про закриття провадження у справі
"03" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4126/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Павленко Н.А., за участю секретаря судового засідання Олефіренко О.О.,
за участю представників:
від прокуратури - Бойчук М. М.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Биковський В. Д.;
розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу №916/4126/25
за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (вул. Незалежності, 39, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67707) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, 9/12, м. Київ, 03190, код ЄДРПОУ 20029342),
до відповідача Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» (вул. 28 червня, буд. 59, с. Софіївка, Одеська область, Білгород-Дністровський район, 67791, код ЄДРПОУ 33928658),
про стягнення 125673,10 грн,
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.», в якій просить суд:
- стягнути з Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств грошові кошти у розмірі 125673,10 грн, що складаються з основної заборгованості у розмір 90000 грн, пені у розмірі 21156,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 12299,85 грн, 3% річних у розмірі 2216,93 грн, а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді з метою усунення порушень, які виникли у відповідача у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за договором №126 ФГ-2017 від 07.12.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.11.2025 об 11:20.
Разом із позовною заявою керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. №2-1600/25 від 10.10.2025) в якій просив суд:
- накласти арешт на грошові кошти, які належать Фермерському господарству «Софіївка А.Ф.» (вул. 28 червня, буд. 59, с. Софіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67791, код ЄДРПОУ 33928658) в межах суми 125673,10 грн, що відповідає розміру стягнення заборгованості за поданим позовом.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначав, що між сторонами існує спір про стягнення з Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» заборгованості у розмірі 125673,10 грн, яка складається з основної заборгованості у розмір 90 000 грн, пені у розмірі 21156,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 12299,85 грн, 3% річних у розмірі 2216,93 грн. Відповідач у будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках і невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявленої у позові суми на грошові кошти останнього, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, що в свою чергу фактично призведе до не поновлення прав та інтересів позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 задоволено заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти, які належать Фермерському господарству «Софіївка А.Ф.» в межах суми 125673 (сто двадцять п'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн 10 (десять) коп., що обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
29.10.2025 на офіційну електронну пошту Господарського суду Одеської області від представника Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» надійшла заява (вх.№34181/25 ГСОО), в якій відповідач повідомляв суд про сплату фінансової підтримки на поворотній основі у сумі 400000 (чотириста тисяч) грн. Українському державному фонду підтримки фермерських господарств згідно з п. 3.4.2 Договору №126 ФГ-2017 від 07.12.2017 та просив суд залучити до матеріалів справи довідку №53-15/145 від 21.10.2025 Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, з якої вбачалось, що станом на 21.10.2025 у Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» відсутня прострочена заборгованість перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств однак, вказана заява всупереч ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» не була завірена електронним підписом заявника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2025 вказана заява представника Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» була повернута без розгляду, оскільки була подана подана до суду всупереч вимогам п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 170 ГПК України.
30.10.2025 через канцелярію суду (наручно) представником Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» повторно була подана вищезазначена заява та зареєстрована в системі КП «ДСС» лише 31.10.2025 за вх. №34488/25, про що 31.10.2025 складено акт №01-11/346/2025 відповідними спеціалістами відділу документального забезпечення.
31.10.2025 до Господарського суду Одеської області (вх. №34528/25 ГСОО) через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява в якій прокурор просить суд закрити провадження у справі №916/4126/25 за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» про стягнення заборгованості у розмірі 125673,10 грн. у зв'язку з погашенням боргу, а також вирішити питання щодо повернення судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
У поданій заяві (вх. №34528/25 від 31.10.2025 ГСОО) прокурор зазначив, що 27.10.2025 на адресу Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області надійшов лист від Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств №53-15/148 від 27.10.2025 в якому вказано, що станом на 21.10.2025 у Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» відсутня прострочена заборгованість перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, кошти фінансової підтримки на поворотній основі, пеня, інфляційні витрати та 3% річних повернуто у повному обсязі, а також вказав, що Укрдержфонд має у всіх регіонах відділення, які є його відокремленими підрозділами, завданнями яких є забезпечення повернення до Державного бюджету коштів, наданих Укрдержфондом в якості поворотної фінансової підтримки, в тому числі шляхом ведення претензійно-позовної роботи та надану Одеським відділенням Укрдержфондом інформацію із копіями виписок по рахунку. У якості доказів щодо сплати грошових коштів у розмірі 125673,10 грн, що складаються з основної заборгованості у розмір 90000 грн, пені у розмірі 21156,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 12299,85 грн, 3% річних у розмірі 2216,93 грн, прокурором були подані виписки по рахункам та платіжні інструкції №173 від 16.06.2025 на суму 30000,00 грн; №244 від 22.08.2025 на суму 30000,00 грн; №301 від 10.10.2025 на суму 30000,00 грн; №244 від 22.08.2025 на суму 30000,00 грн; №311 від 14.10.2025 на суму 35673,10 грн.
У підготовче судове засідання, призначене на 03.11.2025 об 11:20 представник Українського державного фонду підтримки фермерських господарств не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час та місце проведення підготовчого засідання, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду, з якої вбачається, що Документ в електронному вигляді «Ст.176 ч.2 Ухвала про відкриття провадження у справі (загальне)» від 13.10.25 по справі №916/4126/25 (суддя Павленко Н.А.) був доставлений до електронного кабінету Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 13.10.25 16:24.
В підготовчому судовому засіданні від 03.11.2025 прокурор наголосив, що відповідачем була сплачена заборгованість за договором №126 ФГ-2017 від 07.12.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі у розмірі 125673,10 грн вже після звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості, тому на сьогодні між сторонами відсутній предмет спору.
03.11.2025 у підготовчому судовому засіданні судом було проголошено скорочену ухвалу (вступну та резолютивну частини).
З огляду на означене, а також приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи доказів (виписки по рахункам та платіжні інструкції №173 від 16.06.2025 на суму 30000,00 грн; №244 від 22.08.2025 на суму 30000,00 грн; №301 від 10.10.2025 на суму 30000,00 грн; №244 від 22.08.2025 на суму 30000,00 грн; №311 від 14.10.2025 на суму 35673,10 грн.), які свідчать про те, що після подачі позову та відкриття провадження у справі №916/4126/25 відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 125673,10 грн, яка складається з основної заборгованості у розмір 90 000 грн, пені у розмірі 21156,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 12299,85 грн, 3% річних у розмірі 2216,93 грн, що в свою чергу свідчить про фактичне задоволення позовних вимог позивача про стягнення боргу в заявленій сумі, суд виснує про відсутність предмета спору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Беручи до уваги відсутність спору між сторонами по справі, суд закриває провадження у справі №916/4126/25 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, задовольняючи заяву заступника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської в цій частині.
Суд зауважує, що ч. 4 ст.231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У поданій заяві про закриття провадження у справі прокурором заявлено клопотання про повернення судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову, зазначаючи, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Розглянувши заяву прокурора про повернення судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов'язків суб'єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року) [5].
Саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1 ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору у разі відмови позивача від позову, укладення мирової угоди, визнання відповідачем позову. Вказані положення ГПК України кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону «Про судовий збір».
У випадку закриття провадження у справі, внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов'язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на відповідача.
Суд зазначає, що Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Проте Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Також положеннями ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Питання про розподіл судових витрат у даному випадку, передбаченому ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).
Статтею 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).
Враховуючи вище означене, суд виснує, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою ст. 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами.
Суд зауважує, що права прокурора на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову за рахунок відповідача, а не за рахунок держави, у даному випадку (закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору) жодним чином не порушені, оскільки здійснення судом розгляду справ за рахунок держави у такому випадку нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.
Враховуючи вище означене, суд відмовляє заступнику Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської у поверненні судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Кошти, якими сплачують судовий збір (спеціальний фонд Державного бюджету України), спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади - на зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису тощо.
За звернення до суду із позовною заявою та заявою про забезпечення позову прокурором понесено судові витрати, а саме сплачено судовий збір за звернення з позовною заявою у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2573 від 03.10.2025 та сплачено судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2574 від 03.10.2025.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем сплачено заявлену прокурором до стягнення заборгованість вже після пред'явлення останнім позову до суду, про що свідчить лист від Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств №53-15/148 від 27.10.2025; виписки по рахункам та платіжні інструкції №173 від 16.06.2025 на суму 30000,00 грн; №244 від 22.08.2025 на суму 30000,00 грн; №301 від 10.10.2025 на суму 30000,00 грн; №244 від 22.08.2025 на суму 30000,00 грн; №311 від 14.10.2025 на суму 35673,10 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та відповідач сплатив суму боргу після звернення прокурора до суду із даним позовом, у зв'язку з чим предмет спору припинив своє існування внаслідок задоволення відповідачем вимог прокурора після пред'явлення позову, та провадження у справі було закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені прокурором витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову слід стягнути з відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Згідно з ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. (п. 10. Ст. 145 ГПК України).
З огляду на означене, враховуючи закриття провадження у справі №916/4126/25 за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» про стягнення грошових коштів у розмірі 125673,10 грн, що складаються з основної заборгованості у розмір 90000 грн, пені у розмірі 21156,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 12299,85 грн, 3% річних у розмірі 2216,93 грн, суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у справі №916/4126/25.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 129, 130, 145, 232-235, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі №916/4126/25 за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» про стягнення 125673,10 грн, у зв'язку із відсутністю предмету спору в даній справі.
2. Задовольнити частково заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (вх. №34528/25 від 31.10.2025).
3. Стягнути з Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» (вул. 28 червня, буд. 59, с. Софіївка, Одеська область, Білгород-Дністровський район, 67791, код ЄДРПОУ 33928658) на користь Одеською обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3; код ЄДРПОУ 03528552; UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. витрат по сплаті судового збору, сплачений згідно платіжної інструкції №2573 від 03.10.2025.
4. Стягнути з Фермерського господарства «Софіївка А.Ф.» (вул. 28 червня, буд. 59, с. Софіївка, Одеська область, Білгород-Дністровський район, 67791, код ЄДРПОУ 33928658) на користь Одеською обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3; код ЄДРПОУ 03528552; UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат зі сплати судового збору, сплачених за забезпечення позову згідно платіжної інструкції №2574 від 03.10.2025
5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у справі №916/4126/25.
6. На виконання п. 3 та п. 4 резолютивної частини цієї ухвали видати накази.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги, встановлений частиною першою статті 256 ГПК України.
Скорочену ухвалу (вступну та резолютивну частини) Суд проголосив 03.11.2025.
Повну ухвалу Суд склав 04.11.2025.
Суддя Н.А. Павленко