ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа №910/4823/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест»
до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»
про стягнення заборгованості у розмірі 2 256 835,25 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення заборгованості у розмірі 2 256 835,25 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору підряду № 2041/КБ від 25.09.2023 не оплатив виконані роботи на суму 2 256 835,25 грн., що підтверджується актом приймання будівельних робіт форми №КБ-2в за листопад 2023 від 30.11.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання на 21.05.2025.
Через систему "Електронний суд" 07.05.2025 надійшов відзив Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», в якому останній просив відмовити в задоволенні позову. Так, представник відповідача зазначив, що невиконання чи/або прострочення зобов'язань Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставиною непереборної сили).
Протокольною ухвалою суду від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
Протокольною ухвалою суду від 23.07.2025 відкладено підготовче засідання на 10.09.2025.
Протокольною ухвалою суду від 10.09.2025 закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 15.10.2025.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, підстав неявки суду не повідомив.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
15.10.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» було укладено договір підряду № 2041/КБ від 25.09.2023 на виконання ремонтних робіт підземного паркінгу, що розташований частково під житловим будинком № 10 на вул. К. Данькевича та прилеглою до будинку дворовою територією м. Києва, за умовами якого генпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи даного підземного паркінгу, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та здійснити оплату на умовах визначених договором.
Згідно до п. 1.2. договору строки виконання робіт: вересень 2023 - грудень 2023.
Пунктом 2.1. договору визначено, що договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України.
Згідно до п. 2.2. вартість ремонтних робіт є динамічною на весь період виконання робіт.
Відповідно до п. 3.3.1. договору позивач зобов'язаний здійснити належне виконання робіт на об'єкті у встановлені п. 1.2. договору строки, згідно з будівельними нормами та правилами, включаючи можливі роботи, які чітко не вказані, але необхідні для повного та належного виконання робіт.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі документів по обліку в капітальному будівництві (форма КБ-2В, КБ-3). Вартість виконаних робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та з урахуванням пункту 3.4.2. договору. Акти виконаних робіт ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3 генпідрядник зобов'язаний надати замовнику на розгляд не пізніше 26 числа звітного місяця. Замовник перевіряє надані генпідрядником актом виконаних робіт ф. КБ-2в та підписує.
Відповідно до п. 3.4.2. договору замовник зобов'язаний здійснювати розрахунки за виконані роботи шляхом перерахування коштів на поточний рахунок генпідрядника відповідно до підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт.
Згідно до п. 5.4 Договору розрахунки за виконані Роботи здійснюються відповідно до умов договору, але не раніше факту їх виконання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» наголошує на тому, що зі своєї сторони умови договору підряду №2041/КБ від 25.09.2023 виконано в повному обсязі, що підтверджується підписаними без зауважень документами, а саме довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-з за листопад 2023 від 30.11.2023 та актом приймання будівельних робіт форма № КБ-2в за листопад 2023 від 30.11.2023.
За доводами позивача, відповідачем не оплачено отримані за договором підряду послуги, у зв'язку з чим на адресу боржника були направлені вимоги за № 160 від 25.03.2025 та (повторно) за № 181 від 31.03.2025.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що внаслідок не виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати, на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 2 256 835,25 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи відсутність оплати з боку відповідача за виконанні позивачем роботи, останній звернувся із вимогою № 160 від 25.03.2025, щодо сплати вартості виконаних робіт за договором, дана вимога була прийнята відповідачам та зареєстрована за № 00327/0/1-25 від 25.03.2025.
В зв'язку з відсутності оплати та будь-якої відповіді на подану вимогу, з боку позивача було здійснено подання повторної вимоги № 181 від 31.03.2025, в якій знову наводилось щодо необхідності оплатити за виконані роботи в рамках договору, на загальну суму - 2 256 835,25 грн., дана вимога (повторна) була прийнята та зареєстрована позивачем за № 00351/0/1-25 від 01.04.2025.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов договору було проведено відповідні роботи, однак відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи. Доказів щодо протилежного матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо сплати боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконанні роботи у розмірі 2 256 835,25 грн.
Стосовно доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Підпунктами 8.2.1 8.2.2 Договору передбачено, що сторони звільняються вiд відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору і виникли поза волею Сторін (пожежа, катастрофа, стихiйне лихо, вiйна та iнше).
Сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, зобов'язується протягом 3 днів з моменту їх настання повідомити другу сторону про надання таких обставин. У такому випадку строк дії цього Договору, а також всі його суттєві строки переносяться сторонами на відповідний термін. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Відповідним доказом може бути сертифікат торгово-промислової палати, який є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії в певному конкретному господарському зобов'язанні.
Однак, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України, а посилається лише на лист від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, який не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили у зобов'язаннях, які виникли при виконанні Договору.
Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до пункту 8.2.2 Договору.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу майнового характеруу розмірі 2 256 835,25 грн, а відтак розмір судового збору становить 27 082 грн (2 256 835,25 грн * 1,5% *0,8).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 33 852,54 грн, згідно платіжної інструкції №34106 від 16.04.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 6 770,54 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 6 770,54 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/4823/25, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла-Омеляновича Павленка, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (01029, м. Київ, вул. Бастіонна, 14а, оф. 42, код ЄДРПОУ 39534785) суму основного боргу у розмірі 2 256 835 (два мільйони двісті п'ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 25 коп. та судові витрати у розмірі 27 082 (двадцять сім тисяч вісімдесят дві) грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення буде складено 04.11.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна