29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 133/2281/24
провадження № 61-6031св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи
скаржник (боржник) - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа -головний державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольга Борисівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року на ухвалу судді Пєтухова Н. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 квітня 2025 рокуу складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,
Короткий зміст скарги
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О. Б. (далі - державний виконавець).
Cкарга мотивована тим, що на підставі рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року у справі № 133/745/17 з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина. Стягнення проводилось у примусовому порядку через бухгалтерію за місцем його роботи у ТОВ Газета «Новий день». Військова агресія, оголошення у 2022 році військового стану, наявність форс-мажорних обставин призвели до тимчасового призупинення дії трудового договору за його місцем роботи на підставі наказу роботодавця від 01 лютого 2023 року № 08-ОС. З 01 лютого 2023 року він продовжував сплачувати аліменти особисто на депозитний рахунок Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ на банківські реквізити у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
29 липня 2024 року він отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого йому розраховано заборгованість за період з 01 лютого 2023 року до 01 липня 2024 року, виходячи із середньомісячної заробітної плати у регіоні проживання, що утворило необґрунтовану заборгованість. У тексті розрахунку заборгованості державним виконавцем не наведено належне обґрунтування та достатні правові підстави для прийняття такого рішення, а тому такі дії державного виконавця є неправомірними, порушено його права та інтереси.
Оскільки трудовий договір був призупинений, а не припинений, вважає, що розрахунок мав би складатися виходячи із заробітної плати згідно з трудовим договором.
ОСОБА_1 просив суд:
визнати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця від 23 липня 2024 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 на суму 63 183,98 грн неправомірним;
зобов'язати державного виконавця відкликати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 23 липня 2024 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 на суму 63 183,98 грн.
Короткий зміст судових рішень у справі
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доказів оскарження наказу заявником про призупинення дії трудового договору суду надано не було. Положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачають можливість для відшкодування заявнику заробітної плати за час призупинення дії трудового договору та не звільняють від обов'язку утримання дитини і сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Оскільки доказів отримання та розмірів фактичного доходу у спірний період з лютого 2023 року по червень 2024 року заявником не надано, хоч він не позбавлений можливості працевлаштування за сумісництвом або звільнення та отримання державної допомоги, однак з наданих виконавцю документів на час виникнення заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 не працював, розмір заборгованості державним виконавцем йому було розраховано правомірно та в порядку, визначеному частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», частиною другою статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що у разі фактичного невиконання працівником трудових обов'язків та відсутності заробітної плати внаслідок призупинення трудового договору, правомірним є визначення заборгованості зі сплати аліментів виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості. Це пов'язано з тим, що боржник, навіть за умов призупинення дії трудового договору, має можливість законним шляхом здійснювати трудову діяльність, зокрема шляхом працевлаштування за сумісництвом на умовах повного робочого дня. Приховування доходів або подання неповних чи недостовірних відомостей щодо розміру доходів, з яких мають утримуватись аліменти, є недопустимим та суперечить інтересам дитини. Водночас, у випадках неофіційного працевлаштування аліменти мають визначатися виходячи із середньої заробітної плати для місцевості, де проживає боржник. Це підтверджує правомірність дій державного виконавця щодо нарахування відповідної заборгованості.
Аргументи учасників справи
12 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у період, за який державний виконавець проводив розрахунок, виплата заробітної плати йому роботодавцем не здійснювалася не з причин невиконання роботи працівником, а внаслідок тимчасового призупинення дії трудового договору, причиною якого є впровадження в державі воєнного стану та вплив його наслідків на трудові відносини працівників та роботодавця. Загальновідомо, що з початком військової агресії у 2022 році саме з причини воєнного стану роботодавці почали масово припиняти трудові відносини з працівниками і законодавець 15 березня 2022 року прийняв Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а Мінекономіки опублікувало коментар від 23 березня 2022 року саме у наведених умовах воєнного стану і зазначило, що тимчасове призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану не означає розірвання трудових відносин, отже застосування частини другої статті 195 СК України до таких правовідносин є неправомірним та помилковим. Саме такий висновок у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд в ухвалі від 08 вересня 2023 року у справі № 489/3741/16-ц. У судах першої та апеляційної інстанцій він посилався також на цей висновок, але суди не звернули увагу на це та не врахували його.
10 липня 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що вона є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3 . Скаржник вже 5 років принципово сплачує мінімальний прожитковий мінімум, його мета взагалі не платити аліменти та він свідомо приховує свої доходи. Державному виконавцю, незважаючи на численні спроби, так і не вдалось витребувати від ОСОБА_1 трудовий договір. Скаржник вводить в оману державного виконавця, приховує свої доходи, місце свого неофіційного працевлаштування та розмір доходу, на виклики виконавця не з'являється. Його мета - сплачувати до повноліття 50 % прожиткового мінімуму, що він і робить з 2019 року
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 05 жовтня 2018 року у справі № 33/772/510/2018 визнано, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню, дитиною не цікавиться і тому був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП України.
Суди правильно вважали, що оскільки доказів отримання та розмірів фактичного доходу у період з лютого 2023 року по червень 2024 року заявником не надано, він не позбавлений можливості працевлаштуватись за сумісництвом. З наданих державному виконавцю документів на час виникнення заборгованості ОСОБА_4 не працював. З огляду на наведене, розмір заборгованості йому розраховано в порядку, визначеному частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Право на утримання дитини не може бути призупинено ні воєнним станом, ні умовою призупинення трудового договору, тим більше за відсутності доказів фактичної втрати заробітку. ОСОБА_1 жодних доказів щодо його фінансового стану, доказів неможливості працевлаштуватися не надав.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2025 року відзив Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року у справі № 133/745/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 квітня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі рішення суду виданий виконавчий лист 17 жовтня 2017 року.
02 листопада 2017 року на підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 23 липня 2024 року №55015284/24, складеного державним виконавцем, заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні по виконавчому листу № 133/745/17 від 17 жовтня 2017 року станом на 01 липня 2024 року складає 63 183,98 грн. З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що державним виконавцем за період з січня 2023 року по червень 2024 року вказано розмір доходу у сумі 21 347,00 грн щомісячно, нараховано аліменти у розмірі 5 336,75 грн на місяць.
Згідно з наказом ТОВ Газета «Новий день» від 01 лютого 2023 року за № 08-ОС, у зв'язку з запровадження правового режиму воєнного стану на території України, товариством призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 02 лютого 2023 року до відновлення виробництва, але не пізніше дня припинення (скасування) воєнного стану.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447-1 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження
№ 12-197гс18)).
У частинах першій, третій, четвертій, шостій - восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз'яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).
Колегія суддів акцентує увагу, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тлумачення статей 71 Закону України «Про виконавче провадження» та 195 СК України свідчить, що у разі стягнення аліментів, присудженими у частці від заробітку (доходу), їх розмір визначається виконавцем:
1) з фактичного заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержував, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України;
2) із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості для платника аліментів, який не працював.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не встановлює особливостей сплати аліментів особою, дію трудового договору з якою призупинено, не передбачає відрахування аліментів та/або нарахування боржнику заборгованості із сплати аліментівроботодавцем в період призупинення дії трудового договору.
Тому заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, з яким призупинено дію трудового договору, який на час виникнення заборгованості заробітку (доходу) не отримував, визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскільки наказом ТОВ Газета «Новий день» від 01 лютого 2023 року за № 08-ОС призупинено дію трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов'язаний виплачувати працівнику заробітну плату, відповідно здійснювати нарахування, відрахування та/або нарахування боржнику заборгованості із сплати аліментівроботодавцем, доказів отримання та розмірів фактичного доходу у вказаний спірний період з лютого 2023 по червень 2024 року скаржником не надано, тобто який в цей період вважається таким, що не працював, а тому розмір заборгованості йому було правомірно розраховано виконавцем в порядку, визначеному частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Разом з тим, скаржник посилається на ухвалу від 08 вересня 2023 року у справі № 489/3741/16-ц, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив такий висновок:
«зважаючи на наявний у матеріалах справи наказ про прийняття ОСОБА_3 на роботу до ФОП ОСОБА_6 з 15 лютого 2022 року та до видання роботодавцем наказу 24 березня 2022 року про призупинення трудового договору, розмір щомісячного платежу за аліментами за цей період повинен був бути нарахований, виходячи із розміру заробітної плати фактично працюючого працівника.
Доказів оскарження наказу заявником суду надано не було.
Разом з тим, за змістом частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Отже, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачають можливість для відшкодування заявнику заробітної плати за час призупинення дії трудового договору та не звільняють від обов'язку утримання дитини та сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, у період, коли дія трудового договору була призупинена, ОСОБА_3 не отримував заробітної плати. Отже, правильним є висновок апеляційного суду про те, що оскільки трудові відносини не припинено, а призупинено, за ОСОБА_3 зберігалося місце роботи та посада, законодавством передбачено відшкодування заробітної плати за вказаних обставин, то щомісячний розмір аліментів за час призупинення трудового договору з 24 березня по 31 жовтня 2022 року повинен визначатися, виходячи із розміру заробітної плати працівника, визначеної трудовим договором, а не з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов до правильного висновку про визнання розрахунку державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за період з 15 лютого 2022 року по 31 жовтня 2022 року неправомірним, та обґрунтовано зазначив, що при проведені розрахунку заборгованості за цей період державному виконавцю слід враховувати розмір заробітної плати, визначений трудовим договором між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 237/2469/20 наведений аналогічний висновок та зазначено, що:
«відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором. За змістом частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Отже, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачають можливість відшкодування заявнику заробітної плати за час призупинення дії трудового договору та не звільняють від обов'язку утримання дитини і сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у Мар'їнському ВДВС перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів ОСОБА_1, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно з наказом № 3105/22 від 31 травня 2022 року ДП «Шахта ім. М. С. Сургая», у зв'язку з військовою агресією росії проти України та проведенням бойових дій за адресою виробництва, дія трудових договорів призупинена з працівниками з 01 червня 2022 року, в тому числі з ОСОБА_1, до відновлення можливості виконувати роботу працівниками. Доказів оскарження вказаного наказу суду надано не було. З розрахунку заборгованості вбачається, що державним виконавцем за період з липня 2022 року по квітень 2023 року сума аліментів, які підлягають стягненню, визначена у розмірі 1/4 від розміру середньої заробітної плати працівника даної місцевості.
Не погоджуючись із наведеним державним виконавцем розрахунком, ОСОБА_1, звертаючись до суду з цією скаргою, посилався на те, що у зазначений період трудовий договір між ним та ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» був призупиненим однак заявник не був безробітним, що, на його думку, є підставою для нарахування аліментів у мінімальному розмірі - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій врахували, що боржник не мав фактичного доходу за оскаржуваний період часу, а тому державний виконавець правильно обчислив та розрахував заборгованість зі сплати аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Водночас Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів, оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» не припинено, а призупинено. За ОСОБА_1 зберігається місце роботи та посада, законодавством передбачено відшкодування заробітної плати за вказаних обставин, а тому щомісячний розмір аліментів за час призупинення трудового договору повинен визначатися, виходячи із розміру заробітної плати працівника, визначеної трудовим договором, яка підлягала б нарахуванню роботодавцем, якщо б дію трудового договору не було б призупинено, а не із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості».
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне передати справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судудля відступу від висновків щодо застосування статей 71 Закону України «Про виконавче провадження» та 195 СК України щодо порядку визначення заборгованості (розміру) за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, з яким призупинено дію трудового договору та який на час виникнення заборгованості не працював, викладених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року у справі № 489/3741/16-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 237/2469/20, і зробити висновок про те, що:
«виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тлумачення статей 71 Закону України «Про виконавче провадження» та 195 СК України свідчить, що у разі стягнення аліментів, присудженими у частці від заробітку (доходу), їх розмір визначається виконавцем:
1) з фактичного заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержував, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України;
2) із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості для платника аліментів, який не працював.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не встановлює особливостей сплати аліментів особою, дію трудового договору з якою призупинено, не передбачає відрахуванняаліментів та/або нарахування боржнику заборгованості із сплати аліментівроботодавцем в період призупинення дії трудового договору.
Тому заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, з яким призупинено дію трудового договору, який на час виникнення заборгованості заробітку (доходу) не отримував, визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості».
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати справу № 133/2281/24 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко