Справа № 357/7295/25
1-кп/357/823/25
30.10.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42024110000000286 від 14.08.2024, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42024110000000286 від 14.08.2024, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
17.10.2025 прокурором подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивоване тим, що не змінилися та не зменшилися ризики, передбачені пп. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які враховувались слідчим суддею при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та судом при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення заявленого клопотання прокурора заперечували з огляду на його безпідставність та необґрунтованість. Водночас засобами електронної пошти подано письмові заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу, в яких захисник посилається на те, що повідомлена ОСОБА_6 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, ґрунтується на припущеннях та не підтверджується будь-якими фактичними даними. Окрім цього, зазначає, що жоден із перелічених ризиків не існує. За таких обставин сторона захисту вважає, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, зокрема прокурора, який підтримав подане клопотання, думку обвинуваченого та його захисника, суд встановив наступне.
Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2025 встановлено наявність ризиків, передбачених пп. 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв'язку з чим щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02.11.2025 без визначення розміру застави.
Отже, визначений судом строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 спливає, разом з тим, з об'єктивних підстав, судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні до зазначеного строку, провести не представляється можливим.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо необґрунтованості та недоведеності повідомленої ОСОБА_6 підозри, з огляду на таке.
Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, за змістом яких надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії судового розгляду не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу з огляду на потреби судового розслідування.
Суд дійшов висновку про наявність даних, які свідчать, що ризики, передбачені пп.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання та продовження запобіжного заходу, не зменшилися.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
Необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів зумовлена наявністю ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України. При цьому, відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.111 КК України є особливо тяжким, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби обвинуваченого переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосованого запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є: відсутність міцних соціальних зав'язків, осіб, щодо яких у обвинуваченого є постійні обов'язки, відсутність належного контролю за всіма кордонами України у зв'язку з веденням повномасштабних воєнних дій.
Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе залишити місце проживання та, ймовірніше за все, прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відтак, зазначений ризик є суттєвим та йому неможливо запобігти у разі застосування до обвинуваченого будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого, крім тримання під вартою. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, судом не встановлено.
Оцінюючи ступінь ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суд виходить з тих обставин, що показання свідків мають суттєве значення для цього кримінального провадження. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Тобто, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме щодо можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд виходить з тих обставин, що стороною обвинувачення не наведено конкретних доказів, які б свідчили про наявність у підозрюваного наміру або реальної можливості повідомити стороннім особам (іншим співучасникам) інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, чи в інший спосіб перешкодити кримінальному провадженню. Сам факт обізнаності обвинуваченого із загальними відомостями про хід досудового розслідування чи проведені слідчі дії не може бути підставою для висновку про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню. У межах принципу змагальності сторін (ст. 22 КПК України) та забезпечення права на захист (ст. 20 КПК України) така обізнаність є закономірним наслідком реалізації обвинуваченим своїх процесуальних прав, а не свідченням наміру чи можливості перешкодити встановленню істини у справі, а тому, суд приходить до висновку, що наведений ризик є декларативним і не підтверджений належними та допустимими доказами, не може бути взятий до уваги при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінює в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством. Так, судом враховано, що:
1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений до затримання був офіційно працевлаштований, має на триманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів).
2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність, раніше не судимий.
3) за станом здоров'я: відсутні документально підтвердженні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють застосування до нього попереднього ув'язнення, відсутні скарги про неналежні умови його перебування або лікування, у разі виникнення в цьому потреби, в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Вказані обставини, на переконання суду, мають бути оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для вживання обвинуваченим перешкод запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судові засідання та для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження. В зв'язку з чим, жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Враховуючи обсяг пред'явленого обвинувачення, суд вважає необхідним визначити строк дії запобіжного заходу 60 днів з дня постановлення ухвали.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 194, 197, 199, 314, 315, 316, 372 КПК України, суд,-
Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000286 від 14.08.2024, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, на 27 листопада 2025 року 14 годину 00 хвилин.
Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28.12.2025 включно.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 03.11.2025 о 08:30.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3