майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"04" листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1218/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення учасників
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр"
про стягнення 183964,43 грн.
Зміст позовних вимог та заперечень.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 183964,43 грн., з яких: 159320,00грн. боргу за поставлений товар по Договору поставки №12032025-3 від 12.03.25; 19475,20 грн. пені; 3284,53 грн. інфляційних; 1884,70 грн. 3% річних.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "Омелянівський кар'єр" позов не визнав з тих підстав, що відповідач в односторонньому порядку збільшив строк оплати, оскільки позивач не дотримався п.2.6 договору, а саме не передав документів та гарантійного талону на товар. Відповідач просить зменшити розмір неустойки посилаючись на те, що : відповідач частково сплатив борг; порушення зобов'язання не завдало збитки позивача; нараховані штрафні санкції завищені в порівнянні з основною сумою боргу; неплатоспроможність відповідача та війна є об'єктивними причинами, які перешкоджатимуть відповідачеві виконати грошові зобов'язання. (а.с.20)
У відповіді на відзив ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" , зазначило, що відповідач зобов'язався розрахуватися за товар у строк до 21.04.25; згідно п.2.6 договору, документи та гарантійний талон на товар постачальник надає на вимогу покупця, якої відповідач не пред'являв позивачу; відповідач на надав фактів, що обгрунтовують зменшення пені, тому відсутні підстави звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань. (а.с.28)
Рух справи.
08.09.2025 до суду надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою від 10.09.25 суд відкрив провадження у справі №906/1218/25 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
23.09.25 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (а.с.20).
07.10.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" (а.с.28).
Встановлені судом обставини.
12 березня 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки №12032025-3 (а.с.5), за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупця змінні частини до дробарного обладнання (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору, строк поставки товару - протягом трьох календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної Специфікації та/або оформлення Постачальником рахунку-фактури.
На виконання умов договору ТОВ "НВО "Промвпровадження" надало ТОВ "Омелянівський кар'єр" рахунок на оплату №22 від 12.03.2025 на загальну суму 230 400,00 грн. (а.с.8) наступного товару:
- футерування конусу НР300 вартістю 89 000,00 грн. (без ПДВ);
- футерування чаші НР300 вартістю 103 000,00 грн. (без ПДВ).
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами здійснюються наступним чином:
- 10% вартості товару перераховуються Покупцем на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) днів після отримання від Постачальника рахунку- фактури;
- остаточний розрахунок проводиться протягом 40 (сорока) днів після підписання Сторонами видаткової накладної.
12.03.2025 ТОВ "Омелянівський кар'єр" сплатило ТОВ "НВО "Промвпровадження" 46080,00 грн. , що підтверджується платіжною інструкцією №110 від 12.03.25 (а.с.11).
На підтвердження поставки Позивачем товару ТОВ "НВО "Промвпровадження" та ТОВ "Омелянівський кар'єр" оформили видаткову накладну №81 від 12.03.2025 на загальну суму 230 400,00 грн. (а.с.10).
Таким чином, відповідач зобов'язався здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар в розмірі 184320,00грн. у строк до 21.04.25.
ТОВ "Омелянівський кар'єр" частково виконало зобов'язання по оплаті поставленого товару, що підтверджується платіжними інструкціями №1172 від 13.05.2025 на суму 5 000,00 грн.; №1292 від 26.05.2025 на суму 20 000,00 грн. (а.с.11,12).
Таким чином, заборгованість ТОВ "ОмелянівськиЗ кар'єр" перед ТОВ "НВО "Промвпровадження" за Договором поставки №12032025-3 від 12.03.2025 становить 159320,00 грн. (230400 - 46080 - 5000 - 20000 = 159 320,00).
Висновки суду та норми права.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено в п.7.14 Постанови ВС у складі колегії КГС у справі №910/14371/18, відносно доводів скаржника, викладених у п.5.3 даної постанови, колегія суддів враховує правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Під терміном "борг", за загальними правилами, слід розуміти грошове зобов'язання строк чи термін виконання якого вже прострочений. Саме тому практика вищих судів вказує на те, що часткове погашення боржником боргу або іншого обов'язку є визнанням цього боргу.
Відповідач позов не визнав посилаючись на порушення позивачем п.2.6 договору, а саме, у зв'язку з не переданням документів та гарантійного талону на товар, відповідач в односторонньому порядку відстрочив строк оплати товару згідно п.5.3 договору.
Згідно п.5.3 договору, у разі невиконання постачальником п.2.6 договору, покупець має право в односторонньому порядку збільшити строк оплати на строк усунення недоліків.
За вимогами п.2.6 договору, постачальник надає покупцю : видаткову накладну та рахунок; правила експлуатації товару, гарантійний талон та товарно-транспортну накладну; на вимогу покупця - документ, який підтверджує якість товару.
При цьому, п.3.6 договору, передбачає, що покупець має право вимагати, а постачальник зобов'язаний направити покупцю документи передбачені п.2.6 договору протягом 5-ти календарних днів з дати поставки.
Звідси, покупець мав звернутися до продавця у п'ятиденний строк з дати поставки товару з вимогою про направлення документів, і у випадку відмови продавця направити документи, строк виконання зобов'язання по оплаті товару може бути продовжений на термін зволікання продавця передати витребувані документи. До матеріалів справи не додано доказів звернення покупця з вимогою до продавця про направлення йому передбачених п.2.6 договору документів чи відмови продавця передати витребувані документи, тому суд вважає, що покупець безпідставно ухилився від обов'язку оплатити отримане обладнання.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 159320,00 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 19475,20 грн.(а.с.).
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 3284,53 грн. інфляційних та 1884,70 грн. 3% річних .
Обрахувавши суму пені, річних та інфляційних самостійно, з урахуванням часткової проплати, згідно розрахунку проведеного судом за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга 360" за період з 23.04.25 по 08.09.25, стягненню підлягають: 19453,97 грн. пені, 1882,64 грн. річних, 2963,98 грн. інфляційних.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Щодо зменшення розміру пені.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.
Реалізовуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 02.03.2023 у справі №905/1409/21, від 23.11.2023 у справі №917/991/22).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач просить врахувати, що заборгованість з оплати виникла не з вини відповідача, відповідач частково сплатив борг, порушення зобов'язання не завдало збитки позивачу, здійснюються в умовах воєнного стану, який ускладнив здійснення господарських відносин, нараховані штрафні санкції завищені в порівнянні з основною сумою боргу.
Враховуючи встановлення обставин відсутності неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, зважаючи на те, що розмір заявленої до стягнення пені, сторони погодили п.6.2 договору, а також приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів у підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суд дійшов висновку, що підстави для зменшення пені не є виключними (надзвичайними) обставинами у спірних правовідносинах та не можуть бути підставою для зменшення розміру пені. Позивачем обґрунтовано нараховано пеню, передбачену договором, оскільки такі нарахування є стимулюванням належного виконання договірних зобов'язань, та мають компенсаційний характер відповідного заходу відповідальності.
Також відповідачем не подано до суду жодного належного та допустимого доказу у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження негативного фінансового стану, які б свідчили про об'єктивну неможливість виконання належним чином взятих зобов'язань згідно умов договору.
Клопотання про зменшення розміру неустойки не підлягає задоволенню, оскільки підписавши спірний Договір та скріпивши його відбитком своєї печатки відповідач фактично вчинив дії, які свідчать про те, що він погодився з викладеними у Договорі умовами.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 183620,59 грн., з яких: 159 320,00 грн. боргу ; 19 453,97 грн. пені; 2963,98 грн. інфляційних; 1882,64 грн. 3% річних. Вимоги про стягнення 21,23 грн. пені, 320,55 грн. інфляційних та 2,06 грн. 3% річних не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (11560, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Горщик, вул. Центральна, буд. 71, код ЄДРПОУ 00292400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" (01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92, код ЄДРПОУ 21697910) - 159320.00 грн. боргу, 19453,97 грн. пені; 2963,98 грн. інфляційних; 1882,64 грн. три проценти річних, 2417,87 грн. судового збору.
3.Відмовти в задоволенні позову про стягнення 21,23 грн. пені, 320,55 грн. інфляційних, 2,06 грн. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.11.25
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
- сторонам до ЕК