Справа № 274/9936/24
Провадження № 2/0274/647/25
Іменем України
"30" жовтня 2025 р. м. Бердичів
в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Айрапетян А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міська служба у справах дітей Бердичівської міської ради Житомирської області, ІНФОРМАЦІЯ_1
про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -
26.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий виклад доводів позовної заяви
Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована ти, що 07 листопада 2010 року він та відповідачка одружилися. Від шлюбу в них народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також до їх сім'ї входила падчерка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На початку 2023 року відповідачка виїхала на постійне місце проживання за кордон та фактично припинила займатись вихованням та утриманням дітей. Відповідачка матеріально дітей не утримує, не займається їх вихованням.
Через фактичне припинення шлюбних відносин, 28 жовтня 2024 року заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Зв'язок з відповідачкою відсутній. Причини і мотиви зазначеної вище поведінки відповідачки є невідомими та незрозумілими.
Із початку 2023 року він самостійно виховує їх спільних дітей, та забезпечує їх матеріально та окрім нього, ніхто займатись вихованням і утриманням дітей не може.
Вказує, що відповідно до п.4 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію мобілізаційну підготовку» він підпадає під категорію військовозобов'язаних осіб, які самостійно виховують та утримують неповнолітніх дітей та має право на відстрочку від мобілізації.
Тому просить ухвалити рішення про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дітей.
Позиція відповідачки
Відзив на позовну заяву не надходив. У письмовій заяві від 31.07.2025 відповідачка вказала, що позовні вимоги визнає.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 30.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. До участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог суд залучив Міську службу у справах дітей Бердичівської міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 16.05.2025 суд витребував у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону відповідачкою. Цією ж ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі.
У судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися.
Позивач у адресованій суду заяві просив справу розглядати за його відсутності, підтримав позов, просив не допитувати заявлених ним свідків (а.с. 98-99).
Відповідачка також подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності (а.с. 86-87).
Від третіх осіб заяв до суду не надходило.
У зв'язку із неявкою учасників справи, фіксування судового засідання звукозаписувальним пристроєм не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Відповідно до свідоцтв про народження сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 14,15).
ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13, 15).
Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду у справі №274/4440/24 від 28.10.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано (а.с. 16-17).
Відповідно до довідки Скраглівського старостинського округу Бердичівської міськради Житомирської області від 26.12.2024 №294 - ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До його складу сім'ї входять: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та падчерка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с 17).
У довідці Скраглівського старостинського округу Бердичівської міськради Житомирської області від 26.12.2024 №293 вказано, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На його самостійному утриманні та вихованні на даний знаходяться двоє неповнолітній дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також падчерка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с 17).
Згідно з довідкою Скраглівського ЗДО (ясла-садок) «Дошколярик» №34 від 25.12.2024 року мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 контакту із закладом не підтримує, успішністю сина не цікавиться, з вихователями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Сина до закладу приводить і забирає батько (а.с.19).
Із акта Міської служби у справах дітей Бердичівської міськради Житомирської області від 16.12.2024 вбачається, що у житлі за адресою: АДРЕСА_1 умови проживання дітям створені. За цією адресою проживають: ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 , падчерка ОСОБА_9 - дочка колишньої дружини, яка приїздить вихідні, канікули (а.с. 21).
Відповідно до повідомлення Державної прикордонної служби від 16.05.2025 ОСОБА_2 27.09.2023 виїхала за кордон та повернулася 17.12.2023, 13.02.2024 виїхала за кордон, повернулася 26.10.2024, 12.12.2024 виїхала за кордон, повернулася в Україну 25.03.2025, виїхала з України 08.05.2025 (а.с. 77).
Суд завершив розгляд справи без допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , оскільки позивач у адресованій суду заяві просив завершувати розгляд справи без допиту цих свідків.
Застосовані норми права, аналіз доводів сторін, позиція суду
Дослідивши докази, з'ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову із таких підстав.
У справі від відповідачки є заява, в якій вона визнала позовні вимоги.
За положеннями статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22 вказала, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Тобто мати чи батько без настання для неї негативних правових наслідків не може відмовитися від участі у вихованні дитини.
Тому, оскільки визнання позову відповідачкою фактично свідчить про відмову її від виховання та утримання дітей, а така відмова порушуватиме права дітей, які мають право на спільну опіку та утримання від обох батьків, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачкою позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить встановити факт самостійного виховання та утриманні ним дітей, з метою отримання відстрочки від мобілізації.
Пунктом 4 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію мобілізаційну підготовку» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані коли він самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.
Вирішуючи спір щодо наявності чи відсутності факту самостійного виховання позивачем дитини, суд виходить із таких міркувань.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно з частин 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенція про права дитини в п. 3 ст. 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма закону свідчать, що як мати, так і батько, незалежно від того, чи вони проживають з дітьми і чи шлюб між батьками розірвано, зобов'язані утримувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Спір щодо участі у вихованні дитини тим з батьків, який проживає окремо від неї, відповідно до ст. 158 СК України вирішується органом опіки та піклування за заявою матері, батька дитини. Тоді орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Це рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Суд не встановив, що відповідачка обмежена в дієздатності.
Крім того, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідачка в питанні виховання чи утримання дітей ухиляється від виконання обов'язків чи реалізації прав з виховання дітей.
До позову не долучено доказів, що відповідачка була притягнута до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, що із неї стягнуто аліменти та вона ухиляється від сплати таких аліментів, або ж що позивачем ініціювався позов про позбавлення відповідачки батьківських прав.
Крім того, позивач вказує, що відповідачка виїхала на постійне місце проживання за кордон, проте доказів на підтвердження постійного місця проживання відповідачки за кордоном до позову не долучено.
Більше того, із довідки Державної прикордонної служби вбачається, що відповідачка із вересня 2023 року до травня 2025 року періодично приїздила в Україну та в Україні перебувала близько двох місяців і надалі знову на кілька місяців виїздила на кордон.
Суд враховує, що довідки сільської ради, акт обстеження умов проживання, у яких вказано про проживання дітей із батьком датовані груднем 2024 року, тобто у той час коли відповідачка вихала за кордон.
Проте, слід констатувати, що відповідачка повернулася в Україну 25.03.2025 і перебувала в Україні до 05 травня 2025 року.
Доказів, що в час перебування відповідачки в Україні вона не утримувала та не виховувала своїх дітей матеріали справи не містять.
Довідку Скраглівського старостинського округу Бердичівської міськради Житомирської області від 26.12.2024 №293, у якій вказано, що на самостійному вихованні та утриманні ОСОБА_1 перебувають діти, суд вважає недопустимим доказом, оскільки такий факт не може бути доведений довідкою органу місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що факт проживання одного з батьків окремо від дитини не свідчить про те, що він самоусунувся від виховання та утримання дитини.
Таким чином, долучені до матеріалів справи докази свідчать про проживання дітей разом з батьком, та періодичний виїзд матері дітей на кілька місяців за кордон. Проте ці докази не є достатніми та достовірними для підтвердження, що відповідачка не приймає участі у вихованні та утриманні дітей.
З огляду на наведене, оскільки в у матеріалах справи відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб'єктність матері дітей обмежена або припинилася, або ж мати ухиляється від виховання та утримання дітей, - відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем неповнолітніх дітей.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про відсутність необхідних та достатніх підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Украйни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витати позивача по сплаті судового збору залишаються за ним.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідачка - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
треті особи без самостійних вимог:
-Міська служба у справах дітей Бердичівської міської ради Житомирської області, місцезнаходження за адресою: м. Бердичів, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36711067;
-ІНФОРМАЦІЯ_1
Повний текст рішення суду складено 04.11.2025.
Суддя І. Ю. Хуторна