ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/10644/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення 18 366,75 грн,
У серпні 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з регресним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" (далі - Товариство) виплаченого страхового відшкодування у розмірі 18 366,75 грн на підставі підпункту г) підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 та статті 38-1 Закону України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі № 910/10644/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду залучено фізичну особу ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та зобов'язано позивача надіслати на адресу вказаної третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї документами, а також надати суду відповідні докази.
8 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли докази направлення третій особі копій позовної заяви з додатками.
9 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 8 вересня 2025 року, у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказав, що позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження причин настання спірної ДТП, - невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), на яку останній посилався у позові як на підставу подання регресного позову до відповідача. При цьому, позивач не зазначив та не надав жодних доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 конкретних норм ПДР. Крім того, при розрахунку спірної суми страхового відшкодування позивач необґрунтовано застосував коригуючий коефіцієнт К1= 2. Однак, відповідач послуг таксі чи послуг перевезення не надав, сферу використання застрахованого автомобіля, зазначену в полісі, не змінював. У відзиві Товариство також зазначило попередній орієнтовний розрахунок його судових витрат на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн.
11 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній зазначив, що відсутність висновку автотехнічної експертизи не спростовує причин настання спірної ДТП, яка була встановлена Компанією на підставі долучених до позову європротоколу від 18 листопада 2021 року та аудіозапису телефонної розмови з учасником ДТП, а також механізму самої ДТП - неможливість вчасного гальмування та зіткнення з іншим транспортним засобом. Крім того, застрахований транспортний засіб відповідача підпадає під категорію "вантажний автомобіль до 2 тонн" й до нього обов'язково мав бути застосований коригуючий коефіцієнт К1= 2. Зазначення страхувальником при оформленні полісу обов'язкового страхування наземних транспортних засобів помилкового значення коригуючого коефіцієнту не нівелює права позивача на подання відповідного регресного позову на підставі статті 38-1 Закону.
12 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останній навів свої доводи на спростування аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив. Товариство також зазначило, що вказані в європротоколі відомості не містять жодних даних, з яких можливо встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні спірної ДТП, а також причину настання ДТП - технічну несправність застрахованого транспортного засобу. Крім того, відповідальність страхувальника на підставі статті 38-1 Закону наступає виключно за шкоду, заподіяну під час використання застрахованого транспортного засобу саме у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування. Разом із запереченнями відповідач подав клопотанням про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн відповідно до частини 4 статті 125 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалою Господарського суду міста Києва в задоволенні цього клопотання Товариства відмовлено.
2 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від 1 жовтня 2025 року, у якій остання повідомила суд про те, що сума позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем сплачена не була.
9 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про стягнення з позивача збільшену суму витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 950,00 грн у разі відмови судом в задоволенні позову.
Третя особа про розгляд даної справи була повідомлена належним чином та в установленому законом порядку, проте жодних заяв чи клопотань на адресу суду у визначений ухвалою від 1 вересня 2025 року строк не направила.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У своїй позовній заяві Компанія зазначила, що 11 серпня 2021 року о 12 годині 30 хвилин за координатами: 50.449375006; 30.477190017; відбулось пошкодження транспортного засобу автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 .
На підтвердження даних обставин позивач посилався на повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 11 серпня 2021 року (електронний європротокол), складеного водіями автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 , а також водієм автомобіля "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 .
Власником транспортного засобу автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 , є фізична особа ОСОБА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; власником автомобіля "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , є Товариство (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ).
Судом встановлено, що станом на 11 серпня 2021 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобілем "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , була застрахована позивачем на підставі договору (полісу) № ЕР-204715498 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач вказував на те, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 , сталася з вини водія автомобіля "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 ", - ОСОБА_1 , який перед початком руху не забезпечив технічно справний стан застрахованого транспортного засобу, внаслідок чого відпала гальмівна колодка та не спрацювали гальма. У зв'язку з цим ОСОБА_1 не зміг вчасно загальмувати та вчинив зіткнення з автомобілем "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 .
Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданого власнику КТЗ, від 13 вересня 2021 року № 1954, виконаного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Абрамкіним Богданом Петровичем на замовлення ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 , склала 21 512,59 грн.
У зв'язку з наведеними обставинами 19 вересня 2021 року власник пошкодженого транспортного засобу "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування наземного транспортного засобу в розмірі 21 512,59 грн з ПДВ на запчастини та матеріали.
На підставі наданих власником пошкодженого транспортного засобу "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 , документів, а саме: акта технічного огляду колісного транспортного засобу від 1 вересня 2021 року № 1954, складеного за участю ОСОБА_3 та експерта-оцінювача Абрамкіна Б.П., звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданого власнику КТЗ, від 13 вересня 2021 року № 1954, - відповідачем було складено страховий акт від 14 грудня 2021 року № 32374/1, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 18 366,75 грн. Належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.
Вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 14 грудня 2021 року № 10657 з призначенням платежу: "Страхове відшкодування згідно страхового акту № 32374/1 від 14.12.2021 (до 04.03). Без ПДВ.".
У зв'язку з наведеними обставинами Компанія звернулася до суду з регресним позовом про стягнення з Товариства виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 366,75 грн на підставі статті 38 Закону.
За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі статтею 9 Закону страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Пунктом 35.1 статті 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 1 статті 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом г) підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
На підтвердження обставин спірної ДТП та вини ОСОБА_1 у її вчиненні, зокрема, внаслідок технічної несправності застрахованого транспортного засобу, позивач посилається на складений учасниками спірної ДТП електронний європротокол від 11 серпня 2021 року.
Пунктом 33.2 статті 33 Закону визначено, що в разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції, розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Аналогічні положення містяться в абзаці 3 пункту 2.11 ПДР.
На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", МТСБУ встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11 серпня 2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, який надається страховику та є підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим (пункт 1 Інструкції).
Згідно з рішенням Президії МТСБУ від 13 липня 2017 року № 403/2017 європротокол може заповнюватись у паперовому вигляді на спеціальному бланку або в електронній формі, з використанням системи "Електронний європротокол". Європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред'явлених страховику у паперовій формі.
Разом із цим, незалежно від форми європротоколу, останній повинен містити усі необхідні реквізити та відповідати вимогам, встановленим в Інструкції. Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція стосовно застосування положень Інструкції до європротоколу, складеного з використанням системи "Електронний європротокол", викладена в постановах Північного апеляційного господарського суду: від 16 вересня 2025 року в справі № 910/2759/25, від 23 травня 2022 року в справі № 910/7664/21, від 12 червня 2023 року № 910/9291/22, від 22 листопада 2021 року № 910/5524/21, 28 грудня 2020 року в справі № 910/5275/20.
Згідно з пунктом 2 Інструкції повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди. Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками правоохоронних органів.
Порядок заповнення повідомлення чітко регламентований пунктом 7 Інструкції.
Відповідно до пунктів 7.1., 7.9. та 7.11. вказаної вище Інструкції, у європротоколі (електронному європротоколі) зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП, видимі пошкодження кожного транспортного засобу, розташування транспортних засобів на момент настання ДТП, напрямок їх руху, дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг.
Проте, у порушення вищевказаних вимог Інструкції, надана позивачем копія електронного європротоколу не містить відомостей про місто та вулицю, де саме сталася дорожньо-транспортна пригода, а лише містить зазначення GPS координатів місця події. При цьому, перевіривши GPS координати місця події: 50.449375006; 30.477190017, суд зазначає, що за вказаними координатами також неможливо встановити конкретне місце скоєння ДТП та його обставини.
Крім того, з долучених до європротоколу фотографій неможливо встановити: наявність або відсутність характерних пошкоджень транспортного засобу, механізм дорожньо-транспортної пригоди; трасологію й характер ушкоджень, які могли бути отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обома транспортними засобами та порівняти їх з ушкодженнями, які були отримані, - для визначення, чи були ці ушкодження наслідком саме цієї ДТП. Вказані фотографії також не дають змогу встановити факт випадання гальмівної колодки, як і наявність будь-яких інших ознак технічної несправності автомобіля "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , про що зазначав позивач у своєму позові.
У свою чергу, зазначена в європротоколі схема дорожньо-транспортної пригоди не містить позначень дорожніх знаків, зазначень щодо назви вулиці та дороги, на якій сталася ДТП, та не надає можливість переконатись у тому, що зіткнення вказаних вище автомобілів відбулось саме через порушення водієм транспортного засобу "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , ПДР України у зв'язку з наявністю ознак технічної несправності вказаного автомобіля, чи про визнання одним із водіїв своєї вини у ній. Жодних інших відомостей про обставини ДТП, у тому числі в коментарях чи додатках до електронного європротоколу, учасниками вказаної ДТП зазначено не було.
Також, згідно з пунктами 2 та 7.13. Інструкції повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди.
Разом із цим, поданий електронний європротокол, всупереч встановленого МТСБУ зразка, не містить підписів водіїв транспортних засобів, за участю яких відбулось ДТП, в електронному вигляді або власноручних підписів.
Отже, судом встановлено, що вказане повідомлення було складено з порушенням порядку, визначеного пунктом 7 Інструкції, що виключає можливість встановити дійсні обставини цієї події, винну особу, а також визначити характер отриманих механічних пошкоджень транспортними засобами та їх технічний стан на час спірної ДТП.
Жодних інших доказів, які підтверджують позицію позивача щодо наявності права вимоги до відповідача, матеріали справи не містять, як і не містять інших доказів, на підставі яких суд має можливість встановити фактичні обставини події, що сталася 11 серпня 2025 року.
У свою чергу, наданий Компанією аудіозапис телефонної розмови, на яку позивач посилається як на підтвердження водієм автомобіля "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , своєї вини у вчинення ДТП в зв'язку з неналежним технічним станом вказаного транспортного засобу, не приймається судом до уваги в якості належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин, оскільки зміст останньої не дозволяє ідентифікувати її дійсних учасників. Вказаний аудіо запис жодним чином не може підтвердити дійсний технічний стан застрахованого транспортного засобу в момент скоєння спірної ДТП та наявність його технічної несправності. Докази огляду вказаного автомобіля чи проведення його відновлювального ремонту в частині конструкції гальмівної системи в матеріалах справи відсутні й позивачем до суду подані не були.
Позивачем не доведено наявності вини в діях водія транспортного засобу автомобіля "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , а відтак й обов'язку відповідача сплатити на користь позивача вартість страхового відшкодування в сумі 18 366,75 грн за відновлювальний ремонт автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим, позов Компанії в частині регресної вимоги про стягнення з відповідача виплаченої суми страхового відшкодування є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню в цій частині.
Позивач також посилався на те, що відповідач самостійно, без участі представників Компанії уклав електронний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-204715498 щодо транспортного засобу "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , VIN код: НОМЕР_5 , невірно зазначивши тип транспортного засобу (К1), внаслідок чого було застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1. Проте, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб "Fiat Fiorino", державний номерний знак: НОМЕР_2 , відноситься до типу "Спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В", має: повну масу - 1 800 кг (1,8 т), масу без навантаження - 1 210 кг (1,21 т), вантажопідйомність - 590 кг (0,59 т). Таким чином, у полісі № ЕР-204715498 мав бути застосований коригуючий коефіцієнт К1=2, замість К1=1. Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, Компанія, керуючись положеннями пункту 38.1.1 статті 38-1 Закону, зазначала також про її право на стягнення з відповідача 50 % виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 38.1.1 статті 38-1 Закону у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Разом із цим, у пункті 1.8 статті 1 Закону визначено, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначені Положенням про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (чинним на момент виникнення спірних відносин між сторонами), затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 жовтня 2011 року № 673 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2.1 Положення при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний: самостійно встановлювати індивідуальний розмір страхового платежу шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів; посвідчувати факт укладання внутрішнього договору страхування шляхом надання поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, у паперовій формі або шляхом надсилання візуальної форми страхового поліса з відображенням даних електронними засобами у формі, придатній для сприйняття його змісту людиною та відтворення на папері; заповнювати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ. Внутрішній договір страхування набирає чинності з моменту, зазначеного в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчує укладання такого договору, крім внутрішніх електронних договорів страхування. Разом із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів безоплатно надати страхувальнику в паперовій або електронній формі перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, спеціальний знак та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка.
Таким чином, під час укладення договору страхування, обов'язок з правильного внесення відомостей до страхового полісу покладається саме на страховика. Відтак, ризики неправильного заповнення цього документа, за умови надання страхувальником достовірних відомостей, які документально підтверджені, покладається виключно на страховика.
Відповідно до Переліку відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 25 травня 2017 року № 401/2017, для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати наступні відомості: відомості про страхувальника, для фізичної особи: прізвище, ім'я та по-батькові; домашня адреса із зазначенням поштового індексу; адреса електронної пошти; номер контактного телефону; ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичної особи-платника податку (ІНПП) у разі його присвоєння; відомості про реквізити документу, що посвідчує особу (для пільговика - документ, що підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу), а саме: назва документу, його серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ; відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування: тип ТЗ; державний номерний знак; марка, модель; рік випуску; ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) ТЗ або у разі відсутності в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу - відображається "б/н"; номер кузова (шасі, рами); населений пункт місця реєстрації ТЗ; особливі умови використання забезпеченого ТЗ: ознака використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ (у разі укладення договору страхування з обмеженим періодом використання ТЗ протягом року); ознака використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі; ознака того, що ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю та дата наступного ОТК (для ТЗ, що підлягає обов'язковому технічному контролю); ознака допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3-х років; інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику; запланована дата початку дії договору страхування та строк страхування; відомості, зазначені в пунктах 1-4, страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
Отже, при укладанні спірного договору страхування, позивач не був позбавлений можливості перевірити надану відповідачем інформацію таким же чином, як це було зроблено ним після настання страхового випадку. Однак, з моменту видачі відповідного полісу до моменту звернення до суду з цим позовом Компанія не пред'являла до Товариства жодних вимог та погодилася з тими відомостями, які були надані відповідачем при оформленні спірного полісу.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.
Пунктом 1 розділу ІІ розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 липня 2010 року № 566 "Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чинним на момент укладення договору страхування (далі - Розпорядження), визначено, що страховики повинні застосовувати базовий страховий платіж та коригуючі коефіцієнти (крім коригуючого коефіцієнта бонус-малус) в розмірах, затверджених цим розпорядженням.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Розпорядження під час розрахунку страхового платежу положення пункту 13.2 статті 13 Закону застосовуються лише за наявності відповідних підтвердних документів.
Відомості про страхувальника, транспортний засіб, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника та водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів. Таким чином, страховик, отримавши інформацію від страхувальника щодо транспортного засобу та погоджуючись укласти договір страхування на підставі отриманих відомостей транспортного засобу та його технічних характеристик, не позбавлений можливості додатково здобути інформацію щодо транспортного засобу та перевірити надану відповідачем інформацію.
Саме страховику належить право встановлювати розмір страхового платежу, а отже застосовування, або не застосовування самим страховиком відповідного (правильного) коефіцієнту для визначення вірного розміру страхового платежу не може бути підставою для покладання на винного у ДТП водія обов'язку повернути страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, оскільки страхувальник при укладанні страхового полісу надає лише свідоцтво про реєстрацію ТЗ і водійське посвідчення страховику, та встановлювати (або визначати), який коефіцієнт є необхідним для застосування при визначені розміру страхового платежу, знаходиться поза його волею та компетенцією і є фізично неможливим. Встановлювати (або визначати), який коефіцієнт є необхідним для застосування при визначені розміру страхового платежу відноситься до компетенції страховика.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 4 грудня 2024 року в справі № 369/322/23, від 2 квітня 2025 року в справі № 759/3314/23.
Однак, відповідні дії були вчинені Компанією лише після настання страхового випадку.
Докази того, що відповідач, при укладанні з позивачем договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, приховав, або не надав будь-яких відомостей, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику, та які вимагались страховиком, матеріали справи не містять.
У свою чергу, позивач погодився з умовами договору страхування, про що свідчить підписання останнім такого договору, видача полісу, прийняття страхового платежу та внесення інформації про договір до реєстру МТСБУ.
При цьому, неправильне зазначення коефіцієнту, у даному випадку, не залежало від волі відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано в установленому законом порядку належних доказів на підтвердження того, що відповідач при укладанні страхового договору діяв умисно та повідомив недостовірну інформацію стосовно предмету страхування. Вищевказане вказує на необґрунтованість позову Компанії у цій частині та є додатковою підставою для відмови в його задоволенні.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Компанії слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-249, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 3 листопада 2025 року в зв'язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 27 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко