номер провадження справи 33/138/25
04.11.2025 Справа № 912/2071/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи №912/2071/25
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 40, ідентифікаційний код 26241445)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, ідентифікаційний код 40308189)
про стягнення 792 655,05 грн.
01.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла за підсудністю з Господарського суду Кіровоградської області позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» суми 751 010,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 21 028,28 грн., процентів за користування коштами в сумі 7407,22 грн., пені в сумі 246,91 грн. та штрафу в сумі 12 962,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, відповідач (постачальник) не надав покупцю товар (бензин А-95) за оплаченими позивачем талонами на відпуск цього товару за договорами про закупівлю товарів за державні кошти №347 та №348 від 09.12.2024 на загальну суму 751 010,00 грн. Вимогу позивача щодо виконання договірних зобов'язань відповідач не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 525, 526, 530, 536, 599, 610, 611, 625, 662, 663, 664, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/112/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Запропоновано позивачу у строк 5 днів з дня отримання даної ухвали суду надати суду (копію надіслати відповідачу) перелік невикористаних талонів за кожним договором окремо та копії відповідних талонів. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 06.10.2025.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів сторін 04.09.2025: позивачу - о 17:03 год., відповідачу - о 20:42 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
10.09.2025 позивач надав на виконання ухвали суду перелік невикористаних талонів за договорами.
Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи належним чином повідомлений.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв'язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд
09.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (далі - постачальник, відповідач) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - позивач, покупець) укладено два договори про закупівлю товарів за державні кошти №347 та №348, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити замовнику пальне для генераторів: бензин А-95. Тип довірчого документу: талони (номінали талонів можуть бути різними): 5, 10, 15, 20 л (по узгодженню із замовником).
За договором №347 від 09.12.2024 передбачена поставка бензину А-95 в кількості 12620 літрів на загальну суму 668 860,00 грн., в тому числі ПДВ. Поставка товарів здійснюється до 21.12.2024 (п. п. 1.2, 3.1, 5.1).
За договором №347 від 09.12.2024 відповідач поставив позивачу товар - бензин А-95 в кількості 12620илітрів у скретч-картках на загальну суму 668 860,00 грн., в тому числі ПДВ, за видатковою накладною №0008/0002474 від 09.12.2024 та специфікацією до неї №0008/0002474-С.
Позивач оплатив вартість придбаного товару за договором №347 від 09.12.2024 платіжною інструкцією №4319 від 12.12.2024 на суму 668 860,00 грн.
За договором №348 від 09.12.2024 передбачена поставка бензину А-95 в кількості 1630 літрів на загальну суму 86 390,00 грн., в тому числі ПДВ. Поставка товарів здійснюється до 21.12.2024 (п. п. 1.2, 3.1, 5.1).
За договором №348 від 09.12.2024 відповідач поставив позивачу товар - бензин А-95 в кількості 1630 літрів у скретч-картках на загальну суму 86 390,00 грн., в тому числі ПДВ, за видатковою накладною №0008/0002475 від 09.12.2024 та специфікацією до неї №0008/0002475-С.
Позивач оплатив вартість придбаного товару за договором №348 від 09.12.2024 платіжною інструкцією №4320 від 12.12.2024 на суму 86 390,00 грн.
У вказаних видаткових накладних зазначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено у скретч-карті.
У зв'язку з неможливістю отримати оплачений бензин А-95 на заправках міста Кропивницького та інших населених пунктах Кіровоградської області (у зв'язку з його відсутністю) позивач надіслав відповідачу 19.03.2025 претензію вих. №393/25 від 26.02.2025 про вжиття заходів до виконання договірних зобов'язань та забезпечити можливість реалізації талонів на АЗС або замінити талони для отримання палива на інших автозаправних станціях у відповідному обсязі, що відповідає умовам договору.
Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості суми 751 010,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 21 028,28 грн., процентів за користування коштами в сумі 7407,22 грн., пені в сумі 246,91 грн. та штрафу в сумі 12 962,64 грн.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договорами про закупівлю товарів за державні кошти №347 та №348 від 09.12.2024, що за своїм змістом є договорами поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення умов договорів про закупівлю товарів за державні кошти №347 та №348 від 09.12.2024 відповідач не передав позивачу попередньо оплачений позивачем товар (бензин А-95) на загальну суму 751 010,00 грн., а саме:
- за договором №347 від 09.12.2024 не отримано бензин А-95 кількістю 12540 літрів на суму 664 620,00 грн. (не отоварені талони номіналом 20 літрів в кількості 477 штук загалом на 9540 літрів на суму 505 620,00 грн. та номіналом 30 літрів в кількості 100 штук загалом на 3000 літрів на суму 159 000,00 грн.);
- за договором №348 від 09.12.2024 не отримано бензин А-95 кількістю 1630 літрів на суму 86 390,00 грн. (не отоварені талони номіналом 20 літрів у кількості 80 штук загалом на 1600 літрів на суму 84 800,00 грн. та номіналом 30 літрів в кількості 1 штука на суму 1590,00 грн.).
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач надав докази оплати товару за договорами про закупівлю товарів за державні кошти №347 та №348 від 09.12.2024, за якими товар не відвантажено в повному обсязі, а саме: за договором №347 від 09.12.2024 не отримано бензин А-95 кількістю 12540 літрів на суму 664 620,00 грн., за договором №348 від 09.12.2024 не отримано бензин А-95 кількістю 1630 літрів на суму 86 390,00 грн., разом - на суму 751 010,00 грн.
Відповідач не надав доказів відвантаження позивачу попередньо оплаченого ним товару на вказані суми або доказів повернення позивачу коштів передоплати. Заперечень проти позову відповідач також не надав.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми передоплати за договорами про закупівлю товарів за державні кошти №347 та №348 від 09.12.2024 в розмірі 751 010,00 грн.
Оскільки відповідач не здійснив передачу товару в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги - претензії вих. №393/25 від 26.02.2025, яка вручена за довіреністю 28.03.2025, позивач вважає, що відповідач не має право на утримання попередньої оплати та мав повернути її позивачу наступного дня після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме: 05.04.2025. Прострочення становить 120 днів.
За 120 днів прострочення поставки товару позивачем нараховано на підставі п. 7.2.2 договору пеню в сумі 246,91 грн., а за прострочення поставки товару понад 30 днів - штраф у сумі 12 962,64 грн., які пред'явлені до стягнення з відповідача.
За прострочення повернення коштів передоплати позивачем нараховано на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в сумі 21 028,28 грн. та 3% річних за користування коштами в сумі 7407,22 грн., які заявлено до стягнення з відповідача.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.2.2 договору в разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у роз мірі 7% указаної вартості.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договорами підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Розрахунки позивача перевірені судом та визнані судом обґрунтованими. Відповідач розрахунки не спростував, власних розрахунків не надав.
Враховуючи зазначене, суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача суму передоплати за договорами про закупівлю товарів за державні кошти №347 та №348 від 09.12.2024 в загальному розмірі 751 010,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 21 028,28 грн., проценти за користування коштами в сумі 7407,22 грн., пеню в сумі 246,91 грн. та штраф у сумі 12 962,64 грн.
Згідно з п. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява містить вимоги майнового характеру на суму 792 655,05 грн. та подана в 2025 році через систему «Електронний суд».
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 792 655,05 грн. складає: 792 655,05 грн. х 1,5% х 0,8 = 9 511,86 грн.
За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 11 889,82 грн. платіжною інструкцією №2483 від 04.08.2025. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати і сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 9 511,86 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Переплата судового збору в сумі 2 377,96 грн. може бути повернута позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 40, ідентифікаційний код 26241445) суму 751 010,00 грн. (сімсот п'ятдесят одна тисяча десять грн. 00 коп.), інфляційні нарахування в сумі 21 028,28 грн. (двадцять одна тисяча двадцять вісім грн. 28 коп.), проценти за користування коштами в сумі 7 407,22 грн. (сім тисяч чотириста сім грн. 22 коп.), пеню в сумі 246,91 грн. (двісті сорок шість грн. 91 коп.), штраф у сумі 12 962,64 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн. 64 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 9 511,86 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять грн. 86 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 04.11.2025.
Суддя М.В. Мірошниченко