майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
28 жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1111/25
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Лозинської І. В.,
секретар судового засідання Шовтюк І. В.
в засіданні суду прийняв участь Шиманський В. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Шиманського Віктора Борисовича
до Казенного підприємства "Кіровгеологія" в особі Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства "Кіровгеологія"
про стягнення 148120,05 грн
В засіданні суду оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення господарського суду Житомирської області та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 148120,05 грн, з яких, 99800,00 грн основного боргу, 9451,06 грн інфляційних втрат, 2940,99 грн 3% річних, 35928,00 грн пені, а також судових витрат.
Позовні вимоги обгрунтувано не виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу шини для фронтального навантажувача №956/2024 від 09.08.2024 в частині розрахунків за придбаний товар.
Ухвалою від 08.09.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 06.10.2025 об 11:30 (а. с. 49).
23.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з письмовими запереченнями на позовну заяву (а. с. 51 - 95).
29.09.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а. с. 96 - 99).
01.10.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а. с. 100 - 102).
Ухвалою від 06.10.2025 господарський суд розгляд справи по суті відклав на 28.10.2025 о 11:30 (а. с. 106).
28.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до справи, у якому, серед іншого, заявлено клопотання про зобов'язання відповідача надати оригінали документів, що підтверджують його твердження про критичну важливість підприємства України (а. с. 109 - 123).
У засіданні суду позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволені клопотання позивача про долучення доказів до справи у зв'язку з недотриманням позивачем процесуального строку на його подання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
09.08.2024 між Фізичною особою - підприємцем Шиманським Віктором Борисовичем (позивач, продавець) та Казенним підприємством "Кіровгеологія" в особі в. о. начальника Управління виробничо-технічного обслуговування (далі - УВТО) Казенного підприємства "Кіровгеологія" Козаня П. М. (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу шини для фронтального навантажувача №956/2024 (далі - договір) (а. с. 6, 7), за п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити: шина (нова) для фронтального навантажувача розмір 29.5-25 L3|E3 28 сл, 193В Tubeless Armour, кількість: 1 шт. (далі - товар).
За п. 2.1 договору загальна ціна товару становить 99800,00 грн.
Розрахунки здійснюються у безготівковій формі на рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору/отримання рахунку (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору поставка здійснюється за адресою: Україна, 12500, Житомирська обл., м. Коростишів.
Право власності та ризики випадкової загибелі або пошкодження товару переходять до покупця з моменту підписання видаткової накладної (п. 3.2 договору).
За п. 5.2 договору у випадку прострочення оплати покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань або до 09.08.2025 (п. 7.1 договору).
Відповідно до видаткової накладної №956 від 09.08.2024 та акту прийому - передачі №9 від 09.08.2024, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар вартістю 99800,00 грн (а. с. 9, 10).
13.08.2024 ФОП Шиманським В. Б. виставлено відповідачеві рахунок на оплату №7 від 13.08.2024 (а. с. 11), однак, останнім не було виконано зобов'язання з його оплати.
У подальшому, позивач направив УВТО Казенного підприємства "Кіровгеологія" претензію №01/956/2024 від 25.08.2024 про погашення боргу за поставлений товар (а. с. 12), у відповідь на яку зазначено, що причиною несвоєчасної оплати є накладення арешту на всі рахунки підприємства ГУ Державної податкової служби та запропоновано погодити графік погашення боргу шляхом укладення додаткової угоди до договору (а. с. 13, 14).
16.09.2024 між сторонами спору укладено додаткову угоду №1 до договору, у якій викладено такі умови:
- розтермінуваня платежу за договором у сумі 99800,00 грн на три місяці;
- не нарахування пені за прострочення протягом усього строку розтермінування;
- у разі несплати зазначеної суми у встановлений строк, продавець залишає за собою право повернутись до виконання основного договору №956/2024 від 09.08.2024 та звернутися до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку з усіма нарахованими збитками та судовими витратами (а. с. 15).
13.05.2025 та 17.07.2025 ФОП Шиманським В. Б. направлено підприємству претензії про сплату боргу (а. с. 16, 17), які залишені останнім без відповіді та задоволення.
Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача 99800,00 грн основного боргу, 9451,06 грн інфляційних втрат, 2940,99 грн 3% річних, 35928,00 грн пені.
У відзиві на позовну заяву від 22.09.2025 відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог з тих підстав, що спірний договір купівлі - продажу шини для фронтального навантажувача №956/2024 від 09.08.2024 є нікчемним, оскільки:
- КП "Кіровгеологія" не видавало Козаню П. М. доручення чи довіреності на укладання договору з позивачем, відповідні дозвільні документи відсутні у матеріалах справи;
- КП "Кіровгеологія" заперечує факт надання УВТО КП "Кіровгеологія" дозволу на виготовлення печатки, відбитки якої є на спірному договорі та додатковій угоді до нього;
- у відповідному журналі реєстрації договорів за 2024-2025 рр. відсутні відомості про укладання спірного договору (а. с. 51 - 95).
У відповіді на відзив від 27.09.2025 позивач зазначає, що:
- відповідач не спростовує фактичних обставин виконання договору, а лише формально оспорює правочин, що вже виконаний з боку позивача;
- договір є дійсним, оскільки Козань П. М. діяв в межах компетенції керівника УВТО КП "Кіровгеологія", визначених довіреностями №488/07-08 від 08.07.2024 та №486/06-07 від 07.06.2024 Державної служби геології та надр України;
- відсутність договору у реєстрі не свідчить про його недійсність, а лише про здійснення відповідачем внутрішнього обліку договорів (а. с. 96 - 99).
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повторно викладає раніше зазначені аргументи (а. с. 100 - 102).
2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
3. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 99800,00 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1);
- правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2);
- одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила; односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ч. 1 ст. 246 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №925/394/18). Такий же висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №902/439/19.
Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі - продажу шини для фронтального навантажувача №956/2024 від 09.08.2024 підписано зі сторони відповідача в. о. начальника УВТО Казенного підприємства "Кіровгеологія" Козанем П. М.
Відповідно на наказу Державної служби геології та над України №18/ОС від 31.05.2024 на ОСОБА_1 було покладено виконання обов'язків начальника УВТО Казенного підприємства "Кіровгеологія" до призначення працівника на вказану вакантну посаду (а. с. 8).
У матеріалах справи наявне Положення про УВТО Казенного підприємства "Кіровгеологія", затверджене наказом Казенного підприємства "Кіровгеологія" №14 від 12.03.2024 (далі - Положення), відповідно до п. 2.1 якого УВТО є відокремленим підрозділом Казенного підприємства "Кіровгеологія" та не є юридичною особою.
Згідно з п. 2.6 Положення УВТО має право на підставі доручення від імені Казенного підприємства "Кіровгеологія" укладати господарські договори з іншими підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності згідно чинного законодавства України та вимог внутрішніх актів КП "Кіровгеологія" та нести по ним відповідальність.
Відповідно до копій довіреностей №486/06-07 від 07.06.2024 (діяла до 31.08.2024) та №488/07-08 від 08.07.2024 (діяла до 30.09.2024) виконуючий обов'язків генерального директора Казенного підприємства "Кіровгеологія" ОСОБА_2 уповноважив в. о. начальника УВТО Казенного підприємства "Кіровгеологія" Козаня П. М.:
- на право розпорядження коштами на поточних рахунках УВТО КП "Кіровгеологія" укладення господарських договорів загалом у сумі до 250000,00 грн;
- на право підписання від імені філії в особі УВТО КП "Кіровгеологія" із дотриманням вимог законодавства у сфері публічних закупівель строкових договорів із фізичними та юридичними особами про надання послуг, забезпечення контролю повноти їх виконання, підписання актів здачі-приймання наданих послуг, їх оплати (а. с. 42, 43).
Тому суд робить висновок, що спірний договір є правомірним, адже відповідачем не доведено недійсність довіреностей №486/06-07 від 07.06.2024 та №488/07-08 від 08.07.2024.
Як встановив суд, на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар вартістю 99800,00 грн, що підтвержується видатковою накладною №956 від 09.08.2024 та актом прийому-передачі №9 від 09.08.2024, підписаних його сторонами (а. с. 9, 10).
За п. 2.2 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі на рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору/отримання рахунку.
13.08.2024 ФОП Шиманським В. Б. виставлено відповідачеві рахунок на оплату №7 від 13.08.2024 (а. с. 11), однак, останнім не було виконано зобов'язання з його оплати.
З огляду на те, що розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 99800,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
4. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 35928,00 грн пені.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (зі змінами) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.2 договору у випадку прострочення оплати покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Із розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована на суму боргу 99800,00 грн у розмірі 0,1% за період з 24.08.2024 по 18.08.2025 (а. с. 4).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, суд наголошує на помилковості розрахунку пені позивачем, оскільки її розмір є більшим за подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тому підлягає стягненню пеня з 24.08.2024 по 24.02.2025, розмір якої за розрахунком суду, здійсненого у правовому порталі України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений період, складає 13503,66 грн. У стягненні 22424,34 грн пені слід відмовити.
5. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 9451,06 грн інфляційних втрат та 2940,99 грн 3% річних.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання.
У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.08.2024 по 18.08.2025 за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", суд встановив, що задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 9451,06 грн, натомість розмір 3% річних, які підлягають задоволенню, складає 1063,44 грн.
У стягненні 1877,55 грн 3% річних слід відмовити.
6. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, зважаючи на те, що позивач під час подання позову до суду сплатив судовий збір у мінімальному розмірі, судовий збір у повному обсязі покладається на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства "Кіровгеологія" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 8/9; код ЄДРПОУ 14308279) в особі Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства "Кіровгеологія" (12503, Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Київська, буд. 149; код ЄДРПОУ ВП 33104171) на користь Фізичної особи - підприємця Шиманського Віктора Борисовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):
- 99800,00 грн основного боргу;
- 9451,06 грн інфляційних втрат;
- 1063,44 грн 3% річних;
- 13503,66 грн пені;
- 2422,40 грн судового збору.
3. Відмовити у стягненні 1877,55 грн 3% річних.
4. Відмовити у стягненні 22424,34 грн пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.11.25
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2, 3 - сторонам (Електронний суд)
4 - Управлінню ВТО Казенного підприємства "Кіровгеологія": 12504, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Київська, 149; код
ЄДРПОУ 33104171