Справа № 289/1501/25
Номер провадження 2/289/1055/25
04.11.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
25.08.2025 позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором посилаючись на те, що 20.03.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір №1507227 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 5600,00 грн., а строк кредиту - 360 днів.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, надало позичальнику грошові кошти шляхом їх зарахування на його особисту банківську карту № НОМЕР_1 , однак, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих за строк користування кредитом, в повному обсязі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого первісний кредитом за плату відступив, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача, про що усіх боржників в особистих кабінетах було повідомлено із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора.
Таким чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1507227 від 20.03.2024, загальна сума заборгованості склала 44939,99 грн., з якої: заборгованість по тілу кредиту - 5599,99 грн.; заборгованість по відсотках - 36540,00 грн.; штрафні санкції - 2800,00 грн.
Станом на дату укладення Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, строк дії Договору № 1507227 від 20.03.2024 не закінчився, тому в межах строку дії цього Договору у період з 25.12.2024 по 15.03.2025 (81 календарний день) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 11340,00 грн. (5599,99 грн. * 2,5% = 140 грн. * 81 календарних дні = 11340,00 грн.) в межах погодженого строку надання кредиту.
У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за Договором № 1507227 від 20.03.2024 в розмірі 56279,99 грн., яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту - 5599,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 36540,00 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 81 день - 11340,00 грн., штрафні санкції - 2800,00 грн. та судові витрати: 2422,40 грн. - сума сплаченого судового збору та 10000,00 грн. - витрати позивача на правову допомогу.
Окрім того, просить в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за відповідною формулою. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Розгляд справи просить проводити без участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Ухвалою від 29.08.2025 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін 01.10.2025, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, копію ухвали направлено сторонам (а.с.100-101).
У відповідності до положень ч. 11, 12 ст. 128 ЦПК України, виклик відповідача ОСОБА_2 проводився шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.106,118).
На зазначену в позовній заяві адресу останнього відомого місця проживання відповідача направлена судом кореспонденція поверталася до суду неврученою адресату з помітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с.107) «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.117), повідомити відповідача про розгляд справи телефонограмою не виявилося можливим, оскільки абонент «не в мережі» (а.с.116).
Згідно довідки про доставку електронного листа повістку, а також прикріплені до неї файли було доставлено до електронної скриньки 06.10.2025 на електронну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві (а.с.113 на звороті).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності. Також вказав, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
З огляду на вказане, з урахуванням положень ч. 4 ст. 226, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
В ході розгляду справи було встановлено, що за вказаними позивачем паспортними даними та ідентифікаційним кодом правильно прізвище відповідача пишеться «Прокоф'єв» (а.с.97,109,111).
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору, в яких ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» виступає правонаступником кредитодавця, а відповідач ОСОБА_3 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як правонаступника кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.
Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18; від 09.09.2020 у справі № 732/670/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.03.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено Договір №1507227 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит, а споживач (позичальник) зобов'язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (а.с.22-26).
Згідно п.п. 1.3, 1.4 Договору сума кредиту складала 5600,00 грв., строк кредиту - 360 днів.
Відповідно до п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.
Вказаний договір було укладено шляхом направлення його тексту підписаного за сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора (пункт 9.6.).
Споживачем ОСОБА_4 20.03.2024 Договір №1507227, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.26 на звороті), Паспорт споживчого кредиту (а.с.28-29) підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С049.
Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту та відсотків, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Листом ТОВ «ПЕЙТЕК», адресованому ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повідомляється, що відповідно до Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 (витяг а.с.38-40), було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта (маска картки НОМЕР_1 ) від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» : 20.03.2024 10:45:15 на суму 5600,00 грн. (а.с.16).
Аналіз встановлених обставин, дозволяє зробити висновок, що номер картки, на яку здійснено зарахування коштів за кредитними коштами є тією ж карткою, що зазначена позичальником у п. 2.1. Договору №1507227 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації банківська картка НОМЕР_2 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), 20.03.2024 на цю картку дійсно було зараховано кошти в сумі 5600,00 грн. (а.с.109).
В судовому засіданні встановлено, що прізвище фізичної особи з РНОКПП НОМЕР_3 - ОСОБА_5 , а не ОСОБА_5 , як зазначено в позовній заяві, що також підтверджується наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацією (а.с.109,110,111).
24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений Договір факторингу №24122024, відповідно до пункту 1.1 якого Фактор зобов'язався передати в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належать Клієнту (а.с.83-91). Згідно п. 3.3. Договору ціна продажу за Договором становить 2159760,91 грн., яку було сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.12.2024 № 6308 (а.с.46).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (ІПН боржника НОМЕР_3 ) за Кредитним договором №1507227 на загальну суму 44939,99 грн., з яких: 5599,99 грн. основного боргу, 36540,00 грн. заборгованість за відсотками, 2800,00 заборгованість за пенею (а.с.36).
Згідно розрахунку заборгованості за договором №1507227 від 20.03.2024 станом на дату відступлення 24.12.2024 заборгованість відповідача становить 44939,99 грн., з яких: 5599,99 грн. тіло кредиту, 36540,00 грн. по відсотках, 2800,00 по штрафам/пені (а.с.32). Сплачена сума 1400,01 грн. 05.04.2024.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за Договором №1507227 про надання споживчого кредиту від 20.03.2024 за 81 календарних днів (25.12.2024-15.03.2025) позичальнику ОСОБА_6 нараховано проценти за користування грошовими коштами 11340,00 грн. (а.с.33-34).
Правовідносини, що виникли між сторонами є договірними.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, до ТОВ ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1507227 від 20.03.2024.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 4673541 від 22.05.2024, до того ж встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору та допустив виникнення заборгованості за кредитом, що є підставою для стягнення з нього цієї заборгованості за договором (борг і проценти) на користь кредитора (позивача).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (а.с.32) вбачається, що з 20.03.2024 по 24.12.2024 проценти нараховувалися у розмірі 2,5% ставки у день.
Окрім того, позивачем в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, у період з 25.12.2024 по 15.03.2025 також здійснено нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 2,5% (а.с.33).
Водночас суд, перевіряючи розрахунки заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 року денна ставка - не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.
Кредитний договір №1507227 від 20.03.2024 укладений строком 360 днів. Тобто такий кредитний договір укладений після набрання чинності Законом №3498-ІХ.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище Закон №3498-ІХ.
Разом з тим, обчислення в частині заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 22.04.2024 по 19.08.2025, а також з 20.08.2024 по 15.03.2025, що проведені за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом, не узгоджуються із приписами Закону №3498-ІХ, якими визначено що, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 року денна ставка - не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
За таких обставин, суд, реалізуючи свій процесуальний обов'язок уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором № 1507227 від 20.03.2024.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням максимального розміру денної процентної, судом встановлено, що за період з 20.03.2024 по 21.04.2024 (33 календарних дні) розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3220,00 грн. (5599,99 грн.* 2,5% = 140,00 грн.*33 календарних дні = 4620,00 грн.-1400 грн., погашені 05.04.2024=3220,00 грн.).
За період з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 календарних днів) розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10080,00 грн. (5599,99 грн.* 1,5% = 84,00 грн.*120 календарних дні = 10080,00 грн.).
За період з 20.08.2024 по 15.03.2025 (208 календарних днів) розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 11648,00 грн. (5599,99 грн.* 1% = 56,00 грн.*208 календарних днів = 11648,00 грн.).
Отже, за період з 20.03.2024 по 15.03.2025 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 24948,00 грн. (3220,00 + 10080,00 + 11648,00).
З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач у встановленому договором порядку та строки не погашав кредит, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 5599,99 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 24948,00 грн., а всього 30547,99 грн. - необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення нарахованої суми заборгованості за пенею.
Із розрахунку заборгованості вбачається нарахування штрафу, пені (за прострочку платежів) у розмірі 2800,00 грн. (а.с.32,36).
Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.
Позивачем також заявлено вимогу в порядку ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків. Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_7 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Відповідно до ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Окрім того, відповідно до п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 20.03.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час, отже в частині позовних вимог, що стосуються нараховування інфляційних витрат і 3% річних, суд відмовляє у задоволенні.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у цій справі був адвокат Столітній М.М., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 12.08.2025 (а.с.27) та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 (а.с.48).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: копію Договору про надання правової допомоги №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.20254 (а.с.81-82); копію заявки №9969 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.18-19); копію Акту №9969 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 10000,00 грн. (а.с.35), копію рахунку від 12.08.2025 щодо вартості правничої допомоги 10000,00 грн. (а.с.31).
Заперечень зі сторони відповідача на заявлений розрахунок суми судових витрат не надходило.
Суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 зроблено висновок, що у розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Враховуючи те, що сторони мають право на відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи, беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, які підтверджуються наданими позивачем доказами, а також те, що відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, з урахуванням положень частини шостої статті 137 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для зменшення зазначеної суми судових витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, згідно положень ч. 1 та 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн. підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією №4480 від 11.08.2025 (а.с.93).
За таких обставин, оскільки вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню :
по сплаті судового збору у розмірі 1383,68 грн. (30547,99/53479,99х2422,40);
витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5712,04 грн. (30547,99/53479,99х10000,00).
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2 код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_2 (адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 30547,99 грн. (тридцять тисяч п'ятсот сорок сім грн. 99 коп.), судовий збір в розмірі 1383,68 грн. (одна тисяча триста вісімдесят три грн. 68 коп.), та витрати на правову допомогу в розмірі 5712,04 грн. (п'ять тисяч сімсот дванадцять грн. 04 коп.),, а всього 37643,71 грн. (тридцять сім тисяч шістсот сорок три грн. 71 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом 20 днів з дня вручення учасникам справи повного заочного рішення суду не подано заяву про перегляд заочного рішення або протягом 30 днів не подано апеляційні скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія СІРЕНКО