65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4302/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.,
при секретарі судового засідання Задорожному А.О.
за участі представників:
прокурор - Капустін М.В.;
позивач - Ракша Ю.П.;
відповідач - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-1666/25 від 23.10.2025) подану по справі №916/4302/25,
за позовом: заступника Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Головківська, 1, м. Одеса, 65091) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (площа Біржова, буд. 1, м. Одеса, 65026; код ЄДРПОУ 26597691);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ДИЯВАН" (вул. Василя Яна, буд. 3/5, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 23858062);
про розірвання договору, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 2 039 560,82 грн,-
Суть спору: 23.10.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№4421/25) заступника Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ДИЯВАН" в якій позивач просить суд:
- розірвати договір оренди земельної ділянки від 16.06.2011, укладений між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ДИЯВАН», що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. 4-а Заводська, 4, 12 уздовж шляхопроводу «Поїзний», зареєстрований в Управлінні Держкомзему 08.07.2011 за №511010004000056, посвідчений приватним нотаріусом ОДЕСЬК МНО Чужовською Н.Ю. за № 181;
- зобов'язати ТОВ ФІРМУ «ДИЯВАН», повернути Одеській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:38:007:0027, загальною площею 0,1992 га, що розташована за адресою: вул. 4-а Заводська, 4, 12 уздовж шляхопроводу «Поїзний»;
- стягнути з ТОВ ФІРМИ «ДИЯВАН» на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 2 039 560,82 грн, з яких 1 915 007,89 грн - заборгованість по орендній платі, 51 880,85 грн - пеня, 72 672,08 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог заступник Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси вказує, що підставою для пред'явлення позову стало те, що ТОВ ФІРМОЮ «ДИЯВАН» (код ЄДРПОУ 23858062), усупереч укладеному 16.06.2011 договору оренди між ТОВ ФІРМА «ДИЯВАН» та Одеською міською радою, допускається систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:38:007:002, що розташована за адресою Одеса, вул. 4-а Заводська, 4, 12 уздовж шляхопроводу «Поїзний», в частині своєчасності та повноти внесення орендної плати за її використання, що призвело до виникнення боргу, не розпочато та не завершено освоєння земельної ділянки, відповідно до умови договору.
Також 23.10.2025 одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява заступника Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у даній справі (вх.№2-1666/25), у якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно належне Товариству з обмеженою відповідальністю ФІРМІ «ДИЯВАН», а саме нежитлове приміщення операторської за адресою м. Одеса, вул. Желябова, буд.3, номер запису 476 в книзі: 1-6 неж-199 та грошові кошти ТОВ ФІРМИ «ДИЯВАН» у межах заявлених позовних вимог у загальній сумі 2 039 560,82 грн, з якої основна сума заборгованості по орендній платі маті у розмірі 1 915 007,89 грн , 51 880,56 грн - пені та 3 відсотки річних у сумі 72 672,08 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
У якості обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор зазначає, що з урахуванням специфіки правовідносин, що виникли між сторонами, процедура стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди у розмірі 2 039 560,82 грн без вжиття заходу забезпечення позову, буде неможлива та неефективна. А також прокурор вважає, що в даному випадку, тільки вжиття заходів до забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави.
Прокурор вказує, що згідно з інформацією, що розміщена на відкритих інтернет-джерелах вбачається, що ТОВ ФІРМА «ДИЯВАН» станом на момент пред'явлення позовної заяви, в процесі припинення не перебуває, а відтак продовжує вести господарську діяльність.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів зареєстровано об'єкт права власності на нерухоме майно (довідка №35807009 додається), відповідно до якої ТОВ ФІРМА «ДИЯВАН» є власником нежитлового приміщення операторської, адреса нерухомого майна: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Желябова, будинок 3, загальна площа (кв.м): 21,5, номер запису: 476 в книзі: 106неж-119, Реєстраційний номер майна: 35068167.
Оскільки підставою позову є невиконання ТОВ ФІРМОЮ «ДИЯВАН» умов договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:38:007:0027, укладеного 16.06.2011 між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради з однієї сторони та ТОВ ФІРМОЮ «ДИЯВАН», за яким у відповідача виникла заборгованість перед місцевим бюджетом у розмірі 1 915 007,89 грн (з урахуванням індексації), 51 660,85 грн пені та 3 відсотків річних у сумі 72 672,08 грн, а усього - 2 039 560, 82 грн, прокурор вважає, що обраний спосіб забезпечення позову, щодо накладення арешту на майно і кошти, співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вжиття судом такого заходу забезпечення позову, на думку прокурора, буде спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Також на виконання п.6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, прокурор повідомляє, що обраний окружною прокуратурою спосіб забезпечення позову не зумовить покладення на ТОВ ФІРМУ «ДИЯВАН» додаткових майнових обов'язків чи обмежень, відтак застосування зустрічного забезпечення не співвідноситься із заходами забезпечення позову та не є доцільним у даному випадку.
Ухвалою суду від 24.10.2025 заяву заступника Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-1666/25 від 23.10.2025) подану по справі №916/4302/25 судом прийнято до розгляду, призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 03.11.2025.
Ухвалою суду від 28.10.2025 провадження у справі №916/4302/25 було відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.
У судовому засіданні 03.11.2025, за участі прокурора та представника позивача, суд проголосив скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову та відклав складення повної ухвали на строк до 04.11.2025.
Розглянувши заяву заступника Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-1666/25 від 23.10.2025), господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як вбачається з ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Так, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за позовом про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Також у зазначеній постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 Об'єднана палата суддів Касаційного господарського суду вказала, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Предметом позову в даній справі, окрім розірвання договору та зобов'язання повернути земельну ділянку, є вимога про стягнення з ТОВ ФІРМИ «ДИЯВАН» на користь Одеської міської ради грошових коштів в розмірі 2 039 560,82 грн, з яких 1 915 007,89 грн - заборгованість по орендній платі, 51 880,85 грн - пеня, 72 672,08 грн - 3% річних, а отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, тобто, за висновком суду, застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Таким чином, суд вважає, що заява заступника Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову поданого в інтересах держави в особі Одеської міської ради, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно із п. 5 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Отже, судове рішення повинно містити резолютивну частину, в якій було б чітко, без будь якої невизначеності або непорозуміння, викладено рішення, обов'язки чи накази, ухвалені судом. Нечітке рішення, яке можна тлумачити по різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Європейський суд з прав людини, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Також відповідно до пунктів 53-54 зазначеного Висновку, будь-який присуд, що міститься в судовому рішенні або виданий на його підставі, повинен бути викладений зрозумілою й недвозначною мовою так, щоб його можна було ввести в дію або, коли йдеться про судовий наказ, виконати чи здійснити встановлену виплату. Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції, означає не тільки те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Дійсно, Конвенція передбачає не теоретичний захист прав людини, а має на меті гарантувати максимальну практичну ефективність цього захисту.
Як вже було зазначено, згідно з висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Однак в зазначеній справі Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги, виклала резолютивну частину такими чином, що заходи забезпечення позову були вжиті шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належить відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову, у випадку недостатності суми грошових коштів.
Таким чином, щодо накладення арешту на визначене прокурором нерухоме майно ТОВ ФІРМИ "ДИЯВАН", суд вважає за доцільне, у відповідності до постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накласти арешт на майно лише у випадку недостатності суми арештованих грошових коштів ТОВ ФІРМА "ДИЯВАН" що знаходяться на всіх рахунках Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову - 2 039 560,82 грн.
При цьому суд зауважує, що відображення такого формулювання заходу забезпечення, сприятиме його належному виконанню та не змінює суті заявлених заходів забезпечення позову.
Також суд вказує, що відповідач не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість нерухомого майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому ст. 145 ГПК України. Крім того, заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права володіти та користуватися належним йому майном, з огляду на положення ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України.
Окремо суд зазначає, що положенням ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачається можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України, встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, ТОВ ФІРМА "ДИЯВАН" не позбавлене права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст.136-137, 140, 144, 234 ГПК України, суд
1.Заяву заступника Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-1666/25 від 23.10.2025), подану по справі №916/4302/25 - задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову по справі №916/4302/25, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ДИЯВАН" (вул. Василя Яна, буд. 3/5, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 23858062) що знаходяться на всіх рахунках Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову - 2 039 560,82 грн, та у випадку недостатності арештованих грошових коштів належних Товариству, накласти арешт на нежитлове приміщення операторської що розташоване за адресою м. Одеса, вул. Желябова, буд. 3, загальна площа 21,5 кв.м, реєстраційний номер майна 35068167, та яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ДИЯВАН" (вул. Василя Яна, буд. 3/5, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 23858062).
Стягувачем за цією ухвалою є: заступник Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Головківська, 1, м. Одеса, 65091)
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ДИЯВАН" (вул. Василя Яна, буд. 3/5, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 23858062).
Ухвала суду набирає законної сили 03.11.2025 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Повну ухвалу складено 04.11.2025
Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна