03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 2318/3913/12
провадження № 61-13564ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження,
Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 24 квітня 2019 року замінив сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал» у цивільній справі № 2318/3913/12 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
17 липня 2025 року не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 21 липня 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку із наведенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 23 вересня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відсутні поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року.
27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у вказаній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов'язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов'язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб'єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву (про поновлення строку) не буде подано особою в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
У своїй заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, представники ОСОБА_1 - адвокати Нестеренко О. Ф. та Шевченко А. Г. зазначили, що заявнику стало відомо про наявність провадження № 6/705/24/19 у цивільній справі № 2318/3913/2012 після ознайомлення 23 січня 2025 року з матеріалами цивільної справи № 2318/3913/2012 (провадження № 2/2318/1504/12) її представниками.
Суд встановив, що ОСОБА_1 у своїй заві про відновлення втраченого судового провадження від 23 квітня 2025 року, посилалася на те , що «ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року, заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником - суд задовольнив», також копію ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року нею ж долучено до заяви про відновлення втраченого судового провадження, як додаток.
Отже, апеляційний суд констатував, що станом на 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 вже було відомо про наявність оскаржуваної ухвали, проте жодних дій для оскарження вона не вчинила.
03 травня 2025 року від ОСОБА_1 на адресу Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла зава про ознайомлення з матеріалами справи, на якій зроблена відмітка, що її представник - ОСОБА_3 ознайомилась з матеріалами справи 05 червня 2025 року.
Проте ОСОБА_1 знову не вчинено жодних дій для оскарження ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року.
Крім того, з тексту ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року Верховним Судом вбачається, що ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду заяви, в судове засідання, не з'явилася, при цьому на адресу суду 08 квітня 2019 року від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона вказувала, що у зв'язку з хворобою не може з'явитися у судове засідання, тому просить перенести розгляд справи на інший день та час (при цьому, будь-яких документів на підтвердження обставин, викладених в заяві до суду не надала).
Отже, ОСОБА_1 було відомо про розгляд судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Отже, доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров