Справа № 161/18173/25
Провадження № 2/161/5934/25
04 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
представників позивача - Велка В.В., Бурець Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
03.09.2025 АТ КБ «Приватбанк» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 11.07.2007 АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №VOZ0GA00001533, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (сума кредиту) в розмірі 70 087,50 $, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань належним чином.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 29.11.2016 у справі №161/3123/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №VOZ0GA00001533 від 11.07.2007 в розмірі 493 693,79 грн. Це рішення не оскаржене та набрало законної сили, на підставі нього видано виконавчий лист.
У зв'язку з невиконанням цього рішення суду відповідач має зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 в загальному розмірі 311 956,45 грн., з них: 239 403,75 грн. - інфляційні втрати, 72 552,70 грн. - 3 % річних.
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Наявний в матеріалах справи документ під назвою «відзив» (а.с. 75-77) суд залишив без розгляду, оскільки він не містить підпису відповідача.
ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 09.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 07.10.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності відповідача відсутні.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Протокольною ухвалою суду від 28.10.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 04.11.2025.
04.11.2025 суд ухвалив та проголосив рішення по суті спору.
ІV.Фактичні обставини справи
11.07.2007 АТ КБ «ПриватБанк» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір, за умовами якого (пункт 7.1) кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит, на строк з 11.07.2007 по 11.07.2017 включно, в розмірі 63 000 $ на споживчі потреби, а також в розмірі 7 087,50 $ на сплату страхових платежів, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним у розмірі 0,92 % та виконати інші зобов'язання (а.с. 38-40).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.11.2015 у справі №161/3123/15 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №VOZ0GA00001533 від 11.07.2007 в розмірі 32 787,05 $, яка у відповідності до курсу валют НБУ станом на 17.01.2015 становить 520 330,48 грн., та судові витрати в розмірі 3 654 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (дані Єдиного державного реєстру судових рішень).
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 29.11.2016 змінено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.11.2015 у справі №161/3123/15 в частині розміру стягнення заборгованості.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №VOZ0GA00001533 від 11.07.2007 станом на 17.01.2015: з тіла кредиту в розмірі 23 378,48 $, що еквівалентно 371 016,47 грн.; зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 5 983,04 $, що еквівалентно 94 950,84 грн., та пені в розмірі 27 726,48 грн.В решті рішення суду залишене без змін (а.с. 35-37).
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 311 956,45 грн., з них: 239 403,75 грн. - інфляційні втрати, 72 552,70 грн. - 3% річних (дані позовної заяви, а.с. 2-6, розрахунок заборгованості, а.с. 18-19).
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 в справі №127/15672/16.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
АТ КБ «Приватбанк» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №VOZ0GA00001533 від 11.07.2007. На підставі цього договору позичальник отримав кредит в іноземній валюті, однак його (кредит) своєчасно не повернув, проценти за користування ним не сплатив, чим порушив взяті на себе зобов'язання. В зв'язку з цим АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 29.11.2016 змінено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.11.2015 у справі №161/3123/15 в частині розміру стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором, а саме:
- за тілом кредиту в розмірі 23 378,48 $, що еквівалентно 371 016,47 грн. (станом на 17.01.2015);
- за процентами за користування кредитом в розмірі 5 983,04 $, що еквівалентно 94 950,84 грн. (станом на 17.01.2015);
- за пенею в розмірі 27 726,48 грн.
Отже, договірні відносини між сторонами транформувалися у зобов'язальні, пов'язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду.
Однак, слід констатувати, що за результатами вирішення кредитного спору між сторонами у справі №161/3123/15 суд ухвалив рішення в іноземній валюті (доларах США) з визначенням її еквіваленту в гривнях - в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом, та в національній валюті (гривнях) - в частині стягнення пені.
В цьому аспекті суд звертає увагу на те, що висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14.
Щодо стягнення інфляційних втрат
Позивач нарахував інфляційні втрати за період з квітня 2017 року по лютий 2022 року (сукупний індекс інфляції за цей період - 1,48492355), виходячи з суми заборгованості в розмірі 493 693,79 грн. Така заборгованість, як база нарахування інфляційних втрат, була визначена позивачем шляхом арифметичного додавання заборгованості за тілом кредиту в гривневому еквіваленті (371 016,47 грн.), заборгованості за процентами за користування кредитом в гривневому еквіваленті (94 950,84 грн.) та заборгованості за пенею (27 726,48 грн.).
Суд не погоджується з позивачем в частині визначення бази нарахування інфляційних втрат, виходячи з такого.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15).
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні (див. п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14).
Оскільки зобов'язання ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом визначені згідно рішення суду в іноземній валюті, то інтереси АТ КБ «Приватбанк» щодо компенсації втрат від знецінення національної валюти є захищеними.
АТ КБ «Приватбанк» має право на нарахування інфляційних втрат лише на суму заборгованості за пенею, оскільки таке зобов'язання згідно рішення суду виражене в гривнях.
За розрахунком суду, інфляційні втрати становлять 41 171,70 грн. (27 726,48 грн. х 1,48492355).
Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 41 171,70 грн. слід задовольнити.
Щодо стягнення 3% річних
Позивач нарахував 3% річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 (1 789 днів), виходячи з суми заборгованості в розмірі 493 693,79 грн. Як і у випадку з інфляційними втратами, така заборгованість, як база нарахування 3 % річних, була визначена позивачем шляхом арифметичного додавання заборгованості за тілом кредиту в гривневому еквіваленті (371 016,47 грн.), заборгованості за процентами за користування кредитом в гривневому еквіваленті (94 950,84 грн.) та заборгованості за пенею (27 726,48 грн.).
Суд не може погодитися з позивачем в повній мірі.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16 зазначено про те, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
В постанові від 16.01.2019 у справі №464/3790/16 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій у частині визначення 3 % річних у доларах США, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і ВеликаПалата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. У цьому випадку Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості саме в іноземній валюті, тобто прострочена сума визначена у розмірі 75 000,00 доларів США, що передбачає і нарахування 3 % річних саме із 75 000,00 доларів США. Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що була висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій в частині зазначення гривневого еквівалента розміру стягнутої суми позики, отриманої в іноземній валюті та 3 % річних від простроченої суми, підлягають зміні.
Отже, суд констатує, що нарахування 3 % річних на зобов'язання в іноземній валюті має здійснюватися також в іноземній валюті, а на зобов'язання в національній валюті - відповідно здійснюватися в гривнях.
АТ КБ «Приватбанк» має право на нарахування 3 % річних в гривнях тільки на суму заборгованості за пенею, оскільки таке зобов'язання згідно рішення суду виражене в гривнях. Конвертація зобов'язання щодо сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом в гривню з метою нарахування 3 % річних в гривні є неприйнятною, оскільки закон такого не передбачає. Вимог про стягнення 3 % річних в іноземній валюті позивач не заявляв.
За розрахунком суду, 3 % річних становить 4 076,93 грн. (27 726,48 грн. х 1 789 днів х 3 % річних / 365).
Отже, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 4 076,93 грн. слід задовольнити.
VI.Судові витрати
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (14,50 %) в розмірі 542,80 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» нараховані на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати за період з квітня 2017 року по лютий 2022 року в розмірі 41 171,70 грн. (сорок одна тисяча сто сімдесят одна гривня, 70 копійок) та 3 % річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 в розмірі 4 076,93 грн. (чотири тисячі сімдесят шість гривень, 93 копійки).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 542,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код в ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного рішення суду - 04.11.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін