ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1100/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів", вул. Лейзмана, буд. 27, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" вул. Ніньовського Сергія, буд. 21 А, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200
про стягнення заборгованості в сумі 317 080 грн 00 коп.
Товариство з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів" (позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" про стягнення 317 080 грн 00 коп.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано - Франківської області від 11.09.2025, суд залишив позовну заяву вх.7822/25 від 11.09.2025 без руху та встановив позивачу десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду належних доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
На виконання вимог ухвали суду від 11.09.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 22.09.2025 вх.№15364/25), до якої приєднав належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме оригінал опису поштового вкладення до рекомендованого листа від 09.09.2025.
23.09.2025 господарський суд постановив відкрити провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строк для подання обгрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 23.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінета.
23.09.2025 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором на зберігання від 01.10.2009 в частині оплати наданих позивачем послуг із зберігання, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 317 080 грн 00 коп. основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінювання доказів.
01.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" (поклажодавець) укладено Договір зберігання.
Зазначений Договір укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, погоджені всі умови договору та досягнута згода щодо виконання умов останнього.
26.04.2011 проведено державну реєстрацію реорганізації позивача, шляхом зміни його організаційно-правової форми з Відкритого акціонерного товариства на Товариство з додатковою відповідальністю (про вказаний факт свідчить долучений до матеріалів справи Протокол №1 Установчих зборів Засновників (Учасників) товариства з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів"). Тобто, ТДВ "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів" є правонаступником ВАТ "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів", а відповідно і правонаступником щодо зобов'язань по Договору зберігання від 01.10.2009.
Відповідно до п.1.1 Договору зберігання поклажодавець передав, а зберігач - прийняв на відповідальне зберігання на відкритих площах у 2 200 квадратних метрів залізобетонні конструкції в асортименті (майно).
Сторонами погоджено, що поклажодавець сплачує зберігачу щомісячну плату за зберігання майна з розрахунку за один квадратний метр зайнятої площі згідно рахунку (п. 1.3 Договору зберігання).
Зберігач приймає майно на зберігання за Актом приймання - передачі, який є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1.1 Договору зберігання).
Згідно з п.п 2.2.1. Договору зберігання поклажодавець передає майно зберігачу відповідно до акту приймання - передачі на місці зберігання.
01.02.2017 сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору про зберігання від 01.10.2009, згідно якої встановлено щомісячну плату за зберігання майна в розмірі 2 (дві) грн 75 коп. за один квадратний метр зайнятої площі згідно рахунку, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що поклажодавець відповідає перед зберігачем за сплату виставленого за зберігання рахунку до 30 числа кожного місяця, за затримку платежів зберігач має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка включається до рахунку наступний місяць.
Вказаний Договір зберігання відповідно до п. 6.2 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами
На виконання умов Договору зберігання сторонами 27.10.2009 підписано Акт прийому - передачі.
05.06.2025 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №46 з вимогою сплатити заборгованість за Договором зберігання до 01.08.2025. Також, даним листом позивач повідомив відповідача про збільшення плати за Договором зберігання від 01.10.2009 з 01.07.2025 з 7 грн 20 коп. до 9 грн 60 коп. за один квадратний метр з ПДВ.
Однак свої зобов'язання за вказаним вище Договором щодо повної та вчасної оплати відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість та позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Укладений між сторонами договір є договорами зберігання, правове регулювання якого визначено главою 66 ЦК України.
Частинами 1-3 ст. 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (ч. 1 ст. 937 ЦК України).
Абз. 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України визначено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Судом встановлено, що Договір зберігання від 01.10.2009 підписано сторонами, як зберігачем так і поклажодавцем, скріплено печатками.
До того ж згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вказана норма закріплює презумпцію правомірності правочину, за якої він вважається таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення? породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається, (1) коли недійсність правочину прямо встановлена законом (нікчемність); (2) якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2025 у cправі №910/3012/24).
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст. 938 ЦК України).
Судом встановлено, що Відповідачем було передане Позивачу на зберігання майно відповідно до Акту прийому - передачі від 27.10.2009.
Статтею 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Частиною 1 ст. 946 ЦК України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Судом встановлено, що сторони погодили умову щодо здійснення оплати за зберігання майна, а саме: п. 1.3 Договору зі змінами, що зазначені у Додатковій угоді № 2 від 01.02.2017.
Матеріалами справи встановлено, що сторони на підтвердження фактичного виконання умов договору зберігання укладали акт здачі-приймання (надання робіт). Крім того, за наслідками звірки взаєморозрахунків, сторони склали та підписали Акт звірки взаємних розрахунків за січень - жовтень 2024 року (відповідно до якого загальний розмір заборгованості відповідача за Договором перед позивачем станом на 31.10.2024 складає 192 680 грн 00 коп.)
Суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/17838/17, згідно якого зазначено, (...) "що кредитор може здійснити своє право пред'явлення вимоги як шляхом надіслання актів наданих послуг та розрахунків відповідно до умов договору, так і шляхом звернення до боржника листом, телеграмою, надіслання рахунка тощо. Акт надання послуг як документальне оформлення надання послуг лише підтверджує факт здійснення господарських операцій і носить формальний характер. Розрахунок обсягів коштів за зберігання зерна, в свою чергу, є документом, який містить лише розрахунок коштів, які підлягають сплаті за надані послуги. Наявність або відсутність актів та розрахунків не звільняє Аграрний фонд від обов'язку оплатити фактично надані послуги зі зберігання зерна за заявленою вимогою кредитором."
З урахуванням вказаного правового висновку, слідує, що за відсутністю надіслання позивачем рахунку відповідачу, в останнього існує обов'язок здійснення оплати за надані послуги зберігання згідно порядку та строків, визначених умовами договору.
За змістом статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №910/5614/23 зазначено, що: "Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання".
Саме тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова ОП КЦС у складі ВС від 23.01.2019 у справі №355/385/17).
За змістом статей 509, 524, 533, 534, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Тому, вимога про стягнення 192 680 грн 00 коп. заборгованості за період з січня 2024 по жовтень 2024 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Також за період з 01.11.2024 до 01.08.2025 позивачем долучені акти здачі-приймання (надання робіт) на загальну суму 134 400 грн 00 коп.
Однак враховуючи те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, задоволенню підлягають заявлені позивачем в цій частині позовні вимоги у розмірі 124 400 грн 00 коп.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК). Згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06.03.19р. у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.19р. у справі №2-3632/11, від 15.07.19р. у справі №235/499/17, від 17.07.19р. у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.19р. у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.19р. у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.19р. у справі №390/131/18, від 06.11.19р. у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.19р. у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.19р. у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.20р. у справі №686/24003/18, від 01.07.20р. у справі №287/575/16-ц, від 19.08.20р. у справі №287/587/16-ц).
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.19р. у справі №824/399/17-а).
З наведеного вбачається, що господарський суд при розгляді справи обмежений позовними вимогами особи, яка звернулась з позовом про захист свої прав та/або законних інтересів, та не може виходити за їх межі.
Висновок суду.
Судом встановлено, що відповідач не виконав своє зобов'язання перед позивачем по здійсненню оплати за надані послуги зберігання. Несплата заборгованості за надані послуги свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань та недобросовісну поведінку відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги зі зберігання на суму 317 080 грн 00 коп. є доведеними та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 4 756 грн 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №345 від 09.09.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 4 756 грн 20 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів", вул. Лейзмана, буд. 27, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", вул. Ніньовського Сергія, буд. 21 А, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 про стягнення заборгованості в сумі 317 080 грн 00 коп. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", вул. Ніньовського Сергія, буд. 21 А, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (код ЄДРПОУ 25596815) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів", вул. Лейзмана, буд. 27, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 (код ЄДРПОУ 00292706) - 317 080 грн 00 коп. заборгованості та 4 756 грн 20 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 04.11.2025.
Суддя У. І. Гула