29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"04" листопада 2025 р. Справа № 924/890/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 305 справу
за позовом приватного підприємства "П.М.І.", с. Грелівка Жмеринського району Вінницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край", м. Хмельницький
про стягнення 712459,46 грн. основного боргу, 49033,19 грн. пені, 4745,15 грн. 3% річних
Представники сторін:
позивача: Залокоцька В. Д. - за ордером від 26.08.2025р.;
відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 04.11.2025р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
02.09.2025р. ухвалою Господарського суду Хмельницької області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
14.10.2025р. постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" про стягнення з відповідача існуючої станом на 28.08.2025р. заборгованості: 712459,46 грн. основного боргу (з оплати поставленого товару), 49033,19 грн. пені (за період з 21.06.2025р. по 28.08.2025р.), 4745,15 грн. 3% річних (за період з 21.06.2025р. по 28.08.2025р.).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, посилаючись на окремі положення ЦК України, зокрема, відзначає, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 12 від 14.06.2025р., однак внаслідок несвоєчасного та неповного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, визначених умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року, утворилась вищевказана заборгованість.
Також, як вказав позивач, договір поставки є дійсний, а будь-які підстави для визнання його недійсним відсутні, при цьому, воєнний стан не означає автоматичного звільнення відповідача від виконання зобов'язань.
За таких обставин, позивач просить суд задовольнити позов.
Представником відповідача подано до суду відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, зазначає, що відповідно до наявних доказів по справі, на момент укладення договору та подальших специфікацій до нього, згода загальних зборів у порядку, передбаченому абзацом 2 п. 8.5.2. статуту, не надавалася, що дає підстави стверджувати про недійсність такого правочину.
Також відповідачем відзначено, що позивач, будучи або мав би бути обізнаним про застереження, визначені статутом, реалізуючи свою господарську мету, повинен був діяти обачно, оцінюючи можливі наслідки у вигляді можливого визнання такого правочину недійсним в подальшому, як з боку контрагента, так і з боку інших зацікавлених осіб, попри це, свідомо уклав договір з порушенням господарської компетенції з боку однієї зі сторін. Відповідач вважає, що договір поставки № 062025/02, укладений 13 червня 2025 року, повинен бути визнаний судом недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 2 статті 203 ЦК України.
Як вказав відповідач, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, що значно звузило можливість реалізації товару за кордоном, маючи також боржників за договорами поставки, де ТОВ “Олійний край» виступає постачальником, та інші фінансові труднощі товариства, хоч і з затримкою, однак регулярно здійснювалися платежі з метою погашення наявної заборгованості перед позивачем. Вважає за доцільне зменшити розмір заявленої до стягнення суми неустойки, оскільки заявлені позивачем суми штрафних санкцій є завищеними та носять каральний характер, що суперечить принципу справедливості (ст. 3 ЦК України), а також потягнуть за собою непоправні наслідки для відповідача у вигляді фінансових проблем, що в подальшому можуть призвести до банкрутства відповідача.
Відтак, позивач, посилаючись на окремі положення ЦК України, договору поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року, вважає, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав недійсності правочину, за яким здійснюється нарахування заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав свою позицію, раніше викладену у заявах по суті справи.
Перелік обставин, які є предметом доказування; доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
13.06.2025р. між приватним підприємством "П.М.І." (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олійний край" (покупцем) було укладено договір поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити соняшник врожаю 2024 року.
Згідно з п. 2.1 договору, загальна кількість (вага) товару складає 65000 кілограм +/-5% за вибором постачальника.
Відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. договору, ціна товару складає 27,70 грн. за 1 кг, включаючи ПДВ, загальна ціна договору складає 1800500 грн., включаючи ПДВ.
Як передбачено п. 4.1. договору, поставка здійснюється на умовах EXW с. Грелівка, Жмеринський район, Вінницька область, в строк до 16.06.2025 року.
Згідно з видатковою накладною № 12 від 14.06.2025р. позивач поставив відповідачу 63280 кг соняшнику врожаю 2024 року на суму 1752982,56 грн., включаючи ПДВ.
Постачальник, як вказано позивачем, 14.06.2025 року виставив відповідачу рахунок-фактуру № 13 від 14.06.2025 року на загальну суму 1752982,56 грн., податкову накладну від 14.06.2025 року зареєстрував 20.06.2025 року.
Згідно з пунктом 5.1 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару: 86% вартості товару - не пізніше п'ятого банківського дня з дати поставки; 14% вартості товару - не пізніше третього банківського дня з моменту реєстрації податкової накладної.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Як вказано в акті звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.2025р., підписаному з боку позивача, відповідачем здійснено декілька часткових оплат: 20.06.2025р. - 540523,1 грн., 23.06.2025р. - 100000 грн., 08.07.2025р. - 200000 грн., 22.07.2025р. - 200000 грн.
Відтак, станом на час подання позову та прийняття рішення основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року становить 712459,46 грн.
Крім того, на підтвердження своїх доводів сторони посилаються, зокрема, на копії статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край", товарно-транспортної накладної від 14.06.2025р. тощо.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як встановлено судом, згідно з видатковою накладною № 12 від 14.06.2025р. позивач поставив відповідачу 63280 кг соняшнику врожаю 2024 року на суму 1752982,56 грн., включаючи ПДВ. Як вказано в акті звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.2025р., підписаному з боку позивача, відповідачем здійснено декілька часткових оплат: 20.06.2025р. - 540523,1 грн., 23.06.2025р. - 100000 грн., 08.07.2025р. - 200000 грн., 22.07.2025р. - 200000 грн.
Відтак, станом на час подання позову та прийняття рішення основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року становить 712459,46 грн., оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаної суми основної заборгованості за договором поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 712459,46 грн. основного боргу та нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних (за період з 21.06.2025р. по 28.08.2025р.) у сумі 4745,15 грн. підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що доводи відповідача не можуть слугувати підставою для відмови у позові повністю. Зокрема, відповідачем не враховано, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, суду не надано жодних доказів про те, що відповідач звертався у визначеному ГПК України порядку з окремим позовом про визнання недійсним договору поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року (чи з відповідним зустрічним позовом в даній справі). Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, лише за заявою позивача.
Таким чином, твердження відповідача про те, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав недійсності правочину, за яким здійснюється нарахування заборгованості, є безпідставним.
Крім того, позивачем також заявлено до стягнення 49033,19 грн. пені (за період з 21.06.2025р. по 28.08.2025р.).
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.1. договору поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року передбачено, що у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Судом відзначається, що доводи відповідача, у тому числі щодо введення воєнного стану в Україні, не можуть слугувати підставою для відмови у позові (у тому числі, в частині вимог про стягнення неустойки). Зокрема, судом враховано, що Верховний Суд у постанові від 15.06.2023р. (справа № 910/8580/22) підтвердив, що воєнний стан не означає автоматичного звільнення від виконання зобов'язань, а сторона, яка заявляє про форс-мажор, повинна детально обґрунтувати та довести, як саме війна унеможливила виконання конкретного договору, чого не було зроблено відповідачем.
Проте, при вирішенні питання про стягнення неустойки судом враховується, що згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти, зміст позовних вимог, наявність заяви відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, з огляду на те, що відповідачем у значній мірі виконано свої грошові зобов'язання за договором поставки № 062025/02 від 13.06.2025 року, оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, беручи до уваги обставини, які призвели до виникнення боргу, з огляду на розмір інших нарахувань (крім неустойки), що підлягають стягненню з відповідача за договором, а також враховуючи наявність права суду зменшити розмір штрафних санкцій, суд вважає за необхідне позов у частині вимог про стягнення пені задовольнити частково та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" на користь приватного підприємства "П.М.І." 24516,6 грн. пені, відмовивши у решті позову в частині вимог про стягнення пені.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, проведені розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь 712459,46 грн. основного боргу, 24516,6 грн. пені, 4745,15 грн. 3% річних. У решті позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати 9194,85 грн. судового збору (з урахуванням відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» понижуючого коефіцієнта 0,8) покладаються на відповідача, з вини якого виник спір. При цьому судом враховується, що судовий збір, незважаючи на зменшення судом розміру неустойки, покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки. Водночас, судом звертається увага на можливість повернення на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачеві (у разі подання відповідної письмової заяви) суми надмірно сплаченого за подання даного позову судового збору.
Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов приватного підприємства "П.М.І.", с. Грелівка Жмеринського району Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край", м. Хмельницький про стягнення 712459,46 грн. основного боргу, 49033,19 грн. пені, 4745,15 грн. 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" (м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 8/7-В, ідентифікаційний код 43617830) на користь приватного підприємства "П.М.І." (с. Грелівка Жмеринського району Вінницької області, вул. Українська, буд. 1а, ідентифікаційний код 36394502) 712459,46 грн. (сімсот дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 46 коп.) основного боргу, 24516,6 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот шістнадцять гривень 60 коп.) пені, 4745,15 грн. (чотири тисячі сімсот сорок п'ять гривень 15 коп.) 3% річних, 9194,85 грн. (дев'ять тисяч сто дев'яносто чотири гривні 85 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.11.2025 року.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 1 прим.: 1 - до справи; Позивачу та відповідачу надіслати рішення до електронного кабінету Електронного суду.