про забезпечення позову
04 листопада 2025 року Справа № 915/1595/24(915/1438/25)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» від 31.10.2025 (вх. № 15168/25 від 03.11.2025) про забезпечення позову у справі № 915/1595/24(915/1438/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 44624943; 54029, м. Миколаїв, просп. Центральний, буд. 29, офіс 2)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 44604089; 34001, 34001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 27/3, кім. 204)
про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів
встановив:
Господарський суд Миколаївської області розглядає справу № 915/1595/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 44624943).
Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Пирожка Є.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, указано порядок та строк заявлення кредиторами грошових вимог до боржника та ін.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» визнано банкрутом, щодо нього введено ліквідаційну процедуру, яка триває наразі.
У межах указаної справи про банкрутство суд розглядає справу № 915/1595/2024(915/1438/25) за позовом ТОВ «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» до ТОВ «АКТИВПОСТАЧ» про визнання недійсним договору та стягнення з ТОВ «АКТИВПОСТАЧ» на користь позивача грошових коштів у сумі 610 393,67 грн, перерахованих на виконання недійсного правочину з урахуванням 3 % річних та індексації суми перерахування.
03.11.2025 до суду за вх.. № 15368/25 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» надійшла заява про забезпечення позову в порядку ст. 137-141 ГПК України, з в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі №915/1595/24(915/1438/25) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках ТОВ «АКТИВПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 44604089), в межах ціни позову у розмірі 610393,67 грн.
Заяву мотивовано тим, що через недобросовісну поведінку боржника було виведено активи боржника на користь відповідача ТОВ «АКТИВПОСТАЧ».
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2025 зазначена заява розподілена судді Давченко Т.М. у провадженні якої розглядається справа № 915/1595/24 про банкрутство ТОВ «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» та безпосередньо справа № 915/1595/24(915/1438/25) за позовом ТОВ “АВТОДОРБУДПОСТАЧ» до ТОВ “АКТИВПОСТАЧ» про визнання недійсним Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 29/11/24-1 від 29.11.2024 та стягнення грошових коштів.
Дослідивши указану заяву на предмет відповідності вимогам ст. 139 ГПК України, суд дійшов висновку, що заява відповідає зазначеним приписам законодавства щодо форми та змісту.
Розглянувши заяву про забезпечення позову у порядку ст. 140 ГПК України, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, норми якої кореспондують з приписами ч.6 ст. 12 ГПК України, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, положення ГПК України про забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог ГПК України, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу.
Відтак, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов?язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв?язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов?язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред?явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення.
Особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою; обов?язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов?язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов?язання після пред?явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов?язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:
- наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із змісту заяви представника ТОВ «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» вбачається, що позов у даній справі буде спрямованим на повернення активів (коштів) боржника, відчуження якого, за твердженнями заявника, відбулося з порушеннями вимог законодавства внаслідок усвідомлених недобросовісних дії боржника на користь заінтересованої особи, спрямованих на виведення ліквідних активів (грошових коштів) з метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів.
З урахуванням наведених обставин та предмету позову, суд визнає, що існує висока ймовірність того, що відповідач, дізнавшись про поданий позов, вживатиме заходів для приховування своїх активів (у тому числі й активів банкрута), щоб уникнути виконання судового рішення.
Відтак існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арештів на грошові кошти відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову).
Судова практика підтверджує, що факти відчуження майна відповідачами є достатньою підставою для арешту коштів, оскільки свідчать про намагання уникнути відповідальності.
Так, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде здійснено виведення грошових коштів, заявник не зможе захистити або поновити права кредиторів в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За такого суд визнає запропоновані заявником заходи до забезпечення позову обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд вважає необхідним задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення.
Керуючись ст.. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 136, 137, 234 ГПК України, суд
1. Задовольнити заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» від 31.10.2025 (вх..№ 15368/25 від 03.11.2025) про вжиття заходів забезпечення позову.
2. Вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» у справі № 915/1595/24(915/1438/25) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 44604089).
3. Ухвала є обов?язковою до виконання та набирає законної сили з 04.11.2025.
Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОДОРБУДПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 44624943; проспект Центральний, буд. 29, офіс 2, м. Миколаїв).
Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 44604089; вул. Адміральська, буд. 27/3, кім. 204, м. Миколаїв, 34001).
Дана ухвала дійсна для пред?явлення державному виконавцю на протязі 3-х років.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 04.11.2025.
Суддя Т.М.Давченко