8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
УХВАЛА (додаткова)
03 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/4664/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву (вх.№24267 від 20.10.2025) представника Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" Чуприна К. С. про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Харкові (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; код ЄДРПОУ: 00032112)
до Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" (62459, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Високий, вул. Нова, 11; код ЄДРПОУ: 33899926) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Дарт" (64200, Харківська область, Балакліївський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А; код ЄДРПОУ: 31150933)
про звернення стягнення на предмет застави
В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/4664/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" до Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №6805Z16 від 25.02.2005 - млин Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год), виробництва ВАТ "Могильов-Подольський машинобудівний завод" ім. С.М. Кірова, який перебуває у власності відповідача, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові до ПП "Дарт" за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в сумі 734 318,00 грн., визнати спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на публічних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
26.09.2025 через кабінет Електронного суду надійшла заява представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Гнатенко О.М. (вх.№22398 від 26.09.2025) про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просить суд змінити спосіб виконання постанови Харківського Апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року в справі №922/4664/13 та стягнути з Підприємства “Інвестконтракт» Харківського обласного Об'єднання Інвалідів “Слов'янська Єдність» (код ЄДРПОУ 338999926, адреса: Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Нова, 11) на користь Акціонерного Товариства “Державний Експортно_Імпортний Банк України» (код ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, вул. Антоновича, 127), в порядку зміни способу виконання рішення, суму заборгованості, що підлягає стягненню за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734 318,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Гнатенко О.М. (вх.№22398 від 26.09.2025) про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.
20.10.2025 через кабінет Електронного суду від представника Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" Чуприна К. С. надійшла заява (вх.№24267 від 20.10.2025) про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить суд стягнути з позивача - акціонерного товариства «Державний експорно-імпортний банк України» на користь відповідача - Підприємства «Інвестконтракт» Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю «Слов'янська єдність» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, пов'язані з розглядом справи №922/4664/13 за заявою позивача (стягувача) про зміну способу та порядку виконання судового рішення, у розмірі 5 000,00грн.
23.10.2025 через кабінет Електронного суду від представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло заперечення (вх.№24619 від 23.10.2025) на заяву про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву (вх.№24267 від 20.10.2025) представника Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" Чуприна К. С. про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення, суд приходить до висновку про його задоволення з наступних підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Суд також враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між відповідачем та адвокатами Барановим Д.М. і Пулькіним Ю.П. на момент розгляду заяви Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової (правничої) допомоги №14/25 від 01.06.2025 та додатком №1 від 30.09.2025 до нього, договором про надання правової допомоги б/н від 25.08.2025 та додатком №1 від 30.09.2025 до нього.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн. представник відповідача надав суду акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 16.10.2025, додатки №1 до договорів про надання правничої допомоги та квитанції до платіжної інструкції від 16.10.2025 на загальну суму 5 000,00 грн.
Надані представником відповідача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись приписами ст.129 ГПК України, відповідачем підтверджено правовий статус представника - адвоката та надано докази виконання робіт на загальну суму у розмірі 5 000,00 грн.
Водночас, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи проти задоволення заяви представника Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення представник позивача вважає, що посилання відповідача про те, що орієнтовна сума судових витрат складає 5000,00 грн. не може вважатись попереднім розрахунком судових витрат. Оскільки, попередній розрахунок судових витрат має містити детальний список витрат, які сторона понесла і планує понести у зв'язку із судовим процесом, включаючи судовий збір, витрати на правничу допомогу, експертизи, переклад тощо. Він повинен бути поданий разом із першою заявою по суті справи (стаття 134 ЦПК України) і містити підтверджуючі документи, а розмір витрат встановлюється судом на підставі договорів та рахунків.
Також представник позивача зазначила, що до закінчення судових дебатів в першій інстанції представник відповідача не робив відповідних заяв, не подавав клопотань про відшкодування, та не надавав до суду документів, що підтверджують понесені витрати. Вважає, що у вищевказаний перелік послуг необґрунтовано увійшли наступні послуги: підготовка, складання та подання до Господарського суду Харківської області клопотання про витребування доказів для забезпечення розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №922/4664/13. Протягом розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача безпідставно вернувся до суду з клопотанням про витребування доказів. При цьому, спору в даному випадку між сторонами не існувало, спір по суті було вирішено при ухвалені первісного рішення про звернення стягнення на предмет застави в 2014 році.
Разом з цим, посилаючись на постанову від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, представник позивача зазначила, що дана справа не належить до категорії складних справ, підготовка цієї справи до розгляду в суді - не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а тому, сума судових витрат, явно завищена та не підтверджена дійсною затратою часу адвокатом, що свідчить про невідповідність понесених витрат критерію реальності, розумності, справедливості, в зв'язку з чим, стягнення наведених витрат суперечить принципу розподілу таких витрат.
Суд частково погоджується з твердженнями представника позивача в частині судових витрат на правничу допомогу "підготовка, складання та подання до Господарського суду Харківської області клопотання про витребування доказів для забезпечення розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №922/4664/13".
Суд зазначає, що клопотання про витребування доказів було подане представником відповідача з невідповідністю приписам ГПК України в частині підтвердження заходів, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 81 ГПК України та обґрунтування причин неможливості отримати докази самостійно особою, яка подає клопотання у відповідності до пункту 5 частини 2 статті 81 ГПК України. На підставі чого ухвалою суду від 08.10.2025 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
При цьому, подання чи не подання відповідного клопотання є виключно правом відповідача і не носить обов'язковий характер.
В свою чергу суд зазначає, що посилання представника позивача на відсутність у попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат детального списку витрат, які сторона понесла і планує понести у зв'язку із судовим процесом, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, оскільки метою попереднього орієнтовного розрахунку є інформування суду та іншу сторону по справі про приблизну очікувану суму судових витрат, які сторона планує понести у зв'язку із розглядом справи. Тобто, орієнтовний розрахунок, як правило, містить орієнтовні суми і може не містити детального списку витрат.
Разом з цим, статтею 124 ГПК України передбачено подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, а не детального.
Водночас, неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні. У суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні витрат (постанова КЦС від 8 квітня 2021 року у справі №161/20630/18, постанова КЦС від 12 жовтня 2022 року у справі №725/42/21, постанова КГС від 31 березня 2021 року у справі №916/2087/18, постанови КГС від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі №910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі №922/2167/19).
При цьому, представником відповідача разом із запереченням на заяву стягувача про зміну способу і порядку виконання судового рішення було надано попередній (орієнтовний) розрахунок, де зазначено, що орієнтовна сума судових витрат складає витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Разом з цим, згідно з частинами 2, 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Суд наголошує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Одне лише посилання на таку неспівмірність не є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу.
При цьому, чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення чи заперечення на неї.
Відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 грудня 2024 року у справі №921/357/20.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на викладене, враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Гнатенко О.М. (вх.№22398 від 26.09.2025) про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовлено, беручи до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, пов'язаність витрат на правничу допомогу із розглядом заяви, обґрунтованість та пропорційність заявленої до стягнення суми правничої допомоги, суд вважає за доцільне заяву представника відповідача про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити частково в сумі 4 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву (вх.№24267 від 20.10.2025) представника Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" Чуприна К. С. про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Державний експорно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; код ЄДРПОУ: 00032112) на користь Підприємства «Інвестконтракт» Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю «Слов'янська єдність» (62459, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Високий, вул. Нова, 11; код ЄДРПОУ: 33899926) витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, пов'язані з розглядом справи №922/4664/13 за заявою позивача (стягувача) про зміну способу та порядку виконання судового рішення, у розмірі 4 000 (чотири тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині - відмовити.
Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 03.11.2025.
Суддя Т.О. Пономаренко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.