61022, м. Харків, пр. Науки, 5
04.11.2025 №905/1149/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,
розглянувши матеріали судової справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро
до фізичної особи-підприємця Матковського Андрія Валерійовича, м.Кременчук Полтавської області
про стягнення 94616,32грн боргу за спожиту електроенергію та 69,99грн - 3% річних,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Матковського Андрія Валерійовича, м.Кременчук Полтавської області, про стягнення 94616,32грн боргу за спожиту електроенергію та 69,99грн - 3% річних (позов поданий через систему «Електронний суд»).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язку оплатити електроенергію, спожиту у квітні, травні 2022 року за договором №2046 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є підставою для стягнення боргу і нарахування 3% річних.
Подання позову до Господарського суду Донецької області позивач обґрунтовує таким: за загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу; спірна заборгованість виникла на підставі договору, укладеного з метою забезпечення постачання електричної енергії до об'єкта відповідача «офіс» у с-щі Новолуганське Бахмутського району Донецької області; отже, відповідно до ч.5 ст.29 ГПК України вирішення цього спору відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду Донецької області.
За приписом ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (альтернативна підсудність).
Під час визначення територіальної юрисдикції спору у справі №905/1149/25 суд виходить з такого.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції (просторова компетенція однорідних судів).
Отже, територіальна підсудність господарських справ зумовлює відмежування компетенції з розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності): встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (ст.27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (ст.28), правила альтернативної підсудності (ст.29) та правила виключної підсудності (ст.30).
За загальним правилом, встановленим у ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Натомість за приписом ч.1 ст.29 ГПК України «Підсудність справ за вибором позивача» право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.29 ГПК України правило альтернативної підсудності застосовується до позовних вимог, що виникли «з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці». У разі, якщо така особливість не вбачається з предмету спору або зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами (альтернатива відсутня).
«Спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір. Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується п.3 ч.1 ст.532 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і п.4 ч.1 ст.532 ЦК України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання. Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов'язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов'язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує. Отже, поняття місця виконання грошового зобов'язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв'язку з цим не підлягає застосуванню і ч.5 ст.29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні. Отже, на переконання колегії суддів, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом ч.1 ст.27 ГПК України: позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.»
Наведена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2024 про передачу справи №924/698/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 30.08.2024 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу №924/698/23 та призначила її розгляд на 04.10.2024; ухвалою від 16.05.2025 об'єднана палата зупинила касаційне провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24; станом на 13.10.2025 касаційний розгляд справи №920/19/24 триває (засідання Великої Палати Верховного Суду призначено на 05.11.2025).
Предметом спору у справі №905/1149/25 є спонукання до виконання грошового зобов'язання, що не пов'язане ані з нерухомим майном, ані з виконанням обов'язку в певному місці. Тож зважаючи на наведену вище позицію Верховного Суду, яка є останньою позицією з приводу питання територіальної підсудності спорів про стягнення з відповідача грошових коштів, позов у справі №905/1149/25 має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч.1 ст.27 ГПК України).
У зв'язку з цим ч.5 ст.29 ГПК України не підлягає застосуванню незалежно від того, за якою адресою поставлялась та споживалась електроенергія, стягнення саме грошової вартості якої є предметом спору у справі №905/1149/25.
За змістом зробленого судом безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент подання позову місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Матковського Андрія Валерійовича (відповідача) є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Встановивши, що спір підлягає розгляду в Господарському суді Полтавської області, керуючись ст.ст.27, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро, до фізичної особи-підприємця Матковського Андрія Валерійовича, м.Кременчук Полтавської області, про стягнення 94616,32грн боргу за спожиту електроенергію та 69,99грн - 3% річних передати за територіальною юрисдикцією на розгляд Господарського суду Полтавської області.
2. Суд враховує, що обидві сторони спору мають кабінети в системі «Електронний суд», до яких ухвала буде доставлена автоматично; крім того, ухвала буде направлена сторонам на наявні в матеріалах справи адреси електронної пошти.
Ухвала набирає законної сили 04.11.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч.7 ст.6 ГПК України).
Суддя О.М. Шилова
надр.2 прим.:
1 - Госп. суду Дон. обл.,
1 - Госп. суду Полт. обл.