вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/535/25
Справа № 356/999/25
04.11.2025 суддя Березанського міського суду Київської області Дудар Т.В., отримавши позовну заяву Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,
До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про необхідність передачі вказаної цивільної справи на розгляд іншому суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, з огляду на таке.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини в справі «Сокуренко і Стригун проти України" (п. 24 рішення від 20.07.2006 року; заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Так, правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом. Питання про підсудність справ позовного провадження визначається Главою 2 розділу І ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Згідно з ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Як вбачається з відповіді № 1924418 від 23.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є адреса: АДРЕСА_1 .
При цьому, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (ч. 9 ст. 187 ЦПК України).
Так, у статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» наведено наступні визначення термінів: місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (пункт 12 ч. 1 ст. 2 Закону України Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).
Таким чином, відсутні підстави для визначення територіальної підсудності Березанському міському суду Київської області, оскільки відповідач не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування на території, що підпадає під юрисдикцію Березанського міського суду Київської області, а останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача є територія,яка підпадає під юрисдикцію Шевченківського районного суду м. Києва.
З урахуванням викладеного вище та приписів ч. 1 ст. 27 ЦПК України, даний спір не підсудний Березанському міському суду Київської області.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як визначено ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Зважаючи на викладене вище, вважаю за необхідне передати цивільну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва (03057, м.Київ, вул. Дегтярівська, 31-А), оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) зазначеного суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 27, 31-32, 184, 258-261, 352-355 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю передати на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. В. Дудар