Справа № 161/13151/25
Провадження № 2/161/4628/25
(заочне)
29 жовтня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Рудської С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коржик Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина.
1.1. Позиція позивача.
03 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач, ТОВ «Коллект Центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №4273566, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 200,00 грн. строком на 1 день, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на день, або 27,5 грн, а також комісією за видачу кредиту у розмірі 220,00 грн. (далі - Договір №4273566).
Окрім того, 29 жовтня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем був укладений договір позики №938513, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 100,00 грн., на строк 18 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% на день (далі - Договір №938513).
Позивач вказує, що за договорами факторингу набув прав вимоги за вищенаведеними договорами.
Станом на день подання позову, заборгованість за кредитними договорами становить:
1) за договором №4273566 - 12 775,09 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 2 028,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 527,09 грн; заборгованість за комісіями - 220,00 грн.;
2) за договором №938513 - 3 476,09 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 1100,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2 376,00 грн.; нараховані 3% річних - 0,09 грн.
Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитами, позивач просить суд стягнути з відповідач на свою користь заборгованість у загальному розмірі 16 251,18 грн.
1.2. Позиція відповідача та відповідь на неї позивача.
Представник відповідача у письмовому відзиві позовні вимоги заперечив повністю. Узагальнені доводи відповідача зводяться до того, що кредитні договори він не укладав, вони не містять його підпису, їх примірники він у встановленому порядку не отримував. Також вважає завищеними заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.
У письмовій відповіді на відзив позивач фактично повторив доводи свого позову.
Заперечення на відповідь на адресу суду не надходили.
1.3. Рух справи.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) учасників справи.
В судові засідання, які були призначені на 23 вересня 2025 року та 29 жовтня 2025 року, сторони не прибули.
Представник позивача у позові просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Представники відповідача у письмових заявах просили суд розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги заперечують.
2. Мотивувальна частина.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.
2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №4273566, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 200,00 грн. строком на 1 день, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на день, або 27,5 грн, а також комісією за видачу кредиту у розмірі 220,00 грн. (далі - Договір №4273566).
Окрім того, 29 жовтня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем був укладений договір позики №938513, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 100,00 грн., на строк 18 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% на день (далі - Договір №938513).
За договорами факторингу позивач набув прав вимоги за вищенаведеними договорами.
За розрахунками позивача, заборгованість за кредитними договорами становить:
1) за договором №4273566 - 12 775,09 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 2 028,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 527,09 грн; заборгованість за комісіями - 220,00 грн.;
2) за договором №938513 - 3 476,09 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 1100,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2 376,00 грн.; нараховані 3% річних - 0,09 грн.
Отже, спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредитів, які отримані у фінансових установах.
2.2. Норми права, що регулюють спірні правовідносини.
Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредиту, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).
2.3. Позиція суду.
2.3.1. Щодо доводів відповідача про відсутність доказів підписання ним кредитного договору та видачі кредитних коштів.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.
Як зазначено у частині дванадцятій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 цього ж Закону визначено, відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач підписав спірні договори електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, який йому був надісланий на вказаний номер телефону НОМЕР_1 , що відповідає положенням статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказане спростовує доводи відповідача про те, що ним не підписувалися кредитні договори.
2.3.2. Щодо заборгованості за договором №4273566.
Зі встановлених судом обставин слідує, що позивач дійсно порушив свої зобов'язання за Договором №4273566, а саме не повернув кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушив приписи частини першої статті 526 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 2 028,00 грн. та комісії у розмірі 220,00 грн. підлягають до задоволення.
Однак судом встановлено, що договірні відсотки у розмірі 10 527,09 грн. були нараховані позивачем поза межами строку кредитування, що не відповідає правильному застосуванню положень ст.ст.625, 1048 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач вправі нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки, нараховані за період строку кредитування, який становить 1 день. Враховуючи визначену сторонами процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,25% на день, загальний розмір відсотків становить 27,50 грн. (2 200 x 0,0125) і саме в цій частині позовні вимоги слід задовольнити, відмовивши у задоволенні решти позову. Слід зазначити, що саме такий розмір договірних відсотків вказаний у п.1.5.2 Договору №4273566
Суд також зазначає, що позов формально містить у собі посилання на положення ст.625 ЦК України, однак надані позивачем розрахунки свідчать, що всі нарахована ним сума відсотків обліковується саме як договірні (прострочені) відсотки за договором, а не позадоговірні відсотки згідно ст.625 ЦК України. Тому слід дійти висновку, що вимоги про стягнення процентів, передбачених ст.625 ЦК України, позивач не заявляв.
2.3.3. Щодо заборгованості за договором № 938513.
Зі встановлених судом обставин слідує, що позивач дійсно порушив свої зобов'язання за Договором №938513, а саме не повернув кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушив приписи частини першої статті 526 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 1 100,00 грн., а також 3% річних у розмірі 0,09 грн., підлягають до задоволення.
Однак судом встановлено, що договірні відсотки у розмірі 2 376,00 грн. були нараховані позивачем поза межами строку кредитування, що не відповідає правильному застосуванню положень ст.ст.625, 1048 ЦК України (див п.2.3.2 цього рішення).
З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки, нараховані за період строку кредитування, який становить 18 днів. За перший день користування кредитом сторони встановили проценту ставку 28,63%, а тому за цей день розмір відсотків за становить 314,93 (1 100 х 0,2863). За решту 17 днів строку кредитування сторони визначили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2% на день, тому розмір відсотків за цей період становить 374,00 грн. (1 100x 0,02 х 17). Загальний розмір відсотків в такому випадку становить 688,93 грн. і саме їх суд стягує, відмовляючи у задоволенні решти позову в цій частині.
2.4. Щодо розподілу судових витрат.
2.4.1. Судовий збір.
Оскільки суд задовольнив позов частково, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 605,84 грн. (2 422,40 х (4 064,52 / 16 251,18)).
2.4.2. Витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У розглядуваній справі, в детальному описі наданих адвокатом послуг зазначені наступні дії:
1) надання усної консультації, 2 години, 3 000,00 грн.;
2) складання позовної заяви, 3 години, 6 000,00 грн.
Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст усних консультацій адвоката, зважаючи на те, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.
Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типовою та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви у розмірі 7 000,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути вказані витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1 750,70 грн. (7 000,00 х (4 064,52 / 16 251,18)).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у загальному розмірі 4 064,52 грн. (чотири тисячі шістдесят чотири гривні п'ятдесят дві копійки).
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 605,84 грн. (шістсот п'ять гривень вісімдесят чотири копійки), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 750,70 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень сімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено та підписано 04 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська