04 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/645/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву №б/н (вх. №737) від 30.10.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор", вул. Костянтинівська, буд. 75, прим. 601А, м. Київ, Подільський район, 04080
до боржника: Фізичної особи - підприємця Грубяка Руслана Мирославовича, АДРЕСА_1
про видачу судового наказу щодо стягнення 8 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 6 336 грн заборгованості по відсотках згідно кредитного договору №1695451 від 18.04.2025 та 242,24 грн судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" звернулося через систему "Електронний суд" до Господарського суду Тернопільської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи - підприємця Грубяка Руслана Мирославовича про стягнення 8 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 6 336 грн заборгованості по відсотках згідно кредитного договору №1695451 від 18.04.2025 та 242,24 грн судового збору.
В обґрунтування вказаної заяви, стягувач посилається на невиконання його контрагентом умов кредитного договору №1695451 від 18.04.2025 в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів, що зумовило виникнення заборгованості, сума якої, з врахуванням нарахованих відсотків, заявлена до стягнення у судовому порядку.
Розглянувши, подані заявником матеріали, суд зазначає наступне.
Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення та видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
За змістом частини 3 статті 147 ГПК України, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені ст. 150 ГПК України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.
Так боржником позивач визначив фізичну особу-підприємця Грубяка Руслана Мирославовича.
У заяві про видачу судового наказу заявник зазначає, що електронний кредитний договір №1695451 від 18.04.2025 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено між ТОВ "ФК "Абекор" та саме фізичною особою-підприємцем Грубяком Русланом Мирославовичем.
Проте суд зазначає, що позичальником, відповідно до Договору є Грубяк Руслан Мирославович як фізична особа.
Згідно з п. 1.6. Договору, цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У розділі "Реквізити сторін" Договору зазначено, що позичальником є Грубяк Руслан Мирославович, який діє на підставі паспорта, без вказівки на його статус підприємця.
Будь-яких відомостей, посилань, тощо, які б свідчили про те, що у спірних правовідносинах боржник виступає саме як фізична особа-підприємець, ані Договір, ані додатки та додаткові угоди до нього не містять.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Згідно з ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. (ч. 2 ст. 50 ЦК України)
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Водночас, згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, в постановах від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17)
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позичальником за спірним Договором є Грубяк Руслан Мирославович як фізична особа.
Подання позовної заяви/заяви про видачу судового наказу за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 ГПК України.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. (ч. 1 ст. 20 ГПК України)
Заява з вимогами до фізичної особи за суб'єктним складом не підлягає розгляду в господарському суді.
Окрім того, згідно ч.4. ст.152 ГПК України суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням боржника є: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, у заяві про видачу судового наказу вказано, що місцезнаходженням боржника є: АДРЕСА_1 .
Наведене також свідчить про те, що Позичальник підписав спірний договір як фізична особа, вказавши своє фактичне місцезнаходження, а не місцезнаходження його як фізичної особи - підприємця згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначені обставини потребують уточнення, а відповідні недоліки заяви про видачу судового наказу - їх усунення.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене суддя відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця Грубяка Руслана Мирославовича.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. (ч. 2 ст. 153 ГПК України)
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2 ст. 152 ГПК України)
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Грубяка Руслана Мирославовича 8 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 6 336 грн заборгованості по відсотках згідно кредитного договору №1695451 від 18.04.2025 та 242,24 грн судового збору.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.11.2025.
Ухвала про відмову у видачі судового наказу підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко