8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 914/2153/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс С.М.», м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс», м. Харків
про стягнення 169048,00 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
10.07.2025 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс С.М." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення 169048, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.07.2025 справу № 914/2153/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» про стягнення 169048,00 грн. було передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відмову у відкритті провадження у справі № 914/2153/25 з розгляду позовної заяви ТОВ "Транс С.М." до ТОВ "Імекс Макс", вжиття заходів процесуального примусу накладенням штрафу та ухвалення окремої ухвали; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 08 вересня 2025 року о 12:15.
Відповідач 27.08.2023 за вх.№ 19609 подав до суду клопотання (заяву) про призначення судової експертизи.
Відповідач 27.08.2025 за вх.№ 19605 подав до суду попередній відзив, згідно якого просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та продовжити ТОВ "Імекс Макс" строк для подання відзиву на позовну заяву ТОВ "Транс С.М.".
Відповідач 27.08.2025 подав до суду клопотання (заяви) про витребування доказів вх.№ 19606, вх.№ 19607, вх.№ 19608.
08.09.2025 судом підготовче засідання було відкладено на 15.09.2025 о 11:45.
Позивач 08.09.2025 подав до суду заперечення на клопотання (заяви) відповідача, згідно яких просив суд відмовити в задоволенні заяв відповідача про витребування доказів, призначення комплексної судової автотехнічної та економічної експертизи. Також, позивач просив суд залишити без розгляду попередній відзив від 26.08.2025 року та відмовити в задоволенні клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2025 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів вх.№ 19606 від 27.08.2025, вх.№ 19607 від 27.08.2025, вх.№ 19608 від 27.08.2025; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду попереднього відзиву відповідача; прийнято попередній відзив відповідача до розгляду; продовжено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву до 23.09.2025; відкладено підготовче засідання на 02.10.2025 о 12:15.
Відповідач через систему "Електронний суд" 23.09.2025 подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 22069), згідно якого просить суд у задоволенні вимог позовної заяви відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 02.10.2025 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні заяви позивача про витребування доказів.
Також, у судовому засіданні 02.10.2025 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.10.2025 о 12:30.
09.10.2025 судом розгляд справи по суті було відкладено на 23.10.2025 о 11:45.
Сторони правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, уповноважених представників у призначене на 23.10.2025 о 11:45 судове засідання не направили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно позову позивач вказує, що 24.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс С.М." (позивач, перевізник) надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (відповідач, замовник) послугу перевезення вантажу за маршрутом м. Люблінець (Польща) - м. Харків (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 214314. Вартість послуг перевезення складала 169048,00 грн., що підтверджується згідно до Довідки про транспортні витрати від 24.04.2024 року, яка була складена ТОВ "Транс С.М." на замовлення ТОВ "Імекс Макс" для підтвердження останнім митної вартості товарів під час їх митного оформлення. Послуга перевезення вантажів була надана належним чином та прийнята замовником, жодних зауважень щодо якості наданих позивачем послуг не надходило. Разом з тим, замовник не оплатив надану перевізником послугу, у зв'язку з чим розмір заборгованості ТОВ "Імекс Макс" перед ТОВ "Транс С.М." складає 169048,00 грн.
Разом з цим позивач зазначає, що за результатами розгляду справи № 922/2562/24 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що відповідач визнає факт перевезення належних йому вантажів за міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК) №214314. При цьому відповідач не визнає факт укладення між сторонами договору транспортного експедирування від 15.04.2024 №15/04-2024 та договору-заявки на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів від 15.04.2024 № 1504. Надані позивачем копії доказів: договору транспортного експедирування № 15/04-2024 від 15.04.2024 та заявки на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів від 15.04.2024 №1504 не були прийняті судами до уваги, оскільки позивач не довів факт їх укладення. Відтак, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2025, яке залишено в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2025, в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову суди зазначили, що позивач не довів факт укладення між сторонами договору транспортного експедирування від 15.04.2024 № 15/04-2024 та договору-заявки на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів від 15.04.2024 № 1504, тому безпідставними є доводи позивача про порушення відповідачем його умов.
За таких обставин, позивач зазначає, що факт укладення між ТОВ "Транс С.М." та ТОВ "Імекс Макс" договору перевезення вантажів у формі міжнародної товарно-транспортної накладної (СМК) №214314 та надання послуг перевезення вантажу на підставі цієї міжнародної товарно-транспортної накладної було встановлено рішеннями судів в господарській справі № 922/2562/24, в якій брали участь ті самі особи, тому цей факт згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню. Відтак, ТОВ "Транс С.М." вправі отримати розумну оплату за надані послуги на підставі ч. 1 ст. 916 ГПК України.
Згідно відзиву відповідач вказує, що жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження розумності плати у розмірі 169048,00 грн. за міжнародною товаротранспортною накладною (CRM) №214314 позивачем до матеріалів справи не надано. Наявність товарно-транспортної накладної сама по собі не може підтверджувати факту укладення договору перевезення, погодження істотних його умов та фактичного виконання перевізником своїх зобов'язань. Попереднім судовим рішенням у спорі між цими ж сторонами вже було встановлено відсутність належних доказів здійснення перевезення та укладення платного договору перевезення, що набуло преюдиційного значення згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому Господарський суд Харківської області зазначає, що підстави позовів у справах № 922/2562/24 та № 914/2153/25 є різними, оскільки у справі № 922/2562/24 позивач звертався до відповідача з позовом про стягнення вартості перевезення на підставі договору № 15/04-2024 транспортного експедирування від 15.04.2024 та договору-заявки № 1504 на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів від 15.04.2024, а у справі № 914/2153/25 міститься вимога про стягнення вартості перевезення на підставі ч. 1 ст. 916 ГПК України.
Згідно з CMR № 214314 позивач здійснив міжнародне перевезення товару з м. Люблінець до місця розвантаження м. Харків, одержувач товару - відповідач у даній справі.
На підтвердження своїх позовних вимог у справі № 914/2153/25 позивач подав до суду: CMR 214314; довідку про транспортні витрати від 24.04.2024, складену ТОВ "Транс С.М."; рахунок ТОВ "Транс С.М." на оплату № 193 від 24.04.2024 за договором № 15/04-2024 від 15.04.2024; договір транспортного експедирування від 15.04.2024 № 15/04-2024 та договір-заявку на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів від 15.04.2024; заявку № 2602/2024/UAEU від 26.02.2024 (замовник ФОП Сулейман Р.М.); заявку № 22 від 04.04.2024 до договору транспортних послуг № 19/09/22 від 19.09.2022; рахунок ТОВ "Транс С.М." на оплату № 120 від 11.03.2024 за договором № 30.08.2023 від 30.08.2023; платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 1260 від 26.03.2024 згідно рахунку № 120 від 11.03.2024; податкову накладну № 56 від 27.04.2024.
Східним апеляційним господарським судом у постанові від 30.04.2025 у справі № 922/2562/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс С.М." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення заборгованості були встановлені обставини того, що в зв'язку з недоведеністю позивачем факту укладання між сторонами договору транспортного експедирування від 15.04.2024 №15/04-2024 та договору - заявкою на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів від 15.04.2024 №1504 є безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем його умов.
Також, Східний апеляційний господарський суд у постанові від 30.04.2025 у справі № 922/2562/24 зазначив, що самі по собі посилання позивача на те, що здійснивши відповідне перевезення він має право на оплату послуг є недостатнім для покладення на відповідача обов'язку оплатити послуги за вказаною позивачем ціною, оскільки ціна послуг в даному випадку не може вважатися узгодженою. До того ж, позивач не надав суду доказів того що вартість послуг, яку він вимагає стягнути, є обґрунтованою.
Ураховуючи вищевказані обставини встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у справі № 922/2562/24, дослідивши подані позивачем до суду докази в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку, що матеріалами справи № 914/2153/25 не підтверджується вартість послуг наданих позивачем відповідачу з перевезення вантажу згідно CMR № 214314 у розмірі 169048, 00 грн.
У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
У відповідності до ч.1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 у справі № 922/2562/24, та те, що заявником не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у даному позові (справа № 914/2153/25) обставин, господарський суд приходить до висновку, що заявлений позов про стягнення 169048,00 грн. на підставі ч.1 ст. 916 ЦК України позбавлений фактичного та правового обґрунтування, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс С.М.» (79024, м. Львів, вул. Пластова, буд. 10, код ЄДРПОУ 41902414).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс» (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 54, код ЄДРПОУ 42831345).
Повне рішення складено "03" листопада 2025 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 914/2153/25