Справа № 161/16957/25
Провадження № 2/161/5546/25
03 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Собуцької О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано згідно рішення суду від 31 березня 2016 року. Від шлюбу у них народилось двоє дітей. Рішенням суду від 18 травня 2017 року визначено стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 його доходів щомісячно. Станом на дату подання позову син сторін ОСОБА_3 досягнув повноліття та навчається у Технічному фаховому коледжі ЛНТУ, самостійно отримувати заробіток та забезпечувати себе немає змоги.
З огляду на наведене, позивач просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина, у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення ним навчання.
Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року у справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.
Позивач в письмовій заяві просить здійснювати розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Правом подачі відзиву на позов не скористався.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч.1 ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2016 року.
Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є повнолітніми (встановлено згідно даних АСДС).
Згідно довідки Відокремленого структурного підрозділу «Технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» №856/01-12 від 12 серпня 2025 року, ОСОБА_3 є студентом вказаного навчального закладу з 01 вересня 2022 року (термін навчання по 30 червня 2026 року). Навчається на денній формі навчання (а.с.9).
Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначає, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
За ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд зауважує, що мінімальний розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов'язання щодо утримання.
Як встановлено судом ОСОБА_2 є працездатним, відомостей про наявність на його утриманні інших осіб не встановлено. Доказів, які б свідчили про неможливість надавати матеріальну допомогу, відповідачем не надано.
З досліджених письмових доказів суд позбавлений можливості достовірно встановити які саме витрати несе позивач на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_5 стипендії та/чи наявності в них будь-яких інших джерел власного доходу, однак з довідки навчального закладу вбачається, що останній знаходиться на державній формі навчання.
Вказана обставина дає підстави стверджувати, що навчання дитини є безоплатним.
Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з навчанням повнолітньої дитини (наприклад, вартість гуртожитку, оренди житла, вартість комунальних послуг, придбання підручників, іншої навчальної літератури, канцелярського приладдя та ін.). Ураховуючи принцип змагальності сторін, у спірних правовідносинах саме на позивача покладено тягар доказування на доведення заявленого до стягнення розміру аліментів.
Разом з тим, суд ураховує, що витрати кожної людини на продукти харчування, проїзд та інші додаткові витрати для життя є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, оплачувати вартість мобільного зв'язку та Інтернету, а це потребує певних коштів. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають є загальновідомими та не потребують доказування.
Аналіз досліджених судом матеріалів справи дає підстави для висновку, що повнолітній син сторін продовжує навчання у вищому навчальному закладі, не працює (доказів іншого суду не надано), навчається на денній формі навчання, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги батьків.
За відсутності доказів на підтвердження заявленого до стягнення розміру аліментів (1/4 частка доходу), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки повнолітній син сторін навчається на державній денній формі навчання, внаслідок чого не може працювати та утримувати себе самостійно, а тому безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання - їжу, одяг, взуття, засоби гігієни, транспорт, зв'язок.
На підставі наведеного, враховуючи законні інтереси повнолітнього ОСОБА_3 , який у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги батьків, беручи до уваги рівність обов'язку батьків щодо матеріального утримання дітей, а також відсутність доказів неспроможності відповідача надавати матеріальну допомогу дитині, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/5 частини доходу відповідача щомісячно, які належить стягувати з відповідача в користь позивача щомісячно до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.
При визначенні розміру аліментів, суд ураховує визначені у ч. 9 ст. 7 СК України загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме: справедливість, добросовісність і розумність.
Аліменти стягуються судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з навчального закладу чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку (постанова Верховного Суду від 08.02.18 у справі № 205/1302/16-ц).
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", - судовий збір в сумі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180-183, 191 СК України, ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, в розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 19 серпня 2025 року та до закінчення дитиною навчання, але не більш ніж до досягнення ним двадцяти трьохрічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
В задоволені решти вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий).
Повний текст рішення суду складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк