29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"04" листопада 2025 р. Справа № 924/662/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 305 справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Міленіум", м. Хмельницький
до фізичної особи-підприємця Ваховського Данііла Ігоровича, м. Хмельницький
про стягнення 170803,89 грн. основного боргу, 3397,85 грн. інфляційних втрат, 11696,01 грн. штрафних санкцій, 7412 грн. 3% річних
Представники сторін:
позивача: Матущак А.В. - за ордером від 06.08.2025р.;
відповідача: Борзов Я.Е. - за ордером від 02.08.2025р.
Рішення ухвалюється 04.11.2025 р., оскільки в судовому засіданні 07.10.2025р. оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 04.11.2025р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
21.07.2025р. ухвалою Господарського суду Хмельницької області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
09.09.2025р. постановлено ухвалу суду про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги до фізичної особи-підприємця Ваховського Данііла Ігоровича про стягнення з відповідача існуючої станом на 31.05.2025р. заборгованості: 170803,89 грн. основного боргу (з оплати орендної плати (150000 грн.) та спожитих комунальних послуг - 20803,89 грн.), 3397,85 грн. інфляційних втрат, 11696,01 грн. штрафних санкцій, 7412 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, зокрема, відзначає, що вищевказана заборгованість утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, визначених умовами укладеного між сторонами у справі договору оренди № 01Ц від 01.09.2024р.
Як вказав позивач, посилаючись на окремі положення ЦК України, договору оренди № 01Ц від 01.09.2024р., орендарю неодноразово повідомлялось про утворення боргу, на що позивач отримував усні запевнення про погашення боргу в найкоротші терміни, проте орендар не здійснював оплату. Після подачі позивачем заяви про видачу судового наказу (справа № 924/484/25), відповідач взагалі відмовився сплачувати заборгованість за договором оренди, пояснюючи це тим, що він вже не здійснює будь-яку діяльність в об'єкті оренди. Поряд з тим, орендар відмовляється повернути об'єкт оренди орендодавцю у порядку, передбаченому договором оренди, після дострокового розірвання договору оренди орендодавцем в односторонньому порядку на підставі п. 9.2.1. договору оренди з 31.05.2025 року. 09.06.2025 року орендарю цінним листом була надіслана вимога від 06.06.2025 року до договору оренди про сплату суми заборгованості, 13.06.2025 року вимога була вручена відповідачу. Проте, станом на дату звернення до суду, відповідач не вжив жодних заходів щодо погашення існуючої заборгованості, вказано позивачем.
Крім того, додатково позивачем звернуто увагу на те, що позивач не здійснював перешкод в користуванні орендованим приміщенням відповідачем, який не надає жодних доказів, які би підтверджували наявність таких перешкод в користуванні приміщенням зі сторони позивача. Вказано, що позивач, як орендодавець та виконавець згідно пункту 2.1.4. договору № 01Ц/1 про надання послуг з комплексного обслуговування бізнес-центру «МІЛЕНІУМ» від « 01» вересня 2024 року, який був укладений між сторонами у зв'язку із укладенням договору оренди, мав право застосовувати до відповідача договірну оперативну-господарську санкцію, яка полягала у самостійному відключенні нежитлового приміщення користувача від комунікаційних мереж (електро-, водо- та каналізації) у випадку наявності заборгованості по сплаті послуг з комплексного обслуговування БЦ більш ніж за 10 (десять) календарних днів. Відповідачем було підписано Акт звірки станом на 31.05.2025 року, який є у матеріалах справи, де відповідач визнав суму боргу в частині що складає: 10285,69 грн. Відповідач, усупереч своїй позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву, про причину зміни місця тренування повідомив батькам про інші підстави, ніж перешкоджання у користуванні приміщенням. Позивач жодного разу не звертався до відповідача про підвищення орендної плати, що вказує на недобросовісні дії саме відповідача, вважає позивач, посилаючись на зміст висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021р. у справі № 147/66/17.
Також позивачем зазначено, орендар мав можливість використовувати передане в оренду майно, тому положення частини 6 статті 762 ЦК України у даному випадку не можуть бути застосовані, вказано позивачем.
За таких обставин, позивач просить суд задовольнити позов.
Представником відповідача подано до суду відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, зазначає, що відповідачем до лютого 2025 року проводились тренування в орендованому приміщенні за адресою: м. Хмельницький, вулиця Соборна, будинок 42/1. Проте, починаючи з середини лютого 2025 року, позивачем почались чинитися перешкоди в користуванні цим приміщенням, було відключене електропостачання. Таку поведінку позивач обґрунтовував тим, що відповідачем не сплачено заборгованість за електропостачання, що насправді є безпідставним, прохання відповідача здійснити звірку показників та розрахунків позивачем ігнорувались. Відповідачем пояснювалось, що у зв'язку із перебуванням на зборах, приміщення в лютому 2025 року майже не використовувалось, тому кількість спожитої електроенергії, вказаної позивачем, не може відповідати дійсності. Переривання тренувань спортсменів вкрай негативно могло вплинути на досягнуті результати збірної команди Хмельницької області. У зв'язку з такими недобросовісними діями орендодавця, з метою виконання взятих на себе зобов'язаннями перед спортсменами та їх батьками, відповідач вимушений був змінити місце тренувань. З середини березня 2025 року перемістив свою діяльність в інше приміщення за адресою: м. Хмельницький вул. Грушевського 39.
Також відповідачем відзначено, що позивач заборонив включати світло, більше того, наказав охороні ТОВ «БЦ МІЛЕНІУМ» не дозволити виніс інвентаря, що належить ВП ГО «Всеукраїнська федерація ВСБ».
Як вказав відповідач, Велика Палата Верховного Суду у пункті 6.10 постанови від 08.05.2018р. у справі № 910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Відтак, для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. В порушення пункту 4.1.5 договору оренди позивач почав чинити перешкоди у користуванні орендованим майном, через безпідставне відключення позивачем електроенергії, відповідач був позбавлений можливості використовувати майно. При цьому, у відповідності до пункту 7.5 договору оренди відповідач намагався вирішити непорозуміння із нарахованою сумою за спожиту електроенергію, проте позивач уникав переговорів.
Крім того, відповідач просить взяти до уваги, що в позовній заяві містяться вимоги щодо сплати комунальних послуг за квітень та травень 2025 (після зміни місця тренувань), хоча жодних послуг не надавалось, а світло було вимкнене позивачем (орендодавцем). Через таку недобросовісну поведінку позивача, відповідач не міг використовувати орендоване приміщення, зважаючи на цокольне місце розташування приміщення.
Відтак, відповідач, посилаючись на окремі положення ЦК України, договору оренди № 01Ц від 01.09.2024р., вважає, що неможливість використання орендарем майна відбулась з незалежних від нього причин, оскільки орендодавцем чинились перешкоди у користуванні орендованим приміщенням.
На підставі наведеного відповідач вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими і не повинні бути задоволені судом.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої позиції, раніше викладені у заявах по суті справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01 вересня 2024 року представником товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Міленіум" (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Ваховським Даніілом Ігоровичем (орендар, відповідач) підписано договір оренди № 01Ц.
Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 84, загальною площею 252,1 квадратних метрів на цокольному поверсі офісного центру за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Соборна, будинок 42/1.
Пунктами 3.1., 3.5., 3.6. договору оренди встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату (по 31.12.2024р. - 40000 грн., з 01.01.2025р. - 50000 грн.) та компенсовує орендодавцю вартість особисто спожитих комунальних ресурсів (послуг), а також комунальних ресурсів (послуг), спожитих в місцях загального користування.
Згідно з пунктом 3.4. договору оренди, внесення орендної плати проводиться авансом, щомісячно до 10 (десятого) числа поточного (розрахункового) місяця шляхом перерахування суми коштів на поточний рахунок орендодавця, що вказаний у цьому договорі.
Як передбачено пунктом 3.7 договору оренди, додатково орендар зобов'язується сплачувати або компенсувати керуючій компанії вартість послуг з комплексного обслуговування Офісного центру, а саме: прибирання місць загального користування, прибудинкової території, прибирання снігу, вивозу сміття, цілодобової охорони та інші необхідні витрати на нормальне функціонування об'єкту оренди.
Відповідно до пункту 3.8. договору оренди, відшкодування витрат за особисто спожиті комунальні ресурси (послуги) та за пайові комунальні ресурси (послуги) здійснюється орендарем щомісячно до останнього дня у місяці, у якому здійснювалось споживання, на підставі виставлених рахунків орендодавцем.
Сторонами договору оренди від 01 вересня 2024 року визначено, що додатком до вказаного договору (а відтак, і невід'ємною частиною договору) є план-схема об'єкта оренди.
Згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.09.2024 року орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: нежитлове приміщення № 84, загальною площею 252,1 квадратних метрів на цокольному поверсі офісного центру за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Соборна, будинок 42/1.
Орендарю була надіслана вимога від 06.06.2025 року про необхідність сплати суми заборгованості за договором оренди.
Крім того, в матеріалах справи наявні: розрахунок заборгованості станом на 31.05.2025р., копії акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2025 року, актів наданих послуг за 2024-2025 рр., заяв свідків від 01.08.2025р., банківської виписки по рахунку відповідача за період з 01.02.2025р. по 28.02.2025р., договору оренди від 01.04.2025р. тощо.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом також відзначається, що згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Разом з тим, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Як встановлено судом, 01 вересня 2024 року представником товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Міленіум" (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Ваховським Даніілом Ігоровичем (орендар, відповідач) підписано договір оренди № 01Ц, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 84, загальною площею 252,1 квадратних метрів на цокольному поверсі офісного центру за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Соборна, будинок 42/1.
При цьому, сторонами договору оренди від 01 вересня 2024 року визначено, що додатком до вказаного договору (а відтак, і невід'ємною частиною договору) є план-схема об'єкта оренди.
Однак, у вищенаведеній план-схемі об'єкта оренди (на якій наведено схему цокольного поверху офісного центру площею, значно більшою, ніж 252,1 кв. м) не індивідуалізовано місцезнаходження (зокрема, не відображено точне розташування з відповідною конфігурацією) нежитлового приміщення загальною площею саме 252,1 кв. м на цокольному поверсі офісного центру, яке підлягало передачі в оренду.
При цьому, судом наголошується на тому, що відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 84 загальною площею саме 252,1 квадратних метрів, проте, у план-схемі об'єкта оренди (на якій наведено схему цокольного поверху офісного центру) вказано нежитлове приміщення № 84 площею 245,2 квадратних метрів (а не 252,1 квадратних метрів, як зазначено п. 1.1. договору оренди, а також в акті приймання-передачі об'єкта оренди від 01.09.2024 року).
Водночас, жодного окремого приміщення (враховуючи, що за п. 1.1. договором оренди від 01 вересня 2024 року в користування передавалось лише одне нежитлове приміщення) площею 252,1 квадратних метрів у план-схемі об'єкта оренди не наведено. Означена суперечність у змісті п. 1.1. договору оренди від 01 вересня 2024 року та в акті приймання-передачі об'єкта оренди від 01.09.2024 року (з одного боку), та у план-схемі об'єкта оренди, що є додатком до вказаного договору та невід'ємною частиною договору (з іншого боку), засвідчує відсутність належної індивідуалізації місцерозташування та площі приміщення, яке підлягало передачі в оренду, а також перешкоджає з'ясуванню дійсного волевиявлення сторін, спрямованого на визначення не лише предмету договору, а й, відповідно, і розміру орендної плати (виходячи з площі орендованого приміщення).
За таких обставин, враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками, судом констатується, що сторонами договору оренди від 01 вересня 2024 року не досягнуто згоди стосовно істотної умови договору - предмету договору, зважаючи на відсутність належної індивідуалізації місцерозташування та площі приміщення, яке підлягало передачі в оренду і, відповідно, з огляду на відсутність підстав вважати укладеним (у розумінні ст. 638 ЦК України) вказаний договір оренди від 01 вересня 2024 року (на підставі якого просить стягнути заборгованість просить позивач), суд вважає позов безпідставним.
Крім того, посилання відповідача на зміст акту звірки взаємних розрахунків (станом на 31.05.2025р.) не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки вказаний акт не є первинним документом в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Також, означений акт звірки взаємних розрахунків (за наявності при цьому в матеріалах справи банківської виписки по рахунку відповідача лише за період з 01.02.2025р. по 28.02.2025р.) не містить інформації, що дозволила би з'ясувати призначення платежів (орендна плата, комунальні послуги тощо), здійснених відповідачем до 01.02.2025р.
Водночас, у матеріалах справи відсутні належні докази, які би засвідчували надання відповідачеві комунальних послуг на суму 20803,89 грн., визначену позивачем (зокрема, такими доказами не можна вважати підписані лише з боку позивача акти наданих послуг за січень-травень 2025 рр.).
Відтак, судом констатується недоведеність позивачем розміру заявлених до стягнення сум існуючої станом на 31.05.2025р. заборгованості (зокрема, 170803,89 грн. основного боргу (з оплати орендної плати (150000 грн.) та спожитих комунальних послуг - 20803,89 грн.), а відтак, і розміру нарахованих на відповідну суму основного боргу 3397,85 грн. інфляційних втрат, 11696,01 грн. штрафних санкцій та 7412 грн. 3% річних.
Частинами 1, 2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі “Трофимчук проти України» Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа “Руїс Торіха проти Іспанії»).
За таких обставин, незважаючи на зміст інших доводів учасників процесу, беручи до уваги наведене вище, зважаючи на відсутність підстав вважати укладеним договір оренди від 01 вересня 2024 року (на підставі якого просить стягнути заборгованість просить позивач), а також недоведеність позивачем розміру заявлених до стягнення сум існуючої станом на 31.05.2025р. заборгованості, суд відзначає, що підстави для задоволення позову відсутні, відтак, у позові слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.11.2025 року.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук.: 2 прим. 1 - до справи, 2- відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гонти І., буд. 61, і.н. 3794508731) Позивачу та представнику відповідача надіслати до електронного кабінету Електронного суду.