03 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 914/468/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Пилипця Павла Ярославовича
на рішення Господарського суду Львівської області (Яворський Б.І.)
від 02.06.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду (О.В. Зварич, М.Б. Желік, Панова І.Ю.)
від 15.09.2025
у справі за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс"
до Фізичної особи-підприємця Пилипця Павла Ярославовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром"
про стягнення 115258,13 грн,
1. Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пилипця Павла Ярославовича (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 115258,13 грн страхового відшкодування.
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №914/468/25, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 115258,13 грн матеріальної шкоди та 3028,00 грн судового збору.
3. 03 жовтня 2025 року, Скаржник (Відповідач) із використанням підсистеми "Електронний суд", подав касаційну скаргу на вищезазначені рішення, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити;
- судові витрати покласти на Позивача.
4. 06 жовтня 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав заперечення проти відкриття касаційного провадження, у яких, посилаючись на положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
5. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
6. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
7. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 12 ГПК України).
8. Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
9. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць становив 3028,00 грн.
11. Предметом позову в цій справі є стягнення 115258,13 грн що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік (100 х 3028,00 грн = 302800,00 грн).
12. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на Скаржника.
13. Зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності, Верховний Суд не вправі самостійно тлумачити касаційну скаргу та визначити зі змісту доводів скаржника конкретну(і) підставу(и) з переліку пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
14. У цьому контексті Суд зауважує, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, яка реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
15. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
16. Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 №R (95) 5 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
17. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
18. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки інакше принцип правової визначеності буде порушено.
19. Верховний Суд дослідив та оцінив предмет і ціну позову, складність справи. Разом із тим, оскільки касаційна скарга не містить посилань на підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з наведенням відповідного обґрунтування, Скаржник не дотримався умов допуску до касаційного оскарження.
20. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду лише тому, що Скаржник вважає його незаконним. Настання відповідних наслідків у разі ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним (передбачуваним) процесом.
21. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №914/468/25, оскільки вони не підлягають касаційному оскарженню.
22. У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі №914/468/25, клопотання Скаржника про зупинення виконання рішення суду залишається без розгляду.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пилипця Павла Ярославовича на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №914/468/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова