вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/366/25
Справа № 356/584/25
23.10.2025 Березанський міський суд Київської області у складі:
головуючої судді Дудар Т.В.
за участю секретаря Харченко Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
До Березанського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Березанської міської ради Київської області про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 88 років помер свекор позивачки ОСОБА_2 , про що 05 вересня 2024 року виконавчим комітетом Березанської міської ради складено відповідний актовий запис №250 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61.2 кв.м та земельну ділянку площею 0.10 га, кадастровий номер 3210400000:07:003:0003, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за вищезазначеною адресою.
Як зазначено в позові, за життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті ніякого розпорядження не зробив, а тому спадкування відбувається за законом. Позивачка ОСОБА_1 , як невістка покійного ОСОБА_2 та спадкодавець четвертої черги за законом, у визначений законом строк, з заявою про прийняття спадщини звернулась в Березанську міську державну нотаріальну контору, де була заведена спадкова справа №160/2024 (копія витягу додається до заяви). Однак у видачі свідоцтва права власності на спадкове майно позивачці було відмовлено з мотивів відсутності факту проживання однією сім'єю більше 5 років та відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на майно померлого, рекомендовано звернутись до суду.
Позивачка вказує, що в 1979 році вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , після чого вони стали проживати із батьками чоловіка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом вели спільне господарство. В шлюбі у позивачки та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_5 . В подальшому, з метою покращення житлових умов позивачки з її сім'єю, батьки чоловіка дозволили їм на своєму дворищі, поруч із старим будинком, побудувати новий будинок, якому було присвоєно номер АДРЕСА_2 , де позивачка з чоловіком та донькою були зареєстровані. Таким чином, як зазначає ОСОБА_1 , вони із батьками чоловіка проживали в одному дворі однією сім'єю, тільки за різними адресами; мали спільний бюджет; взаємні права та обов'язки; вели спільне господарство. Також зазначає, що батьки чоловіка були похилого віку, потребували стороннього догляду, тому вони практично були на утриманні ОСОБА_1 з її чоловіком.
ІНФОРМАЦІЯ_3 на 83 році життя померла свекруха позивачки ОСОБА_4 . Спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.10 га, кадастровий номер 3210400000:07:003:0003, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за вищезазначеною адресою ніхто не оформляв. Але зважаючи на те, що на день смерті ОСОБА_4 в даному будинку був зареєстрований та проживав її чоловік, а позивачкин свекор, ОСОБА_2 , то відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦПК України він вважається особою, яка прийняла спадщину, оскільки протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, а саме 6 місяців він не заявив про відмову від неї. Спадкова справа, як вказано в позові, після смерті ОСОБА_4 не відкривалась.
Позивачка зазначає, що після смерті її свекрухи 01.10.2019, зважаючи на те, що свекор був похилого віку, за станом здоров'я потребував стороннього догляду, а в будинку позивачки та її чоловіка за АДРЕСА_2 більш комфортніші умови проживання, то останні забрали жити ОСОБА_2 до себе. Отже, як підкреслює позивачка, хоч її свекор ОСОБА_2 і був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , фактично до самої смерті проживав в будинку позивачки та її чоловіка за АДРЕСА_2 . Останні взяли на себе всі зобов'язання щодо утримання, догляду, лікування ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла донька позивачки, онука спадкодавця ОСОБА_2 ОСОБА_6 , про що Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06 квітня 2021 року було зроблено відповідний запис за №89 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер чоловік позивачки, син спадкодавця ОСОБА_2 ОСОБА_3 , про що Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 14 квітня 2021 року було зроблено відповідний запис за №104 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 .
Як зазначає позивачка, після смерті її дочки та чоловіка, її свекор ОСОБА_2 продовжував проживати з нею і всі зобов'язання по його догляду, лікуванню, харчуванню та утриманню вона взяла на себе. В подальшому ОСОБА_1 взяла на себе і всі витрати по похованню ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 також в позові звертає увагу на те, що вона із спадкодавцем хоч і були зареєстровані за різними адресами, але фактично із часу її одруження з його сином в 1979 році і до самої смерті, вони проживали однією сім'єю і вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Таким чином, вона, невістка покійного, як особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини у відповідності до ст.1264 ЦК України є спадкоємицею четвертої черги спадкування і єдиною спадкоємицею на майно покійного. А враховуючи, що на день смерті свекор позивачки постійно проживав з нею, то у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона є особою, яка прийняла спадщину.
Стосовно правовстановлюючих документів на спадковий будинок ОСОБА_1 зазначає наступне. Даний будинок було побудовано в 1963 році. Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 квітня 1995 року, зареєстрованого в реєстрі за №413 (копіє додається до заяви), будинок належав бабусі покійного чоловіка позивачки ОСОБА_7 , а після її смерті в 1995 році спадщину прийняла мати покійного чоловіка позивачки ОСОБА_4 . Але на даний час оригінали правовстановлюючих документів на спадковий будинок втрачено, а іншого способу як визнання права власності на спадкове майно за рішенням суму у позивачки немає.
Підсумовуючи ОСОБА_1 зазначає, що за таких обставин, в силу чинного законодавства, вона має право на визнання за нею права власності на спадкове майно, що належало її покійному свекру ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, на якій вони знаходяться.
Отже, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на майно у спадок, а саме на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 61,2 кв.м, житлова 37,9 кв.м.; земельну ділянку площею 0.10 га, кадастровий номер 3210400000:07:003:0003, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1 після смерті свекра ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.07.2025 ухвалою Березанського міського суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано від Березанської державної нотаріальної контори (вул. Героїв Небесної Сотні, 16 в м. Березань Броварського району Київської області) належним чином завірену копію спадкової справи № 160/2024.
09.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, до судового розгляду по суті. Клопотання про виклик свідків - задоволено.
Представник позивача адвокат Гонтар Г.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач - Березанська міська рада Київської області - належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, до суду не правила свого представника.
Разом з тим, 22.08.2025 засобами поштового зв'язку на адресу суду надійшло клопотання за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Є. Івченка про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, без участі представника Березанської міської ради (а.с. 75).
Під час судового розгляду були допитані свідки, які дали наступні показання.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_1 , яка є позивачкою по справі, є його сусідкою. ОСОБА_1 являється невісткою покійного ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка ОСОБА_1 , вона почала проживати з ОСОБА_2 , який був батьком її покійного чоловіка, адже він був похилого віку та потребував догляду та допомоги. Також свідок зазначив, що незадовго до своєї смерті, приблизно днів за сорок, ОСОБА_2 був лежачим хворим і потребував сторонньої допомоги. На запитання представника позивача адвоката Гонтар Г.Д. про те, чи знає свідок хто займався похованням, останній відповів, що похованням займалась ОСОБА_1 і вона ж ставила покійному пам'ятник, інших родичів покійний не має.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що знайома з ОСОБА_1 , остання є її сусідкою та приходиться покійному ОСОБА_2 невісткою. Свідок вказала, що після смерті чоловіка, ОСОБА_1 стала проживати разом з ОСОБА_2 та доглядати за ним, хоча свідок підкреслила, що доглядала вона за покійним і до смерті його сина. На запитання представника позивача адвоката Гонтар Г.Д. про те, чи вели спільне господарство ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_2 , свідок відповіла, що так, вели.
Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідач Березанська міська рада Київської області не скористалася своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та не подала відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.
Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1216-1217, ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 711/348/17 вказано на те, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 554/14633/15-ц (провадежння № 61-9952св18) та від 21 березня 2019 року в справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18).
Рішенням Конституційного суду України в справі N 1-8/99 (за конституційними поданнями Служби безпеки України та інших про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено, що до кола членів сім'ї належать дружина (чоловік), їх діти і батьки, проте членами сім'ї можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання і ведення спільного господарства, тобто не лише близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Судом встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 стверджувала, що після смерті свекрухи ОСОБА_4 01.10.2019 вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 забрали свекра ОСОБА_2 проживати до себе, оскільки свекор потребував догляду, а їх будинок був більш комфортнішим для проживання. Інших пояснень позивачка не надавала. Натомість, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, посвідчили, що після смерті чоловіка позивачки - ОСОБА_3 - позивачка почала проживати із свекром ОСОБА_2 , оскільки він був людиною похилого віку і потребував допомоги. Також свідки зазначали, що ОСОБА_1 надавала свекру допомогу і догляд ще задового до свого переїзду до нього.
З досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 (а.с. 16). 28.07.1979 року ОСОБА_3 та ОСОБА_10 уклали шлюб, після реєстрації якого в подружжя було спільне прізвище ОСОБА_11 (а.с. 17). ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 , яка була свекрухою позивачці (а.с. 14). ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_6 , яка була донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 21, 19, 20). ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_3 , чоловік позивачки (а.с.18). ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_2 , який був свекром позивачки (а.с. 7).
Надаючи пояснення по справі представник позивача пояснила суду, що факт проживання позивачки ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини, що дало б право позивачці спадкувати у якості спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_2 - загальновідомий і не потребує будь-яких підтверджень.
З такими твердженнями суд не погоджується, виходячи з наступного. Зареєстрованим місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 з 28.03.1979 по 02.09.2024 була АДРЕСА_1 (а.с. 15). Зареєстрованим місцем проживання позивачки ОСОБА_1 з 24.12.1987 по час розгляду справи є АДРЕСА_3 . Отже, вказані особи проживали за різними адресами.
Окрім цього, позиція позивачки про те, що після смерті свекрухи ОСОБА_4 01.10.2019 вона з чоловіком забрали свекра ОСОБА_2 проживати до себе не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Разом з цим свідки, допитані по окремості, вказували, що ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_3 10.04.2021 переїхала проживати до свекра ОСОБА_2 для догляду за останнім через його похилий вік і стан здоров'я.
У будь-якому випадку, ні після смерті свекрухи ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ні після смерті чоловіка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 (дати, від яких можна було би відрахувати проживання позивачки однією сім'єю зі спадкодавцем) до смерті спадкодавця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 не минуло п'яти років, які відповідно до ст. 1264 ЦК України є умовою для виникнення права на спадкування за законом у четверту чергу.
Таким чином, в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження твердження позивачки про те, що вона є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .
Окрім цього, суд також звертає увагу на таке.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1218, ч. 2 ст. 1223, ст. 1261, ч. 3 ст. 1268, 1269 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 була власником жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходився в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.1995 (а.с. 22). Також на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 2027383 від 21.10.2003 ОСОБА_4 була власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210400000070030003 по АДРЕСА_1 (а.с. 24).
Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Згідно з рішенням Березанської міської ради Київської області № 83 від 23.06.2022 вул. Чайковського була переіменована у вул. Музична.
Суд визнає переіменування вулиць у м. Березань загальновідомою обставиною, таким чином не потребує доказуванню факт належності вищезазначених ОСОБА_4 об'єктів нерухомого майна і їх розташування по АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_4 01.10.2019 разом із нею проживав її чоловік ОСОБА_2 (а.с. 13, 15). Спадкова справа після її смерті не заводилась (а.с. 56). Таким чином, презюмується, що як спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_2 прийняв спадщину.
Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на майно у спадок (житловий будинок і земельна ділянка), яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 після смерті свекра ОСОБА_2 , однак жодних доказів, що ОСОБА_2 був власником спірного майна за вказаною адресою суду не було надано, оскільки АДРЕСА_1 існують, але є різними адресами.
З викладеного суд робить висновок, що під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження як право позивачки на спадкування після смерті ОСОБА_2 як спадкоємця четвертої черги за законом, так і те, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшли житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1 .
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Позивач при пред'явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 5707,00 гривень (а.с. 1).
Отже, з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 15-16, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1268-1269 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 89, 90-91, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-356 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: Березанська міська рада Київської області, місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 1, м. Березань, Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ: 38065504.
Повний текст рішення буде складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Т. В. Дудар