номер провадження справи 17/101/25
29.10.2025 Справа № 908/2619/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши матеріали справи №908/2619/25
за позовною заявою: комунального підприємства “Водоканал», 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61
до відповідача: садівничого товариства “Електровозник-1», 69104, м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 8
про стягнення 47 101,33 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Руденко Д.В., довіреність від 31.12.24 № 10
від відповідача: Войтович Є.М., ордер серія АР № 1025970 від 17.04.25;
Сошенко О.В., керівник, паспорт
26.08.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 26.08.25 з вимогами комунального підприємства “Водоканал» (далі КП “Водоканал») до садівничого товариства “Електровозник-1» (надалі СТ “Електровозник-1») про стягнення коштів за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 23.12.14 № 1343/2 у розмірі 47 101,33 грн, з яких: 46 140,00 грн основного боргу, 247,75 грн. пені, 203,65 грн 3% річних та 509,93 грн інфляційних втрат.
26.08.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2619/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 01.09.25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2619/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
05.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від відповідача надійшли:
- заява (відзив на позовну заяву) за вих. від 05.09.25, в якій (якому) представник відповідача заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволені позову та стягнути з позивача судові витрати у розмірі 13 000,00 грн;
- клопотання за вих. від 05.09.25, в якому представник відповідача просить суд провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 09.09.25 судом призначено розгляд справи № 908/2619/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 07.10.25 об 11 год. 30 хв.
12.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, з проханням до суду задовольнити позовну заяву, судовий збір покласти на відповідача та відмовити у задоволенні витрат адвоката на професійну правничу допомогу. Водночас, якщо суд дійде висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, просимо суд зменшити суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір є необґрунтованим, завищеним та неспівмірним з виконаними адвокатом роботами та часом, витраченим на їх виконання.
Також, 12.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
27.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява з проханням до суду відкласти розгляд справи у зв'язку з щорічною відпусткою тривалістю з 01 по 16.10.25.
07.10.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній повідомляє, що все листування між сторонами у справі по суті спору було подано до матеріалів справи, іншого листування між сторонами по суті спору, окрім того що надане до справи у позивача відсутнє.
Представник відповідача в судове засідання 07.10.25 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
В засіданні 07.10.25 судом прийнято до розгляду відзив (сформований в системі “Електронний суд» 05.09.25) на позовну заяву, відповідь на відзив (сформовану в системі “Електронний суд» 12.09.25) та додаткові пояснення позивача (сформовані в системі “Електронний суд» 07.10.25).
Також, в засіданні 07.10.25 розглянувши клопотання представника відповідача (сформоване в системі “Електронний суд» 27.09.25) про відкладення розгляду цієї справи на іншу дату, з'ясувавши думку представника позивача, судом задоволено вказане клопотання.
Ухвалою від 07.10.25 розгляд справі відкладено на 21.10.25 об 11 год. 30 хв.
Представник позивача в засіданні 21.10.25 позовні вимоги підтримала та надала усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.
Представники відповідача у судовому засіданні 21.10.25 проти позову заперечили.
У судовому засіданні 21.10.25 оголошено перерву до 29.10.25 о 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні 29.10.24 розгляд справи продовжено за участі представників позивача та відповідача.
Позивач, в особі уповноваженого представника, у судовому заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 23.12.14 № 1343/2 щодо своєчасної оплати за надані послуги у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47 101,33 грн. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позов про стягнення заборгованості з урахуванням нарахованих за порушення зобов'язань штрафних та компенсаційних санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232 ГК України, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач, в особі уповноважених представників у судовому засіданні, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. За доводами відповідача, обов'язок по своєчасній оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, які було надано позивачем, виконаний ним у повній відповідності із договором, якій укладено між сторонами. Відповідач відзначив, що садівниче товариство "Електровозник-1" є неприбутковою організацією, про що зазначено в його Статуті і не отримує прибуток від використання води, фактично це об'єднання громадян, яке за своєю юридичною природою є тотожним об'єднанню співвласників житлового будинку. Відповідач вважає, що в п. 1.2 Договору сторонами було погоджено, що тариф, за яким Споживач має оплачувати надані послуги за водопостачання, а саме виходячи із тарифу, який встановлюється для споживачів категорії «населення» і саме за такими тарифами були сплачені послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період. За твердженням відповідача, позивачем безпідставно, без пояснення причин в актах-рахунках за спірний період застосований тариф 27,34 грн/м.куб. Оскільки відсутній обов'язок по сплаті основного боргу, та, відповідно, не підлягають задоволенню також і вимоги про сплату неустойки, 3% річних та інфляційних витрат, відповідач просить у задоволенні позову відмовити. До судових витрат відповідачем віднесено 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які він просить стягнути з позивача.
Позивач у відповіді на відзив відзначив, що тариф у розмірі 27,34 грн/м.куб застосований у зв'язку зі встановленням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором) нових тарифів на послуги згідно Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2331, яка набрала чинності 01 січня 2025 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
В судовому засіданні 29.10.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
23.12.14 комунальним підприємством “Водоканал» (Водоканал, позивач у справі) та садівничим товариством “Електровозник-1» (Споживач, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2 (далі - Договір).
До Договору сторонами укладено додаткові угоди від 29.09.15, від 25.08.16, від 14.05.18, від 07.06.21.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Водоканал забезпечує Споживачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчику: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 8, садівниче товариство.
Розділом 2 Договору визначено, що договір укладається з 01.12.14 по 31.12.15. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було заявлено однією із сторін.
Доказів звернення сторін з відповідними заяви суду не надано, отже, він є чинним.
Відповідно до п. 3.2 Договору Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з Договором та нормативними документами вказаними у п. 1.1 цього договору.
Пунктом 3.2.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди від 07.06.21) визначено, що Споживач зобов'язаний своєчасно надавати Водоканалу покази засобів приладів обліку питної води для проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення у терміну, зазначені у п.п. 5.1, 6.11.
Згідно із п. 5.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди від 07.06.21), основним документом на оплату є Акт-рахунок.
Споживач з 15 по 31 число кожного місяця надає Водоканалу Звіт про показники приладів обліку питної води та об'єми водопостачання та водовідведення за формою, визначеною у додатку, який підписується Споживачем.
На підставі даних звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-х робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу.
Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів, з дати надання Звіту, самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку.
Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем.
Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Підпунктом 5.1.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди від 07.06.21) визначено, що передача Споживачем даних щодо показань приладу(-дів) обліку питної води (надалі - дані) через online - сервіс “Особистий кабінет для організацій» здійснюється з 15 по 31 число кожного місяця.
На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного договору, Водоканал на підставі переданих даних визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-х робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати передачі даних через online - сервіс “Особистий кабінет для організацій», самостійно отримати у Водоканалі та підписати всі примірники Акта-рахунку і перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку.
Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем.
Позивачем за період з лютого по червень 2025 року було виписано відповідачу акти-рахунки за послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 100 917,41 грн.:
- акт-рахунок №186801 від 25.02.25 на суму 8 431,66 грн з ПДВ;
- акт-рахунок №193957 від 24.03.25 на суму 8 497,27 грн з ПДВ;
- акт-рахунок №202142 від 24.04.25 на суму 15 091,68 грн з ПДВ;
- акт-рахунок №210390 від 26.05.25 на суму 24 737,23 грн з ПДВ;
- акт-рахунок №217853 від 24.06.25 на суму 44 159,57 грн з ПДВ.
Акти-рахунки складені у присутності представника Споживача і підписані ними без зауважень, про що свідчить особистий підпис представника Споживача на актах-рахунках.
Вартість отриманих послуг у спірний період сплачено відповідачем частково на суму 54 777,41 грн, що підтверджуються зведеними даними по надходженням за 12.06.25, за 07.05.25, за 10.04.25, за 12.03.2025, за 11.07.25. Залишок заборгованості за отримані у наведений період послуги становить 46 140,00 грн.
Неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих послуг у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції до 28.08.25, чинній на момент спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Укладений між сторонами договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем у період з лютого по червень 2025 року включно відповідачу надано обумовлені Договором послуги на загальну суму 100 917,41 грн.
Про факт надання позивачем послуг в рамках договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2 свідчать складені акти-рахунки, долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами п. 5.1 Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати надання Звіту, самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Укладаючи договір кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, є доведеним.
Відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті вартості отриманих від позивача послуг виконав частково на суму 54 777,41 грн, залишок заборгованості у сумі 46 140,00 грн відповідачем не сплачено.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, є доведеним.
Відносно заперечень відповідача щодо неправомірного застосування позивачем тарифу, не узгодженого Договором, суд зазначає наступне.
Як свідчить пункт 1,2 договору, тарифи на послуги з водопостачання і водовідведення встановлюються відповідними компетентними органами. У разі зміни тарифів, діючих на момент укладення цього Договору, Споживач зобов'язаний здійснювати оплату, наданих Водоканалом послуг за новими тарифами з моменту набуття чинності нормативного документу, яким затверджено тарифи.
Також, пунктом 9.4 укладеного сторонами договору передбачено, що у випадку прийняття компетентними органами нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим Договором, прийняття рішень щодо змін порядку розрахунків між суб'єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього Договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.
Слід враховувати, що на час укладення договору між сторонами у 2014 році діяло законодавство, яке регулювало відповідний порядок тарифоутворення та встановлення тарифів з віднесенням споживачів до певних груп. Однак, згідно діючого на даний час законодавства, а саме п.п. 3, 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», до функцій та повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), входить розробка та затвердження порядку формування, розрахунку та встановлення (зміна) державних регульованих тарифів для суб'єктів природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, яким є КП «Водоканал», а саме тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, які мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора.
24.12.2024 на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (https://www.nerc.gov.ua/) було оприлюднено постанову «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення КП «Водоканал» (м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 03327121)» від 24.12.24 № 2331, яка набрала чинності 01 січня 2025 року.
Вказана постанова Регулятора встановлює тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для різних категорій споживачів - споживачі, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та споживачі, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Вказаною Постановою передбачено, що для категорії споживачів, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а саме юридичні особи, ФОП (інші споживачі), які отримують або мають намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення встановлені наступні тарифи: - на централізоване водопостачання - 27,34 грн/м.куб (без ПДВ); - на централізоване водовідведення - 16,26 грн/м.куб (без ПДВ).
Пунктом 5 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
На виконання вказаних вимог законодавства та з метою повідомлення Споживачів про зміни у розмірах встановлених тарифів на послуги, на офіційному веб-сайті КП «Водоканал» (https://vodokanal.zp.ua/) було розміщено відповідне Повідомлення щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення: 26 грудня 2024 року з посиланням на постанову НКРЕКП №2331 від 24.12.24. Отже, постанова НКРЕКП про встановлення тарифів, як власні і самі тарифи та порядок їх застосування є загальнодоступною в мережі інтернет, зокрема на офіційних веб-сторінках Регулятора та надавача послуг (КП «Водоканал»). Встановлення та оприлюднення тарифу відбувалось відповідно до вимог нормативно правових актів, тому встановлені таким чином тарифи є обов'язковими до застосування при проведенні розрахунків між КП «Водоканал» та споживачами.
Таким чином, у зв'язку зі встановленням Регулятором нових тарифів на послуги згідно Постанови НКРЕКП від 24.12.24 № 2331, КП «Водоканал» при розрахунку суми оплати за надані послуги у спірний період цілком обґрунтовано було застосовано тариф у розмірі 27,34 грн/м.куб.
Згідно з роз'ясненнями НКРЕКП від 12.06.24 №6348/19.1.3/7-24 категорія споживачів визначається Законом України «Про житлово-комунальні послуги» під час укладення договорів зі співвласниками багатоквартирних будинків, з якими укладений індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір, договір з колективним споживачем, індивідуальний договір, що є публічним договором приєднання, а також власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків, з якими укладено договори, що є публічними договорами приєднання.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.19 (зі змінами) «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» затверджені типові договори про надання послуг для індивідуальних споживачів (з обслуговування внутрішньобудинкових систем та без обслуговування внутрішньобудинкових систем), з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) та для колективних споживачів (колективний договір та договір з колективним споживачем).
В даному випадку КП «Водоканал» договір № 1343/2 від 23.12.14 про надання послуг укладено з СТ «Електровозник-1», яке є юридичною особою. Згідно Статуту СТ «Електровозник-1» товариство здійснює свою діяльність на земельній ділянці, наданій у безстрокове користування та ведення колективного садівництва, що підтверджується Державним актом, виданим рішенням Запорізького міськвиконкому за № 424/31 від 09.10.1996, загальна земельна площа дорівнює 16,2897 гектарів. За змістом вказаного Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, СТ «Електровозник-1» було надано у постійне користування земельну ділянку, цільове призначення якої - ведення садівництва та функціонування садівничого товариства.
Отже, доводи відповідача у відзиві на позов та посилання представника відповідача у судовому засіданні, що садівниче товариство створене для проживання та ведення побуту фізичних осіб - населення, є безпідставними.
Згідно із ст. 35 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
В статуті СТ «Електровозник-1» зазначено про те, що товариство здійснює свою діяльність, зокрема, відповідно до Закону України «Про кооперацію».
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Отже, садівниче товариство не є тотожним об'єднанню співвласників житлового будинку.
Суд зауважує, що на лист СТ «Електровозник-1» від 12.07.24 №34, КП «Водоканал» надавало СТ «Електровозник-1» роз'яснення листом від 25.07.24 №3978/24/08 щодо порядку та умов застосування встановлених Регулятором тарифів.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 456 140,00 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 247,75 грн. пені, 203,65 грн 3% річних та 509,93 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 216 ГК України (тут і надалі - в редакції до 28.08.25, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2 договору (в редакції додаткової угоди від 07.06.21) визначено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати. Сторони домовились, що з дня введення в дію Закону України “Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01% відсотка від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу, згідно з Законом України “Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивачем нараховано відповідачу пеню за відсотковою ставкою 0,01% за загальний період прострочення з 05.03.25 по 11.07.25.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за відсотковою ставкою 0,01% за загальний період прострочення з 05.03.25 по 11.07.25, суд встановив, що з урахуванням дат прострочення оплати та суми заборгованості за у кожному місяці, до стягнення підлягає 247,75 грн пені, як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом у заявленій сумі.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем загальний період з 05.02.25 по 11.07.25, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 203,65 грн 3% річних, як і визначено позивачем.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлені ним період лютий-червень 2025 року, суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 514,23 грн. Оскільки у суду відсутні повноваження щодо виходу за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат задовольняється у заявленому позивачем розмірі - 509,93 грн.
Таким чином, у даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по вартості наданих позивачем послуг водопостачання у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Заява відповідача щодо стягнення з позивача 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу судом не розглядається, оскільки рішення прийняте не на його користь.
Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з садівничого товариства “Електровозник-1» (69104, м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 8, ідентифікаційний код 20508212) на користь комунального підприємства “Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код 03327121) - 46 140 (сорок шість тисяч сто сорок) грн 00 коп. за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, 247 (двісті сорок сім) грн 75 коп. пені, 203 (двісті три) грн 65 коп. 3% річних, 509 (п'ятсот дев'ять) грн 93 коп. інфляційних втрат та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.11.2025.
Суддя В.Л. Корсун