8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3134/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції,7; код ЄДРПОУ: 04059243)
до Товариства з обмежною відповідальністю "А.І. СТРОЙ" (місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул.Рижівська, 3, літ.Ж-1; код ЄДРПОУ: 44133105)
про стягнення 730 679,50 грн.
без виклику учасників справи
Харківська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.І. СТРОЙ" (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 730 679,50 грн. за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:009:0006 за період з 30.11.2020 по 28.02.2022.
Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "А.І. СТРОЙ" витрати зі сплати судового збору у сумі 10 960,19 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2025 судом позовну заяву Харківської міської ради прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3134/25.Визнано справу № 922/3134/25 малозначною та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
24.09.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позову заяву (вх.№22187 від 24.09.2025), в якому останній зазначає таке. Не погоджуючись з позицією позивача, відповідач вказує, що позивачем не доведено обґрунтованості застосування ним при розрахунках коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1. Як зазначає відповідач, відповідно до Експертного висновку щодо наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, наданої в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "А.І.СТРОЙ" за адресою: Харківська область, м. Харків, Салтівський район, вул. Рижівська, 3, кадастровий номер 6310137500:01:009:0006 (загальна площа 0,4157 га) № 25 від 18.11.2024 за сукупністю факторів потенційної затоплюваності високими водами в періоди максимальної водності, постійного підтоплення в звичайних умовах і наявності потужного шару насипних ґрунтів, які не можуть бути використані (без попередньої підготовки відповідно до результатів польових і лабораторних випробувань) у якості природних основ фундаментів проектованих будівель і споруд: - сучасні інженерно-геологічні та гідрогеологічні умови ділянки визначені як складні; - відповідно до "Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові" (затв. 19 сесією Харківської міськради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішеннями 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017р. № 567/17) рекомендується застосувати понижуючий коефіцієнт К1 на складність інженерно-геологічних умов за "наявністю ґрунтових вод на глибині до 2,0м". На думку відповідача, вказане відповідає необхідності застосування позивачем для розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки коефіцієнту К1 - 0,73. На підставі зазначеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/3134/25 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.08.2024 № 438287790 право власності на нежитлові будівлі за адресою: м. Харків, вул.Рижівська,3 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "А.І.СТРОЙ" (відповідач), а саме:
літ. «А-1» загальною площею 155,2 кв.м, літ. «Б-»загальною площею 72,3 кв.м, літ. «В-1» загальною площею 54,2 кв.м, літ. «Г- 1» загальною площею 17,9 кв.м, літ. «Д-І» загальною площею 20,5 кв.м, літ. «Е-1» загальною площею 12,3 кв.м, літ. «Ж-1» загальною площею 27,4 кв.м, літ. «И-1» загальною площею 272,8 кв.м, літ. «Л-І» загальною площею 15,3 кв.м, літ. «М-1» загальною площею 52,8 кв.м, літ. «H-1» загальною плошею 243,9 кв.м, літ. «O-1» загальною площею 20,1 кв.м, літ. «П-1» загальною площею 324.4 кв.м. літ. «С-І» загальною площею 81,1 кв.м, літ. «Т-l» загальноюплощею 42,0 кв.м, літ. «У-1» загальною площею 27,5 кв.м, літ. «Ф-1» загальною плошею 63,6 кв.м, літ. «Ч-1» загальною площею 126, кв.м, літ. «Ш-І» загальною площею 768,3 кв.м, літ. «Ш-1» загальною площею 63,8 кв.м з 30.11.2020 по теперішній час, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, нежитлових будівель в якості внеску в статутний фонд юридичної особи від 30.11.2020 №: 3192, 3193, 3194.
Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:01:009:0006, право користування якою відповідачем не оформлено.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.11.2020 № HB-0006029602020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:009:0006 складає 0,4157га, сформована земельна ділянка - 01.04.2020. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.08.2025 N 438287906 право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано з 09.12.2020 за Харківською міською радою (інформаційна довідка додається).
08.07.2025 Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради 21.08.2024 проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по вул. Рижівській, 3 у м. Харкові. За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:01:009:0006 загальною площею 0,4157 га по вул. Рижівській, 3 у м. Харкові, розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстроване за ТОВ «А.І.СТРОЙ».
За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Рижівська, 3 (кадастровий номер 6310137500:01:009:0006) від 08.07.2025, яким встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 0,4157 га розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстровано за відповідачем, земельна ділянка огороджена, вільний доступ обмежений.
Отже, на думку позивача, ТОВ «А.І.СТРОЙ» з моменту набуття права власності на нерухоме майно - 30.11.2020 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:009:0006 загальною площею 0,4157 га по вул. Рижівській, 3 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 02.07.2025 № 14335/5/20-40-04-07-12 відповідачем сплачено за використання земельної ділянки по вул.Рижівській, 3 у м. Харкові: за грудень 2020 року - 2 288,31 грн., за січень-травень 2021 рік - 11 441,55 грн., за червень-грудень 2021 року - 965,32 грн., за січень-лютий 2022 року - 303,38 грн.
Позивачем на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2025 № НВ-9966687272025 здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:009:0006, без правовстановлюючих документів, відповідно до якого загальна сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 30.11.2020 по 28.02.2022 (з урахуванням сплачених відповідачем коштів ) складає 730 679,50 грн, які є предметом позову у справі. При цьому під час здійснення розрахунку позивачем застосовано коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов із значенням 1.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Харківської міської ради до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).
Відповідно до ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.ст.122,123,124 Земельного кодексу Україниміські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 Земельного кодексу України).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст.14 ПК України).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти14.1.72,14.1.136пункту14.1статті14 ПК Україниу вказаній редакції).
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт14.1.72пункту14.1статті14 ПК України).
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першоїстатті 21 Закону України "Про оренду землі"визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Проте, як було встановлено судом, договір оренди спірної земельної ділянки у вказаний позивачем період укладений не був.
Підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності діючого договору оренди земельної ділянки не сплачував за спірний період орендну плату за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов'язаний повернути на підставістатей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Враховуючи викладене, цілком правомірною є вимога позивача у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, про компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.
Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.06.2025 №НВ-9966687272025 нормативно грошова оцінка Земельної ділянки складає 22 026 037,1 грн.
За правовим висновком, викладеним у пунктах 7.19, 7.25, 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, пунктах 38, 46, 51, 58 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пунктах 5.7, 5.10 постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №904/4933/15, постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
З інформації, яка наявна у відритому доступі вбачається, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 була затверджена Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 і застосовується з 01.01.2020. Вказане рішення є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавалося, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Зазначене вище Рішення було прийнято під час дії Постанови Кабінету Міністрів України «Про методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 23.03.1995 №213 (далі Постанова №213) та Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016 №489 (далі Наказ №489).
Зі змісту Постанови №213 та Наказу №489 вбачається, що нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначалася за формулою: Цн = В*Нп/Нк*Кф*Км, де: Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо); Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки.
Умовами пункту 2-1 Постанови №213 передбачено, що дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Форма витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки була затверджена в Додатку 9 до Наказу №489.
В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 (далі Постанова №1147) була затверджена нова Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі Методика). Цією ж постановою визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Постанова №213.
Окрім цього Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.04.2023 №716 визнано таким, що втратив чинність Наказ №489.
Згідно з пунктом 3 Методики Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за такою формулою: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де: Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів; Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1; Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст; Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів; Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення; Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки; Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру; Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням; Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.
Також Методикою затверджена нова форма Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (додаток №17).
Разом із тим у пункті 4 Постанови №1147 зазначено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, до затвердження нової технічної документації всі значення вартості (нормативної грошової оцінки) земельних ділянок, встановлені до набрання чинності новою Методикою, тобто з використанням даних цієї технічної документації (базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова; опис меж економіко-планувальних зон міста Харкова з відповідними значеннями коефіцієнтів функціонального використання земельної ділянки; зонального коефіцієнта, що характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту тощо) залишаються чинними.
Зазначене правило, стосується, зокрема, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виготовлених в період від 01.01.2020 до 10.11.2021 (дата набрання чинності затвердженою Постановою №1147 Методикою визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок) на підставі комплексу технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, затвердженої Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою №213.
Тобто витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виготовлені у встановленому порядку в період від 01.01.2020 до 10.11.2021, дійсно можуть використовуватися для визначення поточної вартості земельної ділянки до початку застосування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
З аналізу Методики, яка була затверджена Постановою №213, та Методики, затвердженою Постановою №1147, вбачається, що відбулася зміна формули, на підставі якої визначається нормативна грошова оцінки земельної ділянки (Цн). Та, відповідно, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформлюється наразі у відповідності до положень та за формою нової Методики, яка затверджена Постановою №1147. Тобто, з 03.11.2021 і на майбутнє істотно змінилась методика розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Після набрання чинності Постановою №1147 і, відповідно втрати чинності Методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою №213 встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель») за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 38 Закону України «Про землеустрій») з використанням засобів програмно-апаратного комплексу, що реалізує алгоритм розрахунку, передбачений чинною на дату оцінки методикою, тобто, з 10.11.2021 - саме за Методикою нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою Постановою №1147.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 йдеться саме про нормативно-грошову оцінку конкретної земельної ділянки, а не про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів, які визначаються в межах принципово відмінних алгоритмів (перша згідно Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, а друга згідно Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 №213) і мають принципово різне змістовне наповнення безвідносно до пролонгованості показників Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, затвердженої згаданим Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19.
Проте, позивач надав до матеріалів справи відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 11.06.2025 без жодного обґрунтування правомірності її застосування до спірного періоду з 30.11.2020 до 28.02.2020, оскільки наданий позивачем витяг з технічної документації сформовано 11.06.2025 на підставі нової методики з новою формулою розрахунку, у зв'язку з чим даний витяг не може бути доказом на підставі якого можливо обрахувати розмір безпідставно збережених коштів за період заявлений позивачем з 30.11.2020 до 28.02.2020 .
А отже, суд вважає, що з урахуванням вищенаведених змін у нормативно-правових актах, якими врегульовано проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідне унеможливило дотримання умови незмінності (сталості) нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом всього періоду з 30.11.2020 до 11.06.2025.
Відтак, в силу норм чинного законодавства та правової позиції щодо його застосування, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, суд зазначає, що позивачем не доведено наявності такої необхідної умови для врахування наданого ним Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2025 №НВ-9966687272025 як незмінність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у відповідний період.
Крім того, судом вбачається, що розрахунок безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати, які позивач просить стягнути із відповідача за спірний період, зроблений позивачем із застосуванням коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов із зазначенням - 1.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 (надалі - Положення № 41/08).
Пунктом 2.4. Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:
О=Ц*Б*К1*К2
де:
Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.;
Б - єдина для м. Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);
К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення;
К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення.
Застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Аналогічні приписи щодо застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов містить п. 2.4 Положення "Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, в редакції з 01.01.2022.
Пунктом 4.1. Положення № 41/08 встановлено особливості визначення орендної плати для окремих категорій орендарів, зокрема, землі, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати є землі промисловості, до яких застосовується ставка річної орендної плати (відсоток від нормативно грошової оцінки) в розмірі 4%.
Додатком до Положення № 41/08 "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50кв.м площі земельної ділянки, застосовується у даному коефіцієнті значення 1.
Аналогічний розмір коефіцієнту, який ураховує розмір земельної ділянки, визначено п.2.4 Положення "Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, в редакції з 01.01.2022.
У даному випадку, позивач, застосовуючи вказаний коефіцієнт - 1 обгрунтовує його застосування тим, що оскільки відповідач у порядку досудового врегулювання спору не надав Харківські міській раді доказів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, тому позивачем у розрахунках застосоване базове значення 1.
Разом з цим, відповідачем в ході розгляду справи надано експертний висновок ДП "УкрНДІІНТВ" від 18.11.2024 № 25 щодо наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, наданої в оренду відповідачу за адресою: Харківська область, м.Харків, вул. Рижівська,3, 118, кадастровий номер 6310137500:01:009:0006 (загальна площа 0,4157 га).
У вказаному висновку експерт зазначив, що за сукупністю факторів потенційної затоплюваності високими водами в періоди максимальної водності, постійного підтоплення в звичайних умовах: наявності потужного шару насипних ґрунтів (до 7,5 м), які не можуть бути використані (без попередньої підготовки відповідно до результатів польових і лабораторних випробувань) у якості природних основ фундаментів проектованих будівель і споруд:
- сучасні інженерно-геологічні та гідрогеологічні умови ділянки визначені як складні;
- відповідно до "Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові" (затв. 19 сесією Харківської міськради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішеннями 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 567/17) рекомендується застосувати понижуючий коефіцієнт К1 на складність інженерно-геологічних умов за "наявністю ґрунтових вод на глибині до 2,0 м".
При розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 6310137500:01:009:0006 (загальна площа 0,4157 га), розташованого по вул. Рижівська, 3 у м. Харкова, доцільно застосувати коефіцієнт К1 як вказано вище.
Таким чином, відповідно до додатку до Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові від 27.02.2008 № 41/08, позивач повинен був застосувати коефіцієнт умов використання земельної ділянки: зона залягання ґрунтових вод на глибині менше 2 м при будівництві або реконструкції будівель і споруд при рівнях відповідальності: нормальний та підвищений коефіцієнту К1 значення 0,73, чого позивачем зроблено не було.
Додаток "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (таблиці) до Положення від 27.02.2008 № 41/08 (у відповідній редакції) передбачає застосування до значення коефіцієнту К1 при показниках зони залягання ґрунтових вод на глибині менше 2,00м при будівництві або реконструкції будівель і спору при рівнях відповідальності: нормальний та підвищений - значення К1=0,73; знижений 0,90; зона дії: частка земельної ділянки в межах зони.
Суд зазначає, що принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.
Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18, від 09.11.2020 у справі № 904/2404/18.
Суд звертає увагу, що безпосередньо в самому Додатку "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" до Положення від 27.02.2008 № 41/08 (у редакції до 31.12.2021) коефіцієнт К1 залежно від показника та зони дії має різні значення.
Водночас цей показник коефіцієнта К1 "Зона залягання ґрунтових вод на глибині менше 2 м при будівництві або реконструкції будівель і споруд при рівнях відповідальності" не містить будь-якої вказівки щодо його застосування саме і виключно на період будівництва або реконструкції.
Разом з тим, у вказаному показнику в таблиці зоною дії коефіцієнту К1 визначено частку земельної ділянки в межах зони, а не межі ділянки будівництва або реконструкції.
У Додатку "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (таблиці) до Положення від 27.02.2008 № 41/08 в редакції, яка почала діяти з 01.01.2022, коефіцієнт К1 має такі ж самі показники, однак частково було змінено назву вказаного вище показника на нову "Зона залягання ґрунтових вод на глибині менше 2 м при рівнях відповідальності".
Тобто, в редакції Додатку "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки", яка почала діяти з 01.01.2022, було виключено застосування понижуючого коефіцієнту при будівництві та реконструкції, чим також підтверджується, що застосування коефіцієнту К1 з даним показником не залежить від будівництва або реконструкції на такій земельній ділянці.
У свою чергу, інший показник коефіцієнту К1 - "Залягання ґрунтів із специфічними властивостями в зоні активної взаємодії для будівель і споруд при рівнях відповідальності" (значення 0,76, 0,90 в залежності від рівнів відповідальності) як в редакції до 01.01.2022, так і після застосовується виключно у межах ділянки нового будівництва або реконструкції.
Крім того, суд зазначає, що понижуючий коефіцієнт К1=0,73 на складність інженерно-геологічних умов у зв'язку з наявністю ґрунтових вод на глибині до 2,0м є, по суті, пільгою від органу місцевого самоврядування, яка може розповсюджуватися на юридичних та фізичних осіб як на етапі будівництва або реконструкції через додаткове ускладнення проведення відповідних робіт, так само після введення об'єктів в експлуатацію, оскільки такі ж самі ускладнення (негативні наслідки) пов'язані також з експлуатацією та обслуговуванням вже побудованих об'єктів нерухомості.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в будь-якому випадку сама по собі наявність ґрунтових вод на глибині до 2,0м, що має місце на спірній земельній ділянці, відповідно до Додатку "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (таблиці) до Положення № 41/08 та Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, є безпосередньою підставою для застосування відповідного понижуючого коефіцієнту К1=0,73 на складність інженерно-геологічних умов.
Враховуючи вищенаведене, оскільки позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не було спростовано наявності на спірній земельній ділянці складних інженерно-геологічних умов, що є підставою для застосування відповідного понижуючого коефіцієнту, суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання території у м. Харкові з порушенням вимог законодавства земельної ділянки кадастровий номер , має бути застосований саме коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов К1= 0,73.
Що стосується безпосередньо самого експертного висновку ДП "УкрНДІІНТВ" № 24 від 11.12.2024, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.78, ст.79 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на підтвердження наявності на спірній земельній ділянці залягання ґрунтових вод на глибині менше 2,00м було надано експертний висновок ДП "УкрНДІІНТВ"від 18.11.2024 № 25, на підставі якого встановлено наявність на спірній земельній ділянці складних інженерно-геологічних умов - залягання ґрунтових вод на глибині до 2,00м.
У вказаному експертному висновку міститься посилання на науково-технічні матеріали, а саме звіти про інженерно-геологічні дослідження, перший з яких датований 1977 роком.
Суд зазначає, що вказані матеріали (документи) були складені профільними фахівцями у галузі інженерно-геологічні досліджень для оцінки стану земельних ділянок у м. Харкові, а також для виявлення ґрунтів зі специфічними властивостями (насипних), які мають низьку несучу спроможність і залягають на глибинах закладення фундаментів та інженерних мереж.
Тобто, по суті зазначені матеріали (документи) стосуються безпосереднього обстеження земельних ділянок та є окремими офіційними, загальнодоступними технічними звітами профільних спеціалістів, які надають висновки щодо інженерно-геологічних умов земельних ділянок, у тому числі й спірної.
У відповідності до п.2.4 Положення № 41/08 для підтвердження наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки будь-який юридична або фізична особа може надати один з таких документів:
- експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій;
- довідки державних та інших уповноважених органів;
- висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо.
Водночас, норми зазначеного Положення № 41/08 не містять будь-яких спеціальних вимог до таких висновків, у тому числі не передбачають необхідності безпосереднього виїзду експертам для дослідження об'єкту за місцезнаходження земельної ділянки, а лише передбачають чітко визначений перелік документів, якими особа (юридична або фізична) може підтвердити наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем експертний висновок ДП "УкрНДІІНТВ" № 25 від 18.11.2024 у повній мірі відповідає саме тим документам, які передбачені п.2.4 Положення № 41/08, а також його складених у тому числі з урахуванням технічних звітів та документів, які формувались на підставі довідок та висновків спеціалізованих установ, перелічених у цьому пункті.
Отже, вищевказаний експертний висновок є саме тим документом, який відповідає вимогам п.2.4 Положення № 41/08.
Суд також зауважує, що Харківська міська рада є не лише власником та розпорядником спірної земельної ділянки, а також є уповноваженим контролюючим органом з питань дотримання використання належного йому майна, який в силу закону зобов'язаний володіти повною інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, розташовані в межах населеного пункту.
Позивач для підтвердження чи спростування застосування спірного понижуючого коефіцієнту К1=0,73 взагалі не надав суду будь-яких доказів, на підставі яких можливо було встановити інший рівень ґрунтових вод на спірній земельній ділянці, зокрема міською радою не було надано власних висновків експертів або технічних звітів тощо.
Фактично позивач не заперечує наявності ґрунтових вод на спірній земельній ділянці на глибині до 2,0м, однак не підтверджує належними та допустимими у розумінні вимог ст.ст.76, 77 ГПК України доказами відсутності підстав для застосування понижуючого коефіцієнту.
З огляду на викладене, суд враховує поданий відповідачем експертний висновок № 25 від 25.11.2024 як належний доказ у справі та оцінює його в сукупності з іншими наданими доказами, зокрема судом прийнято до уваги відсутність будь-якого документального підтвердження від Харківської міської ради на спростування наявності на спірний земельній ділянці ґрунтових вод на глибині до 2,00м.
Проте, як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів за період з 30.11.2020 по 28.02.2022 позивачем не було застосовано коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов із значенням 0,73.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем, по-перше, не доведено наявності такої необхідної умови для врахування наданого ним Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2025 №НВ-9966687272025 як незмінність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у відповідний період, а по-друге, не доведено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами факт правомірності здійснення розрахунку стягуваної суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 30.11.2020 по 28.02.2022 у сумі 730 679,50 грн із застосуванням коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов із значенням 1 за користування земельною ділянкою загальною площею 0,1457 га по вул. Рижівській,3 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:01:009:0006), що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" листопада 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3134/25