номер провадження справи 22/88/25
23.10.2025 Справа № 908/1099/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Калініченко Б.І., ордер АІ № 1850083 від 19.05.2025 (у режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача - не з'явився
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1099/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" (вул. Гоголя, буд. 107, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70504)
до відповідача: російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації (вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а, корпус 1, м. Москва, російська федерація, 125993)
про стягнення 36652800,48 доларів США та 29723034,03 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
22.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 18.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" до відповідача: російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації про стягнення:
- суми спричинених збитків у розмірі 36758873,82 долари США, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, та у результаті втрати: виробничого комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36; заглибинного складу, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому Карла Маркса), будинок 46; будівлі трансформаторної станції, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молочна, будинок 1/2.
- суми спричинених збитків у розмірі 29723034,03 грн., що виникли у зв'язку з російською збройною агресією на території України внаслідок втрати товарно-матеріальних цінностей.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" посилалося на втрату активів внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. А саме: внаслідок окупації з 25.02.2022 російськими військами території м. Мелітополя Запорізької області позивач позбавлений права розпоряджатися та користуватися належним йому на праві власності майном. 03.05.2022 на територію належного позивачу нерухомого майна з'явилися озброєні військові російської федерації та захопили підприємство. 26.10.2022 на територію належного позивачу нерухомого майна з'явився тимчасовий адміністратор Шатохін О. з представниками створеної росією військово-цивільної адміністрації Запорізької області, співробітниками місцевої поліції та озброєними російськими військовими. Протягом дня були опломбовані всі приміщення, належні ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС". Відтак, користуватися, розпоряджатися майном та управляти підприємством стало неможливо. Розмір завданих позивачу збитків підтверджується висновком експерта № 120/04 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 12.06.2023 та висновком експерта № 02/08/2023 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 02.08.2023. Позивач втратив видаткові накладні та акти приймання-передачі, які є первинними документами. На підтвердження права власності на втрачене (знищене) майно: товарно-матеріальні цінності надано податкові накладні та документи, які підтверджують проведення оплати вартості відповідного майна. Також факт втрати належного позивачу майна підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023082140000006, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/5804/23 від 30.05.2024.
05.05.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло пояснення на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.04.2025. Згідно висновку експерта № 120/04, оцінку будівлі трансформаторної станції було зроблено без врахування розміру частки ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС". При поданні позовної заяви цього враховано не було, а тому розмір збитків позивача, завданих втратою будівлі трансформаторної станції складає 3878953,40 грн. з урахуванням ПДВ, що є еквівалентом 106073,33 доларів США.
05.05.2025 через систему “Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив зменшити розмір позовних вимог щодо спричинених збитків до суми 36652800,48 доларів США та 29723034,03 грн.
14.10.2025 через систему “Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" створене з метою ведення господарської діяльності на території Запорізької області та саме з цією метою було придбане майно у м. Мелітополі. В результаті незаконних дій російської федерації, зокрема військового вторгнення та окупації, військової та іншої підтримки самопроголошеному утворенню на території Запорізької області, позивач був позбавлений можливості використовувати своє майно, що призвело до повного припинення його господарської діяльності. Таким чином, має місце порушення права власності позивача на майно, що залишилося на території, на якій фактичний контроль здійснюється російською федерацією, бо позивач не має можливості доступу до свого майна упродовж періоду часу, що триває і через це втратив контроль на майном і будь-яку можливість користуватися і розпоряджатися ним. Наявність у позивача правовстановлюючих документів на майно і визнання державою Україна за позивачем титулу власника не означає, що право власності не втрачене.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач письмовий відзив на позов не надав.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1099/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.04.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1099/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2025. Зобов'язано позивача надати (витребувано): у строк до 03.05.2025 докази: реєстрації у Державному реєстрі прав власності станом на час звернення до суду за позивачем права власності на нерухоме майно: виробничий комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36; заглибинний склад, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому Карла Маркса), будинок 46; будівлю трансформаторної станції, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молочна, будинок 1/2; на підтвердження надіслання засобами поштового зв'язку до посольства росії у Республіці Молдова копії позовної заяви із додатками. Письмово викласти обставини щодо належності позивачу на праві власності у рівних частках з іншою юридичною особою - ТОВ "РУСЛАН-КОМПЛЕКТ" об'єкту нерухомого майна - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молочна, будинок 1/2; письмово зазначити, яким чином визначалася сума збитків, з урахуванням цих обставин.
Позивач визначив відповідачем у цій справі російську федерацію в особі генеральної прокуратури російської федерації.
У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава Україна, як і іноземна держава бере участь у справі в спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, органу, діями якого завдано шкоду.
А тому у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою), на позивача згідно з пунктами 2, 4 ч. 3 статті 162 ГПК України покладено обов'язок зазначити окрім безпосередньо держави, яка за його твердженням, завдала йому шкоди, орган (органи) відповідної держави, що його (їх) позивач зазначає порушником своїх прав. При цьому закон не вимагає конкретизації вимог (визначення сум, що підлягають стягненню тощо) до кожного із відповідачів - представницьких органів держави, якщо позивач визначив їх більше одного.
Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії її органів, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, але відповідальні за дії та борги держави.
Обґрунтовуючи пред'явлення позову до держави російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації позивач вказав, що повноваження генеральної прокуратури російської федерації найбільш наближені до представництва інтересів російської федерації в іноземних судах.
Згідно норм підпункту 3.1 статті 1 федерального закону «Про прокуратуру Російської Федерації», генеральна прокуратура російської федерації у межах своєї компетенції забезпечує представництво та захист інтересів Російської Федерації у міждержавних органах, іноземних та міжнародних судах, іноземних та міжнародних третейських судах.
Відповідно ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме: наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.
Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.
Згідно з статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, Україна зобов'язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов'язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.
Тож застосування судового імунітету росії та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).
Судовий імунітет росії не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням росією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
У своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на росію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що "такими діями російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 росія, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.
Верховний Суд виходить із того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Право позивача на належне та ефективне відшкодування збитків повинно бути захищене, а судовий імунітет не повинен бути перешкодою для такого відшкодування у тих виняткових обставинах, коли немає інших механізмів відшкодування. Відповідно до обставин справи, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та російською федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії російської федерації на території України. За таких обставин, застосування судового імунітету російської федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у даній справі не буде узгоджуватися із обов'язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету російської федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію російської федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету російської федерації буде непропорційним до своєї мети.
За таких умов, наведений спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме: Господарському суду Запорізької області.
Відповідно ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 367 ГПК України передбачено: якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.
У зв'язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв'язку.
Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації у порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.
У зв'язку з порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС російської федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку з припиненням поштового сполучення.
Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Таким чином, господарський суд, не зважаючи на всі обставини, повинен зі своєї сторони вжити максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежуватися при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформації про розгляд справи на сайті Судової влади України.
За наведених обставин, відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що розміщено 05.05.2025.
Ухвала, яка надіслана судом відповідачу на відомі електронні адреси не була доставлена, у зв'язку з обмеженим доступом до веб-ресурсів, розміщених в зоні “.ru».
Крім того, позивачем до звернення до суду з цим позовом було здійснено направлення копії позовної заяви з додатками на офіційні адреси електронних пошт генеральної прокуратури російської федерації та на поштову адресу посольства російської федерації у Республіці Молдова.
Ухвалою суду від 27.05.2025 на підставі ст. 46 ГПК України прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог; підготовче засідання відкладено на 25.06.2025.
Відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що розміщено 02.06.2025.
Таким чином, предметом позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є:
1. Стягнення з держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОДІМ “АЛЬЯНС» суми спричинених збитків у розмірі 36652800,48 (тридцять шість мільйонів шістсот п?ятдесят дві тисячі вісімсот) доларів США 48 центів, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, та у результаті втрати:
- виробничого комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36.
- заглибинного складу, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому Карла Маркса), будинок 46.
- будівлі трансформаторної станції, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молочна, будинок 1/2.
2. Стягнення з держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОДІМ “АЛЬЯНС» суми спричинених збитків у розмірі 29723034 (двадцять дев?ять мільйонів сімсот двадцять три тисячі тридцять чотири) грн. 03 коп., що виникли у зв?язку з російською збройною агресією на території України внаслідок втрати товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
У справі № 915/647/22 Північно-західним апеляційним господарським судом від 29.11.2023 було встановлено, що позивач не змінив своєї податкової адреси після окупації території Генічеського району Херсонської області, виконання грошового зобов'язання за договором на користь позивача є можливим, у силу вимог статті 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за умови зміни позивачем своєї податкової адреси на іншу - на підконтрольній Україні території. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2024 у справі № 915/647/22 провадження у справі № 915/647/22 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
Ухвалою суду від 25.06.2025 зупинено провадження у справі № 908/1099/25 до закінчення перегляду справи № 908/1162/23 у касаційному порядку і набрання законної сили цим судовим рішенням Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зобов'язано учасників справи повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/1099/25, у п'ятиденний строк із дня їх усунення.
Підставою для зупинення провадження у справі № 908/1099/25 стало те, що на час введення на території України воєнного стану, на час подання позовної заяви до господарського суду та станом на 25.06.2025 (постановлення ухвали про зупинення провадження у справі), місцезнаходженням позивача: ТОВ “ТЕХНОДІМ “АЛЬЯНС» та його податковою адресою було: вул. Олександра Невського, буд. 36, м. Мелітополь(з), Запорізька область, 72312, тобто тимчасово окупована територія України.
29.07.2025 через систему “Електронний суд» надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі у зв'язку зі зміною податкової адреси позивача.
У зв'язку з перебуванням судді Ярешко О.В. у відпустці з 07.07.2025 по 17.08.2025 включно, клопотання по суті розглянуто судом 18.08.2025.
Як встановлено судом, у липні 2025 ТОВ “ТЕХНОДІМ “АЛЬЯНС» було змінено місцезнаходження юридичної особи. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням позивача та, відповідно, його податковою адресою є: 70504, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Гоголя, буд. 107.
Ухвалою суду від 18.08.2025 задоволено клопотання ТОВ “ТЕХНОДІМ “АЛЬЯНС» про поновлення провадження у справі. Провадження у справі № 908/1099/25 поновлено. У зв'язку зі спливом строку підготовчого провадження, згідно ч. 3 ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів - до 19.09.2025 включно. Підготовче судове засідання призначено на 04.09.2025.
Відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що розміщено 18.08.2025.
Ухвалою від 04.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 07.10.2025.
У судовому засіданні 07.10.2025 з розгляду справи по суті оголошувалась перерва до 23.10.2025.
Відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що розміщено 13.10.2025.
У судовому засіданні 23.10.2025 приймав участь представник позивача у режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Причини неявки представника відповідача суду невідомі. Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 23.10.2025 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС", згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є лиття легких кольорових металів.
Згідно інформаційної довідки від 29.04.2025 № 4244500587 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухоме майно, Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" на праві приватної власності належать: виробничий комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36, заглибинний склад, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому - вул. Карла Маркса), будинок 46, та 1/2 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-1, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молочна, будинок 1/2.
ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" для здійснення господарської діяльності були придбані матеріальні цінності. Як зазначив позивач, видаткові накладні та акти приймання-передачі були втрачені, однак на підтвердження права власності на втрачене майно до матеріалів справи надано копії податкових накладних.
Територія Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, на якій розташовані належні позивачу об'єкти нерухомого майна, з 25.02.2022 тимчасово окупована російською федерацією, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», та є загальновідомою обставиною.
На час ухвалення рішення у цій справі територія залишається тимчасово окупованою.
У засобах масової інформації України, починаючи з 26.02.2022 з'явилася інформація щодо захоплення російськими військами адміністративних будівель у м. Мелітополі Запорізької області, що підтверджується зокрема публікацією ЗМІ «Укрінформ», роздруківка якої долучена до матеріалів справи.
Як зазначив позивач, 03.05.2022 на територію належного позивачу нерухомого майна з'явилися озброєні військові російської федерації з вимогою покинути територію підприємства. З цього часу підприємство є захопленим російськими військовими.
Вказаний факт висвітлений ЗМІ РІА Мелітополь» у мережі Інтернет.
Як слідує зі статті ЗМІ «Суспільне новини», розміщеної у мережі Інтернет 03.10.2022, 03 жовтня держдума російської федерації ратифікувала договір про «приєднання» до росії тимчасово окупованих територій України, так званих «ДНР» і «ЛНР», Запорізької та Херсонської областей.
Розпорядженням голови російської ради міністрів військово-цивільної адміністрації Запорізької області від 03.10.2022 № 594-р введено тимчасову адміністрацію по управлінню майном ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЛ" та ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС", які є єдиним виробничим комплексом ТОВ "БІОЛ"; призначено ТОВ "БІОЛ" тимчасовим адміністратором по управлінню всім майном, що знаходиться в єдиному виробничому процесі.
Російські ЗМІ «ZOV Запорожье», «Financial One» у мережі Інтернет розміщували публікації щодо того, що мелітопольський завод "БІОЛ" в особі тимчасового адміністратора ОСОБА_1 планує розширювати штат співробітників і запустити алюмінієвий цех.
Згідно позовної заяви, 26.10.2022 на територію належного позивачу нерухомого майна з'явився тимчасовий адміністратор Шатохін О. з представниками створеної росією військово-цивільної адміністрації Запорізької області, співробітниками місцевої поліції та озброєними російськими військовими. Протягом дня були опломбовані всі приміщення, належні ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС". Відтак, користуватися, розпоряджатися майном та управляти підприємством стало неможливо.
07.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 438 КК України (номер кримінального провадження: 12023082140000006). Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження: 12023082140000006, 06.01.2023 до СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від представників ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" про те, що 26.10.2022 невстановлені особи з числа представників окупаційної влади, поліції та військовослужбовців рф з вогнепальною зброєю в руках, порушуючи закони та звичаї війни, захопили приміщення, належні ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС", які розташовуються за адресами: м. Мелітополь, вул. О. Невського, 36; м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, 46, м. Мелітополь, вул. Молочна, 1/2.
28.01.2024 на сайті «РИА-Пивдень» у мережі Інтернет розміщено публікацію щодо захоплення російськими військовими ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЛ", засновницею якого є ОСОБА_2 , яка також є засновницею ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС". За даними ДБР О. Шатохіну повідомлено про підозру у колабораційній діяльності (ст. 111-1 КК України).
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування шкоди.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2024 у справі № 333/5804/23, яке набрало законної сили, було встановлено належність на праві власності ОСОБА_3 нерухомого майна у м. Мелітополі, яке було передано в оренду ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЛ". Було стягнуто на користь позивача суму реальних завданих збитків та суму упущеної вигоди.
Отже, ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЛ" та ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" діяли як єдиний виробничий комплекс.
На замовлення ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС", судовим експертом Контимировою В.В. (свідоцтво за № 27/21/П, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України 01.06.2021, термін дії свідоцтва до 01.06.2024) складено Висновок експерта від 12.06.2023 № 120/04 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи.
Метою оцінки було проведення експертизи та надання висновку щодо ринкової вартості нерухомого майна, яке захоплено російськими військовими та представниками окупаційної влади міста Мелітополь.
При проведенні експертизи використовувався, зокрема Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022.
Згідно Висновку, ринкова вартість об'єктів дослідження, які входять до комплексу ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС", що захоплені російськими військовими та представниками окупаційної влади міста Мелітополь, станом на момент проведення експертизи наступна:
- виробничого комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36, становить 1289250242,26 грн. з врахуванням ПДВ, що є еквівалентом 35255663,12 доларів США;
- заглибинного складу, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому - вул. Карла Маркса), будинок 46, - 47212404,24 грн. з врахуванням ПДВ, що є еквівалентом 1291064,03 доларів США;
- ринкова вартість будівлі трансформаторної станції, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молочна, будинок 1/2, - 7757906,80 грн. з врахуванням ПДВ, що є еквівалентом 212146,67 доларів США.
На замовлення ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС", судовим експертом Гавриловою К.В. (свідоцтво № 1917 від 17.12.2017, видане на підставі рішення ЦЕКК при Міністерства юстиції України 01.06.2021, термін дії свідоцтва до 17.12.2023) складено Висновок експерта від 02.08.2023 № 02/08/2023 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи.
Метою оцінки було проведення експертизи та надання висновку щодо розміру збитків, завданих ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" у результаті захоплення російськими військовими, представниками окупаційної влади міста Мелітополь товарно-матеріальних цінностей (машин та устаткування, інструменту), які знаходились у приміщеннях ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" за наступними адресами: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36 (виробничий комплекс будівель та споруд), Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому Карла Маркса), будинок 46 (заглибинний склад).
При проведенні експертизи використовувалася, зокрема Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022.
Як зазначено у Висновку, ринкова вартість основних засобів та товарно-матеріальних цінностей визначалася за обліковою залишковою вартістю (справедливою вартістю), визначеною за результатами переоцінки на дату такої переоцінки.
Згідно Висновку, розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС", складає 29723034,03 грн.
У додатку 1 до цього Висновку «таблиця розрахунку розміру матеріальної шкоди (реальних збитків), завданих ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" в результаті збройної агресії російської федерації внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення майна, на дату оцінки/втрати майна», наведено найменування об'єкту дослідження (найменування майна), дата вводу його в експлуатацію, первісну вартість, коефіцієнт індексації, ступінь знецінення, вартість відтворення у залежності від кількості, ринкова вартість на момент знищення.
Згідно цього додатку 1, усе майно позивача було введено в експлуатацію у 2021 році, та відповідно ступінь його знецінення склала - 30.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Відповідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Відповідно ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу, зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог Товариства про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді цього спору є матеріальний закон України.
Як визначено у ч.ч. 1, 2, 6 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У силу приписів ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Як слідує зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов'язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.
Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Закон про ратифікацію Конвенції) відбулася ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у результаті чого вона стала частиною національного законодавства України.
У пункті першому частини першої Закону про ратифікацію Конвенції зазначено, що: "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції".
Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, держава, передусім, зобов'язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією та протоколами.
Судова практика ЄСПЛ визначає, що для присудження відшкодування матеріальної шкоди заявник повинен продемонструвати існування причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та будь-якою стверджуваною фінансовою втратою (Справа «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява No19336/04).
Відповідно ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічний припис викладений у ч. 1 ст. 321 ЦК України.
За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Як визначено у ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).
У Справі "Stretch v. the United Kingdom" (заява № 44277/98, рішення від 24.06.2003, пункт 32) Суд нагадує, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
У ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Згідно ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Згідно Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 (далі - Порядок № 326), визначення шкоди та збитків здійснюється, зокрема за напрямком: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються, зокрема: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності; втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Об'єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода). (пункт 6 Додатку до Порядку № 326).
Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022, застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання..
Відповідно до цієї Методики об'єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).
Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Майно позивача, яке використовувалося ним при здійсненні господарської діяльності, залишилося на тимчасово окупованій російською федерацією території, а саме: у місті Мелітополі Запорізької області. Відтак, позивач позбавлений доступу до свого майна та не має можливості використовувати його у своїй господарській діяльності та, відповідно, отримувати прибуток. Отже, фактично це майно є втраченим позивачем. Наявність у відповідача правовстановлюючих документів на нерухоме майно не доводить того, що позивач у даному випадку (тимчасової окупації міста Мелітополя Запорізької області) може реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження цим майном.
Знищення/захоплення внаслідок збройної агресії російської федерації належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв'язку з цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава вцілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
У ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визначено, що як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування Російської Федерації з України.
Постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
Агресивна війна проти України є консолідованою політикою російської федерації та реалізується через увесь відповідний апарат, до якого належать різнорідні органи, установи, організації, у тому числі і юридичні особи, які формально хоч і є відокремленими суб'єктами господарювання, але фактично повністю контролюються державою росія та використовуються нею у тому числі для реалізації чисто державних функцій.
Позивачем доведено, а судом встановлено заподіяння шкоди позивачу діями відповідача, матеріалами справи підтверджується також причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою. Так само, з матеріалів справи вбачається наявність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу у формі умислу. Судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.
Позивачем доведено та підтверджується матеріалами справи розмір завданих йому протиправними діями відповідача збитків.
Так, згідно Висновку судового експерта Гаврилової К.В. від 02.08.2023 № 02/08/2023, розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" в результаті захоплення російськими військовими, представниками окупаційної влади мітса Мелітополь товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у приміщеннях ТОВ "ТД "АЛЬЯНС" за адресами: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36 (виробничий комплекс будівель та споруд); Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому - вул. Карла Маркса), будинок 46 (заглибинний склад), складає 29723034,03 грн.
Згідно Висновку судового експерта Контимирової В.В. від 12.06.2023 № 120/04 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи, ринкова вартість об'єкта дослідження, які входять до комплексу ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС", що захоплені російськими військовими та представниками окупаційної влади міста Мелітополь, станом на момент проведення експертизи:
- виробничого комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36, становить 1289250242,26 грн. з врахуванням ПДВ, що є еквівалентом 35255663,12 доларів США;
- заглибинного складу, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому - вул. Карла Маркса), будинок 46, - 47212404,24 грн. з врахуванням ПДВ, що є еквівалентом 1291064,03 доларів США.
Ринкова вартість будівлі трансформаторної станції, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молочна, будинок 1/2, - 7757906,80 грн. з врахуванням ПДВ, що є еквівалентом 212146,67 доларів США.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права передбачений законом і є ефективним.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги ТОВ "ТЕХНОДІМ "АЛЬЯНС" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1059800,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, тому судовий збір у розмірі 1059800,00 грн. за розгляд цієї справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. Вказано, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200000,00 грн.
У позовній заяві зазначено, що докази розміру судових витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
За таких обставин, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом після надання відповідних доказів згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації (за стандартом ISO 3166: повна назва: the Russian Federation; Alpha-3 код: RUS; числовий код: 643; адреса представницького органу генеральної прокуратури російської федерації: вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, російська федерація, 125993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОДІМ “АЛЬЯНС» (вул. Гоголя, буд. 107, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70504, код ЄДРПОУ 42405401) суму спричинених збитків у розмірі 36652800,48 (тридцять шість мільйонів шістсот п?ятдесят дві тисячі вісімсот) доларів США 48 центів, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, та у результаті втрати:
- виробничого комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Олександра Невського, будинок 36;
- заглибинного складу, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Грушевського Михайла (у минулому - вулиця Карла Маркса), будинок 46;
- будівлі трансформаторної підстанції, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молочна, будинок 1/2.
Стягнути з держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації (за стандартом ISO 3166: повна назва: the Russian Federation; Alpha-3 код: RUS; числовий код: 643; адреса представницького органу генеральної прокуратури російської федерації: вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, російська федерація, 125993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОДІМ “АЛЬЯНС» (вул. Гоголя, буд. 107, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70504, код ЄДРПОУ 42405401) суму спричинених збитків у розмірі 29723034 (двадцять дев?ять мільйонів сімсот двадцять три тисячі тридцять чотири) грн. 03 коп., що виникли у зв?язку з російською збройною агресією на території України внаслідок втрати товарно-матеріальних цінностей.
Стягнути з держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації (за стандартом ISO 3166: повна назва: the Russian Federation; Alpha-3 код: RUS; числовий код: 643; адреса представницького органу генеральної прокуратури російської федерації: вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, російська федерація, 125993) на користь Державного бюджету України 1059800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з відрядженням судді Ярешко О.В. 03.11.2025, повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 04 листопада 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко