18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
29 жовтня 2025 року Справа № 925/239/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від стягувача - Яковенко П.А. за довіреністю,
від боржника - Плаха О.В. адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»,
м. Черкаси
про відстрочення виконання судового рішення
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна
компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»,
м. Черкаси
про стягнення 333 056 546 грн. 72 коп.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - 333 056 546 грн. 72 коп. основного боргу та 847 840 грн. 00 коп. судового збору.
10 липня 2025 року матеріали справи №925/239/24 було направлено до суду апеляційної інстанції, у зв?язку з оскарженням рішення суду.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
09 жовтня 2025 року від боржника надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення до 11 червня 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13 жовтня 2025 року розгляд заяви приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про відстрочення виконання судового рішення призначено в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 29 жовтня 2025 року.
Станом на 29 жовтня 2025 року матеріали справи №925/239/24 з Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду Черкаської області за належністю не поверталися.
28 жовтня 2025 року від стягувача надійшли заперечення на заяву боржника.
Представник боржника в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав та просив суд відстрочити виконання судового рішення до 11 червня 2026 року.
Представник стягувача заперечував проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.
В судовому засіданні, що відбулося 29 жовтня 2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.
Розглянувши заяву боржника про відстрочення виконання судового рішення та додані до заяви докази, заслухавши доводи представників сторін, суд вирішив, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» - 333 056 546 грн. 72 коп. основного боргу за поставлений відповідачу у вересні 2022 року - серпні 2023 року природний газ та 847 840 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набрало законної сили 03 вересня 2025 року.
Станом на 29 жовтня 2025 року наказ на примусове виконання рішення місцевого господарського суду від 11 червня 2025 року по даній справі наказ не видавався.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
В обґрунтування поданої заяви боржник зазначав, що:
- станом на 08 жовтня 2025 року на банківських рахунках боржника залишок грошових коштів становить 2 977 225 грн. 85 коп.;
- загальна сума заборгованості споживачів за теплову енергію перед приватним акціонерним товариством «Черкаське Хімволокно» становить 421 097 109 грн. 76 коп.;
- станом на 01 жовтня 2025 року заборгованість перед приватним акціонерним товариством «Черкаське Хімволокно» за поставлену електроенергію складає 84 256 015 грн. 94 коп.;
- розмір заборгованості Держави перед боржником з компенсації різниці в тарифах становить 1 152 277 192 грн. 00 коп.
Боржник також вказував на те, що він має зобов'язання із виплати заробітної плати, підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії та виробництва електричної енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг та додержання прогнозних обсягів виробітку електроенергії у 2025 та 2026 роках і недопущення розбалансування виробництва та споживання електричної енергії в об'єднаній енергосистемі України.
Примусове виконання рішення суду та накладення арешту на рахунки боржника призведе до припинення господарської діяльності підприємства.
Боржник також зазначав, що приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» є монополістом постачання теплової енергії для 60% усієї опалювальної площі м. Черкаси, забезпечуючи теплом 789 житлових будинків, 24 школи, 12 медичних установ тощо, що складає 2,910 мільйонів квадратних метрів.
В зв'язку з чим боржник просив суд відстрочити виконання рішення суду до 11 червня 2026 року.
У своєму запереченні стягувач вказував, що боржником не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, умови договору постачання природного газу не містять відкладальної умови щодо здійснення розрахунків за використаний природний газ. Підприємство є об'єктом критичної інфраструктури, але це не є підставою для відстрочення виконання рішення.
Стягувач також зазначав, що на підтвердження свого реального фінансового стану боржником не надано довідок про рух коштів з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, а також підтверджуючих документів щодо відсутності коштів на усіх банківських рахунках; не надано суду доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення; не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості виконання рішення суду з умовою відстрочення його виконання до 11 червня 2026 року.
В зв'язку з чим стягувач просив суд у задоволенні заяви боржника відмовити повністю.
Суд зазначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).
Норма статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Відстрочення це відкладення виконання судового рішення.
Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, питання про відстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому під час розгляду відповідної заяви мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати також відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Тобто не лише відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, а і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення.
Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
Суд погоджується з доводами стягувача стосовно того, що надана боржником суду бухгалтерська довідка про залишки коштів на банківських рахунках за №864 від 08 жовтня 2025 року відображає дані лише на конкретну календарну дату.
Банківських довідок про рух коштів по рахунках з моменту виникнення заборгованості по даний час суду не надано.
Також суду не надано доказів, що підтверджують відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства для підприємства - монополіста.
Слід також зазначити, що як вже зазначалося вище, станом на 29 жовтня 2025 року наказ на примусове виконання рішення суду не видавався.
З урахуванням положень чинного процесуального законодавства, мирову угоду сторону можуть укласти на будь-які стадії судового процесу, в тому числі і після прийняття остаточного рішення суду або на стадії виконання судового рішення.
Доказів того, що боржник звертався до стягувача з метою двостороннього врегулювання питання щодо строків сплати боргу суду не надано.
Рішенням суду від 11 червня 2025 року з боржника було стягнуто заборгованість за поставлений йому природний газ у вересні 2022 року - серпні 2023 року.
Тобто, фактично грошове зобов'язання строк виконання якого настав, не виконується боржником більше 2-3 років.
З моменту ухвалення судом рішення минуло чотири місяці, проте, боржник в добровільному порядку навіть частково його не виконував.
Суд відзначає, що боржник просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі до 11 червня 2026 року, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
На переконання суду, надання за таких обставин боржнику додаткового часу для невиконання судового рішення може призвести до порушення балансу інтересів сторін.
Суд вважає, що боржник не довів наявності виняткових обставин достатніх в сукупності для відстрочення виконання рішення суду по даній справі.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви немає.
Керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд
1. Заяву приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», м. Черкаси про відстрочення виконання судового рішення зі справи №925/239/24 залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 03 листопада 2025 року
Суддя А.В.Васянович