"03" листопада 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/2691/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородянське житлово-комунальне підприємство" (07800, Київська обл., Бучанський р-н, селище Бородянка, вул. Зоряна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 34779406)
про стягнення 12601,94 грн,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Кравчені Лесі Антонівни (далі - Адвокат) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородянське житлово-комунальне підприємство" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості за Договором про надання правничої допомоги від 01.08.2024 №1 (далі - Договір) в розмірі 12601,94 грн, з яких: 11000 грн основного бору, 1293 інфляційних втрат, 308,04 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2025 відкрито провадження у справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При цьому ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам процесу в їх електронні кабінети та доставлена 28.08.2025, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд констатує, що сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Обставини спірних правовідносин.
Між Адвокатом та Товариством (далі - Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, зокрема:
1. Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Для чого Клієнт надає Адвокату право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, отримувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що стосуються цієї справи, а також вчиняти всі дії, пов?язані з виконанням цього договору.
Оплата юридичних послуг за даним договором становить 2000 гривень за один складений процесуальний документ, яка проводитиметься в два етапи, а саме: - оплата авансу, який складає 1000 ( після передачі складеного процесуального документу директору Товариства) до 15 числа поточного місяця; - оплата залишку, який складає 1000 грн ( після передачі виконавчого документу до державного (приватного) виконавця) до 31 числа поточного місяця.
Після передачі складеного процесуального документу директору Товариства. Клієнт зобов?язаний у 7 (семи) денний термін спрямувати процесуальний документ за належністю. У разі не пред?явлення документу до суду оплата проводиться у повному обсязі. Факт надання таких послуг з боку Адвоката засвідчуватиметься актами прийому виконаних робіт. У разі отримання відмови від підписання такого акту Клієнт зобов?язаний надати письмову вмотивовану відмову в якій вказати причини відмови та шляхи вирішення даного питання.
2. Клієнт має право у будь-який час відмовитися від отримання правової допомоги за чинним Договором та припинити його дію, попередивши про це іншу Сторону не пізніше як за 10 (десять) робочих днів письмовим повідомленням. Адвокат має право відмовитися від надання правової допомоги Клієнту у випадках : якщо Клієнт діє всупереч порадам Адвоката; якщо Клієнт не виконує прийняті на себе за даним Договором зобов?язаня, у тому числі в частині оплати гонорару та відшкодування витрат. Цей Договір діє до повного виконання взятих зобов'язань. У випадку дострокового припинення цього Договору Адвокат зобов'язаний повернути Клієнту документи, отримані від останнього або для нього у зв'язку із наданням правової допомоги. Інші питання щодо взаєморозрахунків Сторони вирішують відповідно до чинного законодавства.
Договір підписаний та скріплений печаткою сторін.
Адвокат надала до позовної заяви копію листа-претензії від 26.03.2025 до Товариства лист-претензію, у якій зазначила, що між сторонами був укладений Договір про надання правової допомоги №1, відповідно до якого адвокатом були надані послуги на підставі Акту виконаних робіт від 01.09.2024 на загальну суму 11000 грн.
У листі-претензії адвокат зазначила, що станом на 26.03.2025 оплата за надані послуги не здійснена, чим порушено умови Договору, та вимагала у десятиденний строк з дня отримання листа виконати договірні зобов'язання і сплатити вказану суму на рахунок, зазначений в акті приймання-передачі виконаних робіт. У додатках до листа-претензії було зазначено копію Акту №1 від 01.09.2024 на 2 аркушах.
Водночас, суд констатує, що доказів які б підтверджувати конкретну дату направлення чи вручення означеного листа відповідачу позивач суду не надав.
Крім того, суд констатує, що Акту №1 від 01.09.2024 позивач суду не надав, оскільки до суду надано лише Акт №1 без дати складення.
Також до позову долучено лист відповідача від 09.04.2025 №90 у якому останній не визнає вимоги, викладені у претензії, та наводить такі аргументи:
- Акт виконаних робіт №1 від 01.09.2024, на який посилається адвокат, не відповідає предмету договору, оскільки у ньому зазначено виконання робіт з установки вікна, що не стосується правової допомоги; - у тексті акта вказано посилання на договір №1 від 01.09.2024, а не від 01.08.2024, що свідчить про помилку або невідповідність документів; - На думку товариства, Акт не підтверджує факту надання правових послуг і містить суперечливі відомості щодо суті виконаних робіт.
У зв'язку з цим ТОВ «Бородянське ЖКП» заявляє, що відсутні юридичні підстави для здійснення оплати за наданим актом.
Позивач у позовній заяві зазначає, що жодного іншого договору між Адвокатом та Товариством не укладалося, а тому Акт №1 від 01.09.2024 стосується саме виконання умов Договору про надання правової допомоги №1 від 01.08.2024.
На думку позивача, зі змісту зазначеного акта чітко вбачається, що надані послуги пов'язані з наданням правничої допомоги, а саме - підготовкою та складанням позовних заяв в інтересах Товариства.
Також позивач підкреслює, що договір між сторонами не розірваний, отже, зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг залишаються чинними.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати юридичних послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з Товариства на користь Адвоката 12601,94 грн, з яких: 11000 грн основного бору, 1293 інфляційних втрат та 308,04 грн 3% річних.
Висновки господарського суду
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є зокрема договори та інші правочини.
Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.
Позивач надав Товариству послуги за Договором, які виражаються у складанні позовних заяв про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, у кількості 11 одиниць, загальна сума яких (послуг) становить 11000 грн, що підтверджується Актом №1(без дати), підписаним позивачем та відповідачем і скріпленим печаткою відповідача.
Суд зауважує, що незважаючи на те, що у вступній частині Акту №1(без дати) зазначено виконання робіт з установки вікна та іншу дату договору, зі змісту документа чітко вбачається, що фактично мова йде про надання правничих послуг. Водночас, оскільки відомостей про укладення інших договорів між сторонами матеріали справи не містять, суд констатує, що невідповідності вступної частини Акту №1 (без дати) предмету та даті договору про надання правової допомоги, в наслідок допущених в акті помилок не спростовують його змісту та не впливають на його фактичну суть, а відтак суд приходить до висновку, що означений акт складено в межах виконання укладеного Договору №1 від 01.08.2024.
Відомостей про укладення іншого договору між сторонами відповідач суду не надав.
Суд також звертає увагу, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом і не подав відзиву на позовну заяву, не надав доказів, які могли б спростувати надані позивачем документи та доводи. У зв'язку з цим суд оцінює докази позивача як вірогідні та допустимі, а їх зміст достатньо підтверджує факт належного виконання договірних зобов'язань щодо надання правової допомоги та обґрунтованість вимоги про стягнення заборгованості.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Акт №1(без дати), незважаючи на допущені в ньому помилки, є належним доказом виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (від 29.01.2021 №922/51/20).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині основного боргу.
Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасну оплату послуг за період з 16.10.2024 по 31.07.2025 у розмірі 308,04 грн та інфляційних втрат за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року у розмірі 1293,90 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що наданий до позову Акт №1 не містить дати складання, а тому неможливо достовірно встановити момент, з якого відповідно до договору виникло зобов'язання відповідача щодо своєчасної оплати наданих послуг. Відповідно, неможливо визначити початок періоду для нарахування втрат від інфляції, процентів або штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, оскільки відсутні належні дані для обґрунтованого розрахунку такого періоду.
Таким чином, суд не може перевірити правильність нарахування 3% та інфляційних втрат через відсутність визначеної дати підписання Акту та неможливість встановлення корректної дати початку прострочення. Суд також позбавлений можливості застосувати і положення ст. 530 ЦК України для визначення початку періоду прострочення, оскільки разом до листа-претензії було додано Акт№1 від 01.09.2024, який суду надано не було, натомість до позову долучено Акт №1 без дати складення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню лише в частині стягнення основного боргу.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2114,47 гривень.
При цьому суд зауважує, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3028 грн при тому, що позовна заява була подана через систему "Електронний суд". Суд наголошує, що позивачем не було враховано, що у даному випадку при сплаті судового збору підлягав застосуванню понижуючий коефіцієнт для обрахунку судового збору в розмірі 0,8.
Відтак за звернення до суду із цим позовом позивачем мав бути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 (3028,8*08) грн.
Отже, суд констатує, що позивачем було здійснено переплату судового збору в сумі 605,60 грн у зв'язку із чим позивач має право звернутись з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору відповідно до положень Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородянське житлово-комунальне підприємство" (07800, Київська обл., Бучанський р-н, селище Бородянка, вул. Зоряна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 34779406) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 11000 грн основного боргу та 2114,47 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 03.11.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз