Іменем України
04 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/838/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТОР"
вул. Тернопільська, 17, м. Хмельницький, 29018; код ЄДРПОУ 22987900
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КАУФІ»
вул. Толстого, буд. 94, кв. 2, м. Чернігів, 14014; код ЄДРПОУ 41856824
предмет спору: про стягнення 124 759,77 грн
без виклику представників сторін.
Дії суду щодо розгляду справи. Позиції учасників справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВАТОР" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАУФІ» про стягнення 124 759,77 грн, з яких 35 606,48 грн основного боргу, 54 394,38 грн пені, 5716,19 грн відсотків річних та 29 043,72 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 02.12.2019 №20/12/19/048/1094.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.09.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення строків для подання заяв по справі, що підтверджується довідкою про доставку 09.09.2025 о 17:44 електронного листа до його електронного кабінету в системі Електронний суд.
Ухвала суду від 09.09.2025, направлена на адресу відповідача: вул. Толстого, буд. 94, кв. 2, м. Чернігів, 14014, повернута підприємством зв'язку із зазначенням причини повернення: “адресат відсутній за вказаною адресою».
У разі якщо судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена, зокрема, статтею 150 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/709/22 (ухвала від 07.04.2023).
Також Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку “відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про наявне позовне провадження у справі №927/838/24.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Граничним строком на подання відзиву в даній справі є 02.10.2025. Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.
Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Обставини справи встановлені судом.
02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАУФІ» (Постачальник) та Державним підприємством «Новатор» (Покупець), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Новатор», укладено Договір поставки №20/12/19/048/1094 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник за цим Договором зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у даному Договорі.
Згідно п.1.2. Договору, сторонами погоджено, що найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю Товару (суттєві умови) визначаються Сторонами в окремих Специфікаціях до Договору.
Поставка Товару здійснюється у термін визначений у кожній специфікації (п.3.6. Договору).
Відповідно до п.5.2. Договору у разі порушення Постачальником терміну поставки/заміни Товару, Постачальник сплачує на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого/не заміненого Товару за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020. Якщо будь-яка зі сторін не пізніше ніж за п'ятнадцять календарних днів до закінчення теміну (п. 9.1. Договору)
16.12.2019 до Договору укладено Специфікацію №4, згідно якої ТОВ «КАУФІ» зобов'язується поставити Товар, а саме: транзистори CGH40006P у кількості 4 шт.; транзистори CGH40025F у кількості 4 шт.; мікросхеми BLF2425M7L140 у кількості 2 шт.; транзистори CGH40100F у кількості 24 шт., всього на загальну суму 243 235,58 грн.
Умови поставки: DDP склад ДП «Новатор», (ІНКОТЕРМС - 2010).
Строк поставки: 35 робочих днів з моменту попередньої оплати.
Оплата Товару здійснюється Покупцем у відповідності до рахунку - фактури на Товар
та Специфікації, на умовах: 50% попередня оплата; 50% по факту поставки Товару, розрахунок протягом 5 календарних днів після проведення аналізу якості Товару, який проводиться не більше 3 (трьох) днів з моменту поставки.
Гарантійний строк експлуатації Товару не менше 12 місяців з моменту поставки.
На виконання умов укладеної між сторонами Специфікації №4, ДП «Новатор» перераховано на поточний рахунок ТОВ «КАУФІ» передоплату:
1) згідно платіжного доручення № 10418 від 20.12.2019 в сумі 35 605,48 грн;
2) згідно платіжного доручення № 10418 від 17.02.2020 в сумі 35 605, 48 грн;
3) згідно платіжного доручення № 627 від 17.02.2020 в сумі 9 053,93 грн;
4) згідно платіжного доручення № 627 від 06.02.2020 в сумі 9 053,93 грн.
Відповідачем не було поставлено Товар на адресу позивача у строки встановлені Договором та Специфікацією №4 до Договору.
Позивач звертався до відповідача з претензіями №081/3573, №081/4239, №081/36, №081/2546, №081/2820, №081/3105, №081/2330, №081/563, №081/1110, №081/1632 щодо повернення грошових коштів, що підтверджується накладними Укрпошти та описами вкладення у цінний лист, наявними в матеріалах справи.
Відповідач у листах від 18.05.2020 №101 (1,2,3) та №105 обіцяв повернути кошти, що були сплачені по Специфікації №4 до Договору в сумі 35 605,48 грн у наступні строки: до 20.06.2020; до 20.07.2020; до 20.09.2020.
Згідно з платіжними дорученнями №00000003290 від 11.06.2020 на суму 9053,93 грн; №00000000437 від 27.01.2021 на суму 9053,93 грн; №00000001182 від 26.02.2021 на суму 35 605,48 грн, відповідачем було частково повернуто кошти на загальну суму 53 713,34 грн.
Станом на 15.08.2025 згідно довідки відділу бухгалтерського обліку і звітності ТОВ «Новатор» №046/08/25-1, заборгованість ТОВ «Кауфі» перед ТОВ «Новатор» по Договору поставки №20/12/19/048/1094 від 02.12.2019 складає 35 605 грн. 48 коп.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання поставки товару не виконав, грошові кошти за непоставлений товар у повному обсязі не повернув.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 35 605,48 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань по вказаному Договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 35 606,48 грн основного боргу, 54 394,38 грн пені, 5716,19 грн відсотків річних та 29 043,72 грн.
Оцінка суду. Висновки суду.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору поставки № 20/12/19/048/1094 від 02.12.2019. Даний договір виходячи з його умов, є договором поставки.
У специфікації №4 від 16.12.2019 до Договору сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість на загальну суму 243 235,58 грн. Крім того, специфікацією №4 передбачений строк поставки: 35 робочих днів з моменту попередньої оплати. Оплата Товару здійснюється Покупцем у відповідності до рахунку-фактури на Товар та Специфікації, на умовах: 50% попередня оплата; 50% по факту поставки Товару.
Позивачем на виконання умов Договору та Специфікації №4 здійснено згідно платіжних доручень № 10418 від 20.12.2019, № 627 від 06.02.2020, № 10418 від 17.02.2020, № 627 від 17.02.2020 попередню оплату у загальному розмірі 89 318,82 грн.
Відповідач поставку товару у визначений у Договорі та Специфікації №4 строк не здійснив, чим не виконав умови договору.
Докази в спростування вказаних обставин в матеріалах відсутні.
На звернення позивача з претензіями №081/3573, №081/4239, №081/36, №081/2546, №081/2820, №081/3105, №081/2330, №081/563, №081/1110, №081/1632 відповідачем повернуто грошові кошти на загальну суму 53 713,34 грн.
Заборгованість відповідача становить 35 605,48 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 35 605,48 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача річних та втрат від інфляції.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування (утримання) ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача річних у сумі 5716,19 грн за період з 07.04.2020 по 13.08.2025 та втрат від інфляції в сумі 29 043,72 грн за період квітень 2020 року - липень 2025 року, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача пені.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд зазначає, що на момент виникнення та існування спірних правовідносин був чинний Господарський кодекс України, який з 28.08.2025 втратив чинність Закону України № 4196-IX від 09.01.2025.
При цьому, відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закон України № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", яким визнано Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону, не містить положень, які пом'якшували б відповідальність особи за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, під час розгляду позовних вимог в частині стягнення пені підлягають застосуванню норми Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин.
Так, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин), якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення Постачальником терміну поставки/заміни Товару, Постачальник сплачує на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого/не заміненого Товару за кожен день прострочення.
На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 54 394,38 грн за період з 07.04.2020 по 13.08.2025, які і просить стягнути з відповідача.
Перевіривши правомірність нарахування пені, судом встановлено, що позивач неправильно визначив період прострочення заборгованості, а також загальну тривалість днів прострочення за цей період. Розрахунок пені здійснено позивачем в порушення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України з перевищенням шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже було встановлено судом, сторони у специфікації №4 до Договору погодили строк поставки товару - 35 робочих днів з моменту попередньої оплати.
За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За приписами ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Матеріали справи свідчать, що у строк з 20.12.2019 по 17.02.2020 позивачем проведено попередню оплату у загальному розмірі 89 318,82 грн (платіжні доручення № 10418 від 20.12.2019, № 627 від 06.02.2020, № 10418 від 17.02.2020, № 627 від 17.02.2020).
Таким чином, поставка товару мала бути здійснена відповідачем у строк до 23.03.2020, прострочення поставки товару починається з наступного дня, а саме з 24.03.2020.
Оскільки сторони умовами договору не передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені, період пені, за який можливо її нарахування починається з 24.03.2020 та закінчується 24.09.2020 за непоставлений товар.
Суд звертає увагу, що умова договору про здійснення нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись судом як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Даний факт позивачем не спростовано.
Таким чином, здійснивши за допомогою системи "Ліга-Закон" свій розрахунок пені, судом встановлено, що пеня за період з 07.04.2020 (початок строку, встановлений позивачем) по 24.09.2020 складає 5502,28 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 48 892,10 грн суд вважає за необхідне відмовити.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 статті 74 ГПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак не позбавляє суд у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 35 606,48 грн основного боргу, 5502,28 грн пені, 5716,19 грн відсотків річних та 29 043,72 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 48 892,10 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в сумі 3028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КАУФІ» (вул. Толстого, буд. 94, кв. 2, м. Чернігів, 14014; код ЄДРПОУ 41856824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТОР" (вул. Тернопільська, 17, м. Хмельницький, 29018; код ЄДРПОУ 22987900) 35 606,48 грн основного боргу, 5502,28 грн пені, 5716,19 грн відсотків річних та 29 043,72 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор