Справа № 909/1279/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
про відмову у видачі судового наказу
03.11.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді: Кобецької С.М., розглянувши заяву від 23.10.2025 (вх.№9543/25 від 30.10.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома", вул. Коломийська, 2Ж, м. Чернівці, Чернівецька область, 58007
до боржника: Фізичної особи-підприємця Головко Юлії Іванівни, АДРЕСА_1
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за Договором поставки товару №75680 від 16.05.2025 у розмірі 2197,52 грн, з них: 1977,72 грн - основної заборгованості, 174,71 грн - пені, 16,91 грн - 3% річних, 28,18 грн - штрафу та 302,80 грн судового збору
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рома" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою 23.10.2025 (вх.№9543/25 від 30.10.2025) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Головко Юлії Іванівни заборгованості за Договором поставки товару №75680 від 16.05.2025 у розмірі 2197,52 грн, з них: 1977,72 грн - основної заборгованості, 174,71 грн - пені, 16,91 грн - 3% річних, 28,18 грн - штрафу та 302,80 грн судового збору.
Судом 03.11.2025 видано судовий наказ на стягнення з боржника 1977,72 грн заборгованості та 302,80 грн судового збору.
Розглянувши подану заявником заяву в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Головко Юлії Іванівни 174,71 грн - пені, 28,18 грн - штрафу та 16,91 грн - 3% річних, суд дійшов висновку про відмову у видачі наказу в цій частині.
Порядок розгляду заяв в наказному провадженні урегульовано розділом ІІ ГПК України.
За приписами статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Відповідно до статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Частиною 1 ст. 509, ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З аналізу вище зазначених норм закону слідує, що пеня та штраф за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафних санкцій, які сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання.
Приписами ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З умов вказаної статті випливає , що інфляційні нарахування та 3% річних не є заборгованістю та сплачуються виключно на вимогу кредитора у разі прострочення зобов'язання.
За наведеного, заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Рома" вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця Головко Юлії Іванівни 174,71 грн - пені, 28,18 грн - штрафу та 16,91 грн - 3% річних за порушення умов проведення розрахунків за Договором поставки товару №75680 від 16.05.2025 не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Згідно з п. 3 ч. 1. ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 147, 148, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рома" у видачі судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Головко Юлії Іванівни 174,71 грн - пені, 28,18 грн - штрафу та 16,91 грн - 3% річних за порушення умов проведення розрахунків за Договором поставки товару №75680 від 16.05.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.
Ухвалу підписано 03.11.2025.
Суддя Світлана Миколаївна Кобецька