04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/19635/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Чебикіна С.О.)
від 05.05.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.)
від 06.08.2025
за скаргою Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі № 910/19635/23
за позовом Національної поліції України
до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука Віталія Віталійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ-Текс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Тайм"
про зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука Віталія Віталійовича (далі - АТ "Укрбудінвестбанк") та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, а саме про:
- зобов'язання АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука Віталія Віталійовича акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Національної поліції України в розмірі 264 009,00 грн та подати відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" в частині включення кредиторських вимог Національної поліції України до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" в розмірі 264 009,00 грн, керуючись статтями 1, 44, 45, 48, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, позов задоволено повністю, зобов'язано Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука В.В. акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Національної поліції України в розмірі 264 009,00 грн та подати відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в частині включення кредиторських вимог Національної поліції України до реєстру акцептованих вимог кредиторів акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в розмірі 264 009,00 грн, стягнуто з Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на користь Національної поліції України 2 684,00 грн судового збору, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Національної поліції України 2 684,00 грн судового збору.
1.3. Постановою Верховного Суду від 02.04.2025 касаційні скарги Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука В.В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/19635/23 в частині задоволених вимог щодо зобов'язання АТ "Укрбудінвестбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Національної поліції України в розмірі 122 499,00 грн, та зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни реєстру акцептованих вимог АТ "Укрбудінвестбанк" в частині включення кредиторських вимог Національної поліції України до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Укрбудінвестбанк" в розмірі 122 499,00 грн - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/19635/23 залишено без змін.
1.4. 06.01.2025 Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/19635/23 про стягнення з Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на користь Національної поліції України 2 684,00 грн судового збору.
1.5. Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" до суду подано скаргу на дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Наталії Крилової відносно виконання наказу № 910/19635/23 виданого 06.01.2025 Господарським судом міста Києва про стягнення з Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на користь Національної поліції України судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" у скарзі просило:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Крилової Наталії відносно виконання наказу №910/19635/23 виданого 06.01.2025 Господарським судом міста Києва про стягнення з Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на користь Національної поліції України судового збору у розмірі 2 684,00 грн;
- визнати неправомірними та скасувати постанови, винесені 02.04.2025 старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві Крилової Наталії:
- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1;
- постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1;
- постанову про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.
1.6. Скарга мотивована тим, що божником у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 є банк - Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк", який знаходиться в процесі ліквідації, а відтак вказані обставини перешкоджали відкриттю виконавчого провадження та зобов'язували державного виконавця в силу положень статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" повернути виконавчий документ стягувачу без виконання.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №910/19635/23 у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено повністю.
2.2. За висновками місцевого господарського суду, оскільки вимоги про стягнення з банку судового збору є поточними вимогами, які виникли після запровадження процедури ліквідації банку, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, норми Господарського процесуального кодексу України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку щодо відсутності протиправної поведінки державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/19635/23 та відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №910/19635/23 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні скарги державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/19635/23 та відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі №910/19635/23, Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" подало касаційну скаргу, якою просить ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та задовольнити скаргу останнього на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/19635/23 та відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, визнати неправомірними та скасувати постанови, винесені державним виконавцем.
3.2. В касаційній скарзі Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" посилається на те, що оскаржувані судові рішення постановлені судами при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суди визнали встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішеннях судів обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні скарги суди послалися на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, проте наведена справа не є подібною до справи №910/19635/23, тому висновки, зроблені в ній, не можуть застосовуватися в межах виконавчого провадження у даній справі.
3.3. Одночасно Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" заявляє клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивуючи його тим, що існують підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, зокрема в частині висновків суду про поділ вимог кредиторів банку який перебуває в процедурі ліквідації на поточні і конкурсні, а також уточнення питання стосовно стягнення в межах виконавчого провадження з банку, який перебуває в процедурі ліквідації витрат, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації такого банку. Також зазначає щодо неефективності відкриття виконавчого провадження відносно банку який перебуває в процедурі ліквідації, як способу захисту інтересів стягувача, як питання, яке містить виключну правову проблему, вирішення якої має забезпечити розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Національна поліція України проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на з'ясуванні фактичних обставин справи, а саме судами встановлено що вимоги про стягнення судового збору з відповідача-1 є поточними, які виникли після запровадження процедури ліквідації банку; відповідач-1 у добровільному порядку не вчинив дії, спрямовані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили; судами правильно застосовано як положення Закону України "Про виконавче провадження", так і Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4.2. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/19635/23 та відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
4.3. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.
4.4. За приписами частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/19635/23 про стягнення з Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на користь Національної поліції України 2 684,00 грн судового збору.
Національна поліція України 06.02.2025 звернулася до відповідача-1 із заявою № 30/26/3-2025 про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/19635/23.
Зазначену заяву НПУ 07.02.2025 направлено на адресу відповідача-1 (поштове відправлення № 0100199427576). Вказане поштове відправлення не було вручено відповідачу-1 та повернулося за зворотньою адресою (докази повернення наявні в матеріалах справи).
Національна поліція України 24.03.2025 звернулася до Шевченківського відділу ДВС у м. Києві із заявою про примусове виконання наказу суду першої інстанції від 06.01.2025, виданого на виконання рішення суду першої інстанції від 31.07.2024, що набрало законної сили, в частині стягнення витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в справі № 910/19635/23.
02.04.2025 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Криловою Н. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 06.01.2025 № 910/19635/23 про стягнення з АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (боржник) на користь НПУ (стягувач) судового збору 2 684,00 грн.
Цього ж дня старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Криловою Н. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також постанову про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 05.10.2023 № 350-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1235 від 05.10.2023 "Про початок процедури ліквідації АТ "Укрбудінвестбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого повноваження ліквідатора з 06.10.2023 до 05.10.2026 (включно) делеговані Паламарчуку В.В.
Звертаючись із скаргою до господарського суду, скаржник вказував, що божником у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 є банк - Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк", який знаходиться в процесі ліквідації, а відтак вказані обставини перешкоджали відкриттю виконавчого провадження та зобов'язували державного виконавця в силу положень статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" повернути виконавчий документ стягувачу без виконання.
На переконання скаржника норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними і мають пріоритетне значення відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
4.6. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
4.7. Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців регламентує Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
4.8. У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
4.9. Одним із таких актів є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).
4.10. Відповідно до пункту 8 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.
4.11. Тобто у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 29.08.2018 у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, та постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22, від 21.03.2024 у справі № 920/674/22.
ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у кредитному реєстрі НБУ.
Ліквідація АТ "Український будівельно-інвестиційний банк", і зокрема задоволення вимог кредиторів здійснюється виключно на підставі спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та інших нормативних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4.12. Відповідно до статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається.
Згідно зі статтею 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Частиною першою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в черговості, визначеній цією статтею.
4.13. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, спір між сторонами виник у зв'язку з невизнанням Фондом кредиторських вимог Національної поліції України в розмірі 264 009,00 грн та відмові у внесенні відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Верховний Суд погодився із позовними вимогами Національної поліції України в частині акцептування (визнання) кредиторських вимог Національної поліції України в розмірі 141 510,00 грн, та зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни реєстру акцептованих вимог АТ "Укрбудінвестбанк" в частині включення кредиторських вимог Національної поліції України до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Укрбудінвестбанк" в розмірі 141 510,00 грн.
Отже зобов'язання зі сплати судового збору виникли на підставі часткового задоволення позовних вимог щодо визнання кредиторських вимог Національної поліції України.
4.14. Процедури, що виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується врегульовано Положенням про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 № 3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за № 1104/30972.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу VII Положення № 3711 Внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є: рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону).
4.15. Як зазначав в судах попередніх інстанцій скаржник з наданням відповідних доказів, Національна поліція України звернулася до АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" з заявою від 09.04.2025 №96/26/3-2025 про виконання рішення суду від 31.07.2024 у справі №910/19635/23.
Національна поліція України в своїй заяві просила виконати рішення суду у справі №910/19635/23 і включити до реєстру кредиторів АТ "Укрбудінвестбанк" вимоги по гарантії в сумі 141 510,00 грн і судові витрати у сумі 2 684,00 грн.
АТ "Укрбудінвестбанк" було подано на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необхідний пакет документів для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін з метою виконання рішення суду у справі №910/19635/23.
Рішенням ВД ФГВФО від 05.05.2025 №418 затверджено зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів та включено вимоги Національної поліції України в сумі 144 194,00 грн до реєстру вимог кредиторів АТ "Укрбудінвестбанк".
Втім ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд на зазначене уваги не звернули.
До того ж зазначене може призвести до подвійного задоволення вимоги про стягнення судового збору.
4.16. У пункті 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Відповідно до пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
4.17. Відмовляючи в задоволенні скарги АТ "Укрбудінвестбанк" суди послалися на висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011. Велика Палата Верховного Суду у справі № 5002-17/1718-2011 сформувала висновок щодо застосування положень пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого, вказана правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.
Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке, повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.
Правова проблема, яка постала в цій справі, полягала у тому, що суб'єкт правовідносин з виконання судового рішення в ліквідаційній процедурі банку (особа, уповноважена ФГВО на ліквідацію банку) відмовився виконати рішення суду про вчинення певних дій з перерахування коштів як таких, що є витратами банку, пов'язаними з веденням ліквідаційної процедури, а Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено механізму виконання таких рішень державним виконавцем. Велика Палата Верховного Суду погодилася, що у випадку відмови ліквідатора банку виконати судові рішення про зобов'язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.
Разом з тим, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у цій справі не є витратами банку, пов'язаними з веденням ліквідаційної процедури в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій застосували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка є нерелевантною до спірних правовідносин та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні скарги АТ "Укрбудінвестбанк".
4.18. Відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При цьому касаційний суд зауважує, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження).
Отже, за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 17.01.2025 № 906/400/22, від 18.05.2022 № 910/21454/17.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
4.19. Враховуючи зазначене, зокрема, незастосовність до спірних правовідносин позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання про передачу справи на Велику Палату. Також, враховуючи мотиви, викладені в цій постанові, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на Велику Палату Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми, що, як зазначає скаржник, полягає у неефективності відкриття виконавчого провадження відносно банку який перебуває в процедурі ліквідації, як способу захисту інтересів стягувача, а також перешкоджає задоволенню законних інтересів інших кредиторів банку який перебуває в процедурі ліквідації.
4.20. В частині вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" справи з приводу оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21, аналізуючи частину другу статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов'язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані.
Отже, провадження у цій справі № 910/19635/23 щодо скарги в частині визнання неправомірними та скасування постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Положеннями частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
5.3. Відповідно до частин першої та другої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
5.4. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви Банку на бездіяльність приватного виконавця.
6. Судові витрати
6.1. За подання касаційної скарги на судові рішення, якими розглянуто скаргу на рішення, дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби судовий збір не сплачується, а відтак і не підлягає розподілу.
Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 302, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про передачу справи № 914/19635/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" задовольнити частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі №910/19635/23 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким скаргу Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Крилової Наталії задовольнити частково, визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Крилової Наталії щодо винесення 02.04.2025 постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.
4. Скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Крилової Наталії у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02.04.2025 про відкриття виконавчого провадження.
5. Провадження у справі №910/19635/23 щодо скарги в частині визнання неправомірними та скасування постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді Н. Губенко
І. Кондратова