65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3343/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями “Компанія Трансмарина» (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Овідіополь, вул. Одеська, буд. 16)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15)
про стягнення 20 381, 53 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
19.08.2025 Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ» (далі - ДП “МТП “Чорноморськ», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (вх. № 3431/25 від 20.08.2025) з урахуванням заяви про усунення недоліків, сформованої в системі “Електронний суд» 28.08.2025 (вх. № 26793/25 від 28.08.2025) про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями “Компанія Трансмарина» (далі - ПРАТ “Компанія “Трансмарина») основної заборгованості за договором оренди у розмірі 2058, 58 грн та за договором про відшкодування - 2 217, 60 грн, а також штрафних санкцій за договором оренди: пені у розмірі подвійної ставки НБУ на суму 332, 06 грн, інфляційного збільшення у розмірі 368, 75 грн, 3% річних у розмірі 111, 02 грн та штрафних санкцій за договором про відшкодування: пені у розмірі подвійної ставки НБУ на суму 356, 1 грн, інфляційного збільшення у розмірі 301, 85 грн, 3% річних у розмірі 119, 15 грн, а також штрафу у розмірі 14 516, 42 грн, що разом складає 20 381, 53 грн; стягнення судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано учасникам справи надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 02.09.2025 була доставлена позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача до їх електронних кабінетів 02.09.2025 та 03.09.2025 відповідно, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу, сформовані за допомогою Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».
Ураховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС ухвала суду від 02.09.2025 була надіслана йому на його юридичну адресу, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернута засобами поштового зв'язку із вказівкою такого повернення “адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Порядок направлення та вручення судових рішень визначений у ст. 242 ГПК України.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі в порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК).
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК).
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК).
Виходячи зі змісту ст. 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 14.06.2024 у справі № 910/8002/23).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Також, суд повідомляв про розгляд справи № 916/3343/25 шляхом розміщення публікації на сайті “Судова влада України», що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою.
Отже, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, про можливість вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема надано можливість викласти свої заперечення проти задоволення позовних вимог.
Суд також бере до уваги, що сторони мали можливість ознайомитись з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Таким чином, матеріали справи свідчать про належне повідомлення учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, а також створення учасникам судового процесу належних умов для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення як позивача, так і відповідача, а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача про розгляд судом даного спору.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ДП “МТП “Чорноморськ».
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5/32, укладеного 19.05.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях та Спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями «Компанія «Трансмарина» у вигляді акціонерного товариства закритого типу. Позивач згідно з п. 1.1. вказаного договору є балансоутримувачем орендованого майна, яке передавалось в оренду відповідачу.
Вказує, що починаючи з червня 2022 року та по теперішній час відповідач не здійснив оплату орендної плати за користування майном; в подальшому на підставі п. 3 п. 1 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 відповідач був звільнений від орендної плати.
Ураховуючи відсутність заяви однієї зі сторін про припинення договору, належне його виконання відповідачем до початку воєнного стану та порушення умов вже після воєнного стану, а також положення підпункту 5 пункту 1 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022, вказує, що договір оренди вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування воєнного стану. Позивач зазначив, що сторонами договору не підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а тому орендоване майно продовжує знаходитись у користування орендаря по цей час.
Також позивач вказує про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 781-О про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного 02.11.2009 між ним та відповідачем. Починаючи з лютого 2022 року та по теперішній час відповідач не здійснив оплати відповідних рахунків за користування майном.
Зазначає, що основна заборгованість відповідача становить за договором оренди 2058, 58 грн, за договором відшкодування - 2 217, 60 грн. Невчасне виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати наданих послуг є підставою для заявлення позивачем штрафних санкцій згідно умов договору оренди та ст. 625 ЦК України, які складаються з: пені у розмірі подвійної ставки НБУ на суму 322, 06 грн, інфляційного збільшення в розмірі 368, 75 грн, 3 % річних у розмірі 111, 02 грн та згідно умов договору відшкодування та ст. 625 ЦК України, які складаються з: пені у розмірі подвійної ставки НБУ на суму 356, 1 грн, інфляційного збільшення в розмірі 301, 85 грн, 3 % річних у розмірі 119, 15 грн та штрафу у розмірі 14 516, 42 грн.
Правову позицію позивач обґрунтовує приписами ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 552, 610, 611, 612, 625, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231, ч. 5 ст. 232 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами до суду не надав, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України, враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
У поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 15.09.2025 (вх. № 28585/25 від 15.09.2025), зазначено, що станом на 28.08.2025 відповідачем не виконано свого зобов'язання щодо звільнення орендного майна та повернення його державі, а також не підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Обліковується заборгованість з неустойки, яка станом на 28.08.2025 складає 140 414, 89 грн. Правову позицію третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, обґрунтовує приписами ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 627, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, як орендодавцем, та Спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями «Компанія «Трансмарина» у вигляді акціонерного товариства закритого типу, як орендарем, 19.05.2009 укладено договір оренди № 5/32 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину виробничого майданчика п'ятого терміналу (поромний комплекс), загальною площею 28, 0 кв.м. (далі - майно) за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, 5-й термінал, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «Фірма Інтерправосервіс» на 05.02.2009 і становить 99 920 грн.
У відповідності до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою: для здійснення, як офісного приміщення (розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів).
Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами), та п. 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 № 768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за № 6047/13871 - і становить без ПДВ за пропозицією орендаря як єдиного заявника: - 1 525, 00 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. п. 3.1., 3.3. договору).
За положеннями п. 3.5. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається орендарем орендодавцеві та балансоутримувачу.
У відповідності до п. 3.6. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з п. 3.7. договору за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.
Відповідно до п. 3.8. договору у разі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, які сплачені за об'єкт оренди насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім у рахунок поточних платежів.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що орендодавець та балансоутримувач мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, стягнення збитків щодо заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, його розірвання в разі погіршення стану об'єкту оренди, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.
Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на один рік.
Пунктом 10.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.
Чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6. договору).
Відповідно до п. 10.10 Договору майно вважається повернути балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта покладається на орендодавця.
Договір № 5/32 від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, підписаний орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області як орендодавцем та Спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями «Компанія «Трансмарина» у вигляді акціонерного товариства закритого типу як орендарем 19.05.2009 було укладено акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 19.05.2009 укладеного з Спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями «Компанія «Трансмарина» у вигляді акціонерного товариства закритого типу, який підписано орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.
Пунктом 1 вказаного акту передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину виробничого майданчика п'ятого терміналу (поромний комплекс), загальною площею 28, 0 кв.м. (далі - майно) за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, 5-й термінал, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «Фірма Інтерправосервіс» на 05.02.2009 і становить 99 920 грн.
У відповідності до п. 2 акту майно передається в оренду з метою: для здійснення, як офісного приміщення (розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів).
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, як орендодавцем, та Приватним акціонерним товариством “Спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями “Компанія Трансмарина», як орендарем, укладалися договори від 06.04.2010, 07.08.2012, 20.05.2013, 30.04.2014, 05.05.2015 про внесення змін до договору оренди від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності.
У відповідності до п. 1. договору 5/32 від 07.08.2012 про внесення зміни до договору оренди від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: відкритий технічний майданчик п'ятого терміналу (поромний комплекс), інв. № 4641 (далі - майно), загальною площею 28, 0 кв.м., що розташований за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, 5-й термінал та знаходиться на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно до незалежної оцінки вартості об'єкту оренди, що була проведена ПП «Аркада-Юг» на 20.06.2012 і становить 15 168 грн.
Згідно з п. 2 договору 5/32 від 07.08.2012 про внесення зміни до договору оренди від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 № 1846) і становить без урахування ПДВ за пропозицією єдиного заявника за базовий місяць розрахунку червень 2012: 232, 09 грн.
Договір 5/32 від 07.08.2012 про внесення зміни до договору оренди від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності підписано орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області як орендодавцем та Приватним акціонерним товариством “Спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями “Компанія Трансмарина» як орендарем 07.08.2012 було укладено акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 19.05.2009 укладеного з орендарем Приватним акціонерним товариством “Спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями “Компанія Трансмарина», який підписано орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.
Пунктом 1 вказаного акту передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: відкритий технічний майданчик п'ятого терміналу (поромний комплекс), інв. № 4641 (далі - майно), загальною площею 28, 0 кв.м., що розташований за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, 5-й термінал та знаходиться на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно до незалежної оцінки вартості об'єкту оренди, що була проведена ПП «Аркада-Юг» на 20.06.2012 і становить 15 168 грн.
У відповідності до п. 2 акту майно передається в оренду з метою: офісне приміщення (розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів).
Договорами про внесення зміни до договору оренди від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.04.2010, 07.08.2012, 20.05.2013, 30.04.2014, 05.05.2015 продовжувався термін дії договору.
На підставі договору від 05.05.2015 про внесення зміни до договору оренди від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності продовжено строк дії цього договору до 30.04.2016 включно.
Позивачем до позовної заяви додано розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна, наданого в оренду відповідачу, яке знаходиться на балансі позивача, який погоджений заступником начальника регіонального відділення ФДМ України по Одеській області та підписаний генеральним директором відповідача (а.с. 22).
Позивачем також долучено розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна до договору оренди від 19.05.2009, укладеного із відповідачем, який погоджений першим заступником начальника регіонального відділення ФДМ України по Одеській області та підписаний генеральним директором відповідача (а.с. 27).
Між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт, як балансоутримувачем, та Спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями «Компанія «Трансмарина» у вигляді акціонерного товариства закритого типу, як орендарем, 02.11.2009 був укладений договір 781-0 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що балансоутримувач Іллічівський морський торговельний порт забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт частини виробничого майданчика, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, 5 термінал, загальною площею 164028 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується частиною виробничого майданчика, загальною площею 28, 0 кв.м., експертною вартістю 99 920, 00 грн. Орендований майданчик використовується для розміщення офісного контейнера.
У відповідності до п. 2.1.2 договору балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами.
Орендар зобов'язується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату в розмірі 36, 29 грн з урахуванням ПДВ на рахунок балансоутримувача за санітарне обслуговування, технічне обслуговування майданчика, на ремонт відповідно відновної вартості майданчика, а також за комунальні послуги згідно з додатком. Розмір вищезгаданих витрат та послуг може бути переглянуто балансоутримувачем в однобічному порядку у випадку зміни державних цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2.3 договору).
Згідно з п. 5.1. договору даний договір набуває чинності від дня його укладання сторонами, але регламентує взаємовідносини між сторонами з 19.05.2009 відповідно до договору № 5/32 згідно зі ст. 631 ЦК України.
Договір 781-0 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю підписано балансоутримувачем та орендарем.
ДП “МТП “Чорноморськ» були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АН/1 413 від 31.05.2023 на суму з ПДВ 491, 75 грн, № АН/1 622 від 30.06.2023 на суму з ПДВ 495, 68 грн, № АН/1 756 від 31.07.2023 на суму з ПДВ 492, 71 грн, № АН/1 939 від 31.08.2023 на суму з ПДВ 485, 81 грн, № АН/2 108 від 30.09.2023 на суму з ПДВ 488, 23 грн, № АН/2 326 від 31.10.2023 на суму з ПДВ 492, 15 грн, № АН/2 621 від 30.11.2023 на суму з ПДВ 494, 60 грн, № АН/2 870 від 31.12.2023 на суму з ПДВ 498, 06 грн, № АН/370 від 31.01.2024 на суму з ПДВ 500, 05 грн, № АН/774 від 29.02.2024 на суму з ПДВ 501, 55 грн.
Зі змісту вказаних актів вбачається, що вони складені на підставі договору № 5/32 від 19.05.2009; послуга - оренда нерухомого майна.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем не підписані.
ДП “МТП “Чорноморськ» були виставлені відповідачу рахунки № АН/1 413 від 31.05.2023 на суму з ПДВ 491, 75 грн, № АН/1 622 від 30.06.2023 на суму з ПДВ 495, 68 грн, № АН/1 756 від 31.07.2023 на суму з ПДВ 492, 71 грн, № АН/1 939 від 31.08.2023 на суму з ПДВ 485, 81 грн, № АН/2 108 від 30.09.2023 на суму з ПДВ 488, 23 грн, № АН/2 326 від 31.10.2023 на суму з ПДВ 492, 15 грн, № АН/2 621 від 30.11.2023 на суму з ПДВ 494, 60 грн, № АН/2 870 від 31.12.2023 на суму з ПДВ 498, 06 грн, № АН/370 від 31.01.2024 на суму з ПДВ 500, 05 грн, № АН/774 від 29.02.2024 на суму з ПДВ 501, 55 грн.
Зазначені акти та рахунки позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку, про що свідчать додані до позовної заяви описи вкладення, список згрупованих поштових відправлень, накладні АТ «Укрпошта».
ДП “МТП “Чорноморськ» були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/744 від 29.02.2024 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/426 від 31.01.2024 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/2919 від 31.12.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/2636 від 30.11.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/2297 від 30.10.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/2095 від 30.09.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/1907 від 31.08.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/1 710 від 31.07.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/1586 від 30.06.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/1358 від 31.05.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн.
Зі змісту вказаних актів вбачається, що вони складені на підставі договору № 781-о від 02.11.2009; послуга - відшкодування експлуатаційних витрат, електроенергія, відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна (частина виробничого майданчика) та надання комунальних послуг.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем не підписані.
ДП “МТП “Чорноморськ» були виставлені відповідачу рахунки № Пр/744 від 29.02.2024 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/426 від 31.01.2024 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/2919 від 31.12.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/2636 від 30.11.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/2297 від 30.10.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/2095 від 30.09.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/1907 від 31.08.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/1 710 від 31.07.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/1586 від 30.06.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн, № Пр/1358 від 31.05.2023 на суму з ПДВ 221, 76 грн.
Зазначені акти та рахунки позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку, про що свідчать додані до позовної заяви описи вкладення, список згрупованих поштових відправлень, накладні АТ «Укрпошта».
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 762 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна зі сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку (ст. 763 ЦК України).
Положення договору чи то дії сторін, учасників господарських правовідносин не можуть суперечити вимогам законодавства, яке має вищий пріоритет. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22.
Орендоване майно є державним, на такі правовідносини поширюється, серед іншого, також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідній редакції), який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у державній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у державній власності.
На час укладення між сторонами цієї справи договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.05.2009 діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 2269-XII).
За положеннями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Частиною 5 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (в редакції чинній на момент укладання договору оренди), до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Згідно з п. п. 4, 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630, до плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеного договору зобов'язується надавати орендарю балансоутримувач. Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.
У ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII від 10.04.1992, який був чинним станом на момент укладення між сторонами договору оренди, визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Системний аналіз вищевикладених приписів законодавства дозволяє зробити висновок, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування орендарем орендованим майном та відсутність своєчасного письмового повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.
Проте, положення договору чи то дії сторін, учасників господарських правовідносин не можуть суперечити вимогам законодавства, яке має вищий пріоритет.
03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, у пункті 1 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» якого було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).
Водночас згідно з п. 5 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 з дня введення в дію цього Закону було визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992.
Закон України “Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 опублікований в офіційному друкованому виданні “Голос України» 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, а відтак саме з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за винятком окремих норм, наведених у розділі “Прикінцеві та перехідні положення»).
За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (ч. 1 ст. 5 ЦК України).
Відповідно до п. 2 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Отже, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України “Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 19.07.2022 у справі № 924/852/21 та від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (ч. 2 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019).
Ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 передбачено, що право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій; орендарі земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - щодо оренди гідротехнічних споруд, які можуть бути передані в оренду.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають: музеї; державні та комунальні підприємства, установи, організації у сфері культури і мистецтв чи громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні); заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності; громадські організації ветеранів для розміщення реабілітаційних установ для ветеранів; реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю для розміщення таких реабілітаційних установ; надавачі соціальних послуг, які включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, відповідно до Закону України "Про соціальні послуги". Таким надавачам соціальних послуг заборонено укладати договори суборенди щодо цього майна; державні видавництва і підприємства книгорозповсюдження; вітчизняні видавництва та підприємства книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру); народні депутати України і депутати місцевих рад для розміщення громадської приймальні; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує п'яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб'єктам виборчого процесу з метою проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організації конгресів і торговельних виставок; державні та комунальні спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров'я населення, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, а також бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки; громадські об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, утворені ними спортивні клуби (крім спортивних клубів, що займаються професійним спортом), дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, - виключно для проведення спортивних заходів або надання послуг у сфері фізичної культури і спорту; потенційні орендарі для організації та надання послуг з метою боротьби та протидії поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; молодіжні та дитячі громадські об'єднання, які протягом останніх двох років, що передують року звернення, співпрацюють з органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування щодо виконання державних цільових, регіональних, місцевих та інших програм у сфері молодіжної політики; молодіжні центри, що є неприбутковими установами державної та комунальної форм власності; переможці аукціону з розподілу квоти підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газу, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції), проведеного згідно із статтею 9-3 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", за умовами якого в оренду для будівництва (монтажу) об'єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, надаються дахи та/або фасади будівель та інших капітальних споруд; державні та комунальні підприємства, громадські об'єднання, благодійні організації з метою надання цього майна для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.
В силу ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 “Деякі питання оренди державного та комунального майна», яка набрала чинності 17.06.2020, затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (надалі - Порядок), який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
Зокрема, цим Порядком передбачено й процедуру продовження договорів оренди як за результатами проведення аукціону, так і без його проведення у передбачених Законом випадках (пункти 134 - 152).
Відповідно до п. 134 Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" випадках.
За приписами п. 143 Порядку орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.
За змістом пункту 144 Порядку передачі майна в оренду після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев'ятою статті 18 Закону.
Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.
У разі прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача, здійснюються дії, передбачені пунктом 142 цього Порядку.
Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення.
Пункти 145 - 147 Порядку визначають зміст оголошення про проведення аукціону, порядок визначення стартової орендної плати та розміру гарантійного внеску.
Пунктами 148 - 150 Порядку встановлено безпосередньо порядок проведення електронного аукціону, який передбачає можливість участі в ньому як чинного орендаря та реалізації його переважного права на продовження договору оренди в ході аукціону, так і участі інших учасників з метою набуття права оренди щодо об'єкта оренди.
Аналізуючи положення Порядку в контексті Закону України № 157-ІХ, суд зазначає, що передбачена цим Порядком процедура продовження договору оренди через аукціон із залученням широкого кола учасників додатково підтверджує висновок про необхідність дотримання встановленого механізму. Зокрема, ця процедура передбачає ухвалення орендодавцем відповідного рішення (протягом десяти робочих днів з дати отримання заяви) про оголошення аукціону або відмову у продовженні договору.
Разом з тим, суд наголошує, що зазначена процедура може бути застосована лише за умови, якщо орендар вчинив дії в межах правового поля та відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії. У разі недотримання цієї вимоги настають правові наслідки, визначені пунктом 143 Порядку передачі майна в оренду, а саме припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, обов'язок орендаря звільнити орендоване приміщення та підписати акт приймання-передачі (повернення з оренди) майна.
З огляду на вищезазначені положення законодавства, а також на правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України № 157-ІХ цей Закон є спеціальним щодо загальних положень статті 764 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України. У зв'язку з цим положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-ІХ мають пріоритетне застосування у спірних правовідносинах, що унеможливлює поширення на них загальних норм цивільного та господарського законодавства у частині, що регулює поновлення договорів оренди.
Правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020) і Закону України № 157-ІХ (введеного в дію з 01.02.2020), викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23).
Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 904/5468/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Суд наголошує на тому, що за змістом наведених вище норм чинного законодавства із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, такий договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін усіх його умов.
27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Відповідно до п. 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування.
Таким чином, договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 автоматично було продовжено за таких умов:
- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;
- відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;
- рішення про продовження договорів оренди не прийнято на аукціоні, який оголошено до дати набрання чинності цією постановою.
Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови № 634 дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за умови, зокрема, що строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2024 у справі № 916/309/23 дійшов висновку, що зміст наведених норм права свідчить про автоматичне продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану. При цьому для продовження договору оренди на строк до припинення чи скасування воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, окреме рішення орендодавця не вимагається, про що прямо зазначено у пункті 5 Постанови № 634.
Отже, постанова КМУ № 634 застосовується до договорів оренди державного майна: 1) чинних станом на 24.02.2022 року; 2) укладених після 24.02.2022 за результатами аукціонів, що відбулись 24.02.2022; 3) укладених після 24.02.2022 за результатами аукціонів, що відбулися до 24.02.2022.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди № 5/32 від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності за актом приймання-передачі від 19.05.2009 та в подальшому за актом приймання-передачі від 07.08.2012 Регіональне відділення фонду Державного майна України по Одеській області передало, а ПРАТ “Компанія “Трансмарина» прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно, зазначене в п. 1.1. договору, яке обліковується на балансі Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ».
У п. 10.1 договору оренди № 5/32 від 19.05.2009 визначено строк його дії - один рік, при цьому з метою пролонгації орендних правовідносин за вказаним правочином було підписано низку додаткових угод, у зв'язку з чим строк дії даного договору оренди неодноразово продовжувався, зокрема, в останній раз до 30.04.2016 включно (на підставі договору від 05.05.2015 про внесення зміни до договору оренди від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності).
Отже, строк дії укладеного між сторонами договору оренди № 5/32 від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності було продовжено до 30.04.2016.
Однак, враховуючи те, що правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, відсутність у матеріалах справи заяв як Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях, так і відповідача про припинення договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, свідчить про продовження дії такого договору на той самий термін - 1 рік.
Таким чином, строк дії договору оренди № 5/32 від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, продовжувався щороку на той самий термін - 1 рік, отже, був продовжений до 30.04.2021 включно. Враховуючи викладене, строк дії укладеного між сторонами договору оренди не закінчився станом на 01.07.2020, відтак, правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.
Оскільки за встановлених судом обставин, договір оренди вже продовжувався, а відповідач не належить ані до суб'єктів, перелік яких наведений у ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України № 157-ІХ, ані до підприємств, що надають соціально важливі послуги населенню, відповідний договір підлягає продовженню виключно за результатами проведення аукціону й автоматична його пролонгація є неможливою.
Зважаючи на те, що строк дії договору оренди закінчився 30.04.2021 (включно) у зв'язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій), суд дійшов висновку, що позивач мав право нараховувати відповідачу орендну плату до дати закінчення договору - тобто до 30.04.2021 включно.
Як вбачається із розрахунку заборгованості з орендної плати, зазначеного позивачем у позовній заяві, ним нараховано орендну плату за період з травня 2023 року по лютий 2024 року, тобто, вже після закінчення строку договору, що є неприпустимим.
Суд зазначає, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
З огляду на припинення дії (чинності) договору оренди № 5/32 від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності внаслідок спливу строку дії вказаного договору 30.04.2021, відшкодування експлуатаційних витрат за період після 30.04.2021 не допускається, натомість відповідні витрати, які були понесені позивачем, можуть бути відшкодовані як збитки, а не як заборгованість за договором оренди.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу з орендної плати та з експлуатаційних витрат за період, починаючи з травня 2023 року по лютий 2024 року, з підстав, які заявлені позивачем у позові, задоволенню не підлягають.
Водночас, відмова у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу є підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат 3 % річних, пені, а також штрафу які нараховані позивачем на суму основного боргу.
Обставини подальшого перерахування відповідачем орендної плати за вказаним договором господарським судом до уваги не приймаються, оскільки проведення відповідної оплати не є безумовною підставою для пролонгації відповідного договору.
Подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18.
Суд зазначає, що оскільки договір оренди № 5/32 від 19.05.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності не був чинний станом на 24.02.2022, не укладений після 24.02.2022, та не після 24.02.2022 за результатами аукціонів, що відбулися до 24.02.2022, постанова КМУ № 634 застосуванню в даному випадку не підлягає.
Ураховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя О.О. Мусієнко