Рішення від 23.10.2025 по справі 915/463/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року Справа № 915/463/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі представників учасників справи:

прокурор - Піщальник В.І.

від 1-го позивача (представник 1-го позивача) - в судове засідання не з'явився,

від 2-го позивача (представник 2-го позивача) - в судове засідання не з'явився,

від відповідача (представник відповідача) - Компанієць О.М., Білецька О.В.

розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

в інтересах держави в особі:

1) Адміністрації Державної прикордонної служби України,

електронна пошта: adpsu@dpsu.gov.ua

2) Військової частини НОМЕР_1

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", 54017, м.Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1;

електронна пошта: kanc@elektropostach.mk.ua

про: визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно одержаних постачальником грошових коштів.

Заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 з позовною заявою №39-5-6-2891ВИХ-25, яка сформована в системі "Електронний суд" 25.03.2025 (вх.№ 4617/25), в якій просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди від 12.10.2022 № 1-22, від 12.10.2022 № 2-22 та від 08.11.2022 № 3-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 безпідставно одержані грошові кошти на загальну суму 452 815,98 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладення з порушенням вимог законодавства додаткових угод від 12.10.2022 № 1-22, від 12.10.2022 №2-22 та від 08.11.2022 № 3-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, призвело до порушення матеріальних інтересів держави, оскільки Військова частина НОМЕР_1 отримала менше електричної енергії за значно вищою ціною у порівнянні з укладеним Договором у початковій редакції. Вказує, що постачальник внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод, безпідставно одержав грошові кошти у загальній сумі 452 815,98 грн., які відповідно до приписів ст.1212 ЦК України підлягають поверненню споживачу.

Разом із поданням позовної заяви прокурором подано до суду заяву №39-5-6-2890ВИХ-25 від 25.03.2025 (вх. № 4636/25) про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" в розмірі 452 815,98 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідач через систему "Електронний суд" надав клопотання (вх.№4707/25 від 26.03.2025) в якому просить суд відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія".

Ухвалою суду від 27.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання та розгляд заяви №39-5-6-2890ВИХ-25 від 25.03.2025 (вх.№4636/25) про забезпечення позову призначено на 29.04.2025 об 11:00. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (вх.№5590/25 від 11.04.2025) (т.1 арк.126-135) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач, зокрема вважає, що Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони, не маючи законних підстав та повноважень, в порушення положень ст.19 Конституції України та ст.2 Закону України «Про прокуратуру» здійснила перевірку додержання вимог законодавства про публічні закупівлі при виконанні умов Договору постачання електричної енергії споживачу від 18.07.2022 року №100/261/199-22, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія». Стосовно твердження позивача про порушення ч.3 ст.632 Цивільного Кодексу України відповідно до якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається зазначає, що п.13.1 Договору, та п.19 Комерційної пропозиції встановлено, що Договір діє до 31.12.2022 року. Додаткові угоди, які позивач вважає укладеними з порушенням вимог Цивільного Кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» були укладені у жовтні 2022 року та листопаді 2022 року, тобто у період дії договору, а не після його виконання. Вказує, що Договір постачання електричної енергії від 18.07.2022 року №100/261/199-22 є звичайним цивільно-правовим договором, укладеним у відповідності до норм Цивільного Кодексу України. Зазначає, що вказаний договір укладався без застосування процедур закупівель визначених Законом України «Про публічні закупівлі», тому норми Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно внесення змін до договору не розповсюджуються на сторони договору, та не є обов'язковими для них, у зв'язку з цим сторони не зобов'язані керуватися нормами Закону України «Про публічні закупівлі» під час виконання вказаного договору та, відповідно, не могли їх порушити.

Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив від 15.04.2025 (вх.№5738/25 від 15.04.2025) (т.1 арк. 136-147) в якій не погоджується з наведеними у відзиві на позовну заяву ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» запереченнями щодо обставин та правових підстав позову. Вказує, що відповідач безпідставно ототожнює діяльність прокурора щодо виявлення порушень інтересів держави з проведенням перевірки додержання вимог законодавства про публічні закупівлі та помилково трактує зміст поняття «порушення інтересів держави». Зазначає, що прокурор у даному випадку реалізовував конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, встановлену ст.131-1 Конституції України та п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру». Вказує, що доводи відповідача щодо відсутності повноважень у прокурора та відсутності порушень інтересів держави спростовуються фактичними обставинами справи, матеріалами листування та вимогами чинного законодавства. Зазначає, що відповідно до ч.3 ст.632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Всупереч цій забороні, всі оспорювані додаткові угоди були укладені саме після виконання відповідних зобов'язань постачальника з передачі електричної енергії у власність споживача. Додаткова угода №1-22 від 12.10.2022 передбачала застосування нової ціни з 01.09.2022, додаткова угода № 2-22 від 12.10.2022 - з 10.09.2022, а додаткова угода № 3-22 від 08.11.2022 - з 01.10.2022. Усі додаткові угоди встановлювали нові ціни заднім числом за періоди, коли електрична енергія вже була поставлена та повністю спожита. Зазначає, що твердження відповідача про те, що Договір від 18.07.2022 №100/261/199-22 був укладений без застосування процедур закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», суперечить змісту самого договору, в якому сторони прямо визначили застосування обмежень, встановлених вказаним Законом. Незалежно від того, чи проводилась процедура закупівлі з дотриманням усіх передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» формальностей, сторони добровільно включили до договору умови, які обмежують зміну ціни відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.41 цього Закону. Зазначає, що відповідач необґрунтовано посилається на лист Військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2022 № 70/324-22 як на підтвердження того, що договір нібито не підпадає під дію Закону України «Про публічні закупівлі». Однак ключове значення для визначення правовідносин між сторонами має зміст укладеного договору, а не листування, яке йому передувало. Укладаючи договір із відповідними обмеженнями щодо зміни ціни, сторони визнали застосовність зазначених обмежень до своїх правовідносин і зобов'язалися їх дотримуватися. Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 також не спростовує факту включення до договору обмежень, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі». Вказує, що навіть якщо процедура закупівлі проводилася за спрощеним порядком, встановленим вказаною Постановою, це не скасовує зобов'язань сторін дотримуватися договірних умов, які були добровільно погоджені при укладенні договору. Зазначає, що постачальником не було дотримано процедуру зміни ціни, передбачену п.13.2 Договору, згідно з якою сторона, яка ініціює зміну ціни, зобов'язана не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбаченого моменту її застосування повідомити іншу сторону про намір внесення змін. Постачальник повідомив про збільшення ціни з 01.09.2022 листом від 20.09.2022, тобто із суттєвим порушенням встановленого строку. Зазначає, що оспорювані додаткові угоди укладені з істотними порушеннями як імперативних приписів ч.3 ст.632 ЦК України щодо заборони зміни ціни після виконання договору, так і обмежень, встановлених п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідних положень Договору щодо граничного розміру підвищення ціни. Вказані порушення є підставою для застосування правових наслідків недійсності оспорюваних правочинів, зокрема, повернення безпідставно набутих коштів у сумі 452 815,98 грн. Зазначає, що в додаткових угодах №2-22 та № 3- 22 встановлення нових цін відбувалося з урахуванням цін, попередньо змінених додатковою угодою № 1-22, тому, визнання недійсною першої додаткової угоди неминуче тягне за собою недійсність наступних угод, оскільки останні базуються на неправомірно підвищеній ціні та не можуть існувати самостійно.

Відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив від 18.04.2025 (вх.№5921/25 від 18.04.2025) (т.1 арк.148-153) в яких зокрема зазначає, що у відповідності до п.2 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до Договору, сторони встановили можливість застосування положень ч.3 ст.631 Цивільного Кодексу України при внесені змін до Договору. При підписанні кожної додаткової угоди про зміну ціни за одиницю товару, сторони зазначали про застосування положень ч.3 ст. 631 Цивільного Кодексу України, та встановлювали дату з якої розповсюджуються умови встановлені додаткової угодою. Вказує що при підписанні додаткових угод до Договору сторони діяли у відповідності до норм ч.3 ст.631 Цивільного Кодексу України.

Адміністрація державної прикордонної служби України через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив (вх.№5999/25 від 21.04.2025) (т.1 арк.159-168) в якій зазначає, що відповідач безпідставно стверджує про відсутність порушень норм Цивільного Кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», ігноруючи фактичні обставини справи та пряме порушення імперативних норм законодавства, допущене при укладенні оспорюваних додаткових угод. Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Всупереч цій забороні, всі оспорювані додаткові угоди були укладені саме після виконання відповідних зобов'язань постачальника з передачі електричної енергії у власність споживача. Додаткова угода № 1-22 від 12.10.2022 передбачала застосування нової ціни з 01.09.2022, додаткова угода № 2-22 від 12.10.2022 - з 10.09.2022, а додаткова угода № 3-22 від 08.11.2022 - з 01.10.2022. Таким чином, усі додаткові угоди встановлювали нові ціни заднім числом за періоди, коли електрична енергія вже була поставлена та повністю спожита. Твердження відповідача про те, що Договір від 18.07.2022 №100/261/199-22 був укладений без застосування процедур закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», суперечить змісту самого договору, в якому сторони прямо визначили застосування обмежень, встановлених вказаним Законом. Незалежно від того, чи проводилась процедура закупівлі з дотриманням усіх передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» формальностей, сторони добровільно включили до договору умови, які обмежують зміну ціни відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.41 цього Закону. Зазначає, що постачальником не було дотримано процедуру зміни ціни, передбачену п.13.2 Договору, згідно з якою сторона, яка ініціює зміну ціни, зобов'язана не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбаченого моменту її застосування повідомити іншу сторону про намір внесення змін. Постачальник повідомив про збільшення ціни з 01.09.2022 листом від 20.09.2022, тобто із суттєвим порушенням встановленого строку. Зазначає, що не відповідають договірним умовам надані постачальником цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, які не містять об'єктивної інформації про коливання ціни на ринку електричної енергії у відповідні періоди. Згідно з абз. 3 п. 2.1 Додатку № 2 до Договору, у випадку, якщо зміна ціни за одиницю товару в договорі вже проводилася, то наступна зміна здійснюється виключно на підставі інформації щодо середньозваженої ціни товару на РДН в ОЕС України, станом на дату останнього перегляду ціни в Договорі. Однак надані цінові довідки не враховують цю вимогу. Зазначає, що оспорювані додаткові угоди порушують вимоги ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки їх зміст суперечить як Цивільному кодексу України (ч.3 ст.632 - заборона зміни ціни після виконання договору), так і умовам Договору, які включають обмеження, встановлені Законом України «Про публічні закупівлі». Також, угоди суперечать інтересам держави, оскільки призводять до неефективного використання бюджетних коштів та порушення принципів бюджетної системи України.

У підготовчому засіданні 29.04.2025 прокурор заяву про забезпечення позову підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 29.04.2025 проти заяви про забезпечення позову заперечив та просив суд відмовити в її задоволенні.

У підготовчому засіданні 29.04.2025 для поставлення ухвали судом оголошено перерву до 01.05.2025.

Ухвалою суду від 01.05.2025 заяву №39-5-6-2890ВИХ-25 від 25.03.2025 (вх.№4636/25 від 25.03.2025) заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" у межах суми позову у розмірі 452 815,98 грн., які знаходяться в банківських установах на рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 01.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.06.2025.

Військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив (вх.№7452/25 від 16.05.2025).

Відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 (вх.№7690/25 від 20.05.2025).

Ухвалою суду від 10.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 залишено без розгляду, у зв'язку з порушенням строку визначеного судом для її подання та за клопотанням прокурора відкладено підготовче засідання на 24.06.2025.

Адміністрація Державної прикордонної служби України через систему «Електронний суд» подала заяву (вх.№8686/25) в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за відсутності представника позивача-1 (т.2 арк.31-35).

Військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала заяву (вх.№9042/25 від 17.06.2025) в якій позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та розглянути справу по суті за відсутності представника позивача (т.2 арк.36-40).

Відповідач через систему «Електронний суд» подав клопотання №03-07/1128 (вх.№9457/25 від 24.06.2025)

Відповідачем на адресу Господарського суду Миколаївської області подано клопотання (вх.№ 9474/25) в якому просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі та не можливістю забезпечення явки іншого представника.

Ухвалою суду від 24.06.2025, постановлено розгляд справи №915/463/25 здійснювати у закритому судовому засіданні та поза межами строку, встановленого ч.3 ст.177 ГПК України, у розумний строк. Відкладено підготовче засідання на 24.07.2025.

Ухвалою суду від 24.07.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2025.

У судовому засіданні 21.08.2025 оголошено перерву до 16.09.2025.

Ухвалою суду від 16.09.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, за клопотанням прокурора, у судовому засіданні оголошено перерву до 30.09.2025.

Військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала заяву (вх.№13682/25 від 25.09.2025) в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та розглянути справу по суті за відсутності представника Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач через систему «Електронний суд» подав пояснення №03-07/1492 (вх.№13860/25 від 30.09.2025).

У судовому засіданні 30.09.2025 оголошено перерву до 23.10.2025.

Позивач-1 та позивача-2 в судове засідання 23.10.2005 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду 30.09.2025, яка була направлена в електронний кабінет системи «Електронний суд» позивача-1 та позивача-2 та отримані ними 10.10.2025, про що свідчать довідки про доставку документа в кабінет електронного суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18 липня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (далі -споживач, позивач - 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - постачальник, відповідач), укладеного Договір постачання електричної енергії споживачу №100/261/199-22 (далі - Договір) (т.1 арк.12-17).

Відповідно п.1.1 Договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 631, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію для не побутових споживачів у 2022 році за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електричну енергію (як різновид товарної продукції - далі товар) для забезпечення потреб електроустановок, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

У відповідності до п.2.2 Договору, обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п.3.1 Договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього договору.

У відповідності до п.5.1 Договору, ціна цього Договору становить 2 614 980 грн. 92 коп., у тому числі: ПДВ 435 830,15 грн. (ціна договору визначається з урахуванням вимог Податкового Кодексу України).

У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміни ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно - правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення:

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;

2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Відповідно до п.5.2 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії (з урахуванням послуги з передачі електричної енергії) згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно п.5.3 Договору, інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів, до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Відповідно до абз.1 п.5.4 Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно п.5.5 Договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У відповідності до п.5.6 Договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на підставі рахунку та акту виконаних робіт на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Рахунок формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії зафіксованих актом про обсяги переданої споживачу електричної енергії на підставі акту приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії

У відповідності до п.5.7 Договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації для подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п.13.1 Договору, договір діє з моменту укладання, а в частині постачання електричної енергії у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України з 15 липня 2022 року та продовжує свою дію до 31.12.2022, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.

Згідно п.13.2 Договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

У відповідності до п.13.8 Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадку зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України «Про оборонні закупівлі», а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

До договору складено Додаток №1 «Заява - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу» (т.1 зв.б. арк.17,18).

Також, до договору складено Додаток №2 "Комерційна пропозиція" (т.1 арк.19-21).

Так, відповідно до п.1 Комерційної пропозиції, ціна (Цф) для здійснення платежів за електричну енергію за 1 кВт*год у розрахунковому періоді складає 2,89 грн. без ПДВ.

Згідно п.2 Комерційної пропозиції, зміна умов Договору в частині зміни ціни у випадках, визначених законодавством про публічні закупівлі, здійснюється шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору за результатами переговорів сторін. Сторона - ініціатор зміни ціни не пізніше ніж за 20 календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу сторону про намір внести відповідні зміни до Договору. Сторони можуть визначити інший термін для застосування таких змін, в тому числі із додержанням положень ч.3 ст.631 ЦК України.

Внесення змін до Договору здійснюється у письмовій формі шляхом направлення повідомлення про зміну ціни та додаткової угоди до Договору на електронну пошту, зазначену сторонами у Договорі або на офіційному веб-сайті сторони, з одночасним направленням оригіналу у паперовому вигляді на юридичну адресу сторони. Датою отримання такого повідомлення та додаткової угоди є дата направлення їх стороні за Договором електронною поштою.

Згодою із запропонованими змінами є підписання стороною додаткової угоди до Договору в термін, що не перевищує 20 днів з дати її отримання. Незгодою із запропонованими змінами є неотримання зацікавленою стороною підписаної додаткової угоди у той самий строк.

Ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» із дотриманням наступного порядку зміни ціни, а саме, зокрема:

2.1. Відповідно до положень п.2 ч.5 ст.41 Закону збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни на електричну енергію на ринку РДН (за декаду або за місяць) у разі коливання ціни такого товару на ринку РДН (за декаду або за місяць) здійснюється за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку РДН є довідка (завірено копія довідки Торгово-промислової палати України та/або її регіональних представництв щодо коливань (змін) середньозважених цін на РДН в ОЕС України (декадно або за місяць) цін на РДН або інформація з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» щодо середньозважених цін на РДН (подекадно або за місяць) у вигляді, завірених підписом уповноваженої особи сторони, роздрукованих відповідних аналітичних матеріалів з електронної сторінки в мережі Інтернет.

Для розрахунку коливання ціни за одиницю товару сторони використовують Цпостач станом на дату проведення аукціону (укладення Договору) або на дату останнього перегляду ціни в Договорі.

У п.9 Комерційної пропозиції зазначено обсяги постачання елктрчиної енергії споживачу на 2022 рік (тис. кВт*год): липень 84,0 тис. кВт*год, серпень 98,7 тис. кВт*год, вересень 102,3 тис. кВт*год, жовтень 112,5 тис. кВт*год, листопад 156,5 тис. кВт*год, грудень 200,031 тис. кВт*год. Разом 754,031 тис. кВт*год.

У подальшому між споживачем та постачальником укладено додаткові угоди, а саме:

- Додаткова угода №1-22 від 12.10.2022 (т.1 зв.б. арк.21), у відповідності до п.1 якої, у зв'язку зі зміною ціни за одиницю товару, що підтверджується довідкою РТПП Харківської торгово-промислової падати від 06 вересня 2022 року №594/22, керуючись положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.13.2, п.п.2 Договору, сторони дійшли згоди: викласти абз.1 п.1 «Комерційної пропозиції» у наступному вигляді: «Ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за цим договором становить 3,77 грн., у тому числі ПДВ 0,6283333333 грн.».

Згідно п.2 Додаткової угоди №1-22 від 12.10.2022, сторони дійшли згоди викласти п.2 «Комерційної пропозиції» у наступному вигляді: «Загальний обсяг постачання електричної енергії 704 338 кВт*год».

У відповідності до п.3 Додаткової угоди №1-22 від 12.10.2022, сторони дійшли згоди зменшити обсяги постачання електричної енергії на 2022 рік на 49 693 кВт*год та внести відповідні зімни щодо інформації про очікувані обсяги споживання електричної енергії на зазначений період, виклавши п.3 Комерційної пропозиції в новій редакції: Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2022 року викласти в новій редакції (тис. кВт*год) - липень 24,2 тис. кВт*год, серпень 104,5 тис. кВт*год, вересень 99,0 тис. кВт*год, жовтень 140,5 тис. кВт*год, листопад 105,2 тис. кВт*год, грудень 151,944 тис. кВт*год. Разом 704,338 тис. кВт*год.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди №1-22 від 12.10.2022, сторони дійшли згоди в тому, що всі положення договору, в які не було внесено змін даною додатковою угодою, залишаються незмінною.

Згідно п.5 Додаткової угоди №1-22 від 12.10.2022, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що ця додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виникли з 01.09.2022 та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №594/22 від 06.09.2022, середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України, які склались за липень (01.07-31.07) 2022 року та серпень (01.08-31.08) 2022 року зросли на 13,35%. Цінову довідку складено на підставі інформації з офіційного сайну АТ "Оператор ринку" (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії (т.1 зв.б. арк.54,55).

Проект додаткової угоди для підписання разом з ціновою довідкою направлено ТОВ "МЕК" на адресу споживача листом №10/26-1782 від 20.09.2022 (т.1 ар.54).

- Додаткова угода №2-22 від 12.10.2022 (т.1 арк.22), у відповідності до п.1 якої, у зв'язку зі зміною ціни за одиницю товару, що підтверджується довідкою РТПП Харківської торгово-промислової падати від 13 вересня 2022 року №635/22, керуючись положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.13.2, п.п.2 Договору, сторони дійшли згоди: викласти абз.1 п.1 «Комерційної пропозиції» у наступному вигляді: «Ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за цим договором становить 4,11 грн., у тому числі ПДВ 0,685 грн.»

У відповідності до п.3 Додаткової угоди №2-22 від 12.10.2022, сторони дійшли згоди зменшити обсяги постачання електричної енергії на 2022 рік на 45 251 кВт*год та внести відповідні зімни щодо інформації про очікувані обсяги споживання електричної енергії на зазначений період, виклавши п.3 Комерційної пропозиції в новій редакції: Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2022 року викласти в новій редакції (тис. кВт*год) - липень 24,2 тис. кВт*год, серпень 104,5 тис. кВт*год, вересень 99,0 тис. кВт*год, жовтень 140,5 тис. кВт*год, листопад 155,5 тис. кВт*год, грудень 106,687 тис. кВт*год. Разом 659,087 тис. кВт*год.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди №2-22 від 12.10.2022, сторони дійшли згоди в тому, що всі положення договору, в які не було внесено змін даною додатковою угодою, залишаються незмінною.

Згідно п.5 Додаткової угоди №2-22 від 12.10.2022, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що ця додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виникли з 10.09.2022 та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №635/22 від 13.09.2022, середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України, які склались за 01 вересня 2022 року та 10 вересня 2022 року зросли на 10,63%. Цінову довідку складено на підставі інформації з офіційного сайну АТ "Оператор ринку" (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії (т.1 арк.56,57).

Проект додаткової угоди для підписання разом з ціновою довідкою направлено ТОВ "МЕК" на адресу споживача листом №10/26-1802 від 20.09.2022 (т.1 зв.б. арк.55).

- Додаткова угода №3-22 від 08.11.2022 (т.1 зв.б. арк.22), у відповідності до якої, у зв'язку зі зміною ціни за одиницю товару, що підтверджується довідкою РТПП Харківської торгово-промислової падати від 05.10.2022 року №733/22, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпунктом 13.2, пункту 13 Договору, сторони дійшли згоди: абз.1 п.1 «Комерційної пропозиції» викласти у наступній редакції: «Ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за цим договором становить 4,48 грн., у тому числі ПДВ 0,746666666 грн.» (п.1 Додаткової угоди №3-22 від 08.11.2022).

Згідно п.2 Додаткова угода №3-22 від 08.11.2022, сторони дійшли згоди пункт 2 «Комерційної пропозиції» викласти в наступній редакції: «Загальний обсяг постачання електричної енергії: 345 417,1 кВт*год».

У відповідності до п.3 Додаткової угоди №3-22 від 08.11.2022, сторони дійшли згоди зменшити обсяги постачання електричної енергії на 2022 рік на 35 597,16 кВт*год та внести відповідні зімни щодо інформації про очікувані обсяги споживання електричної енергії на зазначений період, виклавши п.3 Комерційної пропозиції в новій редакції: Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2022 року викласти в новій редакції (тис. кВт*год) - липень 24,2 тис. кВт*год, серпень 104,5 тис. кВт*год, вересень 99,1 тис. кВт*год, жовтень 100,5 тис. кВт*год, листопад 137,73 тис. кВт*год, грудень 146,0 тис. кВт*год. Разом 395,417 тис. кВт*год.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди №3-22 від 08.11.2022, сторони дійшли згоди в тому, що всі положення договору, в які не було внесено змін даною додатковою угодою, залишаються незмінною.

Згідно п.5 Додаткової угоди №3-22 від 08.11.2022, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що ця додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виникли з 01.10.2022 та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №733/22 від 05.10.2022, середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України, які склались за серпень (01.08-31.08) 2022 року та вересень (01.09-30.09) 2022 року зросли на 17.05%. Цінову довідку складено на підставі інформації з офіційного сайну АТ "Оператор ринку" (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії (т.1 зв.б.арк.57,58).

Проект додаткової угоди для підписання разом з ціновою довідкою направлено ТОВ "МЕК" на адресу споживача листом №10/26-1922 від 07.10.2022 (т.1 арк.57).

- Додаткова угода №4-22 від 22.12.2022 (т.1 арк.23), у відповідності до якої, у зв'язку зі зміною ціни за одиницю товару, що підтверджується довідкою РТПП Харківської торгово-промислової падати від 13 вересня 2022 року №635/22, керуючись положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.13.2, п.п.13 Договору, сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 1 500,00 грн., у тому числі ПДВ та викласти п.5.1 Договору у наступній редакції:

« 5.1. Ціна цього Договору на 2022 рік становить 2 613 480,92 грн., у тому числі: ПДВ (20%) 435 580,15 грн. (ціна договору визначається з урахуванням вимог Податкового Кодексу України).

- Додаткова угода №5-22 від 30.12.2022 (т.1 зв.б.арк.23), у відповідності до якої, у зв'язку зі зміною ціни за одиницю товару, що підтверджується довідкою РТПП Харківської торгово-промислової падати від 13 вересня 2022 року №635/22, керуючись положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.13.2, п.п.13 Договору, сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 2 310,06 грн., у тому числі ПДВ та викласти п.5.1 Договору у наступній редакції:

« 5.1. Ціна цього Договору на 2022 рік становить 2 611 170,86 грн., у тому числі: ПДВ (20%) 435 195,14 грн. (ціна договору визначається з урахуванням вимог Податкового Кодексу України).

3) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;

4) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, з урахуванням зазначених додаткових угод, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» поставило Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) електричну енергію, зокрема:

- у липні 2022 року в кількості 24 184 кВт*год за ціною 2,89000 грн. без ПДВ на загальну суму 83 870,11 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про приймання - передавання товарної продукції №7 від 12.08.2022 (т.1 арк.59), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжним дорученням №1780 від 12.08.2022 (т.1 арк.62);

- у серпні 2022 року в кількості 104510 кВт*год за ціною 2,89000 грн. без ПДВ на загальну суму 362 440,68 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про приймання - передавання товарної продукції №9 від 07.09.2022 (т.1 зв.б.арк.59), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжним дорученням №1964 від 09.09.2022 (т.1 зв.б.арк.62);

- у вересні 2022 року в кількості 29 729 кВт*год за ціною 3,14167 грн. без ПДВ на загальну суму 93 398,71 без ПДВ, та в кількості 69373 кВт*год на ціною 3,42500 грн. без ПДВ на загальну суму 237 602,53 без ПДВ. Загальна сума з ПДВ 397 201,49 грн., що підтверджується актом про приймання - передавання товарної продукції №9 від 13.10.2022 (т.1 арк.60), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжним дорученням №2335 від 14.10.2022 (т.1 арк.63);

- у жовтні 2022 року в кількості 111662 кВт*год за ціною 3,73333 грн. без ПДВ на загальну суму 500 245,31 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про приймання - передавання товарної продукції №11 від 23.11.2022 (т.1 зв.б.арк.60), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжним дорученням №2615 від 23.11.2022 (т.1 зв.б.арк.63);

- у листопаді 2022 року в кількості 149620 кВт*год за ціною 3,73333 грн. без ПДВ на загальну суму 670 297 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про приймання - передавання товарної продукції №12 від 24.12.2022 (т.1 арк.61), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжним дорученням №3055 від 24.12.2022 (т.1 арк.64);

- у грудні 2022 року в кількості 133285 кВт*год за ціною 3,73333 грн. без ПДВ на загальну суму 597 116,27 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про приймання - передавання товарної продукції №12 від 26.12.2022 (т.1 зв.б.арк.61), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжним дорученням №3079 від 23.12.2022 та платіжним дорученням №3080 від 23.12.2022 (т.1 зв.б. арк.64, 65);

Розрахунок вартості поставленого товару та його оплата на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» відбувалися з урахування положень, які містять спірні додаткові угоди №1-22 від 12.10.2022, №2-22 від 12.10.2022, №3-22 від 08.11.2022.

Отже, за період з липня 2022 року по грудень 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричну енергію в кількості 622 363 кВт/год, за яку проведено оплату в загальній сумі 2 611 170,86 грн з ПДВ.

Прокурор зазначає, що після укладення договору про закупівлю, сторонами додатковою угодою від 12.10.2022 № 1-22 змінено ціну за одиницю товару в бік збільшення на 8,70 % від первинної ціни, при цьому не було надано належного документального підтвердження відповідного коливання ціни такого товару на ринку, як того вимагає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі, у зв'язку з чим зазначена додаткова угода підлягає визнанню недійсною на підставі порушення вимог закону відповідно до ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України. Вказує, що визнання недійсною додаткової угоди від 12.10.2022 № 1-22 безпосередньо впливає на юридичну силу наступних додаткових угод №№ 2-22 та 3-22, оскільки кожна наступна угода містить фіксовану ціну за одиницю товару та є безпосередньо похідною від попередньої. Без урахування першої додаткової угоди ціна, встановлена наступними угодами, у порівнянні з ціною, визначеною в основному договорі, перевищує граничний показник у 10 відсотків, встановлений ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання таких угод недійсними. Внаслідок безпідставного збільшення додатковими угодами до Договору ціни електричної енергії, позивачем зайво перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 452 815,98 грн.

Враховуючи викладене вище, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними на підставі ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч.1 ст.203, ч.1, ст. 215 Цивільного Кодексу України додаткових угод №1-22 від 12.10.2022, №2-22 від 12.10.2022, №3-22 від 08.11.2022 до Договору №100/261/199-22 від 18.07.2022 про постачання електричної енергії споживачу, оскільки вони укладені з порушенням чинного законодавства, а також стягнення з відповідача зайво сплачених Військовою частиною НОМЕР_1 коштів.

Заперечуючи проти позову відповідач наголосив, що Договір постачання електричної енергії від 18.07.2022 №100/261/199-22, укладено відповідно до Постанови Кабінету Міністрі України від 28.02.2022 №169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» та є звичайним цивільно-правовим договором (договором приєднання), укладеним у відповідності до норм Цивільного кодексу України, без застосування процедури закупівель визначених Законом України «Про публічні закупівлі», тому норми Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно внесення змін до договору не розповсюджуються на сторони договору, та не є обов'язковими для них, тому сторони договору не зобов'язані керуватися нормами Закону України «Про публічні закупівлі» під час виконання вказаного договору та, не могли їх порушити.

Предметом даного спору є визнання недійсними додаткові угоди від 12.10.2022 № 1-22, від 12.10.2022 № 2-22 та від 08.11.2022 № 3-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, які, за твердженням прокурора, укладені з недотриманням вимог ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо порядку та підстав зміни ціни договору та стягнення безпідставно одержаних коштів.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

У відповіднсоті до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Верховний Суд звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: «відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу».

У пунктах 79-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурор зазначає, що пред'явлення позову у даному випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, оскільки укладення оспорюваних додаткових угод до договору постачання електричної енергії разом із безпідставною сплатою коштів на їх виконання не спрямовані на належне матеріально-фінансове забезпечення Державної прикордонної служби України, що безпосередньо впливає на її здатність виконувати завдання з охорони державного кордону, протидії загрозам національній безпеці та забезпечення обороноздатності країни в умовах збройної агресії.

У даному випадку прокурором у даній справі визначено позивачами - Адміністрацію Державної прикордонної служби України та Військову частину НОМЕР_1 .

Згідно ст.27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

У відповідності до п.1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 533 (далі - Положення), Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.5 Положення, адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності, поміж іншого, організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління; забезпечує в установленому порядку самопредставництво Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, зокрема через посадових (службових) осіб юридичної служби апарату Адміністрації Держприкордонслужби, органів Держприкордонслужби, підприємств та установ, що належать до сфери її управління, або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через представників.

Згідно п.14 Положення, Адміністрація Держприкордонслужби є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Прокурор вказує, що Військова частина НОМЕР_1 входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке, в свою чергу, є територіальним органом Адміністрації Держприкордонслужби згідно компетенції, визначеної законодавством України.

Крім цього, фінансування Військової частини НОМЕР_1 , зокрема при здійсненні господарської діяльності, протягом 2022 року здійснювалося за рахунок коштів бюджетної програми 1002030 «Забезпечення виконання завдань та функцій Державної прикордонної служби України», головним розпорядником якої згідно з додатком 3 до закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» є Адміністрація Держприкордонслужби.

У відповідності до ч.1. ст.22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головний розпорядник бюджетних коштів, відповідно до п.7 ч.5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Розпорядник бюджетних коштів, згідно з ч.6. ст.22 Бюджетного кодексу України, може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Таким чином, Адміністрація Держприкордонслужби (головний розпорядник бюджетних коштів), як орган, що уповноважений державою забезпечувати ефективне цільове використання бюджетних коштів, контролювати діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління, є органами, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Отже, Адміністрація Держприкордонслужби є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 27.02.2025 №39-5-6-2256ВИХ-25 повідомила Адміністрацію Держприкордонслужби та Військову частину НОМЕР_1 про порушення інтересів держави внаслідок укладення додаткових угод до договору постачання електричної енергії, якими усупереч п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшувалася ціна за одиницю товару та, як наслідок, військові формування фактично отримали менше електричної енергії у порівнянні з договором за значно вищою ціною . Витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від указаних порушень (т.1 арк.69,70).

У відповідь на вказаний лист Адміністрація Державної прикордонної служби України у листі від 07.03.2025 № 06.1.3/17566-25-Вих повідомила, що заходи претензійно-позовної роботи щодо вказаних спірних правовідносин не вживалися (т.1 арк.73).

Прокурор вказує, що з боку органів, уповноважених державою на захист її інтересів, допущено нездійснення такого захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії та стягнення безпідставно сплачених грошових коштів.

Унаслідок нездійснення Адміністрацією Держприкордонслужби захисту інтереси держави залишаються незахищеними.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

На виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом №39-5-6-2871ВИХ-25 від 19.03.2025 повідомлено Адміністрацію Державної прикордонної служби України та Військову частину № НОМЕР_1 про наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсними додаткових угод №1-22, №2-22 та №3-22 до Договору від 18.07.2022 №100/261/199-22 та стягнення безпідставно одержаних постачальником коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини № НОМЕР_1 .

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відносно посилання відповідача на те, що прокуратура не мала законних підстав та повноважень здійснювати перевірку додержання вимог законодавства про публічні закупівлі при виконанні спірного Договору, суд зазначає наступне.

Повноваження прокурора із здійснення представництва інтересів держави в суді визначені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до ч. 1 якої прокурор вправі здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Пунктом 4 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» визначено порядок отримання прокурором відомостей з метою встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень шляхом опрацювання, зокрема, інформації, що надходить до органів прокуратури від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень; публікацій у медіа, у тому числі в мережі Інтернет, публічної інформації у формі відкритих даних; інших джерел.

За такого прокуратура наділена правом опрацьовувати та аналізувати інформацію, та використовувати її з метою встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень.

У даному випадку прокурором за результатами аналізу інформації розміщеної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, інших джерел, та відповіді Військової частини НОМЕР_1 на запит від 09.07.2024 №39-5-6-49ВИХ-24 виявлено факти порушення вимог законодавства щодо безпідставного збільшення ціни за одиницю товару після підписання договору більш ніж на 10%, що є порушенням вимог ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах позивачів.

Суд також звертає увагу на Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, яким визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Отже, з контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України та враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо посилання відповідача на те, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою встановлювати порушення Закону при виконанні умов договору, то суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №43 від 03.02.2016.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України визначено, що остання відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4, 9 п.4 Положення).

З матеріалів справи вбачається, що заходів щодо фінансового контролю з дотримання положень Закону України "Про публічні закупівлі" в межах виконання Договору від 18.07.2022 №100/261/199-22 Державною аудиторською службою України не проводилось, що виключає можливість захисту інтересів держави цим органом або ж звернення прокурора до суду з визначенням у якості позивачів саме цього органу.

Щодо недійсності додаткових угод, суд зазначає наступне.

Так, одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

У відповідності до ч.3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (далі-споживач, позивач - 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - постачальник, відповідач), укладеного Договір постачання електричної енергії споживачу №100/261/199-22 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію для не побутових споживачів у 2022 році. Ціна Договору становить 2 614 980 грн. 92 коп., у тому числі: ПДВ 435 830,15 грн. (ціна договору визначається з урахуванням вимог Податкового Кодексу України).

У подальшому між постачальником та споживачем було укладено Додаткові угоди від 12.10.2022 № 1-22, від 12.10.2022 № 2-22 та від 08.11.2022 № 3-22 до Договору від 18.07.2022 №100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, згідно яких сторонами було змінено ціну за 1 кВт*год електричної енергії та обсяг постачання електричної енергії.

Прокурор, зазначає, що вказані Додаткові угоди суперечать вимогам ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо порядку та підстав зміни ціни договору, а саме ціна за одиницю товару перевищує граничний показник у 10% встановлений ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" вважає, що під час укладання додаткових угод від 12.10.2022 №1-22, від 12.10.2022 №2-22 та від 08.11.2022 №3-22 до Договору від 18.07.2022 №100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, інтереси держави не було порушено, Договір постачання електричної енергії від 18.07.2022 №100/261/199-22, укладено відповідно до Постанови Кабінету Міністрі України від 28.02.2022 №169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» та є звичайним цивільно-правовим договором (договором приєднання), укладеним у відповідності до норм Цивільного кодексу України, без застосування процедури закупівель визначених Законом України «Про публічні закупівлі», тому норми Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно внесення змін до договору не розповсюджуються на сторони договору, та не є обов'язковими для них, тому сторони договору не зобов'язані керуватися нормами Закону України «Про публічні закупівлі» під час виконання вказаного договору та, не могли їх порушити.

Так, відповідно до статті 64 Конституції України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про оборонні закупівлі», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України затвердив постанову №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (далі - Постанова) (діяла до 15.11.2022), якою було визначено (станом на час виникнення спірних відносин - 18.07.2022), що державні замовники у сфері оборони здійснюють публічні/оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування процедур закупівель/ спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі» (п.п.1 п.1 Постанови).

Водночас, суд зауважує, що відповідно до п.п.3 п.1 Постанови, замовники повинні відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, серед яких є максимальна економія, ефективність. Державні замовники у сфері оборони повинні відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі» дотримуватись принципів здійснення оборонних закупівель, серед яких, зокрема ефективність використання коштів, результативність. Такі закупівлі не включаються до річного плану закупівель тощо.

Отже, норма пп.3 п.1 Постанови є відсилочною на ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», яка визначає принципи здійснення публічних закупівель.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Додатково до означеного, пп.3 п.1 Постанови, містить вимоги щодо дотримання замовниками принципів ефективності використання коштів, результативності.

Більш того, зазначеною постановою Кабінетом Міністів України визначено порядок здійснення закупівель без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», в умовах воєнного стану. До інших положень цих законів вона не застосовується.

Крім того, відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови КМУ № 169 саме ця закупівля не включається до річного плану закупівель, а за результатами її здійснення в електронній системі закупівель замовник оприлюднює звіт про договір про закупівлю та всі додатки до нього не пізніше ніж через 20 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Дана норма узгоджується з нормами Закону України «Про публічні закупівлі» щодо звітності замовника про результати проведення закупівлі з використанням електронної системи закупівель.

У зв'язку з викладеним є помилковими посилання відповідача на те, що укладання договору №100/261/199-22 від 18.07.2022 постачання електричної енергії здійснювалось виключно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», яка не обмежувала застосування інших положень Закону України «Про публічні закупівлі», як то ст.5, а також ст. 632, 652 Цивільного кодексу України, а навпаки приписувала необхідність їх врахування та дотримання при вчиненні відповідного правочину.

Однак, при укладанні додаткових угод №1-22, №2-22 та №3-22 до Договору від 18.07.2022 №100/261/199-22 порушені вищезазначені норми та принципи Закону України «Про публічні закупівлі», до яких відсилала постанова КМУ № 169, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З вище наведених норм чинного законодавства вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 652 Цивільного Кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, зроблено висновок, що зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.55 постанови).

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56 постанови ВП ВС у справі № 922/2321/22).

Таким чином, суд наголошує на тому, що загальне збільшення ціни за одиницю товару не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору .

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, згідно з яким існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Згідно з пунктом 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Аналогічні положення про необхідність повідомлення споживача не пізніше ніж за 20 днів до застосування змін умов договору про постачання електричної енергії викладені у Комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до Договору.

Таким чином, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 3.2.4. ПРРЕЕ та умов Комерційної пропозиції споживач повинен бути повідомлений про зміну ціни не пізніше ніж за 20 днів до її застосування.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.

Відповідно до положень статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №914/1087/18.

Отже, умови договору, які визначають момент застосування зміненої ціни електричної енергії, застосовується лише в тій частині, що не суперечить положенням пункту 4 частини третьої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", а відтак споживач має бути повідомлений не пізніше ніж за 20 днів до внесення змін до умов договору, при цьому нова ціна електричної енергії має починати діяти після спливу двадцятиденного строку з моменту повідомлення споживача про таку зміну, що не було дотримано під час укладення оскаржуваних Додаткових угод до Договору.

Як вбачається із укладеного сторонами договору №100/261/199-22 від 18.07.2022 та додатку №2 до Договору «Комерційна пропозиція», постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2022 році електричну енергію у обсязі 754,031 кВт/год, загальною вартістю 2 614 980,92 грн., у тому числі ПДВ 435 830,15 грн. (2,89 грн. без ПДВ за 1 кВт/год).

В Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція», сторони погодили порядок зміни ціни.

Відповідно до п.2.1 Комерційної пропозиції, ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» із дотриманням наступного порядку зміни ціни, а саме, відповідно до положень п.2 ч.5 ст.41 Закону збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни на електричну енергію на ринку РДН (за декаду або за місяць) у разі коливання ціни такого товару на ринку РДН (за декаду або за місяць) здійснюється за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою №1-22 від 12.10.2022 сторонами погоджено зміну ціни за 1кВт*год електричної енергії та зміну обсягу поставки товару, зокрема шляхом підняття з 01.09.2022 ціни за 1кВт*год електричної енергії до 3,77 грн., у тому числі ПДВ 0,6283333333 грн. (збільшено на 8,7%) та зменшення обсягів постачання елетрчиної енергії на 49 693 кВт*год.

Додатковою угодою №2-22 від 12.10.2022 сторонами погоджено зміну ціни за 1кВт*год електричної енергії та зміну обсягу поставки товару, зокрема шляхом підняття з 10.09.2022 ціни за 1кВт*год електричної енергії до 4,11 грн., у тому числі ПДВ 0,685 грн. (збільшено на 18,51%) та зменшення обсягів постачання елетрчиної енергії на 45 251 кВт*год.

Додатковою угодою №3-22 від 08.11.2022 сторонами погоджено зміну ціни за 1кВт*год електричної енергії та зміну обсягу поставки товару, зокрема шляхом підняття з 01.10.2022 ціни за 1кВт*год електричної енергії до 4,48 грн., у тому числі ПДВ 0,746666666 (збільшено на 29,18%) та зменшення обсягів постачання елетрчиної енергії на 35597,16 кВт*год.

Документальним обґрунтуванням для укладення вказаних додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема лист постачальника №10/26-1782 від 20.09.2022 та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №594/22 від 06.09.2022, лист постачальника №10/26-1802 від 20.09.2022 та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №635/22 від 13.09.2022, лист постачальника №10/26-1922 від 07.10.2022 та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №733/22 від 05.10.2022.

Водночас, надані відповідачем цінові довідки №594/22 від 06.09.2022, №635/22 від 13.09.2022, №733/22 від 05.10.2022 видані Харківською торгово-промисловою палатою України, не є тими документами, що підтверджують коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за відповідні періоди, а зазначені в них величини демонструють лише середньозважені ціни купівлі-продажу електроенергії.

Так, у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному 16.02.2023 у справі №903/366/22 зазначено, що при звернені до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його не можливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент укладення договору).

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

В свою чергу, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Разом із тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17 та від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Разом із тим, цінові довідки, які постачальник надавав споживачу на підтвердження необхідності підвищення ціни на електроенергію, не містять даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку.

Отже, вказані документи не відображають інформацію, яка надає можливість стверджувати про коливання, оскільки не відображено дослідження динаміки цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та підтвердити факт наявності коливання ціни.

Крім того, зі змісту наданих цінових довідок вбачається, що вони носять виключно фактографічно-інформаційний характер, не враховують умов договорів та контрактів.

Суд також зауважує, що за результатом проведених Харківською ТПП досліджень в цінових довідках зазначено середньозважену ціну на РДН у одиницях виміру - грн/МВт*год, тоді як згідно умов Договору та Комерційної прозиції ціна за одиницю електричної енергії встановлена у грн/кВт*год.

Також, відповідно до правової позиції, що викладена у висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати, викладеного у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим.

Отже, оспорювані додаткові угоди було укладено без належного обґрунтування та документального підтвердження, всупереч умовам договору та нормам Закону України "Про публічні закупівлі". Таким чином, при укладенні додаткових угод до договору порушено ч.5 ст.41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що при укладенні додаткових угод до договору порушено ч.5 ст.41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, а також визначену пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неможливість збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод від 12.10.2022 № 1-22, від 12.10.2022 № 2-22 та від 08.11.2022 № 3-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, у зв'язку з тим, що вказані правочини суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Окрім цього, суду зазначає, що в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного суду зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України. Натомість, у даному випадку зміна ціни товару відбулася вже після постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" електричної енергії Військовій частині, що суперечить правовим висновкам, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов'язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Застосування реституції спрямоване на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину.

З урахуванням наведеного слід вважати, що розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі, тобто виходячи з тарифу - 3,468 грн за 1 кВт*год. з ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи наведене, а також те, що додаткові угоди від 12.10.2022 №1-22, від 12.10.2022 №2-22 та від 08.11.2022 №3-22 до Договору від 18.07.2022 №100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу судом визнано недійсними, а відповідно зобов'язання сторін регулюються Договором №100/261/199-22 від 18.07.2022 про постачання електричної енергії споживачу.

Так, як уже було наведено вище, за період з липня 2022 року по грудень 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричну енергію в кількості 622 363 кВт/год, за яку проведено оплату в загальній сумі 2 611 170,86 грн з ПДВ.

Разом з цим, як встановлено судом при розгляді даної справи підвищення ціни електричної енергії додатковими угодами від 12.10.2022 №1-22, від 12.10.2022 №2-22 та від 08.11.2022 №3-22 до Договору від 18.07.2022 №100/261/199-22 проведене з порушенням чинного законодавства.

Тобто, вартість електричної енергії за Договором у період з липня 2022 року по грудень 2022 року залишалася незмінною та становила 3,468 грн за 1 кВт*год. з ПДВ.

З урахуванням викладеного вище, фактична вартість електричної енергії, отриманої Військовою частиною НОМЕР_1 згідно Договору становить 2 158 354,88 грн (622 363 кВт/год х 3,468 грн за 1 кВт*год), що на 452 815,98 грн (2 611 170, 86 грн - 2 158 354,88 грн) менше суми коштів, перерахованих позивачем-2 на рахунок відповідача згідно платіжних доручень.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що отримані відповідачем грошові кошти у сумі 452 815,98 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги прокурора у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

У відповідності ч.1 до ст.79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2022 №1-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, укладену між Військовою частиною НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888).

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2022 №2-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, укладену між Військовою частиною НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888).

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 08.11.2022 №3-22 до Договору від 18.07.2022 № 100/261/199-22 постачання електричної енергії споживачу, укладену між Військовою частиною НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (вул.Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 42129888) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 452 815,98 гривень.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (вул.Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 42129888) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363) судовий збір у розмірі 12 700,99 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 03.11.2025.

Суддя Н.О. Семенчук

Попередній документ

131493465

Наступний документ

131493467

Інформація про рішення:

№ рішення:	131493466
№ справи:	915/463/25
Дата рішення:	23.10.2025
Дата публікації:	06.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (23.10.2025)
Дата надходження:	25.03.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

29.04.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
10.06.2025 10:00	Господарський суд Миколаївської області
16.06.2025 10:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
24.06.2025 14:00	Господарський суд Миколаївської області
24.07.2025 12:00	Господарський суд Миколаївської області
21.08.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
16.09.2025 15:00	Господарський суд Миколаївської області
30.09.2025 14:30	Господарський суд Миколаївської області
23.10.2025 14:00	Господарський суд Миколаївської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ПРИНЦЕВСЬКА Н М

суддя-доповідач:

ПРИНЦЕВСЬКА Н М

СЕМЕНЧУК Н О

суддя-учасник колегії:

ДІБРОВА Г І

ЯРОШ А І