Справа № 156/1333/25
Провадження № 2/156/566/25
про повернення позовної заяви
03 листопада 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
29.10.2025 року предсавник Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме:
1) за кредитним договором № 00473-08/2023 від 01.08.2023 року в розмірі 50700,00 грн;
2) за кредитним договором № 103364361 від 23.06.2023 року в розмірі 18 269,55 грн.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя виснував таке.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, § 22 від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів ст.ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Таким чином, нормами процесуального права передбачено право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як слідує зі змісту позовної заяви, в межах даного позову об'єднано дві позовні вимоги про стягнення заборгованості, які ґрунтуються на різних договорах, а саме: за кредитним договором № № 00473-08/2023 від 01.08.2023 року, укладеним між відповідачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» та за кредитним договором № 103364361 від 23.06.2023 року укладеним між відповідачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН».
Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори факторингу тощо). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 у справі № 910/11811/18, від 25 липня 2019 у справі № 916/2733/18 та від 16 жовтня 2020 у справі № 910/7186/19.
У даному випадку об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду. Отже, під час вирішення спору підлягають встановленню обставини щодо виконання чи не виконання кожного договору окремо та фактично підлягають вирішенню два окремих спори між тими ж сторонами.
На переконання судді, заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, а також одна з позовних вимог не є основною, а інша - похідною від неї. Таким чином, вищезазначені кредитні договори породжують різні взаємні права та обов'язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами різними договорами, тому спільний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 188 ЦПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими з вказаними договорами.
Встановлення суддею наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). При цьому, суддею не встановлено наявності підстав для застосування положень ст. 188 ЦПК України щодо роз'єднання позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного, суддя дійшов висновку, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач допустив порушення правил об'єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви.
Вказане не є перешкоджанням позивачу у праві на доступ до суду, яке закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 188 ЦПК України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І. Є. Малюшевська