8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3272/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" (79018, м. Львів, вул. Степанівни О., буд. 45)
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Плескач І.С. (ордер серія АХ № 1292599 від 01.09.2025),
відповідача - Бакуліна А.С. (в порядку самопредставництва)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОМАШИНИ" (ідент. код 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 37050701) 14 487 043,99 (чотирнадцять мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч сорок три грн. 49 коп.) гривень, з яких:
- 7 648 860,35 (сім мільйонів шістсот сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят грн. 35 коп.) гривень - сума основної заборгованості за Договором №238-12/194-ВК від 26.07.2018 року;
- 1 131 001,49 (один мільйон сто тридцять одна тисяча одна грн. 49 коп.) гривень - процентів річних;
- 5 707 182,15 (п'ять мільйонів сімсот сім тисяч сто вісімдесят дві грн. 15 коп.) гривень - інфляційних втрат.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОМАШИНИ" (ідент. код 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 37050701) 217 305,66 (двісті сімнадцять тисяч триста п'ять грн. 66 коп.) гривень судового збору.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОМАШИНИ" (ідент. код 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 37050701) 144 870,43 (сто сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят грн. 43 коп.) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору №238-12/194-ВК від 26 липня 2018 року в частині повної та своєчасної сплати за поставлену продукцію.
10.09.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" через систему "Електронний суд" надійшла заява про виправлення помилки (вх.№ 20726/25), де представник Товариства повідомляє, що під час підготовки позову у Попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат допущено помилку (описку) - у пункті "Плановані витрати" помилково вказано - "Витрати на професійну правничу допомогу 10 (десять) % від ціни позову". Правильно слід читати - "Витрати на професійну правничу допомогу 1 (один) % від ціни позову".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3272/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 01 жовтня 2025 року о 12:30.
29.09.2025 від Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі “Електронний суд» 26.09.2025, вх.№ 22447/25), в якому відповідач просить врахувати наявність воєнного стану та повідомляє, що з моменту виникнення зобов'язань у відповідача перед позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення рф на територію України минуло лише 85 днів. Оскільки до відповідача була передана кредиторська заборгованість АТ “Завод “Електроважмаш» на суму більше 2 млрд. грн. більше ніж 260 кредиторів, цей строк був занадто малим, щоб вирішити будь-яким належним чином питання погашення заборгованості перед позивачем. При цьому у період 01.12.2021-23.02.2022 лише тривав процес передання документів від АТ “Завод “Електроважмаш» до відповідача, а тому вирішення питань виплати боргів кредиторам не було можливим. Відповідач зазначає, що повномасштабне вторгнення звело нанівець вирішення даного питання, оскільки через економічні негаразди, масштабні руйнування стоїть питання про сам факт збереження відповідача як суб'єкта господарювання. Територія, майно відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень. Загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає 577,8 млн. грн.
Щодо нарахування 3% річних відповідач звертає увагу, що відповідно до п.10.5 спірного Договору №238-12/194-ВК від 26.07.2018 за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат. Позивачем не наводиться аргументація з приводу того, що він має на увазі, зазначаючи у позові про умови, які були включені у договір “під переважним впливом однієї зі сторін». Відповідач наголошує, що Договір №238-12/194-ВК від 26.07.2018 не укладався під впливом помилки, обману, насильства, доказів таких обставин немає та позивачем вони не надаються.
Вкрай скрутне становище правопопередника Відповідача - Державного підприємства “Завод “Електроважмаш» (пізніше - Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш») не могло бути невідомим для позивача при застосуванні ним розумних заходів у галузі власної економічної безпеки у період уявних несплачених поставок продукції, інформація про які наведена у позові. Крім того, договором допускається можливість його розірвання або розірвання окремих його умов за загальним правилом, проте позивач протягом більш ніж семи років жодного разу не скористався правом ініціювати розірвання цього договору (окремих умов), якщо вже після його укладання усвідомив невигідний характер певних його пунктів для себе.
На переконання відповідача, посилання на висновки Верховного Суду, ви кладені у постанові від 30.09.2020 у справі №559/1605/18, є безпідставними, оскільки вона не стосується питань застосування норм права у подібних правовідносинах.
Відповідач наводить власний контррозрахунок річних із застосуванням ставки 1%, яка передбачається п.10.5 Договору №238-12/194-ВК від 26.07.2018.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, що не враховано позивачем при визначенні строку прострочення та здійсненні розрахунку. Відповідачем наведено власні дати кінцевих строків оплати та початку прострочення. За підрахунком відповідача, 1% річних за Договором №238-12/194-ВК від 26.07.2018 становить 376 203,33 грн, а не 1 131 001,49 грн, як зазначає позивач.
Щодо нарахування інфляційних витрат відповідач звертає увагу на те, що позивач подав позов 09.09.2025, при цьому інфляційні витрати ним нараховуються включно з урахуванням індексу інфляції за липень 2025 року. Відповідач вважає обґрунтованим також нарахування індексу інфляції за серпень 2025 року. За цей місяць індекс інфляції становив 99,8%. Тобто, мала місце дефляція. У своєму контррозрахунку відповідач застосовує ту ж методику розрахунку, що й позивач, але враховує індекс інфляції за серпень 2025 року. Так, за розрахунком відповідача інфляційні втрати складають 5 680 468,94 грн, а не 5 707 182,15 грн, як визначив позивач.
30.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№ 22650/25), в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з огляду на таке.
Щодо необхідності враховувати наявність воєнного стану позивач вказує, що відповідачем не надано до суду сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин за договором №238-12/194-ВК від 26.07.2018. Відповідач посилається на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та вважає, що вказаний лист є достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин. Однак вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Посилання відповідача на те, що через важку безпекову ситуацію та вплив війни він не може здійснити узгоджувальні дії щодо вирішення та погодження усіх спірних питань, що виникли під час взаємовідносин АТ “Завод “Електроважмаш» /ДП “Завод “Електроважмаш» та позивача, на думку позивача, також не слід брати до уваги, оскільки питання погашення існуючої заборгованості позивач вирішував із АТ "Завод "Електроважмаш"/ДП "Завод "Електроважмаш" декілька разів протягом 2020-2021 років і навіть отримував графіки погашення заборгованості, які жодного разу не були дотримані.
Щодо нарахування процентів річних позивач наполягає на стягненні саме 3% річних з огляду на те, що інший, зменшений відносно встановленого законом, розмір процентів був включений у договір саме під переважним впливом Замовника. Так, аналізуючи зміст укладеного договору, очевидним стає той факт, що договір за сукупністю умов на користь відповідача захищає виключно інтереси відповідача. Наприклад, у розділі 10 "Відповідальність сторін" положення, якими встановлено відповідальність на користь відповідача, містяться у кількості 5 пунктів. При цьому заходи, які можна зрозуміти як відповідальність, наявні і в інших розділах договору. Відповідальність на користь позивача передбачена лише у 2 пунктах, в одному з яких пеня обмежена можливістю нарахування всього лише до 5%. Тому позивач наполягає на визнанні нікчемними умови пункту 10.5 договору №238-12/194-ВК від 26.07.2018 в частині встановлення 1% річних.
Щодо нарахування інфляційних втрат позивач повідомляє, що індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України та публікується не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним. Індекс інфляції за серпень 2025 року було оприлюднено 09 вересня 2025 року, тобто в день подання позову до суду, і саме з цієї причини інфляцію за серпень не враховано в розрахунку. Позивач наполягає на застосуванні свого розрахунку втрат від інфляції.
У підготовчому засіданні 01.10.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.10.2025 на 12:30.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 01.10.2025.
08.10.2025 від Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" через систему "Електронний суд" надійшло заперечення (Документ сформований в системі “Електронний суд» 07.10.2025, вх.№ 23352/25), в якому відповідач наводить таке.
Щодо необхідності враховувати наявність воєнного стану відповідач зазначає, що така необхідність наведена відповідачем виключно для пояснення неможливості здійснити узгоджувальні дії стосовно вирішення спірних питань, що виникли під час господарських взаємовідносин АТ “Завод “Електроважмаш»/ДП “Завод “Електроважмаш» та позивача.
Щодо нарахування 3% річних відповідач зауважує, що, зважаючи на відсутність доказів у позивача щодо переважного впливу Замовника (правопопередника відповідача) у договірних відносинах, а також доказів наявності інших ознак нікчемності умов Договору №238-12/194-ВК від 26.07.2018 щодо відповідальності відповідача перед позивачем, її обмеженого характеру, пункти, які містять такі умови не можуть бути нікчемними. Позови щодо застосування наслідків нікчемного правочину стосовно спірного Договору №238-12/194-ВК від 26.07.2018 не подавалися до судів. Договір №238-12/194-ВК від 26.07.2018 укладався між його сторонами шляхом їх вільного волевиявлення та доказів зворотного немає.
Щодо нарахування інфляційних витрат, як зазначав відповідач у відзиві, він розраховує інфляційні, застосовуючи ту ж методику розрахунку, що й позивач, однак відповідачем врахований весь період нарахування до подання позову до суду, включаючи дефляцію.
Крім того, заперечення містить заяву відповідача про поновлення строку на подання даного заперечення. Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач повідомляє, що більша частина правників, що раніше працювали у відповідача, через війну звільнилися або призупинила трудові відносини та покинула м. Харків. Фактично у відповідача, який є суб'єктом господарювання великого підприємництва, наразі працює лише три правники, але через кризовий стан відповідача у провадженні є близько 80 справ і є тенденція до збільшення їх кількості. Територія відповідача неодноразово піддавалася обстрілам збройними формуваннями рф, нерухоме майно зазнало значних руйнувань, підтвердження частини з цих фактів надані разом з відзивом. У зв'язку з цим тривають відновлювальні роботи, що може мати наслідком часті вимикання електрики та у свою чергу заважає нормальній роботі. У зв'язку з частими та тривалими повітряними тривогами є необхідність перебувати в укритті для мінімізації ризику для життя та здоров'я, що у свою чергу також не дає можливості нормально працювати та вчасно виконувати процесуальні обов'язки з дотриманням строків. Відповідач також зазначає, що порушив строк подання заперечення на відповідь на відзив лише на 1 добу.
Згідно з ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.1, 2 ст. 114 ГПК України).
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 3, 6 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Частиною 4 ст. 167 ГПК України передбачено, що заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1-2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи викладене, з метою виконання завдання господарського судочинства щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх матеріалів справи та надання відповідної правової оцінки існуючим між сторонами правовідносинам, враховуючи значення справи для сторін, характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд визнає поважними обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування заяви, та вважає за можливе поновити строк для подання заперечення та прийняти його до розгляду.
У судовому засіданні 29.10.2025 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, та повідомив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу буде надано в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Присутній у судовому засіданні 29.10.2025 представник відповідача просив врахувати позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.
В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.
Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
У судовому засіданні 29.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" (далі - Постачальник, Позивач) та ДП “ЗАВОД “ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (далі - Замовник) укладено Договір поставки продукції №238-12/194-ВК (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити продукцію у власність Замовника партіями, а Замовник зобов'язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором. Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 016:2010 “Державний класифікатор продукції та послуг», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 457 від 11.10.2010р. та до Національного класифікатора України ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 р. № 1749, зазначаються у Специфікаціях № 1, № 2 (Додатки № 1, № 2), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Специфікаціями №1, №2, які є додатками до Договору, сторонами визначено наступну продукцію:
1. Штаба ПМТ 12х35х48 ТУ 48-21-523-75 у кількості 3500 кг загальною вартістю 1 431 738,00 грн з ПДВ;
2. Пластина коллекторна БИЛТ.742131.045 у кількості 348000 шт. загальною вартістю 66 791 640,00 грн.
3. Пластина колекторна БИЛТ.742172.058 у кількості 309600 шт. загальною вартістю 30 362 472,00 грн.
Згідно з п. 1.3 Договору замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено Замовником у формі листа на кожну окрему партію, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.
За положеннями п. 2.1 Договору Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 50 (п'ятидесяти) календарних днів з моменту направленню письмового замовлення Замовника, згідно з пунктом 1.3 цього Договору.
Передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299 (п. 2.2 Договору).
Право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника (п. 2.4 Договору).
Пунктом 3.1 Договору закріплено, що загальна вартість цього Договору складає: 118 016 672,40 грн (Сто вісімнадцять мільйонів шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 40 копійок) у т.ч. ПДВ 20% 19 669 445,40 грн (Дев'ятнадцять мільйонів шістсот шістдесят дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять гривень 40 копійок).
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за партію продукції здійснюються Замовником шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 (шістдесят) календарних днів від дня поставки і приймання її за якістю і кількістю.
Пунктом 5.1 Договору закріплено обов'язок Замовника своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції, на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 5.4 Договору Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію.
Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зо бов'язань, передбачених цим Договором, відповідно до чинного законодавства України (п. 10.1 Договору).
Пунктом 10.5 Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 14.1 Договору).
Додатковою угодою №3 до Договору поставки продукції №238-12/194-ВК, укладеною позивачем та ДП "Завод "Електроважмаш" 10 грудня 2020 року, пункт 14.1 Договору викладено в наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.20201р.".
27 серпня 2021 року відповідно до Угоди про заміну сторони правонаступником до Договору №238-12/194-ВК ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (ідент. код 00213121) було замінено на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (ідент. код 00213121).
Додатковою угодою №11 від 18 листопада 2021 року строк дії Договору було продовжено до 31 грудня 2022 року.
01 грудня 2021 року Додатковою угодою №12 всі права та обов'язки АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (ідент. код 00213121) за Договором у зв'язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту було передано Акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ" (АТ "УКРЕНЕРГОМАШИНИ" (ідент. код 05762269).
До позовної заяви позивачем додано низку видаткових накладних, довіреностей та товарно-траспортних накладних на підтвердження здійснення поставок за Договором, а саме:
1. Видаткова накладна №РН-112102 від 21.11.2019 на суму 681 272,64 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №1859 від 20.11.2019, а також ТТН №РН-112102 від 21.11.2019;
2. Видаткова накладна №РН-012007 від 20.01.2020 на суму 1 135 454,40 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №27 від 20.01.2020, а також ТТН №РН-012007 від 20.01.2020;
3. Видаткова накладна №РН-020318 від 03.02.2020 на суму 661 272,64 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №53 від 03.02.2020, а також ТТН №РН-020318 від 03.02.2020;
4. Видаткова накладна №РН-030509 від 05.03.2020 на суму 454 181,76 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №156 від 04.03.2020, а також ТТН №РН-030509 від 05.03.2020;
5. Видаткова накладна №РН-032604 від 26.03.2020 на суму 1 176 770,27 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №247 від 20.03.2020, а також ТТН №РН-032604 від 26.03.2020;
6. Видаткова накладна №РН-110304 від 03.11.2020 на суму 1 135 454,40 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №1064 від 02.11.2020, а також ТТН №РН-110304 від 03.11.2020;
7. Видаткова накладна №РН-041206 від 12.04.2021 на суму 340 636,32 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №117 від 07.04.2021, а також ТТН №РН-041206 від 12.04.2021;
8. Видаткова накладна №РН-042004 від 20.04.2021 на суму 2 043 817,92 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №129 від 19.04.2021, а також ТТН №РН-042004 від 20.04.2021.
Матеріали справи містять Акт звірки взаєморозрахунків за Договором 238-12/194-ВК за період 01.12.2019 - 07.10.2021, підписаний представниками та скріплений печатками ТОВ "МЕТА-ЛЮКС" та АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ", відповідно до якого сальдо на 08.10.2021 складає 7 648 860,35 грн.
Позивач зазначає, що загальна вартість неоплаченої в строк продукції становить 7 648 860,35 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідачу було направлено претензію №3 від 07 липня 2025 року, проте, як повідомляє позивач, відповіді на претензію не отримано.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 131 001,49 грн 3% річних та 5 707 182,15 грн інфляційних втрат. При цьому позивач стверджує, що умови пунктів 10.4 та 10.5 Договору, якими встановлено обмеження відповідальності Замовника (за п.10.4 - обмеження нарахування пені 5 (п'ятьма) відсотками від несплаченої суми та за п. 10.5 - обмеження розміру процентів річних за порушення строків оплати 1 (одним) процентом, замість 3 (трьох) процентів, передбачених ст. 625 ЦК України) належить визнати нікчемними в частині скасування або обмеження відповідальності.
Вказані обставини стали підставою звернення позивачем до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Положеннями ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ст. 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинний у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" та ДП “ЗАВОД “ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» укладено Договір поставки продукції №238-12/194-ВК від 26.07.2018, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити продукцію у власність Замовника партіями, а Замовник зобов'язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.
Разом з тим, відповідачем у справі визначено Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".
Суд зазначає, що на підставі Угоди про заміну сторони правонаступником до Договору №238-12/194-ВК від 27.08.2021 ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (ідент. код 00213121) було замінено на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (ідент. код 00213121).
При цьому на підставі Додаткової угоди №12 від 01.12.2021 всі права та обов'язки АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (ідент. код 00213121) за Договором у зв'язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту було передано Акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ" (АТ "УКРЕНЕРГОМАШИНИ" (ідент. код 05762269).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо прав та обов'язків ДП “ЗАВОД “ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» за Договором поставки продукції №238-12/194-ВК від 26.07.2018 перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з 01.12.2021.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови Договору та поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-112102 від 21.11.2019 на суму 681 272,64 грн, №РН-012007 від 20.01.2020 на суму 1 135 454,40 грн,№РН-020318 від 03.02.2020 на суму 661 272,64 грн, №РН-030509 від 05.03.2020 на суму 454 181,76 грн, №РН-032604 від 26.03.2020 на суму 1 176 770,27 грн, №РН-110304 від 03.11.2020 на суму 1 135 454,40 грн, №РН-041206 від 12.04.2021 на суму 340 636,32 грн, №РН-042004 від 20.04.2021 на суму 2 043 817,92 грн, товарно-транспортними накладними №РН-112102 від 21.11.2019, №РН-012007 від 20.01.2020, №РН-020318 від 03.02.2020, №РН-030509 від 05.03.2020, №РН-032604 від 26.03.2020, №РН-110304 від 03.11.2020, №РН-041206 від 12.04.2021, №РН-042004 від 20.04.2021, а також підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків за Договором 238-12/194-ВК за період 01.12.2019 - 07.10.2021, відповідно до якого сальдо на 08.10.2021 складає 7 648 860,35 грн.
Відповідач поставку товару у розмірі, вказаному позивачем у позовній заяві, не спростував, доказів відсутності заборгованості за Договором матеріали справи не містять.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7 648 860,35 грн.
Щодо нарахованих та заявлених до стягнення 1 131 001,49 грн 3% річних та 5 707 182,15 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за партію продукції здійснюються Замовником шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 (шістдесят) календарних днів від дня поставки і приймання її за якістю і кількістю.
Відтак, з урахуванням п. 4.1 Договору, прострочення оплати за отриманий товар починається:
1. За видатковою накладною №РН-112102 від 21.11.2019 - 21.01.2020;
2. За видатковою накладною №РН-012007 від 20.01.2020 - 21.03.2020;
3. За видатковою накладною №РН-120318 від 03.02.2020 - 04.04.2020;
4. За видатковою накладною №РН-030509 від 05.03.2020 - 05.05.2020;
5. За видатковою накладною №РН-032604 від 26.03.2020 - 26.05.2020;
6. За видатковою накладною №РН-110304 від 03.11.2020 - 05.01.2021, з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України;
7. За видатковою накладною №РН-041206 від 12.04.2021 - 12.06.2021;
8. За видатковою накладною №РН-042004 від 20.04.2021 - 23.06.2021, з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ст. 67 та 73 КЗпП України, враховуючи, що 20.06.2021 було свято Трійці, 21.06.2021 - відкладений у зв'язку зі святом вихідний день, 22.06.2021 (вівторок) - перший робочий день після закінчення 60-тиденного строку з моменту поставки на який переноситься останній день оплати.
Пунктом 10.5 Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
У постанові від 15 жовтня 2023 року у справі № 914/235/19 Верховний Суд вказав, що статтею 625 ЦК України передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений цією нормою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21) сформульовано правовий висновок про те, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України). Ці приписи визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.
Таким чином, сторонами при укладанні Договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі, та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Враховуючи вказане, суд висновує, що нарахування позивачем у даній справі відсотків річних на існуючу заборгованість має здійснюватись з урахуванням встановленого сторонами у Договорі 1% річних.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості, зважаючи на встановлені судом дати початку прострочення оплати за поставлений товар, за підрахунком суду стягненню підлягають 376 203,33 грн 1% річних.
Щодо посилання відповідача на необхідність врахування всього періоду нарахування інфляційних втрат до подання позову до суду, включаючи серпень 2025 року, коли мала місце дефляція, суд зазначає, що індекс інфляції за серпень 2025 року було оприлюднено спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері статистики 09 вересня 2025 року, тобто в день подання позову до суду, у зв'язку з чим суд відхиляє вищевказане посилання відповідача.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 707 182,15 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на необхідність врахування наявності воєнного стану в Україні та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже, з наведених норм вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
У постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 23.08.2023 у справі №910/6234/22, від 13.12.2023 у справі №922/193/23 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Між тим, відповідачем не надано доказів того, що внаслідок форс-мажорних обставин він об'єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов'язання перед позивачем.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 113, 114, 118, 119, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" (79018, м. Львів, вул. Степанівни О., буд. 45, код ЄДРПОУ 37050701) 13 732 245,83 грн (з яких: 7 648 860,35 грн - сума основної заборгованості за Договором №238-12/194-ВК від 26.07.2018 року; 376 203,33 грн процентів річних; 5 707 182,15 грн інфляційних втрат), а також судовий збір у розмірі 205 983,69 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" (79018, м. Львів, вул. Степанівни О., буд. 45, код ЄДРПОУ 37050701).
Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269).
Повне рішення складено "04" листопада 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк