29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3715/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою
відповідальністю «Окузай» - не з'явився,
Міністерства юстиції України - Солов'я О. В.,
Приватного нотаріуса
Гришаєвої Ірини Вікторівни - не з'явився,
ОСОБА_1 - не з'явився,
ОСОБА_2 - не з'явився,
ОСОБА_3 - особисто
ОСОБА_4 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 (у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М. (головуючий), Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 (суддя Алєєва І. В.)
у справі № 910/3715/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай»
до Міністерства юстиції України,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватного нотаріуса Гришаєвої Ірини Вікторівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
про визнання протиправним та скасування наказу,
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Окузай» (далі - ТОВ «Окузай») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 04.03.2024 № 588/5, яким скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої І. В. (далі - Приватний нотаріус) від 15.08.2023 № 68878044.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що внаслідок прийняття Міністерством юстиції України оспорюваного наказу порушено його права та інтереси як власника квартири АДРЕСА_1 . На думку позивача, розгляд скарги ОСОБА_3 здійснено Міністерством юстиції України з порушенням положень Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, а дії Приватного нотаріуса при реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 (попередній власник) є правомірними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного нотаріуса, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; а також як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025, у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у квітні 2025 року ТОВ «Окузай» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито касаційне провадження у справі 910/3715/24 за касаційною скаргою ТОВ «Окузай» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; зупинено касаційне провадження у справі № 910/3715/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 910/2546/22.
Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, та безпідставність доводів, наведених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ОСОБА_3 у письмових поясненнях зазначає про правомірність рішень судів попередніх інстанцій.
24.09.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2025 поновлено провадження у справі № 910/3715/24 за касаційною скаргою ТОВ «Окузай» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.10.2025
ТОВ «Окузай» у судове засідання свого представника не направило.
Приватний нотаріус, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились та своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Окузай», а також Приватного нотаріуса, ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_3 та представника Міністерства юстиції України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 02.04.2021 між ОСОБА_3 (позичальник) та ОСОБА_4 (позикодавець) укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого позикодавець передає, а позичальник приймає у приватну власність грошову суму у розмірі 3 783 520,00 грн, що еквівалентні за домовленістю сторін 136 000,00 доларів США (пункт 1).
Також, 02.04.2021 між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_4 (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем його зобов'язань за договором позики грошей (пункт 1.1). Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (пункт 2.1 договору).
24.04.2023 між ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором, зокрема, за договором позики, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г. 02.04.2021 за реєстраційним № 839 та договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г. 02.04.201 за реєстраційним № 840 (пункт 1.1).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 15.08.2023 № 342837898 на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.04.2023 та іпотечного договору від 02.04.2021 за ОСОБА_1 11.08.2023 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (рішення Приватного нотаріусу від 15.08.2023 № 68878044).
22.12.2023 ОСОБА_1 як власник квартири за договором купівлі-продажу відчужив ОСОБА_2 (покупець) квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав від 22.12.2023 № 359628623 на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2023 № 4577 за ОСОБА_2 22.12.2023 зареєстровано право власності на зазначену квартиру.
Цього ж дня (22.12.2023) за рішенням єдиного засновника ОСОБА_2 створено ТОВ «Окузай», про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000741020000105728.
Статутний капітал ТОВ «Окузай» сформовано шляхом передачі у статутний капітал належного засновнику на праві власності нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2023.
Отже, власником зазначеної квартири є ТОВ «Окузай», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.03.2024 № 368571134.
Наказом Міністерства юстиції України від 04.03.2024 № 588/5 частково задоволено скаргу ОСОБА_3 ; визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 15.08.2023 № 68878044 Приватного нотаріуса про перехід права власності на нерухоме майно на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» до ОСОБА_1 .
Також, судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою Шевченківського районного суду місті Києва від 10.03.2023 у справі № 761/8402/23 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до його подачі, шляхом накладення арешту, на нерухоме майно задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 07.05.2003 № 648-С/КІ.
Звертаючись до суду з позовними вимогами визнання протиправним та скасування зазначеного наказу Міністерства юстиції України, на їх обґрунтування ТОВ «Окузай» послалось на те, що оспорюваний наказ безпосередньо порушує його права та інтереси як добросовісного набувача, та унеможливлює реалізацію ним права власності на квартиру. При цьому позивач послався на відсутністю порушень Приватним нотаріусом вимог законодавства під час здійснення реєстраційних дій щодо зміни власника квартири у серпні 2023 року та на порушення Міністерством юстиції України положень Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, під час розгляду скарги ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що анульоване Міністерством юстиції України рішення Приватного нотаріуса було прийнято останнім під час дії арешту на спірну квартиру, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду місті Києва від 10.03.2023 у справі № 761/8402/23, який був чинний на час здійснення реєстраційних дій, дійшов висновку, що це рішення прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації та за наявності підстави для відмови у державній реєстрації, передбаченої пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та виснував про законність та обґрунтованість наказу Міністерства юстиції України щодо анулювання такого рішення Приватного нотаріуса.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Окузай» на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/2825/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4997/17, від 15.08.2018 у справі № 922/2998/16, відповідно до яких відмова у держаній реєстрації прав та обтяжень з підстав, не передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заборонена.
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Окузай», виходить із такого.
Касаційне провадження у справі № 910/3715/24, що розглядається, зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 910/2546/22.
За результатами розгляду зазначеної справи Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 висловлено правові позиції, які в силу частини 4 статті 300 ГПК України підлягають врахуванню судом касаційної інстанції, який у такому випадку не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
Так, у справі № 910/2546/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту речових прав на нерухоме майно. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно.
Тобто Міністерство юстиції України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.
За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача/співвідповідача до участі у справі.
Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).
У справах за позовом про скасування наказу Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем речових прав, в яких вирішується доля майнових прав та інтересів особи, за результатами розгляду скарги якої було прийнято зазначений наказ, враховуючи правову природу спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушені, на його думку, речові права на майно.
Натомість Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права на майно.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору.
Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою ТОВ «Окузай» з наказом Міністерства юстиції України, яким, на його переконання, безпідставно скасовано рішення Приватного нотаріуса про державну реєстрацію за Агеєвим В. С. в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки права власності на квартиру, яка в подальшому була неодноразово відчужена та останнім власником якої є позивач.
Відтак відповідачем (відповідачами) у цій справі за вимогами ТОВ «Окузай», спрямованими на введення його у володіння речовим правом власності на квартиру, є особа (особи), речове право якої (яких) оспорюється, а не саме лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача немає спору про речове право.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
Позивач правом залучити співвідповідача/співвідповідачів (особи (осіб), речове право якої (яких) оспорюється) відповідно до статті 48 ГПК України не скористався та послідовно наполягав на необхідності задоволення його вимог самим лише Міністерством юстиції України, з яким у нього немає спору про речові права на квартиру.
За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
Оскільки Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення співвідповідача/співвідповідачів (особи (осіб), речове право якої (яких) оспорюється), Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити саме з цих підстав.
При цьому Верховний Суд враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 в силу частини 4 статті 300 ГПК України.
З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги позивача (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
Разом з тим, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з підстав, пов'язаних з оцінкою спірних правовідносин по суті спору.
Водночас такі висновки судів попередніх інстанцій не призвели до ухвалення незаконних рішень, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Окузай», дійшов висновку про залишення її без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко