8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"30" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2966/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання: Черновій В.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
представника боржника : Гарманчук О.Р. (в режимі відеоконференції), ордер серії АМ №1449980 від 01.07.2025
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ); ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввести процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); призначити керуючого реструктуризацією Волторніста Сергія Івановича, (свідоцтво №1958 від 06.11.2020р.).
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 18.09.2025 року.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні суду на 14.10.2025
14.10.2025 року від представника боржника надійшли додаткові пояснення до заяви, до яких додані декларації боржника про майновий стан за 2022-2025 роки та рішення суду про поділ квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні 14.10.2025 року, з метою надання боржником додаткових доказів в обґрунтування поданої заяви, судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання підготовче засідання у справі відбудеться на 30.10.2025 року.
28.10.2025 року від представника боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи це тим, що боржник перебуває на етапі офіційного працевлаштування, і буде офіційно працевлаштований з 31 жовтня 2025 року. Отже відкладення судового засідання надасть боржнику можливість пред'явити суду належні документи, що підтверджують його офіційне працевлаштування.
В судовому засіданні представник боржника підтримує клопотання про відкладення розгляду справи та просить суд задовольнити його.
Щодо клопотання представника боржника про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Пунктом першим частини першої статті 117 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що в ухвалі про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається дата підготовчого засідання, яке має відбутися НЕ ПІЗНІШЕ 15 робочих днів з дня постановлення ухвали.
По-перше, суд зазначає, що розгляд справи в підготовчому засіданні, з метою надання боржнику часу для подання всіх належних доказів в обґрунтування поданої заяви, був двічі відкладений.
По-друге, відповідно до відомостей Пенсійного фонду України про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб від 14.07.2025 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи ще 19.01.2021 року та зареєструвався як безробітний у Харківській філії Харківського ОЦЗ лише 14 серпня 2025 року. Отже суд вважає, що боржник мав достатньо часу для офіційного працевлаштування, чого останнім не було зроблено більше чотирьох років. Окрім цього належних доказів на час розгляду справи про його неспроможність на підтвердження того, що він працевлаштується в подальшому боржником не надано
Таким чином приймаючи до уваги, що суд надав боржнику достатньо часу в умовах воєнного стану для реалізації його прав, передбачених ст. 42 ГПК України, а також враховуючи строковість проведення підготовчого засідання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника боржника адвоката Гарманчук О.І. про відкладення підготовчого засідання та відмовляє в його задоволенні.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, заслухавши пояснення представника боржника, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне
Загальні положення щодо провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб та предметний висновок суду щодо поданої заяви боржника.
Стаття 6 КУзПБ визначає перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника. Згідно з частиною 2 названої статті до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Дійсно Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
У відповідності до п.3. ч.3. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що заява боржника має містити конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ “ФК “Процент», ТОВ “СОС Кредит», ТОВ “Фінтаргет», ТОВ “Укр Кредит Фінанс», ТОВ “Бізнес Позика», ТОВ “ФК “ЄАПБ», ТОВ “ФК “Кредит-Капітал» на загальну суму боргу у розмірі 389909,56 грн.
1) Так, у наданому до заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що станом на 18.06.2025 має зобов'язання у тому числі перед ТОВ “СОС Кредит» за кредитним договором № 36807353 від 29.06.2024 року у загальному розмірі 9371,25 грн, з яких 2450,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6921,25грн - заборгованість за процентами, сума неустойки (штраф, пеня) дорівнює 0,00 грн. Проте згідно довідки ТОВ “СОС Кредит», яка додана до заяви, заборгованість боржник станом на 08.07.2025 року становить 9371,25 грн, з яких : 2450,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2021,25грн. - заборгованість за відсотками та 4900,00 грн. заборгованість по пені, штрафу. Отже, боржником невірно визначено в конкретизованому списку кредиторів складові грошового зобов'язання боржника (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо) перед ТОВ “СОС Кредит» та не вказано розмір штрафних санкцій, як того вимагає п.3 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
2) ТОВ "Бізнес Позика" за договором № 475757-КС-002 від 24.10.2023 року у загальному розміру 173491,08 грн, з яких 30000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 143491,08 грн. - заборгованість за процентами. Втім відповідно довідки ТОВ "Бізнес Позика" від 04.07.2025 року та згідно рішення по справі № 646/6001/24 від 10.03.2025 року заборгованість боржника за Договором №475757-КС-002 про надання кредиту від 24.10.2023 року становить 173491,08 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 40000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 127491,08 грн., суми прострочених платежів за комісією - 6000 грн. Отже заявником в конкретизованому списку невірно визначено складові зобов'язання боржника, а саме розмір заборгованості за тілом кредиту та за процентами.
3) ТОВ "ФК "Кредит -Капітал" за договором № 8027626 від 04.07.2024 року у загальному розмірі 28325,90 грн, з яких 4000, 00 грн. за тілом кредиту та 24325,90 грн. - заборгованість за процентами; штраф, пеня дорівнює 0,00 грн. Проте згідно відповіді ТОВ "ФК "Кредит -Капітал" (вих.№ 07.07.2025 від 07.07.2025) заборгованість боржника за вищевказаним кредитним договором становить 28325,90грн., з яких 4000,00грн - заборгованість за тілом кредиту, 19425,82 грн. - загальна сума заборгованості за процентами та комісією, а також 4900,00 грн. - пеня. Отже, боржником невірно визначено в конкретизованому списку кредиторів складові грошового зобов'язання боржника (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо) перед "ФК "Кредит -Капітал" за договором № 8027626 від 04.07.2024 року та взагалі не вказано розмір штрафних санкцій.
4) ТОВ "ФК "Кредит -Капітал" за договором №100323065 від 24.06.2024 року у загальному розмірі 46372,19 грн, з яких 7000,00 грн. за тілом кредиту та 39372,19 грн. - заборгованість за процентами; штраф, пеня дорівнює 0,00 грн. Проте згідно відповіді ТОВ "ФК "Кредит -Капітал" (вих.№ 07.07.2025 від 07.07.2025) боржником невірно визначено в конкретизованому списку кредиторів складові грошового зобов'язання боржника (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо) перед "ФК "Кредит -Капітал" за договором №100323065 від 24.06.2024 року. Так загальний розмір заборгованості боржника за вищевказаним кредитом становить 46372,19 грн, з яких 7000,00 грн. за тілом кредиту, 33841,07 грн.- заборгованість за процентами та комісією та 5531,12 грн - заборгованість по пені, натомість заявником в конкретизованому списку кредиторів за договором №100323065 від 24.06.2024 року взагалі не вказано розмір штрафних санкцій.
Таким чином, конкретизований список кредиторів ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим п.3 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед деякими кредиторами, зазначені нею у конкретизованому списку кредиторів, мають неточну та суперечливу інформацію.
На підставі викладеного суд вважає, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що він припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як того вимагає ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Присутній в судовому засіданні 14.10.2025 року боржник зазначив про те, що авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у загальному розмірі 35520,00 грн були сплачені не за його грошові кошти, а за рахунок коштів іншої фізичної особи, що є фактично позикою. Проте, вищевказана позика у розмірі 35520,00 грн не була відображена у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та витрати, у тому числі за межами України", а також не зазначена в конкретизованому списку кредиторів боржника.
Окрім цього, в поданій заяві боржник зазначає про те, що протягом 2024 року він перебував у кредитних відносинах з банківськими та фінансовими установами України та укладав правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів для покращення свого фінансового становища. Перші кредитні кошти бралися для покращення свого фінансового становища які використовувалися на споживчі цілі, такі як придбання продуктів харчування, сезонного одягу, оплата комунальних послуг, придбання ліків з сезонними захворюваннями. Проте, як встановив суд, в деклараціях за 2024, 2025 (станом на 01.07.2025) роки у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України" в розділі 65 - 73 боржником не зазначено жодних фінансових зобов'язань та витрат. Отже, саме на які цілі були витрачені кредитні кошти, ОСОБА_2 відповідних доказів не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином. Як було зазначено вище,
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей за рахунок наявних активів боржника є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання. Проте , як встановив суд, у боржника взагалі відсутні будь-які активі.
Суд вважає, що боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проєкт плану реструктуризації своїх зобов'язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що наразі він перебуває на обліку в центрі зайнятості в пошуках офіційного працевлаштування та отримує дохід в сумі 12000,00 грн. від будівельних робіт. Щомісяця боржник має намір виділяти на погашення вимог кредиторів 8000,00 грн. Проте будь -яких доказів, які підтверджують, що він працює та отримує дохід 12000,00 грн. боржником не надано. Також, як вже було зазначено судом, боржник був звільнений з роботи 19.01.2021 і до цього часу ОСОБА_1 так не і працевлаштувався. Отже боржник є безробітним, про що він сам зазначає в поданих до суду деклараціях за 2022-2025 роки та його дохід у 2025 році становив 0,00 грн. Також, як вбачається з матеріалів заяви, у ОСОБА_1 відсутні будь-які активи (грошові кошти, рухоме та нерухоме майно).
Таким чином наданий до суду проєкт плану реструктуризації не є реальним та виконуваним, адже у боржника за даними його документів, на даний час відсутні будь- які активи, які він може направити на погашення вимог кредиторів. Фактично план реструктуризації ОСОБА_1 не містить умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. За умови відсутності будь-яких активів у боржника, останній може лише запропонувати списати заборгованість перед кредиторами, що не узгоджується з самим поняттям судової процедури реструктуризація.
Суд зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ.
Вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
На думку суду, поданий до суду план реструктуризації наразі є фіктивним та невиконуваним, що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника, шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань перед кредиторами за планом реструктуризації, а лише може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про його неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу з боржника.
Крім того, судом було встановлено, що наданий ОСОБА_1 проєкт плану реструктуризації не містить обставин, які спричинили його неплатоспроможність, як того вимагає п. ч. 2 ст. 124 КУзПБ. Посилання заявника в проєкті на те, що у нього відсутня необхідна сума для виконання планових платежів по всіх взятих на себе зобов'язаннях, не є причинами (обставинами), які спричинили його неплатоспроможність.
Наведені обставини в сукупності не свідчать про добросовісність поведінки боржника, а також те, що останній буде демонструвати дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживати заходів до задоволення їх вимог.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні клопотання представника боржника про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні - відмовити.
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд роз'яснює боржнику, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 04.11.2025 року.
Суддя Міньковський С.В.