Романівський районний суд Житомирської області
290/989/25
2/290/625/25
Іменем України
Заочне
04 листопада 2025 рокуселище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Шакалова А.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ТОВ "Споживчий центр", ЄДРПОУ: 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032 до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
У вересні 2025 року представник ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з останньої на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №28.01.2025-100001914 у розмірі 21 163,62 грн., з яких: 8000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 8960 грн.- сума заборгованості за процентами, додаткової комісії -283,62 грн., по неустойці за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання - 3920 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 28.01.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №28.01.2025-100001914 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до його умов Договору ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 8000 грн, строком на 140 днів. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість станом на дату подачі позову у розмірі 21 163,62 грн., з яких: 8000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 8960 грн.- сума заборгованості за процентами, додаткової комісії -283,62 грн., по неустойці за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання - 3 920грн.
Оскільки відповідач має непогашену кредитну заборгованість перед позивачем, представник звернувся до суду з даним позовом.
03 вересня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Судом направлено сторонам ухвалу про відкриття провадження, позивач повідомлений належним чином засобами поштового зв'язку, своїм правом на відзив відповідач не скористався.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд, відповідно до статті 280 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи. З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом дійшов наступного.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 28.01.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №28.01.2025-100001914 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 8000 зі сплатою відсотків у розмірі 0,87% за день користування кредитом терміном на 140 днів.
ТОВ "Споживчий центр" свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, надавши йому кредитні кошти, своєю чергою ОСОБА_1 зобов'язання перед ТОВ "Споживчий центр" не виконав, що слідує із підтвердження про перерахування кредитних коштів № 1-0508 від 05.08.2025 року в розмірі 8000 грн. за договором №28.01.2025-100001914 на номер картки відповідача НОМЕР_2 та довідки про стан заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 8 000 грн підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі комісії - 283,62 грн, суд зазначає наступне.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача комісії, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст наданих послуг, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії в розмірі 283,62 грн з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача неустойки, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.
Згідно пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевказані положення закону, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача неустойки сумі 3920,00 грн задоволенню не підлягає.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 8960 грн., оскільки представником позивача не надано суду розрахунок заборгованості за нарахованими відсотками, що позбавило можливість перевірити законність їх нарахування у заявленому розмірі.
У силу приписів Цивільного процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1287,14 грн. (37,8 % від 2 422,40 грн).
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "Споживчий центр" (ЄДРПОУ: 37356833, адреса місця знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "Споживчий центр" (ЄДРПОУ 37356833, адреса місця знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) 915,70 грн. судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяАндрій ШАКАЛОВ