03.11.2025 Справа № 914/3269/25
Суддя Господарського суду Львівської області Никон О.З., розглянувши матеріали заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», м. Ужгород
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості
з Приватного підприємства «Дністерське», м. Буськ Львівської області
за примірним договором оренди № 05/Ор від 23.02.2021 на суму 80 160, 18 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості з Приватного підприємства «Дністерське» за примірним договором оренди № 05/Ор від 23.02.2021 на суму 80 160, 18 грн.
Розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд встановив таке.
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Поряд з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, пунктом 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У заяві про видачу судового наказу заявник ствердив про наявність заборгованості за примірним договором оренди № 05/Ор від 23.02.2021. Зазначив, що станом на 17.10.2023 основна заборгованість становить 41 764, 04 грн, а відповідач орендну плату не сплачував з 01.02.2023.
У договорі сторони погодили місячну орендну плату на суму 1 093, 30 грн.
Однак заявник не надав розрахунок заборгованості, а суду не видається за можливе самостійно встановити за який період та які суми за кожен місяць несплати заявлено до стягнення. Незрозумілими є і вихідні дані, зазначені в акті звірки, оскільки зазначено початкове сальдо - 31 487, 02 грн, однак період, за який утворилось сальдо, не зазначено. З січня 2025 року по липень 2025 року зазначено орендну плату - 1 093, 30 грн (погоджена сторонами в договорі), в той час, як у серпні та вересні 2025 року зазначено розмір несплаченої орендної плати - 1 311, 96 грн. Жодних пояснень стосовно зміни розміру орендної плати не наведено.
Також заявник просив стягнути з боржника 38 396, 18 грн пені.
У розрахунку заявник нараховує пеню з 01.02.2023 на суму заборгованості - 41 764, 00 грн.
Однак такі вихідні дані суперечать твердженням заявника, що 41 764, 00 грн це заборгованість станом на 17.10.2025, яка фактично утворилась з лютого 2023 року.
Враховуючи відсутність розрахунку заборгованості, суду не видається за можливе перевірити яка ж заборгованість існувала станом на 01.02.2023 та станом на кожен із визначених заявником періодів та чи з моменту виникнення права вимоги не пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Тобто із поданої заяви не видається за можливе достовірно встановити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявник подав заяву про видачу судового наказу.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Частиною 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 148, 150, 152, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» у видачі судового наказу.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О. З.