ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2025Справа № 910/8338/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Україна" про визнання договору розірваним та стягнення збитків,
за участю представників:
позивача: Котова С.О.;
відповідача: Старжинського В.В.;
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Україна" (далі - Підприємство) про визнання розірваним з 9 квітня 2025 року укладеного між сторонами договору про надання комплексних логістичних послуг від 1 квітня 2023 року № ТУ-ЗС та стягнення з відповідача збитків за неповернутий і пошкоджений товар у загальному розмірі 524 477,58 грн. Разом із позовом Товариство подало клопотання: про визнання листування від 7 лютого 2025 року в застосунку "Telegram" між керівником Підприємства Серіковим І.С. (НОМЕР_1) та головою виконавчого офісу Товариства ОСОБА_1 згідно доданого до позову скріншоту доказом у даній справі; про витребування доказів; про визнання поважними причин пропуску процесуального строку на подання доказів та надання додаткового строку на подання таких доказів у справі. Також у позовній заяві було заявлено клопотання про письмове опитування відповідача в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 липня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/8338/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 серпня 2025 року. Цією ж ухвалою суду повідомлено сторін про те, що клопотання позивача: про витребування доказів; про визнання поважними причин пропуску процесуального строку на подання доказів та надання додаткового строку на подання таких доказів у справі, будуть вирішені в підготовчому засіданні.
21 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказав на те, що спірний договір не може бути розірваним з 9 квітня 2025 року в зв'язку з наявністю заборгованості позивача з оплати наданих йму послуг за період з 1 березня 2025 року по 30 травня 2025 року. Крім того, відповідний договір може бути розірваний у судовому порядку виключно з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили. Листування в застосунку "Telegram" не є належним доказом узгодження сторонами факту розірвання договору, оскільки така переписка не дозволяє ідентифікувати її учасників. У свою чергу, більшість наданих позивачем інвентаризаційних актів, на які останній посилався як на підставу підтвердження розміру заборгованості відповідача за пошкоджений та втрачений товар, не підписані уповноваженою особою відповідача у визначеному договором порядку. На думку відповідача, загальна вартість втрачених та/або таких, які отримали пошкодження, товарів становить 106 453,50 грн, що сторони погодили в акті інвентаризації, псування, відсутності товарно-матеріальних цінностей від 26 квітня 2025 року № 1/25. Також відповідач зазначав про некоректність поставлених у позові запитань у порядку статті 90 ГПК України.
22 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли: додаткові письмові пояснення по справі від 21 липня 2025 року, у яких останній повторно посилався на узгодження між сторонами загальної вартості пошкодженого та втраченого товару в акті від 26 квітня 2025 року № 1/25 на суму 106 453,50 грн; клопотання про закриття провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 106 453,50 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору щодо вказаної суми; клопотання про долучення доказів від 22 липня 2025 року.
28 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від вказаної дати, у якій останній навів свої доводи на спростування аргументів відповідача, викладених у відзиві.
29 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення від цієї дати на додаткові пояснення відповідача та клопотання про закриття провадження у справі від 21 липня 2025 року. У вказаній заяві позивач повністю заперечував факт узгодження між сторонами загальної вартості втраченого та пошкодженого майна саме в розмірі 106 453,50 грн, у зв'язку з чим не вбачав підстав для закриття провадження у справі у частині позовних вимог на вищевказану суму.
8 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Підприємства надійшла заява від 7 серпня 2025 року про його участь у засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 11 серпня 2025 року задоволено.
У підготовчому засіданні 14 серпня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про оголошення перерви в засіданні до 11 вересня 2025 року.
11 вересня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 10 вересня 2025 року про збільшення та уточнення позовних вимог, у якій останній просив суд визнати розірваним з 27 квітня 2025 року укладений між сторонами договір про надання комплексних логістичних послуг від 1 квітня 2023 року № ТУ-ЗС та стягнути з відповідача на користь Товариства збитки за неповернутий і пошкоджений товар у загальному розмірі 524 477,58 грн. Разом із вказаною заявою позивач подав уточнене клопотання про витребування доказів.
Також 11 вересня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі з долученою до них копією заяви свідка з відповідями на питання позивача в порядку статті 90 ГПК України.
У підготовчому засіданні цього ж дня судом оголошено перерву до 18 вересня 2025 року.
15 вересня 2025 року через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про долучення до матеріалів справи оригіналу нотаріально посвідченої заяви свідка з відповідями на питання позивача в порядку статті 90 ГПК України.
16 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі від вказаної дати, у яких останній вказав, що у поданій відповідачем заяві свідка керівник останнього фактично визнав факт підписання частини інвентаризаційних актів та актів дефектів. Натомість, поданий відповідачем акт від 26 квітня 2025 року № 1/25 з боку позивача не погоджувався та не підписувався. Також позивач зазначив, що подана ним заява від 10 вересня 2025 року не направлена на одночасну зміну предмету й підстав позову.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про задоволення усного клопотання представника позивача про залишення без розгляду клопотання останнього про визнання листування від 7 лютого 2025 року в застосунку "Telegram" доказом по справі; про прийняття до розгляду заяви позивача від 11 вересня 2025 року; про задоволення усного клопотання представника позивача про залишення без розгляду клопотання останнього про визнання поважними причин пропуску процесуального строку на подання доказів та надання додаткового строку на подання таких доказів у справі; про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів; про відкладення розгляду клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 9 вересня 2025 року.
У судовому засіданні 9 жовтня 2025 року судом оголошено перерву до 23 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні 23 жовтня 2025 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити, а в частині суми основної заборгованості в розмірі 106 453,50 грн - закрити провадження в зв'язку з відсутністю предмета спору щодо вказаної суми.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
1 квітня 2023 року між Товариством та Підприємством було укладено договір про надання комплексних логістичних послуг № ТУ-3С, за умовами якого останнє зобов'язалось за дорученням позивача надати комплекс логістичних послуг, зокрема, але не виключно: відповідального зберігання, навантажувально-розвантажувальні робіт, послуг з комплектації замовлень, маркування товарів, пакування та перепакування, перевезення вантажів, організації перевезень вантажів, а Товариство - прийняти й оплатити ці послуги.
Вказаний правочин з протоколом розбіжностей до нього підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Послуги відповідального зберігання за цим договором надаються за адресою: Київська область, село Білогородка, вулиця Компресорна, будинок 3 (пункт 1 розділу "Терміни, що застосовуються в договорі" вказаного правочину).
Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. договору предмет останнього також включає надання Підприємством палетомісць у складському приміщенні для зберігання товарів Товариства. Підприємство відповідає за збереження товарів на цих палетомісцях в обсязі й у порядку, визначеному цим договором. Мінімальна кількість палетомісць, які гарантовано надаються Товариству на час дії цього договору - 520. Замовник сплачує вартість послуги з надання палетомісць згідно узгоджених тарифів (пункт 7 додатку № 2 до договору), незалежно від факту їх фактичного використання замовником. Сторони погодили, що надання обумовлених послуг починається з 17 квітня 2023 року.
Порядок надання послуг визначається згідно з погодженими сторонами стандартними умовами сервісу (додаток № 1). Підставою для надання послуг є розпорядження замовника (додатки №№ 3, 4), надіслані за допомогою пошти, електронної пошти, або за допомогою електронного обміну даними через особистий обліковий запис замовника на FTP сервері виконавця. Кожна операція оформлюється відповідними документами встановленого зразку згідно стандартних умов сервісу, що фіксують та підтверджують її виконання (пункти 2.1. та 2.2. вказаного правочину).
За умовами пунктів 3.1.4.-3.1.7. договору Товариство зобов'язалось: своєчасно, відповідно до стандартних умов сервісу, подавати розпорядження на здійснення операцій з вантажем. Розпорядження має надаватися електронною поштою на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3, з електронної адреси замовника: ІНФОРМАЦІЯ_2, або за допомогою електронного обміну даними через особистий обліковий запис замовника на FTP сервері Підприємства; передавати товар з маркуванням, що дозволяє його ідентифікувати. Якщо маркування не належне й не дозволяє ідентифікувати товар, то Підприємство зобов'язане повідомити про це замовника в момент приймання товару на зберігання; своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги виконавця на умовах цієї угоди; своєчасно оформлювати всі необхідні документи згідно погоджених сторонами стандартних умов сервісу.
При цьому, Товариство згідно з пунктами 3.2.1 та 3.2.2. вказаного правочину має право відвідувати склад протягом усього часу зберігання його товару та проводити позачергову інвентаризацію своїх вантажів за попереднього повідомлення Підприємства на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_4, - не пізніше ніж за 2 дні до її проведення.
У свою чергу, Підприємство зобов'язане: вживати усіх необхідних заходів для збереження товару під час надання обумовлених послуг; повідомляти Товариство про будь-які розбіжності між кількістю фактично отриманого товару та кількістю, зазначеною в документах на товар, а також про будь-які дефекти товару (його упаковки), виявлені під час його прийому, про що складається відповідний акт. При виявленні недоліків, пошкоджень товару після його прийому, які не могли бути виявлені зовнішнім оглядом у момент прийняття товару - негайно, але не пізніше однієї робочої доби з моменту виявлення недоліків, повідомити Товариство та надати фотографії; нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження, у тому числі псування товару, якщо такі обставини сталися під час надання комплексу логістичних послуг за цим правочином. Підприємство не несе відповідальність у випадках, коли причиною пошкодження чи псування товару стали недоліки товару, його пакування, або таке пошкодження чи псування товару відбулося через дії чи бездіяльність замовника; вести облік руху товарів на складі, надавати Товариству відомості та звіти щодо обліку, наявності та стану товару (пункти 4.1.1.-4.1.3., 4.1.6. договору).
Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. вказаного правочину сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором відповідно до його умов, а у випадках, не врегульованих цим договором - чинним законодавством України. Розмір відповідальності Підприємства за незбереження товару під час надання комплексу логістичних послуг визначається згідно інвойсної (закупівельної) вартості товару замовника.
За умовами пункту 7.0. договору обмін документами (розрахункові документи, рахунки-фактури, акти, податкові накладні тощо) може також здійснюватися системою електронного документообігу "M.E.DOC" в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом. Підписуючи документи в системі електронного документообігу, покупець підтверджує правильність оформлення документів та відображає в обліку підприємства.
Додатки до цього договору є його невід'ємною частиною й мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами й скріплені їх печатками. Положення цього договору мають переважну силу перед додатками (пункт 11.4. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 11.5. договору електронні та/або факсимільні копії документів, вказані в цьому договорі, мають юридичну силу за умови підтвердження їх іншою стороною та до моменту обміну оригінальними примірниками вказаних документів.
Сторона несе повну відповідальність за достовірність вказаних нею у цьому договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно у письмовій формі протягом 5-ти банківських днів з дати зміни повідомляти про це іншу сторону (пункт 11.6. вказаного правочину).
За пунктами 10.1., 10.2. договору останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 1 квітня 2024 року включно. Якщо за 60 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, дія цього правочину вважається продовженою на один рік.
Товариство або Підприємство в будь-який час мають право ініціювати розірвання цього договору, для чого не менш ніж за 60 календарних днів до дати розірвання направляють на адресу іншої сторони відповідне повідомлення із зазначенням дати розірвання договору. До дати розірвання цієї угоди сторони повинні провести всі розрахунки в повному обсязі. Сторони погодили та цим підтверджують, що за вказаних умов договір буде розірвано з дати, зазначеної у відповідному повідомленні. При цьому, сторони зобов'язані в повному обсязі виконати свої зобов'язання, що виникли до дати розірвання договору (пункт 10.3. договору).
У додатку № 1 до договору "Стандартні умови сервісу" (далі - Умови сервісу) сторони погодили, що: прийом товару на складі виконавця здійснюється за фактичною кількістю та якістю відповідно до даних попереднього приходу по кожному автомобілю. Після прийому товару складається акт прийому товару встановленого зразка. У разі виявлення розходження (пошкодження, надлишок, нестача), складається акт розходження за формою додатку № 6 (пункт 4.6. Умов сервісу); підставою для надання послуг є розпорядження, надане замовником з використанням електронної пошти чи факсимільного зв'язку на електронну пошту виконавця: ІНФОРМАЦІЯ_5; ІНФОРМАЦІЯ_4.ua (пункти 5.2., 5.5. Умов сервісу); з метою перевірки фактичної наявності переданого Товариством товару, його кількості, стану зберігання, стану ведення складського обліку, сторонами здійснюється інвентаризація. Проведення інвентаризації здійснюється інвентаризаційною комісією, що складається з представників обох сторін та оформлюється складанням акта інвентаризації, який підписується членами інвентаризаційної комісії. Для проведення планової або позапланової інвентаризації необхідне дотримання наступних умов: участь представників обох сторін; повідомлення виконавця про прибуття представників за 5 робочих днів до початку інвентаризації; припинення інформаційного та фізичного руху товару на складі (пункти 6.1., 6.2. та 6.5. Умов сервісу).
Як зазначав позивач у своєму позові та заяві від 10 вересня 2025 року, 7 лютого 2025 року уповноваженою особою Товариства через застосунок "Telegram" було надіслано на особистий номер керівника Підприємства Серікова І.С. лист від 1 лютого 2025 року № 01-02/2025-01 про розірвання вказаного договору шляхом складання та підписання сторонами додаткової угоди в електронній формі (копія вказаного листа наявна в матеріалах справи). Вказаний лист також був надісланий відповідачу 26 лютого 2025 року через сервіс "M.E.DOC", про що свідчать відповідні відмітки про доставку такого документа контрагенту.
У матеріалах справи наявні копії підписаних через сервіс "M.E.DOC" кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) уповноважених представників сторін через сервіс "M.E.DOC": актів про повернення товарно-матеріальних цінностей, що були передані на зберігання: від 3 березня 2025 року № 1 щодо повернення 27 407 позицій товару, від 6 березня 2025 року № 2 щодо повернення 928 позицій товару, від 7 березня 2025 року № 3 щодо повернення 2 203 позицій товару, від 14 березня 2025 року № 6 щодо повернення 1 045 позицій товару; актів інвентаризації товарів на складі: від 6 березня 2025 року № 15 (сума товарів за обліком - 285 540,29 грн, фактична сума товарів - 273 831,77 грн), від 7 березня 2025 року: № 17 (сума товарів за обліком - 56 531,14 грн, фактична сума товарів - 42 968,84 грн), № 19 (сума товарів за обліком - 13 370,41 грн, фактична сума товарів - 11 944,58 грн), № 22 (сума товарів за обліком - 45 786,22 грн, фактична сума товарів - 40 731,76 грн), від 14 березня 2025 року: № 28 (сума товарів за обліком - 454 022,81 грн, фактична сума товарів - 270 907,06 грн), № 30 (сума товарів за обліком - 4 298,93 грн, фактична сума товарів - 0 грн (відсутні), № 31 (сума товарів за обліком - 78 747,16грн, фактична сума товарів - 0 грн (відсутні); актів про виявлення дефектів у товарах, що перебувають на відповідальному зберіганні: від 6 березня 2025 року № 2 на загальну суму компенсації від відповідача за пошкоджений товару в розмірі 44 767,66 грн; від 7 березня 2025 року № 3 на загальну суму компенсації від відповідача за пошкоджений товару в розмірі 43 430,88 грн. Вказані акти заперечень та зауважень сторін щодо зазначених у них відомостей про товар не містять. Факт підписання вказаних документів КЕП уповноважених представників обох сторін представниками позивача та відповідача в судовому засіданні не заперечувався.
У своїх заявах по суті справи та заяві від 10 вересня 2025 року Товариство зазначало, що 14 березня 2025 року, 26 березня 2025 року, 28 березня 2025 року та 9 квітня 2025 року на узгодження відповідачу були направлені також: інвентаризаційні акти: від 13 березня 2025 року № 26, від 17 березня 2025 року №№ 32-34, 37, 38, 41, 42, 44, від 22 березня 2025 року №№ 49-53, від 24 березня 2025 року № 54, від 25 березня 2025 року №№ 59-62, 64, 66-70, від 8 квітня 2025 року № 75; акти про повернення товарно-матеріальних цінностей, що були передані на зберігання: від 17 березня 2025 року № 19, від 18 березня 2025 року № 20, від 20 березня 2025 року № 11, від 24 березня 2025 року № 22, від 25 березня 2025 року № 23, від 26 березня 2025 року №№ 16, 17, від 28 березня 2025 року № 18, від 8 квітня 2025 року № 18. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи. З цих актів вбачається, що останні були підписані лише КЕП уповноваженої особи позивача. Будь-які докази на підтвердження узгодження вказаних актів у визначеному договором порядку з боку відповідача відсутні й позивачем подані не були.
Листом від 14 березня 2025 року № 14/03/2025-1 та вимогою від 9 травня 2025 року № 09/05/2025-1 (копії цих документів наявні в матеріалах справи) Підприємство повідомило Товариство про погодження розірвання договору з 26 квітня 2025 року (по факту спливу 60-ти календарних днів з моменту отримання відповідної пропозиції позивача (26 лютого 2025 року) та про необхідність сплати останнім за надані відповідачем послуги на загальну суму 262 424,45 грн. Факт отримання вказаного листа та вимоги відповідача позивач у своїх заявах по суті справи не заперечував.
Оскільки, на думку позивача (з урахуванням заяви від 10 вересня 2025 року), ним було реалізоване передбачене пунктом 10.3. договору право на розірвання спірного правочину, останній слід вважати розірваним саме з 27 квітня 2025 року. Крім того, оскільки загальна вартість неповернутого (втраченого) і пошкодженого товару складає 524 477,58 грн, й відповідач не відшкодував позивачу вказану суму збитків у визначеному договору порядку, Товариство звернулося до суду з цим позовом.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статі 942 ЦК України).
За частиною 1 статті 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Положеннями частин 1-3 статі 950 ЦК України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (стаття 951 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Таким чином, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 квітня 2021 року в справі № 910/16067/19.
Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У своєму позові Товариство зазначало про те, що загальний розмір збитків, завданих відповідачем внаслідок пошкодження та втрати майна, переданого на зберігання, складає 524 477,58 грн, з яких: 436 279,04 грн - вартість неповернутого товару; 88 198,54 грн - збитки за пошкоджений товар.
З наявних у матеріалах справи копій актів про виявлення дефектів у товарах, що перебувають на відповідальному зберіганні від 6 березня 2025 року № 2 та від 7 березня 2025 року № 3 вбачається, що відповідач визначав факт пошкодження переданого йому на зберігання товару позивача на загальну суму 88 198,54 грн та зобов'язався відшкодувати Товариству вказану суму збитків. Цей факт також не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.
Докази звернення Підприємства до Товариства з приводу факту виявлення ним пошкодження товару під час прийняття його на зберігання у порядку пунктів 4.1.2. договору та 4.6. Умов сервісу, у матеріалах справи відсутні й відповідачем подані не були.
У свою чергу, з підписаних у визначеному договором порядку обома сторонами інвентаризаційних актів вбачається, що в результаті проведеної у порядку пункту 6.2. Умов сервісу інвентаризації було зафіксовано факт нестачі спірного товару позивача лише на суму 297 912,95 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Натомість, належні докази нестачі (втрати) товару позивача на суму 138 366,09 грн у матеріалах справи відсутні.
Зокрема, за пунктом 6.2. Умов сервісу за результатами проведення інвентаризації складається акт, який підписується членами інвентаризаційної комісії з представників обох сторін.
Відповідно до пункту 11.5. договору електронні та факсимільні копії документів мають юридичну силу виключно за умови підтвердження їх іншою стороною.
У свою чергу, додані до позовної заяви інвентаризаційні акти: від 13 березня 2025 року № 26, від 17 березня 2025 року №№ 32-34, 37, 38, 41, 42, 44, від 22 березня 2025 року №№ 49-53, від 24 березня 2025 року № 54, від 25 березня 2025 року №№ 59-62, 64, 66-70, від 8 квітня 2025 року № 75, - на які посилався позивач у підтвердження вищевказаної суми втраченого товару, не відповідають зазначеним положенням укладеного між сторонами договору, оскільки не містять підпису уповноваженої особи відповідача.
При цьому, спірний договір не містить жодних застережень щодо можливості автоматичного погодження Підприємством складених позивачем в односторонньому порядку відповідних актів, а також не містить положень про обов'язок відповідача відшкодовувати вартість товару за такими актами у разі відсутності мотивованих заперечень відповідача щодо їх підписання.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження передачі позивачем товару на вказану суму відповідачу на зберігання за відповідним правочином. Передбачені умовами пунктів 2.2 та 2.1.4 договору розпорядження Товариства на надання відповідних послуг зі зберігання товару на суму 138 366,09 грн, а також визначені пунктом 4.6. Умов сервісу акти приймання товару на відповідну суму, позивачем до суду подані не були.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариста про стягнення з відповідача збитків, завданих останнім у зв'язку з пошкодженням товару на суму 88 198,54 грн, а також втратою продукції на суму 297 912,95 грн, під час її зберігання за спірним договором. Товариством належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вищевказаних розмірах. У той же час, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 138 366,09 грн збитків за втрачений товар слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на факт погодження між сторонами в акті від 26 квітня 2025 року № 1/25 грошової суми, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача у зв'язку з пошкодженням та втратою товару під час його зберігання за вказаним договором у розмірі 106 453,50 грн, з огляду на таке.
З наявної у матеріалах справи копії вищевказаного акта вбачається, що останній в установленому законом порядку не був підписаний уповноваженими представниками сторін.
У свою чергу, подана відповідачем роздруківка електронного листування не дозволяє належним чином ідентифікувати його учасників саме як повноважних представників Товариства та Підприємства.
У пунктах 3.1.4.,7.0. договору сторони чітко передбачили, що електронний обмін даних та документів здійснюється між сторонами: електронною поштою (електронна адреса Підприємства: ІНФОРМАЦІЯ_6, електронна адреса Товариства: ІНФОРМАЦІЯ_2), або за допомогою електронного обміну даними через особистий обліковий запис замовника на FTP сервері Підприємства, або шляхом обміну підписаних КЕП документами за допомогою сервісу "M.E.DOC".
Спірне електронне листування здійснювалося від імені Товариства фізичною особою ОСОБА_1 з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 Докази повідомлення в порядку пункту 11.6. договору про зміну реквізитів Товариства та його контактної електронної пошти в матеріалах справи відсутні, як і докази підтвердження наявності у зазначеної фізичної особи повноважень на вчинення відповідних дій від імені позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено у визначеному законом порядку належними та допустимими доказами факту погодження між сторонами сплати на користь позивача суми в розмірі 106 453,50 грн. Факт погодження між сторонами цієї суми також заперечувався позивачем у його заявах по суті справи, додаткових поясненнях та повноважним представником Товариства в судових засіданнях.
Клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині 106 453,50 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору щодо зазначеної суми, є необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.
Також у своєму позові (з урахуванням заяви від 10 вересня 2025 року) Товариство просило суд розірвати спірний договір з 27 квітня 2025 року. Зокрема, позивач вказав, що на підставі пункту 10.3. договору він направив відповідачу 26 лютого 2025 року у визначеному вказаним правочином порядку повідомлення про розірвання цього правочину.
За частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини 1 та 2 статті 652 ЦК України).
Зміна договору в зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).
Отже, розірвання договору в судовому порядку можливе виключно в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 17 січня 2024 року в cправі № 916/1592/22.
Разом із цим, позивач не зазначив жодної обставини, з яким чинне законодавство пов'язує можливість розірвання спірного договору в судовому порядку. Наявність таких обставин судом також встановлена не була.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України в разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відтак, задоволення вимог Товариства про розірвання договору в судовому порядку з 27 квітня 2025 року суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства.
У свою чергу, норма ГК України, якою передбачена можливість розірвання договору з дня набрання законної сили рішенням суду або з іншої визначеної у рішенні дати (стаття 188 ГК України), на час вирішення даної справи судом втратила чинність.
Разом із цим, відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм, розірваним може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та ухвалення відповідного судового рішення) договір.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 7 серпня 2018 року в справі № 910/7981/17, від 18 листопада 2019 року в справі № 910/16750/18.
Відповідно до пунктів 10.1., 10.2. договору строк дії останнього було встановлено до 1 квітня 2024 року. Якщо за 60 календарних днів до закінчення зазначеного терміну жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення, дія договору вважається продовженою на один рік.
Враховуючи відсутність у матеріалах даної справи доказів повідомлення сторін у порядку пункту 10.2. договору про припинення останнього, строк дії цього правочину закінчився 1 квітня 2025 року.
Водночас судом встановлено, що автоматичну щорічну подальшу пролонгацію спірного правочину положення даного договору не містять.
Відтак, позивач просить суд розірвати спірний договір (з урахуванням заяви Товариства від 27 квітня 2025 року) з 27 квітня 2025 року, тобто на момент, коли строк дії спірного правочину вже закінчився, що є самостійною додатковою підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги Товариства про розірвання договору.
Інші доводи та докази, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Україна" (03115, місто Київ, вулиця Феодори Пушиної (Ореста Васкула), будинок 32; ідентифікаційний код 37779566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" (01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 23/25; ідентифікаційний код 39080209) 88 198 (вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто вісім) грн 54 коп. збитків за пошкоджений товар, 297 912 (двісті дев'яносто сім тисяч дев'ятсот дванадцять) грн 95 коп. вартості неповернутого товару та 4 633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн 34 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 3 листопада 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко