28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 523/16177/21
провадження № 61-13356ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 20 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірина Миколаївна, про визнання недійсною заяви про скасування заповіту, визнання недійсним заповіту,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсною заяву ОСОБА_3 від 22 липня 2020 року № 64660755, яка зареєстрована в реєстрі за № 690, нотаріальний бланк НОН № 738348, про скасування заповіту від 27 серпня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2657, нотаріальний бланк НОА № 248959; визнати недійсним заповіт (НОН № 738376), який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М. 24 липня 2020 року за реєстровим номером 720, складений на ім'я ОСОБА_2
Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 31 жовтня 2022 року позов залишив без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пред'явлені позовні вимоги безпідставні, не доведені та є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, адже ОСОБА_1 не є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Одеський апеляційний суд постановою від 16 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд постановою від 18 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , залишив без задоволення, рішення Сувровського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року без змін.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року за нововиявленими обставинами, в обґрунтування зазначивши, що під час розгляду цивільної справи № 522/172/24, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду міста Одеси, в судовому засіданні 12 лютого 2025 року встановлено наявність двох заповітів на ім'я ОСОБА_1 , складених ОСОБА_3 , що на її думку спростовує висновки рішення суду від 31 жовтня 2022 року, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною заяви про скасування заповіту, визнання недійсним заповіту. На думку заявника вказані обставини є істотними для розгляду справи, не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи, врахування таких обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке прийняте.
З огляду на викладене, заявник просив заяву про перегляд рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року задовольнити та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Пересипський районний суд Одеської області ухвалою від 20 травня 2025 року, яку залишив без змін Одеський апеляційний суд постановою від 25 вересня 2025 року, у задоволенні заяв про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цій цивільній справі відмовив.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що системний аналіз заяви, доданих до неї документів з огляду на зазначені норми права дає підстави для висновку, що наведені заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки: про існування заповітів було відомо позивачу, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори); зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію; на такі докази сторона позивач не посилалась ані у позовній заяві, ані під час розгляду справи. Отже, наявність двох заповітів від 28 квітня 2017 року та 03 серпня 2017 року за реєстровими № 518 та № 1052, на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені обставини, є новими доказами, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 . Суд звернув увагу, що вказані заповіти не були предметом дослідження та не стосувалися розгляду справи під час ухвалення судом рішення суду від 31 жовтня 2022 року.
27 жовтня 2025 року Танасогло О. М., який діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 20 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у зазначеній вище справі.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтями 4, 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Частиною п'ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункт 26)).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)).
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанови Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 357/10393/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 299/883/17).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Суд установив, що у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 як на істотну обставину, що не була встановлена судом послалася на те, що в судовому засіданні призначеному на 12 лютого 2025 року, в межах розгляду справи № 522/172/24, яка знаходиться в Приморському районному суді міста Одеси, встановлено наявність двох заповітів на ім'я ОСОБА_1 здійсненні ОСОБА_3 (від 28 квітня 2017 року та від 03 серпня 2017 року), що спростовує висновки в рішеннях суду у справі № 523/16177/21.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсною заяву ОСОБА_3 від 22 липня 2020 року № 64660755, яка зареєстрована в реєстрі за № 690, нотаріальний бланк НОН № 738348, про скасування заповіту від 27 серпня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2657, нотаріальний бланк НОА № 248959; визнати недійсним заповіт НОН № 738376, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М. 24 липня 2020 року за реєстровим номером 720, складений на ім'я ОСОБА_2
Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 31 жовтня 2022 року позов залишив без задоволення.
В рішенні Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року зазначено, що заповіт, складений ОСОБА_3 від 27 серпня 2019 року та ним скасований за заявою від 22 липня 2020 року, був укладений на користь ОСОБА_2 . Доводи позивача про те, що ОСОБА_3 під час свого життя 27 серпня 2019 року залишив заповіт на її ім'я суд першої інстанції вважав безпідставними та документально непідтверджені. Будь-яких достовірних доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом та/або за законом з її боку суду надано не було.
Суд вказав, що відсутність у ОСОБА_1 статусу спадкоємця після смерті ОСОБА_3 , крім іншого, підтверджується ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року (справа № 523/13996/21), якою було встановлена відсутність порушення прав ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 , ухваленим Суворовським районним судом міста Одеси рішенням від 21 жовтня 2021 року за позовними вимогами ОСОБА_2 , яким розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстроване 24 жовтня 2019 року, актовий запис № 283 визнано фіктивним.
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М. на виконання ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2021 року про витребування доказів надано фотокопію матеріалів зі спадкової справи № 03/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , які надійшли до суду 28 січня 2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.
В матеріалах спадкової справи наявна інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 08 січня 2021 року, в якій міститься інформація про заповіт від 28 квітня 2017 року та заповіт від 03 серпня 2017 року, на які ОСОБА_1 посилається у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року.
В суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Танасогло О. М. брав участь у розгляді справи, звертався з різними клопотаннями, в тому числі із клопотанням про витребування, зокрема у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В. оригінал заповіту ОСОБА_3 від 03 серпня 2017 року та оригінал заповіту ОСОБА_3 від 28 квітня 2017 року.
Суворовський районний суд міста Одеси ухвалою від 31 жовтня 2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , зокрема, посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначивши, що суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та чинив перешкоди у здійсненні цього позивачу.
Разом із апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про витребування доказів, зокрема, у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В. оригінал заповіту ОСОБА_3 від 03 серпня 2017 року та оригінал заповіту ОСОБА_3 від 28 квітня 2017 року.
Переглядаючи рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року Одеський апеляційний суд в постанові від 16 січня 2023 року зазначив, що під час розгляду апеляційної скарги, відмовлено у задоволенні клопотань скаржника доданих до апеляційної скарги про витребування у приватних нотаріусів оригіналів заповітів ОСОБА_3 , оригіналів його заяв про скасування заповітів, починаючи з 2017 року, оригіналу реєстрів для реєстрації нотаріальних дій за 2017 рік, 2020 рік, які містять записи про нотаріальні дії посвідчення відповідних заповітів та заяв про їх скасування за 2017 рік , 2020 рік, призначення почеркознавчої експертизи, оскільки не доведення ОСОБА_1 наявності складеного на її ім'я передостаннього заповіту, відсутність підстав вважати висновок почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні щодо предмету заявленого позову, як неналежного доказу, унеможливило задоволення клопотань апелянта, доданих до апеляційної скарги, про витребування у приватних нотаріусів оригіналів заповітів ОСОБА_3 , оригіналів його заяв про скасування заповітів, починаючи з 2017 року, оригіналу реєстрів для реєстрації нотаріальних дій за 2017 рік, 2020 рік, які містять записи про нотаріальні дії посвідчення відповідних заповітів та заяв про їх скасування за 2017, 2020 роки, призначення почеркознавчої експертизи.
Верховний Суд постановою від 18 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року залишив без змін.
Отже обставини наявності двох заповітів від 28 квітня 2017 року та від 03 серпня 2017 року на ім'я ОСОБА_1 здійснені ОСОБА_3 , були відомі ОСОБА_1 на час ухвалення Суворовським районним судом міста Одеси рішення від 31 жовтня 2022 року.
Надавши належну оцінку зазначеним доводам заявника та врахувавши всі обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що ці обставини не є нововиявленими та мають на меті виключно переоцінку наявних у справі на момент судового розгляду доказів, а також обґрунтовано зауважив, що процесуальні недоліки розгляду справи, які можуть полягати, зокрема, у неповному встановленні фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо, не можуть вважатися нововиявленими обставинами, водночас можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, а відтак не можуть вважатися нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.
Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 20 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірина Миколаївна, про визнання недійсною заяви про скасування заповіту, визнання недійсним заповіту - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров