вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/2227/25
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Комунального підприємства «Славутич-Водоканал» Славутицької міської ради про стягнення 1 196 992,71грн, за участі представників від:
позивача - Валентинова О.М. (витяг з ЄДР);
відповідача - не з'явилися
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Славутич-Водоканал» Славутицької міської ради (далі - відповідач, КП «Славутич-Водоканал») про стягнення 1 196 992,71грн, з яких: 426 162,46грн - основний борг; 367 844,02грн - втрати від інфляції за період з 02.03.2019 по 31.05.2025; 402 986,23грн - 15% річних за період 02.03.2019 по 20.06.2025.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині оплати за спожиту електричну енергію за січень 2019 у встановлений договором строк (а.с.1-5).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2025: відкрито провадження у справі за відповідним позовом; відмовлено у задоволенні клопотання ДПЗД «Укрінтеренерго», включеного до тексту позовної заяви, про визнання справи малозначною та розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 20.08.2025 о 14:45; визнано явку сторін обов'язковою; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов (а.с.78-81).
Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 21.07.2025 о 17:58 - позивачу; 21.07.2025 о 15:12 - відповідачу (а.с.82-83).
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.
В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу - наступного робочого дня - 22.07.2025; відповідачу - 21.07.2025.
20.08.2025 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: зобов'язано позивача надати оригінал листа ПАТ «Чернігівобленерго» від 08.02.2019 №22/861/01-13 з додатком; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2025 о 14:40 (а.с.85-87).
Оригінали письмових доказів, наданих позивачем у електронних копіях, витребувані судом з власної ініціативи на підставі ч.6 ст.91 ГПК України, що визначає право суду витребувати оригінали доказів, наданих учасником у засвідчених копіях.
Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв'язку із виконанням завдань підготовчого провадження.
З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті, йому направлено ухвалу від 20.08.2025 (а.с.89), яка доставлена до його електронного кабінету 21.08.2025 о 08:16, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.90).
Відповідач правом подати відзив на позов у встановлений судом строк не скористався, заяв про продовження встановленого судом строку не подавав.
Як установлено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У судовому засіданні 17.09.2025 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити; представник відповідача не з'явився і про причини неявки суд не повідомив; про дату, час і місце засідання суду відповідач повідомлений шляхом доставлення до його електронного кабінету ухвали від 20.08.2025.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом частково задоволений позов, виходячи з наступного.
Так, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон №2019-VIII).
В силу п.66 ч.1 ст.1, ч.2 ст.64 Закону №2019-VIII установлено, що: постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу; визначення постачальника «останньої надії» здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Так, за змістом ч.1 ст.4 Закону №2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах; для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, у т.ч., договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (п.16).
В силу ч.1 ст.56 Закону №2019-VIII постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч.ч.2,3 вказаної статті договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами; у разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 позивачу - ДПЗД «Укрінтеренерго» видано ліцензію на постачання електричної енергії споживачу та позивач виконує функції постачальника «останньої надії» у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12. з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
Згідно ч.1 ст.64 Закону №2019-VIII: постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Як визначено ч.8 згаданої статті, постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Правила №312 та постанова №312, які застовуються у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.1.2 гл.1.1 розд.І Правил №312 договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - домовленість між постачальником «останньої надії» та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником «останньої надії» за цінами постачальника «останньої надії».
Згідно п.1.2.9. гл.1.2 розд.І Правил №312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
У відповідності до п.3.1.1 гл.3.1 розд.ІІІ Правил №312: постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії»; ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником; у разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції; на вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку (п.3.1.7 гл.3.1 розд.ІІІ Правил №312).
Положеннями п.3.4.4 гл.3.4 розд.ІІІ Правил №312 установлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Як вбачається з п.6.2.3 гл.6.2 розд.VI Правил №312, у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.
У відповідності до п.10 постанови №312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).
.Так, ОСР на території Київської області визначено, зокрема, АТ «Чернігівобленерго», який здійснює свою діяльність на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1434.
З матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення оператора системи про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднанні до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПАТ «Чернігівобленерго», КП «Славутич-Водоканал» переведено до споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» (а.с.11).
Отже, у зв'язку з відсутністю для відповідача у спірний період постачання електричної енергії іншим постачальником, ОСР - ПАТ «Чернігівобленерго» перевело відповідача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго», і, відповідно, обсяги спожитої відповідачем електричної енергії за січень 2019 року поставлені позивачем.
Відповідно до ч.6 ст.64 Закону №2019-VIII постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання; постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Пунктом 3.2.1 гл.3.2 розд.ІІІ Правил №312 установлено, що постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх веб-сайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем розміщено на своєму офіційному вебсайті договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір; а.с.12-20), та комерційну пропозицію від 27.12.2018 №2 (далі - комерційна пропозиція; а.с.21-24).
Як визначено п.1.1 договору, він є публічним договором приєднання споживача (далі - споживач) до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - постачальник) споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках; цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом приєднання споживача до цього договору.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Як визначено п.3.1 договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Згідно п.3.4 договору: електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів; якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.
Пунктами 5.1-5.3, 5.5, 5,7 5.8, 5.10 договору передбачено, що: споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору; спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника; для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію; ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором; ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу; ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором,у тому числі у разі її зміни; розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць; оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до пп.1 п.7.2 договору на постачальника покладений обов'язок забезпечувати постачання електричної енергії в порядку та на умовах, визначених договором, а споживач, як визначено пп.2 п.6.2 договору, зобов'язаний забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів (п.13.1 договору).
Відповідно до комерційної пропозиції визначені наступні умови:
ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179;
споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку; остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ;
споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання;
строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу встановлений тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) - два роки.
Згідно додатку №1 до комерційної пропозиції (а.с.25-26), складовою ціни на постачання електричної енергії є: прогнозована оптова ринкова ціна на електричну енергію (грн/МВт-год) без ПДВ - 1 618,42грн, яка затверджена постановою НКРЕКП від 14.12.2018 №1906; тариф на послуги з розподілу електричної енергії згідно затверджених постановами НКРЕКП для кожного оператора системи розподілу та тариф на послуги постачальника «останньої надії» (грн/МВт-год) без ПДВ - 486,06грн, що встановлений постановою НКРЕКП від 14.12.2018 №1907.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань постачальника «останньої надії» за типовим договором позивач надав акт купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2019 №001171, підписаний ним одноособово, щодо обсягу переданої відповідачу електричної енергії - 122 493кВт*год на суму 426 162,46грн у січні 2019 року (а.с.31). Окрім того, позивачем надано рахунок від 14.02.2019 №000040972700/24/О01/04100, який передбачає оплату відповідного обсягу електричної енергії (а.с.32). Вказані документи отримані відповідачем 22.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0100171739076 (а.с.33).
Обсяг спожитої електричної енергії відповідачем у січні 2019 року підтверджується звітом ОСР - ПАТ «Чернігівобленерго» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» (а.с. 27-30).
З поданого звіту вбачається, що загальний обсяг розподіленої відповідачу електричної енергії в січні 2019 року, постачальником якої є ДПЗД «Укрінтеренерго», становить 122 493кВт*год (а.с.28-30).
Відповідно до вимоги від 07.12.2021 №44/11-001417 позивач вимагав від відповідача сплатити борг у розмірі 426 162,46грн за спожиту електричну енергію, а також втрати від інфляції у розмірі 71 457,35грн та 15% річних у розмірі 177 236,88грн (а.с.38-40). В якості доказів направлення зазначеної вимоги на електронну адресу відповідачу «vodaslav@i.ua», що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як засіб здійснення зв'язку з відповідачем, позивач надав скріншот (а.с.46).
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість спожитої електричної енергії та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії у встановлений строк.
Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідний договір та комерційна пропозиція, повідомлення оператора системи розподілу ПАТ «Чернігівобленерго» щодо переведення відповідача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», факт споживання електричної енергії у січня 2019 року, разом підтверджують укладення сторонами договору, яким врегульовано постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України (норми якого діяли в період укладення договору, виникнення спірних правовідносин).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, як установлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, зважаючи на наступне.
Як визначено ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно приписів п.1.1.2 гл.1.1 розд.І Правил №312 оператор системи - оператор системи розподілу або оператор системи передачі, у випадках коли до його мереж приєднані електроустановки споживачів електричної енергії та/або об'єкти розподіленої генерації.
У відповідності до п.1.2.3 гл.1.2 розд.І Правил №312 оператор системи розподілу в межах території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не виконують функції оператора системи розподілу, згідно з умовами ліцензії або відповідно до законодавства.
В силу п.4.3 розд.IV Правил №312: дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку; на підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Як визначено п.1.1 гл.1 розд.ІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс КОЕЕ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), комерційний облік на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі -АКО) та здійснюється постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО) відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.
З огляду на викладене, позивач як постачальник «останньої надії», отримує інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, функції якого у спірний період виконував оператор систем розподілу АТ «Чернігівобленерго», на підставі якої визначає обсяг спожитої енергії споживачем - відповідачем.
До одного із обов'язків споживача, що унормовано п.1 ч.3 ст.58 Закону №2019-VIII, належить сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п.4.2 гл.IV Правил №312 послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Пунктом 4.7 гл.IV Правил №312 передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (пп.2). Аналогічний порядок розрахунків за спожиту електричну енергію визначений сторонами в комерційній пропозиції.
За змістом п.4.8 гл.IV Правил №312 форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Отже, відповідач мав здійснити розрахунок за електричну енергію у січні 2019 році в строк, визначений комерційною пропозицією, - протягом п'яти банківських днів з дня отримання рахунку, який позивачем виставлено з урахуванням обсягу спожитої відповідачем у січні 2019 року електричної енергії, який повідомив ОСР. Враховуючи що такий рахунок отриманий відповідачем 22.02.2019, оплата відповідачем мала бути здійснена до 01.03.2019.
Доказів здійснення розрахунків за поставлену у січні 2019 році електричну енергію, вартість якої становить 426 162,46грн, на момент розгляду справи не надано.
Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач допустив порушення зобов'язань, не здійснивши розрахунок за поставлену електричну енергію у січні 2019 року в установлений строк.
За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача 426 162,46грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: 367 844,02грн втрат від інфляції за період з 02.03.2019 по 31.05.2025; 402 986,23грн - 15% річних за період 02.03.2019 по 20.06.2025.
В силу ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що постачання електричної енергії здійснювалось відповідачу на умовах пропозиції, що передбачала нарахування процентів у розмірі 15% річних за порушення строків оплати поставленої електричної енергії. Таким чином, законодавчо визначений розмір процентів змінено, що відповідає ч.2 ст.625 ЦК України.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, що є грошовим, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.
За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу, встановлені індекси інфляції, розмір втрат від інфляції за період 02.03.2019 по 31.05.2025 складає 367 778,20грн, а розмір 15% річних за період з 02.03.2019 по 20.06.2025 - 402 986,23грн.
Розбіжності у розрахунку втрат від інфляції ймовірно пов'язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої (замість 1,863, що дорівнює 186,3%, застосовано 1,86315443). Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах з округленням до десятої.
За таких обставин, вимоги про стягнення втрат від інфляції суд задовольняє у розмірі 367 778,20грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 65,82грн - втрат від інфляції суд відмовляє.
Враховуючи, що розрахунок 15% річних за заявлений період здійснено позивачем вірно, з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 402 986,23грн - 15% річних.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 14 363,91грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 14 363,12грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(426 162,46+367 778,20+402 986,23)* 1,5:100*0.8/.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Славутич-Водоканал» Славутицької міської ради (ідентифікаційний код 40972700; 07101, Київська обл., м. Славутич(з), Київський квартал, буд. 10) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (ідентифікаційний код 19480600; 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85) 426 162,46грн основного боргу, 367 778,20грн - втрат від інфляції, 402 986,23грн - 15% річних, а також 14 363,12грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 65,82грн - втрат від інфляції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 04.11.2025.
Суддя А.Р. Ейвазова