілою по зазначеному кримінальному провадженню.
Вищезазначеним кримінальним правопорушення їй, ОСОБА_11 , було завдано матеріальної шкоди, яка становить 24 303.84 грн, з яких 7 940. 24 грн складається з вартості затрат пов'язаних з її лікуванням та 16 363.60 грн втраченого заробітку.
Крім матеріальної шкоди їй було завдано також і моральної шкоди, яка полягає у значних фізичних та психологічних стражданнях, розмір якої оцінено у 100 000 грн.
Протокольною ухвалою суду від 10.03.2025 р. вирішено прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням № 12023111050004903 від 01.12.2023 р. цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої злочином. У кримінальному провадженні № 12023111050004903 від 01.12.2023 р. визнано ОСОБА_11 цивільним позивачем, ОСОБА_8 - цивільним відповідачем.
24.03.2025 р. цивільним відповідачем ОСОБА_8 подано до суду заперечення на позовну заяву, у яких остання частково визнала позовні вимоги та готова їх відшкодувати. Проти позовних вимог про відшкодування потерпілій витрат на медикаменти в сумі 7 940,24 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу не заперечила, якщо суду будуть надані належні докази.
Що стосується відшкодування неотриманої заробітної плати за час тимчасової непрацездатності, вважає, що ця сума не підлягає задоволенню, оскільки для підтвердження наявності у потерпілої збитків у вигляді заробітної плати за час тимчасової непрацездатності потерпіла мала надати суду належні докази того, що в зазначені дні вона дійсно не працювала, що заробітна плата за цей час їй не нараховувалась, та про те, що вона не перебувала на лікарняному, та не отримувала страхових виплат по цьому лікарняному. Якщо ж вона не перебувала на лікарняному, то повинна зазначити з яких саме причин, і чи ці причини є об'єктивними і від неї незалежними.
Що стосується моральної шкоди, ОСОБА_8 не заперечила проти того, що моральна шкода потерпілій дійсно була спричинена, але вважає, що в позовній заяві потерпіла не обґрунтувала і не довела, що розмір спричиненої їй моральної шкоди становить 100 000,00 грн.
При цьому просила врахувати обставини даної справи, а саме, що ні професійна, ні загальна працездатність потерпілої не погіршилась, вона не позбавилась жодних своїх здібностей, фізичні страждання були не тривалими, злочин, який інкримінують ОСОБА_8 не навмисний, а вчинений з необережності, та відноситься до не тяжких злочинів, визначена потерпілою сума моральної шкоди є неспіврозмірною зі ступенем її вини та з наслідками, що настали, тому вважає, що сума відшкодування має бути значно меншою.
У судовому засіданні 25.09.2025 р. представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 цивільний позов підтримав. Щодо відшкодування моральної шкоди вказав, що потерпіла не наполягає на розмірі визначеному у цивільному позові та залишає на розсуд суду.
Так, судом встановлено, що на підтвердження розміру матеріальної шкоди завданої ОСОБА_11 подано копії наступних документів: виписку з медичної карти № 35730722 від 17.02.2025 р., довідку №1385 від 13.10.2025 р., довідку №6783 від 27.10.2023 р., довідку з місця роботи про заробітну плату від 17.02.2025 р., інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров'я про тимчасову непрацездатність від 14.10.2023 р., 20.10.2023 р., 03.11.2023 р., квитанції, фіскальні чеки (а.с. 63-71).
Відповідно до довідки про заробітну плату ТОВ Медичний центр «Берегиня» сума нарахованої ОСОБА_11 заробітної плати за жовтень та листопад 2023 року становить 36 000.00 грн (18.000.00 грн. - щомісячно), кількість робочих днів за два місяці згідно даних Бухгалтерського обліку становить 44 дні (22 дні в кожному місяці). Відповідно заробітна плата за один робочий день складає 818.18 грн.
Згідно інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров'я, період тимчасової непрацездатності становить з 13.10 по 10.11.2023 року, що становить 20 днів.
Отже виходячи з наведеного втрачений ОСОБА_11 дохід (заробітна плата) становить 16 363.60 грн (20 днів х 818.18 грн).
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, ОСОБА_11 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на відшкодування за рахунок обвинуваченої, у розмірі та підстав викладених ниж че.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особі, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе запільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини (п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому, особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
Частиною 1 статті 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, обов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
На підставі викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_11 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 24 303.84 грн, яка підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 із подальшими змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, вказано, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Постановою Пленуму ВСУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, рекомендовано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до статті 1186 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Враховуючи викладене, суд приймає доводи ОСОБА_11 про те, що внаслідок порушення правил дорожнього руху ОСОБА_8 , що призвело до заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, їй було завдано душевних та моральних страждань, при цьому виходячи із того, що в ході розгляду справи потерпіла не наполягала на визначеному у позові розмірі моральної шкоди, залишила її на розсуд суду, тому враховуючи обставини справи, з врахуванням характеру правопорушення та обставин його вчинення, матеріального стану обвинуваченої, ступеню її вини, виходячи з принципів розумності та справедливості, з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, беручи до уваги характер та обсяг моральних страждань, які зазнала потерпіла, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 25 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з правничою допомогою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до змісту пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18 та від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19.
Орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, складає 10 000,00 грн - витрати на професійну правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем в особі його представника подано наступні докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.02.2025 р. (а.с. 53), ордер (а.с. 52), звіт про надання юридичних послуг (а.с. 114-115).
Враховуючи викладене, суд вважає, що матеріалами справи повністю підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, крім того сторона відповідача не заперечила проти стягнення з неї таких витрат у вказаному розмірі, тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі.
Керуючись ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-
Визнати винною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Розстрочити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплату штрафу в розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень рівними частинами на строк 10 місяців по 5 100, 00 грн., до кожного 25 числа щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем, в якому вирок набере законної сили.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід в держави (код доходів 24060300 «інші надходження», МФО 899998) 11 359 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн 20 коп., витрат на проведення експертизи.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 , 24 303.84 грн матеріальної шкоди та 25 000 грн моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 , 10 000 грн витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.
Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не буде оскаржений. В інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1