30 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/537/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - адвоката Тищенко А.І. (дов. № 20/11-7 від 20.11.2024),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" - адвоката Дем'яненко О.І. (дов. № 19/2024 від 20.03.2024),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 (головуючий суддя Юзіков С.Г.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025 (головуючий суддя Чередко А.Є., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.)
у справі № 904/537/24
за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія)
до Товариства
про стягнення боргу.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.10.2025 № 32.2-01/2731 у зв'язку із відпусткою судді Колос І.Б., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/537/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Власов Ю.Л. і Малашенкова Т.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
Компанія звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 7 906 964,17 грн боргу за послуги з передачі електричної енергії, 249 006,64 грн 3% річних та 440 009,86 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 06.08.2024).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 03.06.2019 № 0535-02041 (далі - Договір) в частині розрахунків за надані послуги за період з вересня до грудня 2023 року (з урахуванням коригування періоду квітня-грудня 2023 року), внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 7 906 964,17 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за надані послуги, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 249 006,64 грн та інфляційні втрати в розмірі 440 009,86 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025, позов задоволено.
Рішення судів мотивовані доведеністю обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається:
- на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 08.08.2023 № 1475 та статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21.05.2025 у справі № 905/1743/23 та від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20;
- на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, пункту 6.2.8 Правил роздрібного ринку електроенергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) з урахуванням приписів абзацу 3 частини першої Порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1209 (зі змінами від 05.07.2019; далі - Порядок № 1209) та наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" (далі - Наказ № 148), за відсутності висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, зокрема, у питанні правомірності перекладення адміністратором комерційного обліку (Компанією; позивачем) обсягів спожитої електроенергії комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" (далі - КП "Компанія "Вода Донбасу") на витрати оператора системи розподілу (Товариство; відповідача), при наявності заборони на відключення електропостачання об'єктів КП "Компанія "Вода Донбасу".
Просить скасувати рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного суду повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнено Товариство у касаційній скарзі:
- вважає, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості відповідно до статті 236 ГПК України;
- стверджує про неправомірну поведінку позивача з включення до актів та розрахунку боргу об'ємів та вартості послуги, які відповідач фактично не отримував;
- зазначає про нез'ясування судами правильності нарахування заборгованості та обставин фактичного надання обсягів послуг, заборгованість за які заявлена до стягнення, попри наявність між сторонами спору за актами коригування наданих послуг, заперечення відповідачем обставин їх отримання;
- висновує фактичне покладення судами на відповідача обов'язку з оплати послуги з передачі електричної енергії, наданої іншим учасникам ринку електричної енергії.
Скаржник також стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475, оскільки вона, зокрема, не стосується спірного періоду надання послуг за Договором, не зобов'язує Компанію покладати обсяги спожитої КПВД електроенергії на Товариство тощо.
Від Компанії надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Товариства 17.09.2025 надійшла відповідь на відзив із запереченнями скаржника щодо викладених у відзиві заперечень Компанії проти доводів касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.06.2019 державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Компанія (оператор системи передач, ОСП) та Товариство (користувач) уклали Договір, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 17.09.2021):
- оператор системи передачі (ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі за договором - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору (пункт 1.1);
- сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (пункт 1.2);
- планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті (пункт 3.1);
- фактичний обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі (пункт 4.1);
- користувач зобов'язаний подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю (пункт 4.2);
- розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 5.1);
- користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця (пункт 5.2);
- користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає користувачу протягом 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється на підставі рахунків, наданих (ОСП) або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або з використанням електронного підпису тієї особи, яка уповноважена на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта (пункт 5.5);
- у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (пункт 5.6).
За даними Компанії на виконання умов Договору в 2023 році вона надавала Товариству послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами надання послуг та актами коригування до актів надання послуг (до матеріалів справи позивачем долучено низку актів приймання-передачі послуг та актів коригування до актів приймання-передачі послуг). Зазначені акти направлялися Товариству електронною поштою через систему електронного документообігу АСКОД (скріншоти додані до матеріалів справи).
За даними Компанії, Товариство на порушення умов Договору за надані послуги розрахувалося не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 7 906 964,17 грн, що і стало причиною звернення до суду з цим позовом. У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за послуги, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 249 006,64 грн та інфляційні втрати в розмірі 440 009,86 грн.
Натомість відповідач заперечує існування заборгованості, зазначаючи про штучне її створення, пов'язане з самовільною зміною позивачем даних на платформі MMS та покладенням об'ємів спожитої електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" на Товариство. Відповідач вважає неправомірним віднесенням позивачем обсягів споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" до витрат відповідача як оператора системи розподілу (ОСР), а також те, що позивач як оператор системи передачі (ОСП) здійснює передачу та транспортування електричної енергії (власну господарську діяльність) використовуючи електромережі відповідача та покладаючи всі витрати, які виникають під час передачі електричної енергії, на відповідача. Товариство вважає, що технологічні витрати електричної енергії Компанії на її передачу транзитними ЛЕП-110кВ Товариства у спірному випадку мають бути віднесені на баланс позивача.
Задовольняючи позов у повному обсязі та відхиляючи заперечення відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у спірний період надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією. Надані на підтвердження позовних вимог акти приймання-передачі послуг та акти коригування отримані відповідачем, однак у встановлений термін повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей на адресу позивача не надходило, тому суди виснували, що ці акти є прийнятими.
За висновками судів, враховуючи визначений сторонами у розділі 5 Договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем, часткову оплату за надані послуги, строк оплати наданих у період з квітня по грудень 2023 року послуг, є таким, що настав. При цьому, відповідач не надав доказів оскарження частини актів коригування у встановлений строк, а направлені відповідачем власні версії актів коригування подані з порушенням строків, встановлених пунктом 5.6 Договору.
Строк виконання зобов'язання з оплати вартості послуг з передачі електричної енергії є таким, що настав, однак відповідач за них розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 7 906 964,17 грн, яка підлягає стягненню з урахуванням додаткових нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат.
Відхиляючи заперечення відповідача щодо включенням до актів технологічних втрат електроенергії (втрати в електромережах, пов'язані з передачею та розподілом електроенергії), суди зазначили, що останній не спростував позицію позивача про те, що технологічні втрати вже враховані у тарифах, встановлених для відповідача як оператора системи розподілу, що відповідно до нормативних документів, такі втрати розподіляються між власниками мереж і операторами систем пропорційно до обсягів споживання та передачі електроенергії і оскільки ці втрати вже включені до тарифів, якими керується відповідач, їх не потрібно додатково враховувати у розрахунках між сторонами.
Щодо позиції відповідача стосовно обсягів споживання КП "Компанія Вода Донбасу", які віднесені до втрат відповідача та не є технологічними втратами останнього, суди послалися на те, що відповідно до пункту 1 постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475, приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі Електромережі" та товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" (відповідач у цій справі) зобов'язано припинити порушення абзацу третього пункту 6.2.8 глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ шляхом передачі адміністратору комерційного обліку (тобто позивачеві) у термін до 01 вересня 2023 року валідованих даних комерційного обліку по точкам комерційного обліку КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 до 28.02.2023 з урахуванням того, що учасник ринку КП "Компанія "Вода Донбасу" у зазначений період мало статус "Дефолтний", та не допускати такого порушення.
Пунктом 2 постанови НКРЕКП Компанію зобов'язано забезпечити сертифікацію даних комерційного обліку у термін до 01.09.2023 по точках комерційного обліку КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 до 28.02.2023, після отримання таких даних комерційного обліку в тому числі від Товариства.
Однак, на час вирішення спору відповідач не надав доказів виконання наведеної вимоги.
За таких встановлених обставин цієї справи суди виснували дотримання Компанією своїх зобов'язань за Договором та відхилили заперечення Товариства про відсутність у нього заборгованості, констатувавши порушення умов Договору зі сторони відповідача в частині розрахунків за надані послуги.
Однак, Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За змістом Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини першої статті 1 Закону).
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язується оплатити прийняту енергію (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України), а за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 654 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Судами з'ясовано, що за даними Компанії, на виконання умов Договору в 2023 році, вона надавала Товариству послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами надання послуг та актами коригування до актів надання послуг (до матеріалів справи позивачем долучено низку актів приймання-передачі послуг та актів коригування до актів приймання-передачі послуг).
Водночас, заперечуючи проти заявленої заборгованості, Товариство зазначало що про штучне її створення, обумовлене самовільною зміною позивачем даних на платформі MMS та покладенням об'ємів спожитої електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" на Товариство. Відповідач вважає неправомірним віднесенням позивачем обсягів споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" до витрат відповідача як оператора системи розподілу (ОСР), а також те, що позивач як оператор системи передачі (ОСП) здійснює передачу та транспортування електричної енергії (власну господарську діяльність) використовуючи електромережі відповідача та покладаючи всі витрати, які виникають під час передачі електричної енергії, на відповідача. Товариство вважає, що технологічні витрати електричної енергії Компанії на її передачу транзитними ЛЕП-110кВ Товариства у спірному випадку мають бути віднесені на баланс позивача.
Протягом розгляду справи відповідач заперечував отримання послуг, які включені позивачем до спірної заборгованості. Зазначав, що по спірних актах коригування між сторонами не досягнуто згоди. Акти коригування, направлені позивачем відповідачу не прийняті останнім, а позивачем - не прийняті акти коригування, складені відповідачем.
За твердженням відповідача спірними актами коригування на нього неправомірно покладено об'єми спожитої електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу", проти чого Товариство заперечує з підстав неправомірності таких дій позивача.
Як вже частково зазначалося, ці доводи Товариства відхилені судами з посиланням на положення постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475, обставини її невиконання відповідачем, а також прийняття актів відповідачем внаслідок не направлення заперечень позивачу у встановлений строк.
Не погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій, Товариство у касаційній скарзі зазначає, зокрема, про неправильне застосування судами у прийнятті оскаржуваних судових рішень постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475, без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21.05.2025 у справі № 905/1743/23.
У цьому контексті Товариство стверджує, що положення постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475 не стосується спірного періоду надання послуг за Договором, не зобов'язує Компанію покладати обсяги спожитої КПВД електроенергії на Товариство тощо.
Так, у справі № 905/1743/23 Компанія (тотожний позивач) звернулася з позовом до акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення заборгованості за фактично надані послуги в розмірі 96 610 226,05 грн, інфляційних втрат 1 198 635,82 грн, 3% річних 979 627,15 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 03.06.2019 № 0518-02041 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманих від позивача послуг у період липень 2023-грудень 2023 року (з урахуванням коригування квітня-вересня 2023 року).
Заперечуючи проти позову, відповідач, аналогічно як і у цій справі, яка розглядається (№ 904/537/24), стверджував про те, що позивач здійснює передачу та транспортування електричної енергії (власну господарську діяльність) використовуючи електромережі відповідача та покладаючи всі витрати, які виникають під час передачі електричної енергії, на відповідача. Відповідач вважав, що технологічні витрати електричної енергії на її передачу для Компанії транзитними ЛЕП-110кВ АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" мають бути віднесені на баланс позивача, про що його було повідомлено листами від 18.07.2023 № 74/10379-вих та від 22.08.2023 № 74/12348-вих.
Відповідач також не погодився з діями позивача щодо покладення обсягів споживання електроенергії споживачами державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") на втрати акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі". Позивач безпідставно зменшив значення агрегованих даних комерційного обліку площадок вимірювання споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго", самовільно, в порушення норм чинного законодавства, змінивши дані на платформі ММS (програма, в які відображаються дані комерційного обліку споживачів - об'єми розподіленої електричної енергії) поклавши ці обсяги споживання на втрати відповідача. Звернення відповідача були проігноровані позивачем.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов у справі № 905/1743/23 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за фактично надані послуги у сумі 84 306 350,85 грн, інфляційні втрати у сумі 1 076 366,20 грн, 3% річних у сумі 899 236,36 грн та судовий збір у розмірі 925 630,25 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 303 875,20 грн, інфляційних втрат у сумі 122 269,62 грн та 3 % річних у сумі 80 390,79 грн, суди виходили з того, що відповідач був вимушений забезпечити відбір електричної енергії у виробника та передачу власними електричними мережами споживачам Донецької та частково Харківської областей фактично виконуючи послугу з передачі електричної енергії, яку мав виконувати позивач, внаслідок чого високі транзитні перетоки електричної енергії створили додаткові обсяги втрат електричної енергії від обсягів надходження електричної електроенергії в мережу відповідача. Така ситуація суттєво вплинула на обсяги наданих позивачем відповідачу послуг у спірний період та спростовує доводи позивача щодо обґрунтованості визначення суми позову в частині розміру заборгованості з оплати вартості послуг з передачі електричної енергії.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що позивач здійснює передачу та транспортування електричної енергії (власну господарську діяльність) використовуючи мережі відповідача, з нарахованої позивачем плати за послуги з передачі електричної енергії мають бути вираховані технологічні витрати електричної енергії на її передачу для позивача транзитними ЛЕП-110кВ відповідача.
Крім того дослідивши питання обсягів фактично наданих позивачем відповідачу за договором послуг у спірний період та обсягів втрат відповідача, спричинених транзитом електричної енергії, суди дійшли висновку про те, що технологічні витрати електричної енергії на її передачу для споживання електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" у загальному розмірі складають 12 303 875,20 грн, а правильність такого розрахунку позивачем не спростована.
Постановою від 21.01.2025 у справі № 905/1743/23 Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін та в оскаржуваній частині (відмови у задоволенні позову) погодився із мотивами та висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, зокрема, таке:
"4.15. Посилання заявника касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги позицію Верховного Суду викладену у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 щодо особливого статусу НКРЕКП (регулятора), а також не врахували рішення Регулятора з аналогічного питання, а саме постанову від 11.04.2023 № 673 "Про результати розгляду спору між ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" та ПрАТ "НЕК Укренерго", якою зобов'язано ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити порушення пункту 2.3.6 глави 2.3 розділу ІІ Кодексу, для чого відобразити на платформі управління ринком уточнені дані щодо обсягів відпущеної в мережі ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" електричної енергії без урахування втрат у ПЛ-750 кВ "Донбаська - Запорізька", колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вказаною постановою НКРЕКП не спростовуються встановлені судами обставини використання позивачем при передачі електричної енергії мереж відповідача та наявності підстав для вирахування витрат електричної енергії на її передачу для ПрАТ "НЕК "Укренерго" транзитними ЛЕП-110кВ АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".
Посилання скаржника на постанову НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475, якою ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" зобов'язано у термін до 01.09.2023 передати валідовані дані комерційного обліку по точкам комерційного обліку КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 по 28.02.2023, а НЕК "Укренерго" зобов'язано забезпечити сертифікацію даних комерційного обліку у термін до 01.09.2023 по точках комерційного обліку КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 по 28.02.2023, після отримання таких даних комерційного обліку тому числі від відповідача також є безпідставними, оскільки вказане рішення Регулятора стосується періоду з 01.01.2022 по 28.02.2023, у той час як спірний період у даній справі визначено позивачем з липня 2023 року і вказаною постановою Регулятора не зобов'язано НЕК "Укренерго" покладати обсяги спожитої КПВД електроенергії на АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".
Верховний Суд зазначає, що правовідносини у наведеній справі № 905/1743/23 та у справі, яка розглядається № 904/537/24, за критеріями подібності правовідносин, визначеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, є подібними, у зв'язку з чим, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.01.2025 у справі № 905/1743/23 підлягають врахуванню у розгляді цього спору. Слід також відмітити, що подібними у цих справах є предмет та підстави позовів, а також суть доводів позивача та заперечень відповідачів проти них.
Верховний Суд зазначає, що як і у справі № 905/1743/23, у цій справі № 904/537/24 з встановлених судами обставин справи вбачається, що заявлена до стягнення спірна сума заборгованості не стосується періоду, визначеного у постанові НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475 (з 01.01.2022 до 28.02.2023), а заявлена до стягнення за надані послуги за період з вересня до грудня 2023 року (з урахуванням коригування періоду квітня-грудня 2023 року).
За таких обставин, з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 21.01.2025 у справі № 905/1743/23, постанова НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Окрім того зазначеною постановою Компанію не зобов'язано покладати обсяги спожитої КПВД електроенергії на Товариство.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо відхилення відповідних заперечень відповідача з посиланням на положення постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475, є помилковими.
Окрім того, під час розгляду цієї справи № 904/537/24, аналогічно як і у справі № 905/1743/23 відповідач зазначав, що позивач як оператор системи передачі (ОСП) здійснює передачу та транспортування електричної енергії (власну господарську діяльність) використовуючи електромережі (ЛЕП-110кВ) відповідача як оператора системи розподілу (ОСР), покладаючи всі витрати, які виникають під час передачі електричної енергії, на відповідача. На думку відповідача, технологічні витрати електричної енергії Компанії на її передачу транзитними ЛЕП-110кВ Товариства у спірному випадку мають бути віднесені на баланс позивача.
На відміну від справи № 905/1743/23, у справі № 904/537/24 стверджуванні відповідачем обставини щодо використання позивачем при передачі електричної енергії мереж відповідача та наявності підстав для вирахування витрат електричної енергії на її передачу для позивача транзитними ЛЕП-110кВ відповідача, не були з'ясовані, досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій, хоча вони мають істотне значення для правильного вирішення цього спору.
Верховний Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову у цій справі ґрунтуються виключно на встановлених обставинах прийняття відповідачем актів приймання-передачі послуг та актів коригування внаслідок не направлення відповідачем позивачу заперечень щодо них у встановлений строк.
Однак, самі по собі обставини створення Компанією первинних документів, як то актів приймання-передачі послуги та актів коригування до них, та направлення цих документів відповідачу, навіть за наявності пропуску строку надання відповідачем зауважень на такі документи не може бути беззаперечною підставою для сплати відповідачем визначених у таких актах сум за наявності між сторонами спору щодо факту надання/обсягу послуг.
За наслідками відхилення заперечень відповідача, у порушення статті 86, пунктів 1, 2 частини першої статті 237 пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, досліджено та оцінено, зокрема, таке: які послуги включені до актів приймання-передачі за період з вересня до грудня 2023 року та актів коригування періоду квітня-грудня 2023 року; чим обумовлене таке коригування та які послуги / який обсяг послуг було скориговано позивачем; чи включено Компанією до цих актів обсяги спожитої електроенергії КП "Компанія "Вода Донбасу" (про що стверджує Товариство, однак ці обставини так і залишилися нез'ясованими за наслідками розгляду справи судами попередніх інстанцій).
Наведене у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість доводів скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні питань чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Верховний Суд виходить з того, що скаржник під час розгляду справи як у суді першої, так і апеляційної інстанції послідовно заперечував проти задоволення позову з мотивів неотримання послуг, включених до актів, однак вони залишені без з'ясування судами.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п'ята статті 236 ГПК України).
При ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (частини перша, друга статті 237 ГПК України).
Однак, прийняті у цій справі рішення і постанова судів попередніх інстанцій наведеним вимогам у повній мірі не відповідають. Оскільки, у порушення вимог статей 73-80, 86, 237, 238 ГПК України суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення цього спору, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладених у постанові від 21.01.2025 у справі № 905/1743/23, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам процесуального закону щодо їх законності та обґрунтованості.
За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень правових висновків Верховного Суду, з міркувань, наведених у цій постанові, колегією суддів визнаються обґрунтованими.
Зазначене, свідчить про доведеність визначеної Товариством підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас, враховуючи нез'ясування судами попередніх інстанцій обставин, про які зазначав у суді першої та апеляційної інстанції відповідача, зокрема, включення до актів приймання-передачі та актів коригування обсягів спожитої електроенергії КП "Компанія "Вода Донбасу", Верховний Суд позбавлений можливості оцінити правильність незастосування судами до спірних правовідносин норм пункту 6.2.8 ПРРЕЕ, абзацу 3 частини першої Порядку № 1209 та Наказу № 148, а, відтак, і сформувати остаточний правовий висновок щодо їх застосування за встановлення обставин перекладення Компанією як адміністратором комерційного обліку (АКО) обсягів спожитої електроенергії КП "Компанія "Вода Донбасу" на витрати Товариства як оператора системи розподілу (ОСР), при наявності заборони на відключення електропостачання об'єктів КП "Компанія "Вода Донбасу", про відсутність якого стверджує скаржник.
Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, об'єктивно та всебічно оцінити відповідні докази та доводи, в тому числі зазначені у цій постанові, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових судового збору у справі здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі № 904/537/24 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова