Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/503/25
Провадження № 2/935/171/25
Іменем України
25 вересня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Василенка Р.О., зі секретарем - Криворучко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач АТ «СЕНС БАНК» звернувся до суду із позовом у якому просить суд стягнути з відповідача з ОСОБА_1 , на користь позивача, заборгованість за кредитним договором № 289/33-199 від 08.02.2007 року розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить - 110 828,73 грн.
В обґрунтування позову вказує, що рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.03.2011 року, на користь АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс банк») стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 289/33-199 від 08.02.2007 року, в розмірі 154 474,77 грн.
Вказує, що відповідач ОСОБА_1 не виконав рішення суду, не погасив заборгованість у повному обсязі. Вважає, що в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду, яка з 12.03.2017 року до 23.02.2022 року становить 110 828,73 грн. та складається з: сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 22 968,07 грн.; сума заборгованості за інфляційними втратами 87 860,66 грн. У зв'язку з чим з метою захисту своїх прав кредитора звернулися до суду.
Відповідач у відзиві, який поданий адвокатом Лисенком А.О. заперечив щодо задоволення позову. Вказав, що позивачем до суду не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував дійсну наявність вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 154 474,77 грн. та що заборгованість не є погашеною. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2011 року, справа № 2-56/11, що долучено до позову є знеособленим.
Позивачем не надано виписку (рух коштів) по рахунку, яка б і свідчила про розмір заборгованості за договором. В такому розрахунку не вбачають суми коштів, які були внесені відповідачем на погашення заборгованості.
Постановою про повернення виконавчого документа стягувача від 18 квітня 2018 року у виконавчому провадженні № 33044619 виконавчий лист № 2-56, виданий 17.03.2011 року був повернутий з підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.
Повторно до 16.04.2021 року позивач своє право не використав та з заявою про пред'явлення виконавчого документу до стягнення не звернувся, а отже пропустив свій зазначений строк. Оскільки позивач свій зазначений строк пропустив, то вимога про нарахування процентів за ст. 625 ЦК України не може бути у примусовому порядку задоволена.
Також вказує, що подання позовної заяви про стягнення виключно грошових коштів, розрахованих за ч. 2 ст. 625 ЦК України суперечить нормам законодавства та такий позов не підлягає задоволенню через наявність задавненої вимоги. Також вказує на те, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
До справи не залучені поручителі, які поряд з боржником повинні відповідати за прострочення виконання зобов'язань. Позивач подає нові докази на підставі заяви від 02.04.2025 року з порушенням процесуальних строків.
Крім того вказує, що 03.07.2024 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2011 року по справі № 2-56/11 було виконано в повному обсязі, адже сплачено заборгованість за зазначеним рішенням в розмірі 154474,77грн., що підтверджується копією платіжної інструкції від 03.07.2024 року.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 березня 2025 року у справі № 953/3469/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_1 за кредитними договорами №289/33-199 від 08.02.2007 року та № 289/33-268 від 21.12.2007 р., які укладені між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку “УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 .
Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити. Також у поданій письмовій заяві вказав, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності через те, що постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року « Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» з 12.03.2020 року на усій території України установлено карантин та надалі його дія неодноразового продожувалася. Під час дії карантину згідно п.12. Перехідних положень ЦК України, строки визначені статями 257, 268, 362, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії цього карантину.
Відповідач та його представник - адвокат Лисенко А.О. у судове засідання не з'явився про дату час повідомлений належним чином. Заперечує щодо задоволення позову. Надіслав заяву у якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю у іншій справі. Вказана причини неявки не визнана судом поважною, оскільки жодних доказів зайнятості представника у іншій справі не надано.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»(правонаступником якого є позивач АТ «Сенс банк») та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №289/33-199 за змістом якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США зі сплатою 13 % річних згідно графіку погашення.
В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій та іннших витрат на здійснення забезпеченої вимоги укладено іпотечний договір з ОСОБА_3 за умовами якого майновий поручитель передає кредитору нерухоме майно: квартира що за адресою: АДРЕСА_1 ( заставна варість 126 250 грн, або 25 000 доларів США).(п.1.3. договору).
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.03.2011 року у справі №2-56/11 позов ПАТ «Всеукраїнський банк»(правонаступник АТ «Укрсоцбанк») задоволено частково.
З урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.11.0211 року стягнуто з ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість по кредиту в сумі 110 001,73 грн, заборгованість по відсоткам 15 649,21 грн., штраф 15 819,80 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 9278, 31 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків 3725,72 грн. Рішення суду набрало законної сили 28.03.2011 року.
13 червня 2011 року Коростишівським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у справі №2-256/11. (а.с.27).
21 травня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 33044619, про стягнення з ОСОБА_1 , боргу у розмірі 145 196,46 грн. (а.с 99)
З відповіді начальника ВДВС Т. Жєлєзної від 07.03.2019 року вбачається, що 16.04.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно). Вказано, що повторно виконавчий лист станом на 07.03.2019 року не надходив.(а.с.98,126).
Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 03.07.2024 року № 9347- 1579-4433-5396 відповідач ОСОБА_1 сплатив 154 474,77 грн. боргу згідно рішення суду у справі №2-56/11 від 17.03.2011 року по кредиту №289/33-199.
Рішенням Коростишівського районного суду у справі №935/3469/24 від 20.03.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за договором кредиту №289/33-199 від 08.02.2007 року та за договором кредиту №289/33-268 від 21.12.2007 року, які укладені між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 . У частині позовних вимог визнання припиненими зобов'язання ОСОБА_3 за договором іпотеки від 08.02.2007 року та за договором іпотеки від 21.12.2007 року та скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що були накладені на підставі вищевказаних договорів іпотеки, - відмовлено.
Відповідно до розрахунку заборгованості 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за рішенням суду складеного АТ «Сенс банк» слідує, що сума боргу відповідача ОСОБА_1 починаючи з 12.03.2017 року до 23.02.2022 року складає 22 968,07 грн., заборгованість по інфляційним втратам з березня 2017 року до лютого 2022 року складає 110 828,73 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином в статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Таким чином з матерілів справи вбачається, що рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.03.2011 року стягнуто на користь АТ «Укрсоцбанк» у солідарному порядку з відповідача ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_3 заборгованість по кредиту в загальному розмірі 154 474,77 грн.
Позивач АТ «Сенс банк» відповідно до статутних документів є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (а.с. 40).
За змістом ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Після набрання рішенням суду законної сили у ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_3 виникло солідарне зобов'язання, що повернення суми боргу кредитору. Втім положення ст. 543 ЦК України дають право кредитору самостійно обирати право вимоги до кожного із боржників, або будь-кого окремо у тому числі у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання. У зв'язку з чим пред'явлення позову лише до ОСОБА_1 та не залучення ОСОБА_3 до позову як відповідача, не зумовлює підстави для відмови у позові.
Також суд вважає, що посилання представника відповідача у відзиві на задавнену вимогу у даному випадку є незастосовним, оскільки позивачем пред'явлено вимогу щодо неналежного виконання зобов'язання ОСОБА_1 , яке виникло внаслідок невиконання рішення суду від 17.03.2011, згідно якого боргове зобов'язання за кредитним договором було захищено судом. Крім того вимога у даному позові щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат заявлено у межах строку позовної давності.
Згідно наданого АТ «Сенс банк» розрахунку 3% річних та інфляційне збільшення нараховано на суму 154 474,77 грн, за період з 12.03.2017 року до 23.02.2022 року відповідача. Вказаний розмір заборгованості встановлено рішенням суду від 17.03.2011 року у справі №2-256/11, і доказів щодо його виконання(часткового виконання) у заявлений вище спірний період не надано.
Крім того відповідач ОСОБА_1 сплатив 154 474,77 грн. боргу згідно рішення суду у справі №2-56/11 від 17.03.2011 року лише 03.07.2024 року, тобто поза межами спірного строку стягнення заборгованості за ч. 2 ст. 625 ЦК України, що підтверджується наданою квитанцією. Тобто належне виконання відповідачем зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України здійснено 03.07.2024 року.
У зв'язку з чим твердження відповідача про те, що зазначений позивачем розмір зоборгованості на який здійснено нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України не є дійсним суд не приймає. Долучений розрахунок складений предстаником банку та є належним доказом, що у сукупності з іншими матеріалами та встановленими обставинами вказує на дійсність боргу відповідача, яка існувала у спірний період на яку здійснено нарахування за ч. 2 ст 625 ЦК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 127/13406/18, слідує, що грошове зобов'язання, що виникає з рішення суду, є зобов'язанням, на яке поширюється дія статті 625 ЦК України
Таким чином невиконане судове рішення про стягнення грошових коштів є підставою для застосування положень статті 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання. У даному випадку у межах заявленого строку.
Щодо клопотання про застосування позовної давності.
Так у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зроблено висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Відповідно до ст. 257 ЦК України зангальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.
Позивач АТ «Сенс банк» звернувся до суду із даним позовом 27.02.2025 року.
Разом із тим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжено і на даний час він не скасований.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», слідує, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Перехідних положень Цивільного кодексу України(у редакції на час звернення до суду) визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З огляду на вказане та обставини даної справи строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ , продовжуються на строк дії такого карантину і на час звернення позивача до суду перебіг строків позовної давності було зупинено на строк дії воєнного стану України.(Лише з 04.09.2025 року пункт 19 Перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону України № 4434-IX від 14.05.2025).
У зв'язку з чим відсутні підстави для відмови у позові про стягнення заборгованості за період 02.03.2017 року до 23.02.2022 у зв'язку зі спливом строку позовної давності, оскільки її перебіг був зупинений згідно з вимогами законодавства.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за ч. 2 ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.03.2011 рокуза період з 02 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 110 828,74 грн, з яких: 3% річних - 22 968,07 грн, інфляційні втрати - 87 860,66 грн., тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю атому на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи викладене на підставі ст.ст.11, 509, 526, 625 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 76-89, 141, 259, 263-265-268, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ: 23494714 заборгованість за кредитним договором № 289/33-199 від 08.02.2007 року, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.03.2011 року (справа №2-56/11 за період з 02 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 110 828,74 грн, з яких: 3% річних - 22 968,07 грн, інфляційні втрати - 87 860,66 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс-банк», ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 06.10.2025 року.
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО