ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2025Справа № 910/10458/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської
державної адміністрації) «Київреклама»
до Приватного підприємства «Бюро економічної та правової безпеки»
про стягнення 36.478,62 грн
Представники сторін: не викликались
22.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Приватного підприємства «Бюро економічної та правової безпеки» про стягнення 36.478,62 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами був укладений договір № 278/17 від 08.09.2017 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальній громади міста Києва. Згідно з умовами п. 5.2.3 договору відповідач зобов'язувався отримувати рахунки та сплачувати їх не пізніше 25 числа поточного місяця. Однак, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач не провів оплату за період з 01.12.2017 по 31.07.2025, через що утворилась заборгованість у розмірі 14.673,70 грн. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 36.478,62 грн, з яких 14.673,70 грн основного боргу, 2.201,15 грн штрафу 15%, 2.554,24 грн пені, 3.016,92 грн 3% річних та 14.032,61 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/10458/25; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.08.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610277306622 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01021, м. Київ, вул. Інститутська/вул. Садова, 15/5, офіс 73, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 29.08.2025 (номер відправлення 0610277306622) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 19.09.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 29.08.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
08.09.2017 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (Підприємство, позивач) та Приватним підприємством «Бюро економічної та правової безпеки» (Розповсюджувач, відповідач) укладено договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності № 278/17 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 37/6253 від 22.09.2011, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.
Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та за право користування місцем для розміщення рекламного засобу розрахунки не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01.12.2017 по 31.07.2025 в розмірі 14.673,70 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 2.201,15 грн штрафу 15%, 2.554,24 грн пені, 3.016,92 грн 3% річних та 14.032,61 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно п. 6.2 договору розмір плати за Право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього договору.
Відповідно до п. 6.3 договору підставою для нарахування плати за Право тимчасового користування місцями та внесення Розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.
Згідно з п. 6.7 договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.
Пунктом 6.8 договору передбачено, що плата за Право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках.
Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.
Відповідно до адресної програми на право тимчасового користування № 1 до договору № 278/17 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 08.09.2017 Розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем(-ями) за адресою (-ами):
1) Рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 1.480x0.580 заг. пл. 0.8584 кв.м, кількість 1 № 54619-16 за адресою: Печерський р-н, вул. Інститутська/вул. Содова, 15/5, розмір плати за місяць без ПДВ 171,68 грн, дата розпорядження про надання дозволу 07.07.2017, строк дії дозволу 06.07.2022;
2) Рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 3.630x0.650 заг. пл. 2.3595 кв.м, кількість 1 № 54620-16 за адресою: Печерський р-н, вул. Інститутська/вул. Содова, 15/5, розмір плати за місяць без ПДВ 471,90 грн, дата розпорядження про надання дозволу 07.07.2017, строк дії дозволу 06.07.2022.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки № 157216 від 11.12.2017, № 159099 від 10.01.2018, № 161189 від 12.02.2018, № 163261 від 14.03.2018, № 165287 від 12.04.2018, № 167028 від 08.05.2018, № 169414 від 13.06.2018, № 171279 від 12.07.2018, № 173539 від 13.08.2018, № 175947 від 12.09.2018, № 178079 від 12.10.2018, № 180440 від 15.11.2018, № 182573 від 14.12.2018, № 184655 від 15.01.2019, № 186746 від 14.02.2019, № 189091 від 13.03.2019, № 191461 від 15.04.2019, № 193712 від 15.05.2019, № 196080 від 14.06.2019.
Відповідно до п. 5.2.3 договору Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, матеріали справи свідчать, що відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату за право користування місцями у повному обсязі за період з 01.12.2017 по 30.06.2019, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 14.673,70 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті за право користування місцями не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості плати за право користування місцями в розмірі 14.673,70 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за право користування місцями не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, є сплата боржником неустойки.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п. 7.2 договору Підприємство має право застосувати до Розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення Розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500,00 грн за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.
Згідно з п. 7.3 договору Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за право користування місцем відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками суду становить 2.549,12 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2.549,12 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений без врахування наведеної норми, у зв'язку з чим невірно визначено період прострочення.
Оскільки прострочення з оплати мало місце більше одного місяця, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.201,15 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача: 15% від суми боргу 14.673,70 грн).
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 14.032,61 грн інфляційних втрат та 3.016,92 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За результатами здійснення судом власного перерахунку (знаходиться в матеріалах справи) 3% річних становлять 3.014,64 грн, які підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити, оскільки позивачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Більш того, позивачем визначено початком періоду прострочення 24 та 25 числа місяця, тоді як за умовами договору оплата здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця, тобто до 25 включно.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Даний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/13071/19 від 20.11.2020.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14.032,61 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Бюро економічної та правової безпеки» (01021, м. Київ, вул. Інститутська/вул. Садова, 15/5, офіс 73, код ЄДРПОУ 31174142) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, вул. Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) 14.673 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн 70 коп. основного боргу, 2.201 (дві тисячі двісті одну) грн 15 коп. штрафу, 2.549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн 12 коп. пені, 3.014 (три тисячі чотирнадцять) грн 64 коп. 3% річних, 14.032 (чотирнадцять тисяч тридцять дві) грн 61 коп. інфляційних втрат та 3.027 (три тисячі двадцять сім) грн 38 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова